Постанова

від 13.02.2023 по справі 908/1674/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2023 року м.Дніпро Справа № 908/1674/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

секретар судового засідання Колесник Д.А.

представники сторін у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Бердянської міської ради Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2021 року (повний текст складено та підписано 23.11.2021 року) у справі № 908/1674/21 (суддя Горохов І.С.)

за позовом Бердянської міської ради, 71118, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. Єдності, 2

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпро - 2000, 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Толстого, 2-А

про внесення змін до договору оренди землі,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про внесення змін до договору оренди землі від 14.03.2007 року, укладеного між Бердянською міською радою та ТОВ Дніпро-2000, зареєстрованого у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.06.2007 за № 040726500216. Просив пункт 4.1 розділу Орендна плата викласти в наступній редакції: Річна орендна плата вноситься Орендарем в грошовій формі в розмірі 6% (шести відсотків) від її нормативної грошової оцінки з урахуванням щорічної індексації на підставі рішення вісімдесят третьої (позачергової) сесії Бердянської міської ради VII скликання від 14.07.2020 № 4 Про встановлення ставок з орендної плати за землю.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.11.2021 року у справі № 908/1674/21 у задоволені позову відмовлено у повному обсязі. Судові витрати зі сплати судового збору покладено на позивача.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- умовами укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки від 14.03.2007 року не передбачено такої підстави для зміни розмірів орендної ставки, як прийняття орендодавцем рішення про зміну розмірів орендної ставки;

- підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору оренди земельної ділянки від 14.03.2007 року, має бути законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розмір цієї плати або зміна розміру земельного податку;

- у додатковій угоді від 24.07.2020 року сторонами передбачено, що у разі відсутності належним чином затверджених розмірів орендної плати за землю (ст. 12 Податкового кодексу України), до прийняття відповідного рішення орендна плата за землю вноситься із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю; посилання позивача на вказану умову додаткової угоди від 24.07.2020 року як на підставу обов`язкового внесення змін до договору оренди є необґрунтованим, оскільки даним положенням не врегульовано можливої зміни погодженого сторонами розміру орендної плати;

- звернення позивача до суду з позовом є передчасним, оскільки не доведено, що відповідач отримав пропозицію внести зміни до договору та ухиляється від внесення таких змін.

Не погодившись з рішення суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Зокрема, апелянт не погоджується з висновком суду про те, що умовами договору оренди земельної ділянки від 14.03.2007 року не передбачено такої підстави для зміни розмірів орендної ставки, як прийняття орендодавцем рішення про зміну розмірів орендної ставки, а рішення міської ради не є випадком, передбаченим законодавством України.

Щодо цього скаржник посилається на наступне:

Бердянською міською радою прийнято рішення № 4 від 14.07.2020 року Про встановлення ставок з орендної плати за землю, яким встановлені ставки оренди землі на території Бердянської міської територіальної громади. Згідно додатку 1 до вказаного рішення орендна плата за земельні ділянки даного цільового призначення встановлена у розмірі 6% від її нормативної грошової оцінки з урахуванням щорічної індексації.

Перед прийняттям вказаного рішення здійснювалися організаційні заходи для впровадження регулювання, передбачені Законом України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, а саме:

- розробка проекту регуляторного акта Про встановлення ставок з орендної плати за землю та АРВ до нього;

- забезпечення інформування громадськості про вимоги регуляторного акта шляхом проведення консультацій з суб`єктами господарювання;

- обговорення проекту на засіданнях робочої групи з дотримання в принципів державної регуляторної політики;

- оприлюднення проекту рішення Про встановлення ставок з орендної плати за землю з метою отримання зауважень та пропозицій;

- підготовка постійною відповідальною комісією експертного висновку щодо відповідності проекту рішення вимогам статей 4, 8 Закону України Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

- отримання від Державної регуляторної служби України пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики:

- затвердження проекту регуляторного акта Про встановлення ставок з орендної плати за землю на засіданні сесії Бердянської міської ради;

- оприлюднення даного регуляторного акта у друкованих засобах масової інформації;

- проведення заходів з відстеження результативності прийнятого рішення.

Таким чином, упровадження регуляторного акта забезпечує дотримання норм чинного податкового законодавства як органом податкової служби, органом місцевого самоврядування, так і суб`єктами господарювання, у порядку та на умовах, визначених Податковим Кодексом і цим регуляторним актом.

Також апелянт посилається на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 року у справі N 645/1972/16-ц, за яким: з огляду на положення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, рішення міської ради, яким змінено нормативну грошову оцінку земель міста та затверджено нові ставки орендної плати, яке є чинним й у встановленому законом порядку незаконним не визнано, є обов`язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Також звертає увагу на положення п.4.4 договору оренди, за умовами якого розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів, визначених законодавством.

Просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2021 року у справі № 908/1674/21, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти наведених апелянтом обставин, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2021 року у справі № 908/1674/21 залишити без змін.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2022 року відкрито апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 09.03.2022 року на 16:30 год.

09.03.2022 року судове засідання не відбулось у зв`язку з тим, що позивач та відповідач знаходяться у м. Бердянськ Запорізької області, на тимчасово окупованій території України, можливість забезпечення явки представників сторін в судове засідання була відсутня.

У зв`язку з вказаними обставинами можливість поштового повідомлення цих учасників справі у суду апеляційної інстанції також була відсутня.

За даними АТ "Укрпошта" поштове відділення в місті Бердянськ не функціонує.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.09.2022 року розгляд апеляційної скарги Бердянської міської ради Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2021 року у справі № 908/1674/21 було призначено у судовому засіданні на 12.10.2022 року на 15:15 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2022 року судове засідання не відбулось у зв`язку з відпусткою судді доповідача Верхогляд Т.А.

Розгляд справи №908/1674/21 призначено на 21.12.2022 року на 14:10 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2022 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.02.2023 року о 15:30 год.

Вирішено провести судове засідання в режимі відеоконференції з ТОВ Дніпро - 2000 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв`язку EasyCon.

На офіційному сайті Центрального апеляційного господарського суду була розміщена інформація щодо руху даної справи.

У судове засідання 13.02.2023 року сторони не з`явились, на зв`язок в режимі відеоконференції представник ТОВ Дніпро - 2000 не вийшов.

З урахуванням обставин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 року, колегія суддів ухвалила провести розгляд даної справи за відсутності сторін з огляду на наступне:

Згідно ч. 1 ст. 121 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (в редакції Закону № 2217-ІХ від 21.04.2022), якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення позивач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

22.12.2022 року Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Наказ № 309, який 23.12.2022 року зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1668/39004 з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до даного Наказу вся територія Бердянського району Запорізької області з 28.02.2022 року перебуває на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України.

На виконання зазначеної норми вказаного вище Закону, Центральним апеляційним господарським судом вжито заходів щодо належного повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а. с. 114, 122, 126, 130 том 3).

З урахуванням вищевикладеного сторони вважаються повідомленими про дату, час і місце розгляду справи у спосіб, визначений ч. 1 ст. 121 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України.

Тому колегія суддів вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами за відсутності представників сторін.

Як вказано вище, апеляційна скарга прийнята до розгляду ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.01.2021 року.

Передбачений ст.273 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду апеляційної скарги вичерпано. Правова позиція сторін щодо даного спору викладена письмово.

Відповідно до положень ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі тих доказів, які були предметом дослідження судом першої інстанції. Додаткові докази до суду апеляційної інстанції не надано.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2007 року між Бердянською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дніпро-2000 (орендар) укладено договір оренди землі, площею 1,7460 га (кадастровий номер 2310400000:09:015:0155), розташованої за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Толстого, 2-а.

Договір зареєстровано у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 11.06. 2007 року за № 040726500216.

Пунктами 1.1 та 5.2 договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку для організації відпочинку громадян, розміщення та обслуговування містечка атракціонів. Цільове призначення земельної ділянки - землі рекреації.

Згідно з пунктом 3.1 договору договір укладено строком до 01.01.2056 року.

Відповідно до пункту 4.1 договору річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % (трьох відсотків) від її нормативної грошової оцінки.

Згідно додаткової угоди від 09.10.2017 року про внесення змін до договору, сторонами погоджено змінити річну орендну плату, визначену пунктом 4.1 до розміру 4% (чотирьох відсотків) від її нормативно- грошової оцінки з урахуванням щорічної індексації.

Відповідно до додаткової угоди від 24.07.2020 року про внесення змін до договору, змінено річну орендну плату у пункті 4.1 до 3% (трьох відсотків) від її нормативно- грошової оцінки з урахуванням щорічної індексації.

Пунктом 4.4 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, змін коефіцієнтів індексацій визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 11.1 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Позивач зазначав та надав відповідні докази, що 14.07.2020 року Бердянською міською радою Запорізької області прийнято рішення № 4 Про встановлення ставок з орендної плати за землю.

Згідно із додатком № 1 до рішення Бердянської міської ради від 14.07.2020 року № 4 орендна плата за земельні ділянки даного цільового призначення, а саме: для організації відпочинку громадян, розміщення та обслуговування містечка атракціонів, встановлена у розмірі 6% від її нормативної грошової оцінки з урахуванням щорічної індексації.

Встановлено з матеріалів справи, що 12.03.2021 року Бердянською міською радою на адресу відповідача надіслано пропозицію від 11.03.2021 року № 01-0603/31-1 про внесення змін до договору оренди землі. До пропозиції було додано проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 05.03.2021 року, яка підписана та скріплена печаткою Бердянської міської ради.

Позивач посилався на те, що відповідач ухиляється від внесення змін до договору оренди землі.

На думку колегії суддів суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні вірно встановив дійсні обставини справи, надав обґрунтовану та правильну оцінку доводам позивача, тому висновок суду про відмову в позові колегія суддів поділяє та вважає необхідним звернути увагу на наступне:

Положеннями ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і в межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Міська рада має виключну компетенцію в сфері розпорядження землею.

Статтею 83 Земельного кодексу України унормовано, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 6 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Згідно з пунктами 34, 35 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Частиною 1 ст. 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України, ч.ч.1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

За змістом ст.288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки і не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 30 Закону України Про оренду землі визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, виходячи зі змісту ст.ст.632, 651, 653 Цивільного кодексу України та ст. 30 Закону України Про оренду землі за загальним правилом зміна умов договору, в тому числі в частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін. За відсутності такої згоди такий договір може бути змінений за рішенням суду.

Враховуючи вищевикладене, рішення ради про встановлення ставок з орендної плати є обов`язковим для відповідача за умови погодження сторонами у договорі можливості перегляду розміру орендної плати у разі прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати.

Суд першої інстанції вірно звернув увагу, що можливість зміни орендної плати передбачена п.4.4 договору, однак підстави, вказані позивачем для зміни умов договору, вказаним пунктом не передбачені.

Відповідно до п. 4.4 договору оренди земельної ділянки від 14.03.2007 року розмір орендної плати може бути переглянутий у випадках: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення ціни, тарифів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Отже, умовами укладеного сторонами договору оренди земельної ділянки від 14.03.2007 року не передбачено такої підстави для зміни розмірів орендної ставки, як прийняття орендодавцем рішення про зміну розмірів орендної ставки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На спростування доводів скаржника колегія суддів зазначає наступне:

Підставою для внесення змін до договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін є наявність відповідного застереження в договорі щодо відповідних підстав для його зміни чи прямої вказівки в законі про необхідність внесення змін.

Отже, рішення міської ради, яким визначені розміри орендної плати, може бути самостійною підставою для внесення змін до договору оренди, якщо сторони цього договору визначили безпосередньо в самому договорі таку підставу для внесення змін до нього, що відповідає принципу свободи договору, встановленому ст. ст. 3, 6, 627 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2019 року у справі №916/2769/18.

Однак, як згадано вище, положеннями п. 4.4 договору оренди земельної ділянки від 14.03.2007 року було визначено, що розмір орендної плати за згодою сторін може бути переглянутий у випадках: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення ціни, тарифів; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря; збільшення розмірів ставки земельного податку; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Таким чином, умовами договору оренди земельної ділянки від 14.03.2007 року не передбачено такої підстави для зміни розмірів орендної ставки, як прийняття самим же позивачем рішення про зміну розмірів орендної ставки, а рішення міської ради не є випадком, передбаченим законодавством України.

За змістом п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору оренди земельної ділянки від 14.03.2007 року, має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру цієї плати або зміна розміру земельного податку (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі № 924/217/18, від 16.04.2018 року у справі №910/7905/17).

Однак, до переліку повноважень сільських рад у галузі земельних відносин, визначеного у ст. 12 Земельного кодексу України, не належить законодавче встановлення або зміна граничного (мінімального та максимального) розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, оскільки такі повноваження з огляду на положення ст. 288 Податкового кодексу України належать Верховній Раді України - єдиному органу законодавчої влади в Україні (ст. 75 Конституції України).

Конституція України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. До загальних принципів господарювання відноситься заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст. 6 Господарського кодексу України). Згідно з п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України, якою закріплено принцип свободи договору, встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

Отже, зміна розміру орендної плати (у відсотках від нормативної грошової оцінки), оформлена рішеннями міської ради не може вважатися законодавчою підставою для внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати, оскільки ці рішення законодавчо не встановлюють граничних (мінімального та максимального) розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, крім випадку, якщо сторони договору оренди безпосередньо в самому договорі навели відповідне застереження (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі № 922/378/19).

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Позивач вказує, що він направляв пропозицію щодо внесення змін до договору. Відповідач стверджує, що тривалий час з невідомих причин її не отримував.

З матеріалів справи вбачається, що вказана позивачем пропозиція щодо зміни умов договору отримана відповідачем 19.08.2021 pоку, тобто після відкриття провадження по даній справі (ухвала від 02.08.2021 року).

На думку колегії суддів докази ухилення відповідача від отримання листа позивача від 11.03.2021 року в матеріалах справи відсутні.

Отже, встановлені обставини свідчать про передчасність звернення позивача до суду.

Аналізуючи ст. 188 Господарського кодексу України, Верховний Суд у п. 5.4. постанови від 05.09.2019 року у справі № 910/1338/19 висловив позицію, що частинами 2, 3 статті 188 ГК України встановлений порядок проведення сторонами договору переговорів щодо добровільної зміни чи розірвання договору, а частиною 4 цієї статті визначено, що заінтересована сторона може звернутися до суду, якщо виник спір.

За таких умов, передумовою для звернення до суду має бути спір. В даному випадку такий спір міг виникнути у разі, коли відповідач, отримавши пропозицію позивача, висловив свою незгоду або залишив її без відповіді.

Відповідно до п. 11.1. Договору, зміна договору здійснюється за взаємною згодою сторін, однак у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв`язується в судовому порядку.

З викладеного вбачається, що в першу чергу зміна має відбуватись за згодою сторін, і лише якщо згода відсутня, сторона може звернутись до суду.

При вирішенні спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу саме на момент звернення до суду (аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 23.07.2018 року у справі № 760/8892/17).

Таким чином, позивач не дотримався вимог, передбачених ст. 188 Господарського кодексу України.

Також слід звернути увагу, що за змістом пропозиції позивача вбачається, що Бердянська міська рада просить ТОВ Дніпро-2000 розглянути пропозицію протягом 20 днів з дня її отримання з урахуваннями поштового перебігу; у випадку неодержання відповіді у встановлений строк, позивач звернеться до суду.

За таких умов позивач, сам визначив процедуру своїх дій, сам же її і не дотримався, звернувшись до суду передчасно. Зазначене дає підстави для висновку про суперечливу поведінку Бердянської міської ради.

Верховний Суд у постанові від 17.11.2018 року у справі №911/205/18, в постанові від 09.04.2019 року у справі 903/394/18, у постанові від 15.05.2019 по справі № 917/803/18 застосував доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки). Згідно висновків Верховного Суду, доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам.

Відповідач посилається на ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, як на правову норму, що дозволяє внести зміни до договору оренди в судовому порядку.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Обставини порушення відповідачем договору не доведені.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

На думку колегії суддів належними та допустимими доказами скаржник висновки оскаржуваного рішення не спростував. Позовні вимоги не доведені і тому в їх задоволенні судом правомірно відмовлено.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судові витрати за її розгляд згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 08.11.2021 року у справі № 908/1674/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя І.О. Вечірко

Повний текст складено 20.02.2023 року.