Рішення

від 20.02.2023 по справі 907/837/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/837/22

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши матеріали позовної заяви,

за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНІСТЕРІУМ", код ЄДРПОУ - 40924683, Закарпатська область, м. Ужгород, пров. Соляний, 10/1,

про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до суду з позовом до ТОВ "МІНІСТЕРІУМ" про стягнення заборгованості у розмірі 62 160,00 грн. основного боргу та 7082,10 грн. пені за договором №34 від 30.09.2020 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород.

Описова частина рішення.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі.

Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Розгляд справи здійснено судом без виклику сторін, підписано повний текст рішення.

І. Суть спору за позицією Позивача.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач покликається на те, що 30.09.2020 між сторонами було укладено договір №34 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород (далі - договір).

Як вбачається, з п. 1 договору сторони погодили, що предметом є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою - фігурного елементу мощення площею 74,0 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Льва Толстого, 12, кафе "Драм" для розміщення відкритого літнього майданчика для здійснення підприємницької діяльності на умовах оренди.

Пунктами 3.1. - 3.2. договору визначено, що даний договір діє в межах літнього сезону, з 01 квітня по 01 листопада, протягом 5 років, до 01 листопада 2024 року.

Відповідно до акту приймання-передачі від 30.09.2020, позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування конструктивний елемент благоустрою (фігурний елемент мощення) площею 74,0 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Льва Толстого, 12, кафе "Драм".

Згідно до п. 3.2. договору, орендна плата вноситься орендарем щомісячно до 15 числа поточного місяця у грошовому вигляді в розмірі 8880,00 грн. на місяць шляхом перерахування місячної суми, в т.ч. ПДВ 1480,00 грн.

Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що відповідач зобов`язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість користування об`єктом за діючими на день сплати розрахунковими ставками.

Позивач вказує, що його відділом бухгалтерського обліку та бюджетного регулювання сформовано розрахунок заборгованості з орендної плати за договором, з якої вбачається, що орендна плата орендарем вносилась несвоєчасно та не в повному обсязі, тому станом на 04.11.2022 існує непогашена заборгованість в сумі 62 160,00 грн. Також на підставі умов договору, позивачем нараховані 7082,10 грн. пені.

Позивач також стверджує, що з метою врегулювання справи у позасудовому порядку, ним було направлено на адресу відповідача претензію з проханням - вимогою погасити заборгованість, яка виникла внаслідок порушення відповідачем істотних умов договору. Однак, відповідач на вказане належним чином не відреагував, борг не погасив, що змусило Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернутися з позовом за захистом свого порушеного права до суду.

ІІ. Позиція Відповідача.

Відповідно до даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою відповідача значиться - 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пров. Соляний, 10/1.

Згідно приписів ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб.

Суд враховує, що згідно норми ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Так, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

На вказану в Єдиному державному реєстрі адресу Відповідача судом була направлена ухвала від 14.11.2022 про відкриття провадження у справі з приписами до відповідача вчинити певні процесуальні дії для розгляду цієї справи. Дане поштове відправлення було вручено особисто представникові відповідача ТОВ "Міністеріум" 30.11.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Отже, оскільки вказана у позовній заяві та використана судом для повідомлення відповідача адреса є дійсною, відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження і вважається належно повідомленим про відкриття провадження та про необхідність подачі заяв по суті справи.

Однак, станом на дату ухвалення судом рішення, заяв по суті справи від Відповідача не надійшло.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, за правилами, визначеними нормою статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Але, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Отже, з досліджених судом відносин суд виходить з того, що належно повідомлений про справу відповідач не заперечує проти дійсності обставин, що викладені у позовній заяві та підтверджені відповідними доказами.

Суд керується приписами статті 2 ГПК України, згідно яких завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, відповідач повідомлений про строк подання відзиву належним чином, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, відтак суд, керуючись нормами-принципами та завданнями ГПК України, виходить з того, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд вирішує спір відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову тощо.

Також, згідно ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

ІІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм правову оцінку, судом встановлено таке:

3.1. 30.09.2020 між сторонами був укладений договір №34 на право тимчасового користування конструктивними елементами благоустрою суб`єкту господарювання комунальної власності територіальної громади м. Ужгород (далі - договір) (а. с. 13 - 15).

Згідно розділу 1 договору, предметом цього договору є надання орендодавцем орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою - фігурного елементу мощення площею 74.0 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Льва Толстого, 12 (кафе "Драм") для розміщення відкритого літнього майданчика для здійснення підприємницької діяльності на умовах оренди.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що орендодавець зобов`язується зокрема: відповідно до акту приймання-передачі надати у тимчасове користування об`єкт.

Згідно п. 2.2.2. договору, орендар зобов`язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендодавцю вартість користування об`єктом за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними рішенням сесії Ужгородської міської ради від 13.12.2018 №1346 "Про зміни до рішення міської ради 07.11.2014 №1505 "Про порядок отримання паспортів відкритих літніх майданчиків у м. Ужгороді".

Пунктом 3.1. договору передбачено, що обов`язок внесення орендної плати орендарем виникає з 01 квітня 2020 року (з початку літнього сезону).

Орендар сплачує орендодавцеві плату за користування об`єктом щомісячно до 15 числа поточного місяця у розмірі 8880,00 грн. в місяць, у т.ч. ПДВ 1480,00 грн.

Згідно п. 3.4. договору, ставка плати за користування конструктивними елементами благоустрою та розміри орендованої площі встановлюються сторонами при укладенні договору і не можуть бути нижчими від розрахункових ставок та розмірів площі, визначених у п. 3.2. договору.

Розрахункові ставки орендної плати щорічно на кожен наступний рік визначаються шляхом коригування розміру розрахункової ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік.

У разі зміни розрахункових ставок та розмірів об`єкта користування, внесення плати орендарем здійснюється у розмірі нових ставок з дати набрання ними чинності і орендар зобов`язаний не пізніше 3-х днів з цієї дати підписати з орендодавцем зміни до цього договору. Відсутність або не підписання змін орендарем не звільняє його від внесення плати у розмірі і за ставками згідно з цим пунктом, у тому числі за зміненими, як це встановлено цим абзацом договору.

Відповідно до п. 4.1. договору, у разі протермінування платежів, передбачених у пункті 3.2. договору, орендар сплачує на користь орендодавця пеню від суми протермінованого платежу за кожен день протермінування згідно з діючим на цей період законодавством, але не вище подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно п. 5.2. договору, якщо суперечки та розбіжності не вирішуються шляхом переговорів, сторони мають право звернутися до суду.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що договір діє в межах літнього сезону (з 01 квітня до 01 листопада) протягом 5 років до 01 листопада 2024 року.

Розділом 8 договору передбачений розрахунок орендної плати за користування окремими конструктивними елементами комунальної власності у розмірі 8880,00 грн. у т.ч. ПДВ 1480,00 грн. Площа - 74,0 кв. м.

3.2. 30.09.2020 сторонами був підписаний акт приймання - передачі конструктивного елементу благоустрою (фігурного елементу мощення) за адресою: м. Ужгород, вул. Льва Толстого, 12 (кафе "Драм") (а. с. 16). Об`єкт сторонами оглянутий, зауваження відсутні.

3.3. Судом встановлено, що відповідач ТОВ "Міністеріум" отримало паспорт літного майданчика №33/2020 за адресою: вул. Льва Толстого, 12 (кафе "Драм") (а. с. 17 - 18). Площа літнього майданчика - 74 кв. м.

3.4. 26.01.2022 позивач направляв відповідачу претензію про стягнення заборгованості №30.01-13/67 (а. с. 19 - 20). В даній претензії позивач зазначає щодо утворення заборгованості перед орендодавцем в сумі 34 230.97 грн. і вимагає виконати свої зобов`язання за договором належним чином та перерахувати суму заборгованості у десятиденний термін з дня отримання претензії.

3.5. Судом встановлено, що згідно розрахунку заборгованості по орендній платі, складеного позивачем (а. с. 12), заборгованість станом на 04.11.2022 становить 62 160,00 грн. (основний борг) + 7082,10 грн. (пеня). Загальна сума заборгованості складає 69 242.10 грн.

3.6. За наведених фактичних відносин суд вважає доведеними обставини, що стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду. Відповідач не заперечив проти обставин і підстав позову, отже проявив мовчазну згоду з такими змінами, що свідчить, зокрема, про відповідність дій Орендодавця умовам Договору оренди. Відтак, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, вірними і такими, що підлягають задоволенню частково. Перевіряючи доводи і заперечення сторін, суд зазначає таке.

3.7. Норми законодавства, що регулюють спірні відносини.

Цивільний кодекс України.

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

Стаття 177. Види об`єктів цивільних прав

1. Об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Стаття 181. Нерухомі та рухомі речі

1. До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Стаття 759. Договір найму

1. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

2. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Стаття 762. Плата за найм (оренду) майна

1. За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

5. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Господарський кодекс України

Стаття 283. Оренда майна у сфері господарювання

1. За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

2. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Закон України "Про благоустрій населених пунктів"

Стаття 13. Об`єкти у сфері благоустрою населених пунктів

1. До об`єктів благоустрою населених пунктів належать, зокрема: території загального користування: парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики.

Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання.

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 626. Поняття та види договору

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 792. Договір найму земельної ділянки

1. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

3.8. Висновки суду та норми права, що підлягають застосуванню.

Як вже зазначалося вище та як підтверджується належними і допустимими доказами, зокрема розрахунком заборгованості по орендній платі (а. с. 12) непогашена заборгованість відповідача перед позивачем станом на 04.11.2022 складає 62 160,00 грн. основного боргу та 7082,10 грн. пені. Загальна сума заборгованості складає 69 242,10 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України загальними умовами виконання зобов`язання є його виконання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим до виконання.

Згідно приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір між сторонами цього спору є чинним, отже має виконуватися належним чином.

Судом встановлено, що згідно п. 3.4. договору, ставка плати за користування конструктивними елементами благоустрою та розміри орендованої площі встановлюються сторонами при укладенні договору і не можуть бути нижчими від розрахункових ставок та розмірів площі, визначених у п. 3.2. договору.

Розрахункові ставки орендної плати щорічно на кожен наступний рік визначаються шляхом коригування розміру розрахункової ставки попереднього року на рівень інфляції за цей рік.

У разі зміни розрахункових ставок та розмірів об`єкта користування, внесення плати орендарем здійснюється у розмірі нових ставок з дати набрання ними чинності і орендар зобов`язаний не пізніше 3-х днів з цієї дати підписати з орендодавцем зміни до цього договору. Відсутність або не підписання змін орендарем не звільняє його від внесення плати у розмірі і за ставками згідно з цим пунктом, у тому числі за зміненими, як це встановлено цим абзацом договору.

Отже розрахунок Орендодавця суми основного боргу є обґрунтованим.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявленої суми пені, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки проведені вірно та відповідають умовам чинного законодавства і договору.

Враховуючи обставини, що наведені судом вище, суд зазначає, що загальна сума пені у цих відносинах є надмірною.

Суд звертає увагу на те, що наявність у орендодавця можливості стягувати із орендаря надмірні грошові суми у вигляді пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, як зазначає Верховний Суд, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення пені є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Таким чином, суд доходить висновку, що накладення і стягнення з відповідача пені у повному розмірі 7082,10 грн., вірогідно є обтяжливим для нього.

Позивач у своїй позовній заяві не навів доказів щодо того, що внаслідок порушення відповідачем строків виконання зобов`язання постачальнику завдано збитків або, що розмір завданих йому збитків перевищує розмір нарахованих штрафів згідно умов договору.

Окрім того, суд враховує той факт, що відповідач частково погасив свою заборгованість перед позивачем, про що останній зазначає в позовній заяві.

Суд також враховує той факт, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 було введено в Україні воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Торгово-промислова палата України у своїй заяві №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення Указом Президента України №64/2022 військового стану. ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, поточна неплатоспроможність та війна є об`єктивними причинами, які цілком імовірно будуть перешкоджати в майбутньому Відповідачеві виконати свої грошові зобов`язання.

Відповідно до ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі викладеного, враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, враховуючи існуючий в Україні режим воєнного стану, що ускладнює процеси господарювання учасникам господарських відносин та належного виконання зобов`язань, суд дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належної до сплати пені (з 7082,10 грн. до 3000,00 грн.), що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Відтак, з відповідача належить стягнути заборгованість в сумі 65 160,00 грн., з яких 62 160,00 грн. - сума основного боргу; 3000,00 грн. - пеня.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що позов належить задовольнити частково.

Щодо обґрунтованості рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У цій справі суд вважає достатніми обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог частково.

ІV. Розподіл судових витрат.

Згідно платіжного доручення №443 від 08.11.2022 (а.с. 11) позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2481,00 грн..

Судові витрати слід покласти повністю на відповідача згідно п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНІСТЕРІУМ", код ЄДРПОУ - 40924683, Закарпатська область, м. Ужгород, пров. Соляний, 10/1, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, суму заборгованості у розмірі 65 160,00 грн. (шістдесят п`ять тисяч сто шістдесят гривень 00 копійок), з яких 62 160,00 грн. (шістдесят дві тисячі сто шістдесят гривень 00 копійок) - сума основного боргу, 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 копійок) - пеня.

3. Судові витрати покласти на відповідача повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІНІСТЕРІУМ", код ЄДРПОУ - 40924683, Закарпатська область, м. Ужгород, пров. Соляний, 10/1, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, сплачений судовий збір у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривень 00 копійок).

5. В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя П.Д. Пригуза