Рішення

від 30.01.2023 по справі 910/12928/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.01.2023Справа № 910/12928/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження матеріали господарської справи

за позовом Дочірнього підприємства "Коростенецький лісгосп АПК" ЖОКАП

"Житомироблагроліс" Житомирської обласної

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК"

про стягнення 104.453,92 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

23.11.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Дочірнього підприємства "Коростенецький лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК" про стягнення 104.453,92 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу лісопродукції № 52 від 25.02.2020 позивачем 26.03.2020 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 83.784,16 грн, що підтверджується товарно-транспортними накладними серії ЖКА № 060307 від 26.03.2020 та серії ЖКА № 670160 від 26.03.2020. Умовами договору встановлено, що оплата за товар покупцем здійснюється на умовах 100% попередньої оплати за кожну заявлену партію лісоматеріалів по банківським реквізитам продавця казаним у договорі. У зв`язку з тим, що відповідачем було сплачено позивачу лише 5.000 грн, останній звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 104.453,92 грн, з яких 78.784,16 грн становить сума основного боргу, 21.972,30 грн інфляційних втрат та 3.697,46 грн 3% річних грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2022 відкрито провадження у справі № 910/12928/22 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 30.11.2022 було 02.12.2022 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0105493166871 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03139, м. Київ, вул. Трублаїна, 2-А, оф. 206, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Проте, конверт разом з ухвалою від 30.11.2022 (номер відправлення 0105493166871) було повернуто до суду поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з довідкою форми Ф-20 з позначкою «за закінченням терміну зберігання». Згідно інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет вбачається, що 07.12.2022 відправлення під час доставки не вручене адресату та 07.01.2023 повернуто за зворотною адресою за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з п. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

З огляду на викладене, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 30.11.2022 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2022 між Дочірнім підприємством "Коростенецький лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс ДТК" (відповідач, покупець) було укладено договір купівлі-продажу лісопродукції № 52 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцю лісоматеріали круглі, деревина дров`яна, а покупець зобов`язується прийняти лісоматеріали та оплатити його на умовах даного договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставлений позивачем товар не оплатив в повному обсязі, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 78.784,16 грн та за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховані 21.972,30 грн інфляційних втрат та 3.697,46 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 10.1 договору він набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2020, якщо жодна із сторін не вимагає розірвання договору.

Згідно з розділом 6 договору сторони погодили умови поставки.

Поставка здійснюється на умовах: франко-проміжний склад (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 6.2 договору перехід права власності відбувається в момент навантаження.

Матеріали справи містять наступні товарно-транспортні накладні (далі - ТТН) згідно до яких вантажовідправником є ДП «Коростенський лісгосп АПК», а вантажоодержувач - ТОВ «Альянс ДТК»:

- ТТН серії ЖКА № 060307 від 26.03.2020 на суму 44.065,25 грн; за підписом старшого майстра - ОСОБА_1 та водія - ОСОБА_2.; зі сторони одержувача підпис відсутній;

- ТТН серії ЖКА № 670160 від 26.03.2020 на суму 39.718,91 грн; за підписом старшого майстра - ОСОБА_3 та водія - ОСОБА_4.; зі сторони одержувача підпис відсутній.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 5.1 договору порядок оплати продукції: оплата за товар проводиться покупцем на умовах 100% попередньої оплати за кожну заявлену партію лісоматеріалів по банківським реквізитам продавця вказаним у договорі.

Згідно з п. 5.2 договору датою оплати являється дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Як стверджує позивач, відповідачем було перераховано позивачу 5.000,00 грн в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар за ТТН серії ЖКА № 060307 та серії ЖКА № 670160, в підтвердження чого надано платіжне доручення № 78 від 27.04.2020 з призначенням платежу «оплата за товар згідно договору № 52 від 25.02.21».

Також, суд вважає за необхідне відзначати наступне

Факт здійснення господарської операції з поставки товару підтверджується, зокрема, первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Виходячи з викладеного, товарно-транспортні накладні серії ЖКА № 060307 та серії ЖКА № 670160 від 26.03.2020, на які посилається позивач, не підтверджують поставку позивачем відповідачу товару на підставі договору на загальну суму 83.784,16 грн, враховуючи, що такі ТТН не підписані відповідачем і складені позивачем в односторонньому порядку, що не може свідчити про об`єктивність такого доказу.

Відповідно до абзацу 27 статті 1 Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

З наданого Правилами визначення суд приходить до висновку, що ТТН є основним документом на перевезення вантажу, тобто відповідною документацією підтверджується операція з надання послуг саме з перевезення вантажів.

Отже, транспортна документація підтверджує операцію саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, оскільки ТТН призначено для обліку руху товарно-матеріальних цінностей і розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

В свою чергу, видаткова накладна - це первинний документ постачальника, який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене та те, що ТТН може підтверджувати тільки факт та витрати щодо перевезення товарів, суд не приймає надані позивачем товарно-транспортні накладні серії ЖКА № 060307 та серії ЖКА № 670160 від 26.03.2020, як належний доказ поставки та передачі у власність відповідача товару на загальну суму 83.784,16 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності у відповідача грошового зобов`язання по сплаті позивачу 78.74,16 грн (83.784,16 грн - 5.000,00 грн) за отриманий на підставі договору купівлі-продажу № 52 від 25.02.2020 товар.

Оскільки позовні вимоги про стягнення з відповідача 21.972,30 грн інфляційних втрат та 3.697,46 грн 3% річних є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, в позові в цій частині також слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Дочірнього підприємства "Коростенецький лісгосп АПК" ЖОКАП "Житомироблагроліс" Житомирської обласної є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова