Рішення

від 20.02.2023 по справі 910/12247/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2023Справа № 910/12247/22

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардак" (м. Київ)

про стягнення 62.093,40 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардак" про стягнення 62.093,40 грн, з яких: 37.552,52 грн заборгованості за договором № 14618-Гс від 30.06.17. про надання послуг з вивезення побутових відходів, 6.440,47 грн пені, 14.869,84 грн інфляційних втрат та 3.230,57 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.22. відкрито провадження у справі №910/12247/22, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заяв та клопотань.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі, яка направлялась відповідачу, повернута до суду без вручення отримувачем, тож відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/12247/22, однак правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

30.06.17. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір про надання послуг з вивезення побутових відходів 14618-ГС, за умовами якого позивач зобов`язався надавати послуги з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, знешкодження, захоронення) твердих побутових відходів, а відповідач - прийняти і оплатити послуги.

Виконавець надає замовнику послуги відповідно до графіку вивезення твердих побутових відходів. Конкретні обсяги та вартість наданих замовнику послуг визначаються на підставі щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг, в яких вказуються фактичних обсяг вивезених виконавцем відходів за місяць та загальна вартість послуг, наданих виконавцем за місяць (п. п. 2.1., 2.3. Договору).

Тариф на послуги встановлено в п. 4.1., 4.5. Договору.

Відповідно до пункту 4.2. Договору розрахунки за надані послуги здійснюються замовником щомісячно, до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31 грудня 2017 року. Якщо за місяць до закінчення строку Договору жодна із сторін не заявить (у письмовому вигляді шляхом надсилання рекомендованого листа) про припинення його дії, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зі змісту пунктів 2.1., 2.3. та 3.7. вбачається, що сторони погодили місячний тариф на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у розмірі 7 7129,13 грн (разом із ПДВ), 100 % оплати якого, незалежно від фактичного обсягу вивезених відходів, має сплачуватися протягом 5 банківських днів саме з моменту отримання Товариством відповідних рахунків на оплату, які можуть надсилатися останньому через систему електронного документообігу.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб`єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем через систему електронного документообігу "M.E.Doc." направлено відповідачу скріплені електронним цифровим підписом акти наданих послуг та рахунки на оплату послуг з вивезення твердих побутових відходів у період з 30.04.19. по 30.06.21.

Зі змісту витягу з системи електронного документообігу "M.E.Doc." вбачається, що вказані рахунки-фактури на оплату послуг були доставлені відповідачу. Однак, незважаючи на отримання вказаних рахунків у передбачений договором спосіб, відповідач оплатив надані послуги лише частково, на суму 41.483,27 грн, у зв`язку з чим допустив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 37.552,52 грн.

Доказів сплати вказаної суми або відсутності у відповідача зобов`язань з її сплати до матеріалів справи сторонами не надано.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 6.440,47 грн пені, 14.869,84 грн інфляційних втрат та 3.230,57 грн 3 % річних.

Відповідно до пункту 6.2. договору за прострочення строків оплати послуг замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростував.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 37.552,52 грн заборгованості, 6.440,47 грн пені, 14.869,84 грн інфляційних втрат та 3.230,57 грн 3 % річних є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином в установленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бардак" (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 114; ідентифікаційний код 37723763) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, місто Київ, вулиця Кудрявська , будинок 23; ідентифікаційний код 33745659) 37.552 (тридцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят дві) грн 52 коп.. заборгованості, 6.440 (шість тисяч чотириста сорок) грн 47 коп. пені, 14.869 (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят дев`ять) грн 84 коп. інфляційних втрат, 3.230 (три тисячі двісті тридцять) грн 57 коп. 3 % річних та 2.481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко