Рішення

від 16.02.2023 по справі 914/3020/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2023 Справа № 914/3020/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРГІНАЛ», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1», м. Стрий Львівської області,

про стягнення 74'616,03 грн заборгованості,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: Р. Данилко,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

СУТЬ СПОРУ. На розгляд Господарського суду Львівської області 02.12.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРГІНАЛ» скеровано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» про стягнення 104'616,03 грн заборгованості за договором купівлі-продажу № 29/09/2021-2 від 29.09.2021, з яких: 75'832,00 грн - основний борг, 15'073,15 грн - пеня, 2'627,68 грн - 3% річних та 11'083,20 грн - штраф.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач покликається на неналежне виконання відповідачем умов договору в частині оплати вартості поставлених нафтопродуктів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 02.12.2022 року справу №914/3020/22 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою суду від 06.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. Суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав, а також повідомив сторін, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати у строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на електронну адресу позивача, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

07.12.2022 позивач на виконання вимог ухвали суду від 06.12.2022 подав пояснення у справі (вх.№25210/22).

Ухвалою від 15.12.2022 суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог.

29.12.2022 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх.№27063/22), у якому вимоги позивача заперечує повністю та просить відмовити у задоволенні позову про стягнення 104'616,03 грн. Зазначає, зокрема, що оскільки товар був поставлений без попередньої передоплати на власний ризик позивача, обов`язок оплати ще не настав.

04.01.2023 позивачем на розгляд суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 46/23), з доказами її скерування відповідачу.

Ухвалою суду від 03.02.2023 суд задоволив заяву відповідача про зменшення позовних вимог до 74'616,03, призначив судове засідання на 16.02.2023 та зобов`язав сторін подати інформацію про наявну заборгованість/її відсутність станом на 16.02.2023. Явка сторін обов`язковою не визнавалась. Ухвала була надіслана за адресою сторін, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та на електронну адресу представника позивача, докази про що знаходяться в матеріалах справи.

03.02.2023 позивач подав заяву (вх.№2666/23) у якій інформував суд, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем складає 45'832,00 грн.

15.02.2023 позивач подав заяву (вх.№3950/23) у якій повідомив, що сума основної заборгованості відповідача перед позивачем не змінилася і становить 45'832,00 грн.

Представник позивача у судове засідання 16.02.2023 з`явився, позовні вимоги, з урахуванням заяв про зменшення розміру позовних вимог, підтримав, просив стягнути з відповідача 45'832,00 грн - основного боргу, 15'073,15 грн - пені, 2'627,68 грн - 3% річних та 11'083,20 грн - штрафу.

Відповідач в судове засідання не з`явився, із заявами та клопотаннями не звертався.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно з ч. 2 та ч. 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження, і він був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, його явка обов`язковою не визнавалася, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, адже відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 16.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

29.09.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Маргінал» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» (покупець) укладено договір №29/09/2021-1 купівлі-продажу, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується передати нафтопродукти (надалі товар) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар та повністю оплатити його вартість на умовах і упродовж строку дії цього договору.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.4 договору факт поставки (передачі у власність) товару в рамках цього договору підтверджується видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Сторони погоджуються, що видаткова накладна на переданий товар є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) товару.

За умовами п.п. 2.1, 2.2 договору загальна вартість (ціна) цього договору не обмежується і складається із вартості (ціни) окремих партій товару, проданих продавцем покупцеві на підставі цього договору та зафіксованих сторонами у відповідних видаткових накладних на переданий товар. Ціна та вартість кожної окремої партії товару погоджуються сторонами та зазначаються у відповідних видаткових накладних на переданий товар.

Покупець зобов`язаний здійснити оплату ціни (вартості) кожної окремої партії товару до поставки наступної партії товару, але не пізніше ніж за три банківських дні з моменту поставки, якщо інше не передбачено у додатках (додаткових угодах) до цього договору та/або у рахунках фактурах виставлених продавцем. Невиконання цього обов`язку покупцем надає продавцеві право відмовитися від виконання своїх обов`язків за цим договором повністю або частково. Сторони погодили, що покупець може здійснити попередню оплату вартості товару. Оплата ціни (вартості) товару здійснюється на підставі рахунку-фактури, виставленого продавцем (п.5.1 та п.5.2 договору).

Відповідно до п.6.2 договору кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої зобов`язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) товар або несвоєчасно поставляє - замовлену партію товару) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони на її вимогу пеню в розмірі 5% (п`ять) відсотків від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми (вартості несвоєчасно поставленої партії товару) за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми/ прострочення поставки), а у випадку прострочення виконання зобов`язання протягом більш як 30 (тридцяти) днів, винна сторона зобов`язана додатково (крім пені) сплатити на користь протилежної сторони на її вимогу штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплаченого (непоставленого) товару. Позовна давність за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється сторонами даного договору тривалістю в три роки (п.6.4 договору).

Сторони погодили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.2021 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх завершення. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання, то договір вважається пролонгованим на 1 рік. Кількість таких однорічних пролонгацій цього договору є необмеженою. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.1.6 договору).

На виконання умов укладеного договору 12.01.2022 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 110'832,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи видатковою накладною №29. Підписавши вказаний документ без жодних зауважень і заперечень, сторони підтвердили факт передачі товару.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання виконав частково, здійснив оплату за отриманий товар у розмірі 35'000,00 грн (оплати 20.09.2022, 30.09.2022, 06.10.2022 та 21.10.2022), а також 01.12.2022 здійснив оплату основного боргу у розмірі 20'000,00 грн (платіжна інструкція №543) та 30.12.2022 - 10'000,00 грн (платіжна інструкція №559). Залишок заборгованості складає 45'832,00 грн.

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 15'073,15 грн пені, 11083,20 грн штрафу та 2'627,68 грн 3% річних, які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Згідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору №29/09/2021-2 купівлі-продажу від 29.09.2021.

Статтею 655 ЦК України також визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а, отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для сторін відповідні права та обов`язки.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України). Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов`язання з поставки товару, який мав бути оплачений відповідачем у строки, визначені п.5.1 договору.

Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача. Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що оскільки товар був поставлений без попередньої передоплати на власний ризик позивача, а тому обов`язок оплати ще не настав. У договорі сторони чітко передбачили, що оплата здійснюється не пізніше ніж за три банківських дні з моменту поставки, якщо інше не передбачено у додатках (додаткових угодах) до цього договору та/або у рахунках фактурах виставлених продавцем. Інших строків оплати ні у додатках, ні у рахунках не було встановлено. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача 45'832,00 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Сторони погодили, що покупець оплачує поставлений постачальником товар в строки не пізніше ніж за 3 банківських дні з моменту поставки (п.5.1 договору).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України). Тобто, товар, поставлений 12.01.2022, з урахуванням положень ч.5 ст.254 ЦК України мав бути оплачений 17.01.2022.

Перевіривши розрахунок 3% річних суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 2'627,68 грн 3% річних.

Щодо вимоги про стягнення 10% штрафу та пені суд відзначає наступне.

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У силу ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.6.2 договору кожна зі сторін, яка неналежним чином виконує свої зобов`язання (зокрема, несвоєчасно розраховується за поставлений (переданий у власність) товар або несвоєчасно поставляє - замовлену партію товару) за цим договором, повинна сплатити на користь іншої сторони на її вимогу пеню в розмірі 5% (п`ять) відсотків від несвоєчасно перерахованої (простроченої) суми (вартості несвоєчасно поставленої партії товару) за кожен день прострочення виконання (тобто за кожен день неперерахування цієї суми/ прострочення поставки), а у випадку прострочення виконання зобов`язання протягом більш як 30 (тридцяти) днів, винна сторона зобов`язана додатково (крім пені) сплатити на користь протилежної сторони на її вимогу штраф у розмірі 10% (десяти відсотків) від вартості неоплаченого (непоставленого) товару.

Позивач за період 18.01-17.07.2022 нарахував відповідачу пеню (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ) у розмірі 15'073,15 грн, а також 10% штрафу у розмірі 11'083,20 грн, оскільки оплата по видатковій накладній №29 від 12.01.2022 була прострочена більш ніж 30 днів. Розрахунки долучено до матеріалів справи.

Здійснивши перевірку розрахунку пені, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 15'073,15 грн пені.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України. При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18.

Здійснивши перевірку розрахунку штрафу, суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування 11'083,20 грн 10% штрафу.

Оскільки відповідач доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №531 від 11.11.2022 на суму 2'481,00 грн., що є мінімальною розміром судового збору за подання позовної заяви майнового характеру.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому при розподілі судових витрат судовий збір у розмірі 2'481,00 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 46, 73-80, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241. 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунальник 1» (82400, Львівська область, м.Стрий, вул.Нижанківського, 50; код ЄДРПОУ 25240544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маргінал» (73035, м.Львів, вул. Богдана Хмельницького, будинок 176; код ЄДРПОУ 43515449) 45'832,00 грн основного боргу, 15'073,15 грн пені, 11'083,20 грн 10% штрафу, 2'627,68 грн 3% річних та 2'481,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 20.02.2023.

Суддя Б. Яворський.