Рішення

від 09.02.2023 по справі 922/237/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2023м. ХарківСправа № 922/237/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБУД-350", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД-МД", м. Харків про стягнення 1198615,74 грн. за участю представників:

позивача - Тимонін О.Б.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОБУД-350" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД-МД" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 13072021 від 13.07.2021 в сумі 1198615,74 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 31.01.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду.

Представник позивача у судовому засіданні призначеному на 09.02.2023 о 14:30 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судових засідань відповідач повідомлявся судом за юридичною адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 61040, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 220. Проте, ухвали суду по справі адресовані відповідачу, у тому числі ухвала про відкриття провадження у справі від 31.01.2022 та ухвала суду від 16.01.2023 адресовані відповідачу були повернуті Укрпоштою на адресу суду із зазначенням причини повернення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами суду по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Також, судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

13 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОБУД-350" (постачальник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД-МД" (покупець) було укладено договір поставки № 13072021 (надалі - договір).

Згідно п. 1.1. договору, на умовах даного договору постачальник зобов`язується у 2021 році постачати покупцю товар визначений в п.2.1. цього договору, а покупець - прийняти і оплатити даний товар згідно умов договору. Предметом поставки є - товарний бетон (товар).

Відповідно до п. 2.2.1. договору, товар поставляється покупцю партіями.

Згідно п. 2.2.2. договору, кожна партія товару визначається специфікацією, в якій зазначається: найменування товару, кількість товару, яка повинна постачатися в конкретній партії, асортимент та номенклатура за видами, типами, розмірами та інші додаткові характеристики.

Відповідно до п. 3.1. договору, поставка товару здійснюється протягом строку дії договору (з дати укладання договору до 31.12.2021). Поставка товару здійснюється постачальником за рахунок покупця, згідно графіку покупця, партіями на підставі замовлення покупця.

У відповідності до п. 4.2. договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом оплати покупцем відповідно до рахунків-фактури та видаткових накладних шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу до 60 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.

Згідно пунктів 6.1.1. та 6.1.2. договору, покупець зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі сплатити за товар згідно п.4.2. договору; приймати поставлений товар згідно з видатковою накладною.

Пунктом 6.4. договору було передбачено, що покупець в разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язання по сплаті коштів за поставку товару сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми несплаченого товару за кожен день затримки.

Як вбачається з матеріалів справи постачальником було виставлено покупцю наступні рахунки на оплату товару за договором:

- № 491 від 15.07.2021 на суму 1267950,00 грн. (з ПДВ);

- № 607 від 18.08.2021 на суму 49999,92 грн. (з ПДВ);

- № 628 від 25.08.2021 на суму 115610,03 грн. (з ПДВ);

- № 648 від 30.08.2021 на суму 53584,91 грн. (з ПДВ).

Згідно наступних видаткових накладних та товарно-транспортних накладних постачальником було поставлено покупцю товар за договором:

- видаткова накладна № 506 від 15.07.2021 на суму 1267950,00 грн. (з ПДВ); ТТН: № Р506/1, № Р506/2, № Р506/3, № Р506/4, № Р506/5, № Р506/6, № Р506/7, № Р506/8, № Р506/9, № Р506/10, № Р506/27, № Р506/26, № Р506/25, № Р506/24, № Р506/23, № Р506/22, № Р506/52, № Р506/21, № Р506/20, № Р506/19, № Р506/18, № Р506/17, № Р506/16, № Р506/15, № Р506/14, № Р506/13, № Р506/12, № Р506/28, № Р506/29, № Р506/30, № Р506/31, № Р506/32, № Р506/33, № Р506/34, № Р506/35, № Р506/36, № Р506/37, № Р506/38, № Р506/39, № Р506/40, № Р506/41, № Р506/42, № Р506/43, № Р506/44, № Р506/45, № Р506/46, № Р506/47, № Р506/48, № Р506/49, № Р506/50, № Р506/51, № Р506/53, № Р506/54, № Р506/55, № Р506/56, № Р506/57, № Р506/58, № Р506/59, № Р506/60, № Р506/61, № Р506/62, № Р506/63, № Р506/64, № Р506/65, № Р506/66, № Р506/67, № Р506/68, № Р506/69, № Р506/71, № Р506/70, № Р506/72, № Р506/73, № Р506/74, № Р506/75, № Р506/76, № Р506/77 від 15.07.2021;

- видаткова накладна № 629 від 18.08.2021 на суму 49999,92 грн. (з ПДВ); ТТН: № Р629/1, № Р629/2, № Р629/3 від 18.08.2021;

- видаткова накладна № 654 від 25.08.2021 на суму 115610,03 грн. (з ПДВ); ТТН: № Р654/1, № Р654/2, № Р654/3, № Р654/4, № Р654/5, № Р654/6, № Р654/7, № Р654/8 від 25.08.2021;

- видаткова накладна № 671 від 30.08.2021 на суму 53584,91 грн. (з ПДВ); ТТН: № Р671/1, № Р671/2, № Р671/3, № Р671/4 від 30.08.2021.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що за договором позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 1487144,86 грн.

Згідно позову позивач вказує, що відповідачем було сплачено 400000,00 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що сума заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 13072021 від 13.07.2021 складає 1087144,86 грн.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Тобто, законодавець покладає на постачальника обов`язок здійснити поставку товару, а споживач зобов`язаний його прийняти і оплатити.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 1087144,86 грн., у зв`язку з чим дана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені статтею 611 Кодексу. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення п. 6.4. договору, перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем відповідачу пені у розмірі 66183,04 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11437,57 грн. та інфляційних витрат у розмірі 33850,27 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних витрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, вони є вірними, у зв`язку з чим з відповідача підлягають стягненню на користь позивача інфляційні витрати у розмірі 33850,27 грн. та 3% річних у розмірі 11437,57 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим судовий збір у розмірі 17979,24 грн. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 120, 123, 129, 165, 178, 202, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД-МД" (61040, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 220, код ЄДРПОУ 43670192) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБУД-350" (61016, м. Харків, Бульвар Івана Каркача, буд 4-А, кв. 78, код ЄДРПОУ 38771657) суму заборгованості за поставлений товар за договором поставки № 13072021 від 13.07.2021 у розмірі 1087144,86 грн.; пеню у розмірі 66183,04 грн.; 3% річних у розмірі 11437,57 грн.; інфляційні витрати у розмірі 33850,27 грн. та 17979,24 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОБУД-350" (61016, м. Харків, Бульвар Івана Каркача, буд 4-А, кв. 78, код ЄДРПОУ 38771657).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРБУД-МД" (61040, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 220, код ЄДРПОУ 43670192).

Повне рішення складено "20" лютого 2023 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/237/22