Ухвала

від 17.02.2023 по справі 585/3001/21

РОМЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № № 585/3001/21

Номер провадження 1-в/585/1/23

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

17 лютого 2023 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю прокурора ОСОБА_2 , захисника ОСОБА_3 , секретаря судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ромни клопотання засудженого ОСОБА_5 про визнання незаконним та відбування у виді довічного позбавлення волі та заміну призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі, -

В С Т А Н О В И В:

До Роменського міськрайонного суду Сумської області надійшло вищезазначене клопотання, у якому засуджений ОСОБА_5 просить визнати незаконним виконання і відбування такого виду покарання як довічне позбавлення волі у період з 28.03.2007 року по день постановлення судового рішення, включно, змінити йому покарання у виді довічного позбавлення волі на визначений термін позбавлення волі, враховуючи рішення КС України.

Засуджений ОСОБА_5 у поданій ним заяві, вказав, щоб його справу було розглянуто у режимі відеоконференцзв`язку за його участю, з метою дотримання розумних строків розгляду клопотання.

Так, зважаючи на клопотання засудженого, суд звертає увагу на те, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом N 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

При цьому, Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

З урахуванням того, що для розгляду вказаної категорії справ встановлено скорочені терміни, враховуючи клопотання засудженого ОСОБА_5 про розгляд справи в режимі відеоконференції, об`єктивну технічну неможливість провести судове засідання в режимі відеконференцзв`язку, а також у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, який указом президента неодноразово було продовжено, останній раз до 20 травня 2023 року, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності засудженого, з участю його захисника, тому з метою дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, суд вважає за доцільне розглянути клопотання у відсутність ОСОБА_5 .

Захисник у судовому засіданні клопотання підтримав і просив його задовольнити. Підтримав обґрунтування, наведені заявником у клопотанні.

Прокурор у судовому засіданні вважала, клопотання не обґрунтоване і задоволенню не підлягає.

Дослідивши доводи клопотання та долучені до нього матеріали, матеріали особової справи засудженого, заслухавши думку прокурора, інших учасників судового процесу, суд приходить до наступного висновку.

Встановлено, що вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.03.2007 року ОСОБА_5 було засуджено за ст.ст. 121 ч. 1, 147 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 2, 263 ч. 1, 289 ч. 3, 296 ч. 4, 115 ч. 2 п. 6, 70 ч. 1 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 19 лютого 2008 року вказаний вирок залишено без змін.

Згідно розпорядження Апеляційного суду Дніпропетровської області № І-4/07 від 10.04.2008 р., зазначений вирок відносно засудженого ОСОБА_5 набрав законної сили 19.02.2008 р.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 21.12.2017 р. засудженому ОСОБА_5 зараховано строк попереднього ув`язнення з 04.03.2004 року по 19.02.2008 року включно у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі згідно ст. 72 ч. 5 КК України.

Так, на даний час ОСОБА_5 місцем відбування покарання у виді довічного позбавлення волі визначено Державну установу «Роменська виправна колонія (№56)».

Відповідно до ст. 152 КВК України, підставою звільнення від відбування покарання є відбуття строку покарання, призначеного вироком суду.

1 вересня 2001 року набув чинностідіючий Кримінальний кодекс України, статтею 64 якого встановлено відповідальність за вчинення особливо тяжких злочинів. Також даною нормою визначено, що довічне позбавлення волі застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом.

З вироку Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.03.2007 року вбачається, що ОСОБА_5 було засуджено за злочини, передбачені ст.ст. 121 ч. 1, 147 ч. 2, 187 ч. 4, 189 ч. 2, 263 ч. 1, 289 ч. 3, 296 ч. 4, 115 ч. 2 п. 6, 70 ч. 1 КК України до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, які вчинені в період дії КК України 2001 року. Санкцією ч. 2 ст. 115 КК України передбачено застосування покарання у виді довічного позбавлення волі.

При постановленні вироку щодо ОСОБА_5 судом було призначено покарання у відповідності до положень Конституції України та чинного Кримінального кодексу України. На даний час караність діянь, вчинених ОСОБА_5 - не усунута.

Згідно ст. 152 КВК України - підставою звільнення від відбування покарання є відбуття строку покарання, призначеного вироком суду; закон України про амністію; акт про помилування; скасування вирокусудуізакриття кримінальногопровадження; закінчення строків давності виконання обвинувального вироку; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання; хвороба; інші підстави, передбачені законом.

Відповідно доположень статті 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано у такі строки: 1) два роки-у разі засудження допокарання менш суворого, ніж обмеження волі; 2) три роки-у разізасудження допокарання у виді обмеження волі; 3)п`ять років - у разі засудження допокарання увиді позбавленняволі занетяжкий злочин, а також при засудженні до позбавленняволі настрок небільше п`ятироків затяжкий злочин; 4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років за тяжкий злочин, а також при засудженні до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин; 5)п`ятнадцятьроків -у разізасудження допокарання увиді позбавленняволі настрок більшедесяти роківза особливотяжкий злочин. Перебіг давності зупиняється, якщо засуджений ухиляється від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення засудженого для відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини першої цієї статті, подвоюються. Перебіг давностіпереривається,якщо дозакінчення строків,зазначених участинах першійта третійцієї статті,засуджений вчинитьновий злочин.Обчислення давностів цьомувипадку починаєтьсяз днявчинення новогозлочину. Питання про застосування давності до особи, засудженої до довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення волі заміняється позбавленням волі.

Проте, у даному випадку зміст клопотання та досліджені судом докази не свідчать про те, що закінчився строк давності виконання вироку суду, яким ОСОБА_5 засуджено до довічного позбавлення волі, оскільки встановлено що такий вирок суду виконується, а на його виконання ОСОБА_5 відбуває покарання.

У зв`язку із тим, що стаття 80 КК України застосовується у випадку, якщо обвинувальний вирок не виконується, а судом з`ясовано, що вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28.03.2007 року відносно ОСОБА_5 , набув законної сили та почав виконуватись з моменту набрання ним чинності, суд приходить до висновку, що строк давності застосуванню не підлягає.

Вирішуючи клопотання суд вважає, що доводи засудженого з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини «Пєтухов проти України», «Старишко проти України», «Дембо проти України», про те, що ув`язнення, яке не передбачає кінцевої конкретної дати, є порушенням ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є прийнятними, при цьому на сьогодні кримінальним законодавством вже врегульовано можливість перегляду покарання у виді довічного позбавлення волі, зокрема ст.ст. 81-82 КК України.

Як вбачається з постанови від 15 травня 2019 року (реєстраційний номер 82120695) Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 12 березня 2019 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «Петухов проти України» («Petukhovv. Ukraine», заява № 41216/13). У цьому рішенні ЄСПЛ визнав, що довічне позбавлення волі засудженого без гарантування йому права перегляду вироку в частині скорочення строку відбування такого покарання та перспективи можливого звільнення суперечить статті 3 Конвенції. Для вирішення цієї проблеми держава повинна буде вжити заходи загального характеру: реформувати систему перегляду вироків щодо осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, так, щоби гарантувати у кожному конкретному випадку дослідження того, чи ґрунтується їх тривале ув`язнення на законних пенологічних підставах, а також, щоби дати можливість цим засудженим з певною мірою визначеності передбачати, що вони мають зробити для того, аби питання про їхнє звільнення було розглянуте, та за яких саме умов відповідно до стандартів, вироблених у практиці ЄСПЛ (§ 194).

Системний аналіз кримінального процесуального законодавства України дає підстави для висновку, що до компетенції судді місцевого суду, на даний час, а саме з 06.11.2022 р. відноситься розгляд і вирішення питання про дострокове звільнення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі, у той же час для розгляду вказаного питання визначено спеціальний процесуальний порядок.

Доводи ОСОБА_5 та його захисника з приводу практики встановленої Європейським судом з прав людини, та конкретних справ, не можуть бути взяті до уваги, оскільки рішення Європейського суду з прав людини у конкретних справах перш за все стосується обов`язку держави виконати це рішення.

Розглядаючи клопотання засудженого, навіть у контексті вкотре встановленого відповідним рішенням Європейського суду з прав людини («CASE OF DEMBO AND OTHERS v. UKRAINE (Application no. 2778/18 and 46 others) від 11.03.2021 р. безпосереднього порушення права заявника за ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд наголошує на тому, що національним законодавством передбачена оцінка наявності підстав для умовно-дострокового звільнення осіб, засуджених до строкових покарань, яка має включати у себе сукупність таких обставин: досягнення граничної межі фактично відбутого строку покарання та наявність позитивних характеризуючи даних про засуджену особу, зокрема про те, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

За таких обставин, підстави для задоволення клопотання ОСОБА_5 відсутні.

Керуючись ст.ст.7, 9, 376, 537, 539 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про визнання незаконним та відбування у виді довічного позбавлення волі та заміну призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали суду, засудженим - з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили в день розгляду справи апеляційним судом, якщо таку не було скасовано.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ ОСОБА_1