Рішення

від 06.02.2023 по справі 759/11723/20

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/11723/20

пр. № 2/759/279/23

06 лютого 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - П`ятничук І.В.,

при секретарі - Марус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Центр реєстраційних послуг» в особі державного реєстратора Київської філії Мироненка Дмитра Олександровича про скасування рішення та запису про державну реєстрацію,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 16.07.2020 року звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Центр реєстраційних послуг» в особі державного реєстратора Київської філії Мироненка Дмитра Олександровича про скасування рішення та запису про державну реєстрацію, яким з урахування уточнених позовних вимог просить скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.06.2017 року індексний номер 35639110, яким було здійснено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; скасувати запис № 20873311 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , внесений до реєстру 12.06.2017 року.

Позов мотивовано тим, що 13.06.2017 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Центр реєстраційних послуг» Мироненко Д.О. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35639110, яким здійснено перереєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 12.06.2017 року вказаним державним реєстратором було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та винесено запис про державну реєстрацію № 20873311. Вказана квартира була предметом іпотеки за договором позики від 26.10.2016 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Зазначив, що оскаржуване рішення та запис винесені державним реєстратором є незаконними, посилаючись на постанову Верховного Суду від 29.01.2020 року по справі № 607/8488/18, оскільки відповідачем не було надіслано належним чином вимога про усунення порушень від 03.05.2017 року. Крім того, зазначив, що перед проведення державної реєстрації права власності, державному реєстратору не надавалась інформація про оцінку квартири, як і не надавались документи, що підтверджують надання грошових коштів позивачу, а саме договір позики та додаткова угода до нього. На підставі викладеного просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позові вимоги підтримав, просив задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позові.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на обставини викладені у поданому до суду 02.11.2020 року та 19.10.2021 року відзиві.

Відповідач державний реєстратор Київської філії Мироненко Д.О. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відзив на позов не подав.

Вислухавши пояснення сторони, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 19.12.2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики та 19.12.2016 року додаткову угоду № 1 до договору позики від 26.10.2016 року, відповідно до якої позивачу було надано грошові кошти у сумі 186 758,00 грн., строком повернення до 26.02.2017 року .

В якості забезпечення за договором позики, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки від 26.10.2016 року, у відповідності до якого в іпотеку було передано трикімнатну квартиру загальною площею 60,61 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на праві приватної особистої власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло виданого 31.01.1996 року Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва (т.1 а.с. 48-61).

ОСОБА_2 на адресу позивача було направлено вимогу про усунення порушень від 03.05.2017 року, відповідно до якої позивачу було повідомлено про те, що в разі не погашення протягом 30 діб заборгованості за договором позики від 26.10.2016 року та додаткової угоди № 1 від 19.12.2016 року до договору позики в розмірі 35009,40 доларі США, що еквівалентно 929849,66 грн., у відповідності до договору іпотеки від 26.10.2016 року ОСОБА_2 буде змушена задовольнити свої грошові вимоги через звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, яку було отримано ОСОБА_5 11.05.2017 року (т.1 а.с. 110-113).

Як вбачається із розділу 5 Договору іпотеки від 26.10.2016 року передбачені випадки звернення стягнення на предмет іпотеки, серед яких, застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до розділу 6 Договору іпотеки від 26.10.2016 року сторони цього Договору дійшли згоди та досягли істотних умов договору.

12.06.2017 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Центр реєстраційних послуг» Мироненко Д.О. було проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та винесено запис про державну реєстрацію № 20873311.

13.06.2017 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Центр реєстраційних послуг» Мироненко Д.О. було винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35639110, яким здійснено перереєстрацію права власності квартири АДРЕСА_1 на ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затверджений постановою КМУ від 25.12.15 за № 1127, передбачено для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються: 1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами); 3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації; 4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцяти денного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Протягом дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно до Закону України «Про нотаріат», крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід`ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідач ОСОБА_2 у зв`язку з невиконанням позивачем своїх зобов`язань, скористалась правом виходячи з договору іпотеки, звернулась до Комунального підприємства «Центр реєстраційних послуг» в особі державного реєстратора Київської філії Мироненка Дмитра Олександровича про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

12.06.2017 року державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Центр реєстраційних послуг» Мироненко Д.О. проведена державна реєстрація за номером 20873311 та прийнято рішення за № 35639110 від 13.06.2017 року, про що повідомлено було позивача.

Велика Палата Верховного Суду в пункті 54 постанови від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (провадження № 14-711цс19) сформулювала висновок за яким належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (надалі - Правила).

Згідно пункту 114 Правил одержувач може відмовитися від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, про що на поштовому відправленні, бланку поштового переказу або повідомленні про надходження поштового відправлення, поштового переказу робиться відповідна позначка, яка засвідчується його підписом. Підпис представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти, скріплюється печаткою (за наявності) цієї юридичної особи. У разі коли одержувач відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються в приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 116 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначкою «Судова повістка»), після закінчення якого - повертаються поштовим оператором за зворотною адресою.

Згідно пункту 116 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення «EMS» - 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази - відповідно до укладених угод.

Судом встановлено, що на адресу позичальника було направлено повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2017 року ОСОБА_5 було отримано вимогу про усунення порушень від 03.05.2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак згідно доводів позивача, підпис який міститься в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення не належить їй та її сину ОСОБА_6 .

Вказані обставини спростовуються постановою Київського апеляційного суду від 24.09.2020 року по справі № 759/11602/17 (т.2 а.с. 22-28).

Відповідно до частини першої та третьої статті 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону .

Частиною 1 статті 35 Закону «України «Про іпотеку» (надалі також - Закон № 898-IV) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Частинами 1, 4 статті 37 Закону «України «Про іпотеку» передбачено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі також - Закон № 1952-IV) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

За змістом статті 18 Закону № 1952-IV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 цього Порядку (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення тридцятиденного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У наведених правових нормах визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за договором, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, і з огляду на закріплені у статтях 9,15 Закону № 1952-IV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, та статті 37 Закону № 898-IV порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення ця особа приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Щодо обраного позивачем способу захисту шляхом скасування запису № 20873311 в Державному реєстрі речових прав про проведену державну реєстрацію права власності іпотекодержателя суд зазначає наступне.

У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16 січня 2020 року такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, тому доводи позивача про належність застосування саме такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати відновлення порушеного права судом відхиляються.

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №756/13679/16-ц (провадження №61-9961св20), 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, №922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19 (провадження №61-13586св20).

З урахуванням істотної зміни з 16 січня 2020 року і на час розгляду судом справи матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частин 1-2 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Як вбачається з положень частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комунального підприємства «Центр реєстраційних послуг» в особі державного реєстратора Київської філії Мироненка Дмитра Олександровича про скасування рішення та запису про державну реєстрацію - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І.В. П`ятничук