Рішення

від 17.02.2023 по справі 810/2503/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 лютого 2023 року № 810/2503/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення

УСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5 код ЄДРПОУ 32294905) (далі Позивач) з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (33022, м. Рівне, вул. Відінська,12, код ЄДРПОУ 39394217) (далі Відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати прийняту Головним управлінням ДФС у Рівненській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-18 від 27.03.2018 р. в частині сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 785143,90 грн;

- визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДФС у Рівненській області рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0000261306 від 27.03.2018 р. в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 392 571,95 грн.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що у період з 27 грудня 2017 року до 08 лютого 2018 року проведена документальна планова виїзна перевірка Рівненської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 до 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 до 30.09.2017, за результатами якої складено відповідний акт перевірки.

На переконання Позивача, Відповідачем неправомірно у акті перевірки зроблено висновок про порушення ч.1 п.1 статті 7, п.1 ч.2 статті 6, ч.ч.5, 6 статті 8, ч.2 статті 9, п.9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження платником: 1) нарахування єдиного внеску у Звітах за червень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року на суми заробітної плати за ставкою 36,8% на загальну суму 785384,65 грн; 2) нарахування єдиного внеску на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності за ставкою 33,2 % на загальну суму 6512,31 грн; 3) нарахування єдиного внеску на додаткову базу нарахування єдиного внеску сум допомоги у зв`язку із вагітністю та пологами на загальну суму 4117,16 грн.

На думку Позивача, висновки Відповідача, зазначені у акті перевірки, а в подальшому винесені останнім 27 березня 2018 року вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій, не узгоджуються із вимогами п.9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки Позивач мав право на застосування понижуючого коефіцієнту, а донараховуючи суму єдиного внеску на обов`язку державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) до розміру мінімальної заробітної плати, не застосовував понижуючий коефіцієнт тільки до суми різниці між мінімальною заробітною платою та фактичною нарахованою заробітною платою.

На підтвердження висловленої позиції Позивачем надано також лист Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики «Щодо понижуючого коефіцієнта до розміру єдиного внеску» від 10.11.2015 року № 04-27/10-1785.

25 червня 2018 року Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що різниця між мінімальною та фактично нарахованою заробітною платою є базою нарахування єдиного внеску, проте не є базою для утримання єдиного внеску (утримання здійснюється з фактично нарахованої заробітної плати). На переконання Відповідача таке донарахування не належить до заробітної плати (доходу) та відповідно не захищає прав застрахованих осіб і є додатковим джерелом надходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування.

Відповідач звернув увагу, що на його думку, якщо навіть Позивачем виконано одночасно всі умови, передбачені п.9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», але хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру заробітної плати, коефіцієнт страхувальником не застосовується взагалі.

Свою позицію Відповідач обґрунтовує положеннями абз.2 п.1, п.3 ч.1 статті 4, п.1 ч.1 статті 7, статті 8 Закону України «Про збір на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»; статей 1 та 19 Закону України «Про оплату праці».

Ухвалою від 29.05.2018 відкрито провадження по справі та розпочато підготовку справи до судового розгляду.

Ухвалою від 03 липня 2018 року суд продовжив на 30 днів строк підготовчого провадження.

02 серпня 2019 року у судовому засіданні суд протокольною ухвалою ухвалив закінчити підготовче провадження та здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

10 липня 2018 року Позивач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відповідь на відзив, в якому звернув увагу на помилки, зазначені Відповідачем у відзиві на позовну заяву, а також на те, що ним (Позивачем) оскаржується вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-18 від 27.03.2018 р. в частині сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 785 143,90 грн.

17 липня 2018 року Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому повторно наголосив на своїй позиції, викладеній у відзиві на позовну заяву.

31 серпня 2018 року Позивач надіслав до Київського окружного адміністративного додаткові пояснення, де з урахуванням попередніх доводів Відповідача зазначив, що ним (Позивачем) оскаржується вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-18 від 27.03.2018 р. в частині сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 785143,90 грн. за розрахунок неправомірного застосування понижуючого коефіцієнту та заниження нарахування єдиного внеску у Звітах за червень 2015 року, жовтень 2015 року та листопад 2015 року.

17 липня 2019 року Позивач надіслав до Київського окружного адміністративного суду додаткові пояснення № 2 по справі № 810/2503/18, в яких розгорнуто надав інформацію про порядок розрахунків понижуючого коефіцієнту за червень 2015 року, жовтень 2015 року та листопад 2015 року

28 серпня 2019 року Позивач надіслав до Київського окружного адміністративного суду додаткові пояснення № 3 по справі № 810/2503/18, в яких детально аргументував донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, розрахунок середнього платежу на 1 особу, а також розмір понижуючого коефіцієнту за періоди червень, жовтень та листопад 2015 року.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Експансія» - зареєстрований 02.12.2002, основний вид економічної діяльності: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; має відокремлені підрозділи, серед яких Рівненська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», що підтверджується витягом з ЄДРПОУ станом на 24.01.2018(т.1 а.с.16-28), а також витягом з ЄДРПОУ станом на 17.05.2011 (т.1 а.с.29-30).

Відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 Положення про Рівненську філію товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», затвердженого загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», протокол № 27/2017 від 15 листопада 2017 року (далі Положення) Рівненська філія товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (далі Філія) є відокремленим структурним підрозділом Позивача; розташована поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій; має окремий баланс, який є складовою частиною самостійного балансу Позивача, діє на засадах внутрішнього госпрозрахунку, підпорядкованості та підзвітності Позивачу (т.1 а.с.31-40).

Філія не є юридичною особою, наділяється майном Позивача і діє на підставі затвердженого Положення (п. 2.2 Положення); веде окремий облік результатів своєї господарської діяльності (п.2.5 Положення); є платником податків і зборів (обов`язкових платежів) в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.2.6 Положення) (т.1 а.с.32).

При цьому, відповідальність за зобов`язаннями Філії несе Відповідач (п.2.8 Положення (т.1 а.с.32).

Головним управлінням ДФС у Рівненській області з 27 грудня 2017 року до 08 лютого 2018 року проведена документальна планова виїзна перевірка Рівненської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 до 30.09.2017, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 до 30.09.2017, за результатами якої складено Акт «Про результати планової документальної виїзної перевірки Рівненської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія», код за ЄДРПОУ 35278624 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014р. по 30.09.2017 р.» від 07.03.2018 року № 698/17-00-14-01/35278624 (далі Акт перевірки) (т.1 а.с.51-85).

В Акті перевірки встановлено порушення Філією:

1) п.51.1 статті 51, пп. «б» п.176.2 статті 176 Податкового кодексу України (далі ПК України), розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого них податку, чинного у 2014 році, затвердженого у новій редакції наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49; та чинного у 2015 році, 2016 році та 1 кварталі 2017 року, затвердженого у новій редакції наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, а саме: подання податкових розрахунків за формою 1ДФ за 4 квартал 2014 року, 1-4 квартали 2015 року, 1-4 квартали 2016 року, 1-2 квартали 2017 року не в повному обсязі, з недостовірними відомостями та помилками, що призвели, зокрема, до зміни платника податку;

2) ч.1 п.1 статті 7, п.1 ч.2 статті 6, ч.ч.5, 6 статті 8, ч.2 статті 9, п.9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого встановлено заниження платником:

- нарахування єдиного внеску у Звітах за червень 2015 року, вересень 2015 року, жовтень 2015 року, листопад 2015 року, грудень 2015 року на суми заробітної плати за ставкою 36,8% на загальну суму 785384,65 грн, а саме: за червень 2015 року на суму 204407,48 грн, за вересень 2015 року на суму 2851,79 грн, за жовтень 2015 року на суму 289309,42 грн, за листопад 2015 року на суму 284997,09 грн, за грудень 2015 року на суму 3818,87 грн;

- нарахування єдиного внеску на суми допомоги по тимчасовій непрацездатності за ставкою 33,2 % на загальну суму 6512,31 грн, в т.ч.: за червень 2015 року на суму 553,81 грн, за вересень 2015 року на суму 47,46 грн, за жовтень 2015 року на суму 1789,98 грн, за листопад 2015 року на суму 4086,12 грн, за грудень 2015 року на суму 34,94 грн;

- нарахування єдиного внеску на додаткову базу нарахування єдиного внеску сум допомоги у зв`язку із вагітністю та пологами на загальну суму 4117,16 грн, в т.ч.: за ставкою 33,2 % - на суму 178,72 грн за червень 2015 року, за ставкою 22 % - на суму 3938,44 грн за: січень 2016 року 569,26 грн, за лютий 2016 року 79,97 грн, за вересень 2016 року 61,68 грн, за жовтень 2016 року 151,34 грн, за грудень 2016 року 47,20 грн, за січень 2017 року 54,26 грн, за лютий 2017 року 117,14 грн, за березень 2017 року 54,26 грн, за квітень 2017 року 672,29 грн, за травень 2017 року 287,72 грн, за липень 2017 року 541,38 грн, за серпень 2017 року 1065,09 грн.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що вибірковою перевіркою правильності нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, встановлено: у квітні 2015 року, у травні 2015 року, у червні 2015 року, у липні 2015 року, серпні 2015 року, у вересні 2015 року, у жовтні 2015 року, у листопаді 2015 року, у грудні 2015 року, - підприємством застосовувався понижуючий коефіцієнт по місяцях відповідно: 0,556; 0,442: 0,504; 0,478; 0,401; 0,400; 0,400; 0,400.

При цьому, Відповідач у Акті перевірки зробив висновок про те, що Позивачем за рахунок застосування неправильного визначеного понижуючого коефіцієнта занижено нарахування єдиного внеску на обов`язкове державне соціальне страхування у звітах за вересень 2015 року, грудень 2015 року на загальну суму 6 753,06 грн, в тому числі за ставкою єдиного соціального внеску 36,8 % - 6670,66 грн, 33,2% - 82,40 %.

Крім того, Відповідач в Акті перевірки зазначив, що Позивач здійснював донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати (у тому числі, до лікарняних, відпускних та допомоги у зв`язку із вагітністю та пологами) у квітні, травні-червні, липні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2015 року «додаткова база нарахування єдиного внеску», яка сформувалася між різницею розміру мінімальної заробітної плати та фактично нарахованою за звітний період.

Матеріали справи підтверджують, що Філія щомісячно нарахувала загальну суму єдиного внеску на обов`язку державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), про що складено та направлено електронною поштою звіти страхувальника, а саме: за січень 2014 року (база нарахування єдиного внеску 501774,33 грн, загальна сума, єдиного внеску, що підлягає сплаті 197549,53 грн)(т.1 а.с.107-110); за лютий 2014 року (база нарахування єдиного внеску 507004,70 грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 199110,83 грн)(т.1 а.с.111-114); за березень 2014 року (база нарахування єдиного внеску 512089,47 грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 201709,23 грн (т.1 а.с.115-118); за квітень 2014 року (база нарахування єдиного внеску 506904,18 грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 199598,23 грн)(т.1 а.с.119-122); за травень 2015 року (база нарахування єдиного внеску 542708,07 грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 214040,61 грн)(т.1 а.с.123-126); за червень 2015 року (база нарахування єдиного внеску 528897,50 грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 208870,08 грн) (т.1 а.с.127-130); за липень 2014 року (база нарахування єдиного внеску 550291,70 грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 215796,16 грн)(т.1 а.с.131-134); за серпень 2014 року (база нарахування єдиного внеску 557666,03 грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 220512,02 грн)(т.1 а.с.135-138); за вересень 2014 року (база нарахування єдиного внеску 530100,05 грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 206905,23 грн)(т.1 а.с.139-142); за жовтень 2014 року (база нарахування єдиного внеску 526260,77 грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 208474,98 грн) (т.1 а.с.143-146); за листопад 2014 року (база нарахування єдиного внеску 578736,38 грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 227368,63 грн)(т.1 а.с.147-150); за грудень 2014 року (база нарахування єдиного внеску 557371,09 грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 219694,47 грн)(т.1 а.с.151-154).

Крім звіту, здійснення нарахувань працівникам Філії, які є базою для розрахунку єдиного внеску протягом 2014 року, підтверджується бухгалтерськими довідками та розрахунковими відомостями: за січень 502774,33 грн (бухгалтерська довідка (т.1 а.с.155), розрахункова відомість (т.1.а.с.156-158); за лютий 509358,70 грн (бухгалтерська довідка (т.1 а.с.159), розрахункова відомість (т.1 а.с.160-162); за березень 513149,47 грн (бухгалтерська довідка (т.1 а.с.163), розрахункова відомість (т.1 а.с.164-166); за квітень 2014 року 506904,18 грн (бухгалтерська довідка (т.1 а.с.167), розрахункова відомість (т.1 а.с.168-170); за травень 542708,07 грн (бухгалтерська довідка (т.1 а.с.171), розрахункова відомість (т.1 а.с.172-174); за червень 531017,50 грн (бухгалтерська довідка (т.1 а.с.175), розрахункова відомість (т.1 а.с.176-178); за липень 550291,70 грн (бухгалтерська довідка (т.1 а.с.179), розрахункова відомість (т.1 а.с.180-182); за серпень 559021,03 грн (бухгалтерська довідка (т.1 а.с.183), розрахункова відомість (т.1 а.с.184-186); за вересень 534000,05 грн (бухгалтерська довідка (т.1 а.с.187), розрахункова відомість (т.1 а.с.188-189); за жовтень 526260,77 грн (бухгалтерська довідка (т.1 а.с.190), розрахункова відомість (т.1 а.с.191-193); за листопад 565781,67 грн (бухгалтерська довідка (т.1 а.с.194), розрахункова відомість (т.1 а.с.195-197); за грудень 558551,09 грн (бухгалтерська довідка (т.1 а.с.198), розрахункова відомість (т.1 а.с.199-201).

Філія щомісячно нарахувала загальну суму єдиного внеску, про що складено та направлено електронною поштою звіти страхувальника, а саме: за червень 2016 року (база нарахування єдиного внеску 1157212,57грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 251778,42 грн) (т.1 а.с.203-236); за жовтень 2015 року (база нарахування єдиного внеску 1364073,65 грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 244868,99 грн) (т.1 а.с.237-250), (т.2 а.с.1-20); за листопад 2015 року (база нарахування єдиного внеску 1350761,43 грн, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті 244125,00 грн (т.2 а.с.21-52).

Крім звіту, здійснення нарахувань працівникам Філії, які є базою для розрахунку єдиного внеску у 2015 році, підтверджується бухгалтерськими довідками та розрахунковими відомостями: за червень 1157212,57 грн (бухгалтерська довідка (т.2 а.с.53), розрахункова відомість (т.2 а.с.54-57); за жовтень 1367130,77 грн (бухгалтерська довідка (т.2 а.с.58), розрахункова відомість (т.2 а.с.59-61); за листопад 1352340,63 грн (бухгалтерська довідка (т.2 а.с.62), розрахункова відомість (т.2 а.с.63-66).

Відповідно до Акту № 5689-20 від 02.11.2015, яким із Відповідачем звірено розрахунки Філії за період з 01.01.2015 року до 01.11.2015 року за єдиним внеском, заборгованість Філії перед бюджетом відсутня (т.2 а.с.67-79).

Виплата нарахувань працівникам Філії та перерахування єдиного внеску на ці нарахування підтверджуються виписками по особовому рахунку, які містяться в матеріалах справи за: 07.05.2015 року (т.2 а.с.80-85), 08.05.2015 року (т.2 а.с.86-88), 12.05.2015 року (т.2 а.с.89-90), 13.05.2015 року (т.2 а.с.91-93), 15.05.2015 року (т.2 а.с.94-96), 20.05.2015 року (т.2 а.с.97-98), 21.05.2015 року (т.2 а.с.99-108), 22.05.2015 року (т.2 а.с.109-110), 27.05.2015 року (т.2 а.с.111-113), 28.05.2015 року (т.2 а.с.114-115), 05.06.2015 року (т.2 а.с.116-121), 19.06.2015 року (т.2 а.с.122-129), 07.07.2015 року (т.2 а.с.130-134), 22.07.2015 року (т.2 а.с.135-136), 07.09.2015 року (т.2 а.с.137-138), 08.09.2015 року (т.2 а.с.139-141), 11.09.2015 року (т.2 а.с.142-145), 15.09.2015 року (т.2 а.с.146-148), 16.09.2015 року (т.2 а.с.149-150), 21.09.2015 року (т.2 а.с.151-153), 22.09.2015 року (т.2 а.с.154-156), 23.09.2015 року (т.2 а.с.157-160), 28.09.2015 року (т.2 а.с.161-163), 09.10.2015 року (т.2 а.с.164-167), 12.10.2015 року (т.2 а.с.168-169), 16.10.2015 року (т.2 а.с.170-172), 19.10.2015 року (т.2 а.с.173), 20.10.2015 року (т.2 а.с.174-178), 23.10.2015 року (т.2 а.с.179-180), 30.10.2015 року (т.2 а.с.181-183), 05.11.2015 року (т.2 а.с.184), 06.11.2015 року (т.2 а.с.185-187), 09.11.2015 року (т.2 а.с.188), 10.11.2015 року (т.2 а.с.189-192), 16.11.2015 року (т.2 а.с.193194), 17.11.2015 року (т.2 а.с.195), 20.11.2015 року (т.2 а.с.196-198), 23.11.2015 року (т.2 а.с.199).

Не погоджуючи із висновками, викладеними у Акті перевірки, листом від 16 березня 2018 року № 474 Філія надіслала Відповідачу Заперечення на Акт перевірки, в якому просила скасувати порушення, зазначені у Акті перевірки (т.1 а.с.86-90).

З результатами розгляду Заперечення Філії на Акт перевірки Відповідач надіслав заявнику відповідь від 26.03.2018 № 2643/10/17-00-13-06-04, в якій зазначив про залишення без змін висновків Акту перевірки (т.1 а.с.91-95).

На підставі Акту перевірки ГУ ДФС у Рівненській області винесла Позивачу:

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.03.2018 р. № Ю-18 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 796014,12 грн (т.1 а.с.96);

- рішення № 0000261306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.03.2018 року у сумі 398007,06 грн (т.1 а.с.97-98).

За результатами розгляду скарги Філії Позивача на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.03.2018 р. № Ю-18, а також рішення № 0000261306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 27.03.2018 року (т.1 а.с.99-104) Державною фіскальною службою України прийнято рішення про залишення без змін вказаних рішень Відповідача (т.1 а.с.104-106).

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій Відповідача від 27 березня 2018 року Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що прийняті 27 березня 2018 року вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій є неправомірним з огляду на таке.

Вказані правовідносини регулюються статтею 19 Конституції України Податковим кодексом України (далі ПК України), Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон про єдиний внесок), Законом України «Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 № 219-VIII (далі Закон № 219).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом про єдиний внесок (у редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону про єдиний внесок єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону про єдиний внесок визначено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Платник єдиного внеску зобов`язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункту 1 частини другої статті 6 Закону про єдиний внесок).

Згідно з частинами 7, 8, 11 статті 9 Закону про єдиний внесок єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв`язку.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 2 розділу І Закону № 219 до 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п`ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону про єдиний внесок для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу;

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік; в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік. Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно, за поданою Законом № 219 формулою.

коефіцієнт = СмБН(зо)2014/БН(зо), де:

СмБН(зо)2014 - середньомісячна база нарахування єдиного внеску для платника у 2014 році в розрахунку на одну застраховану особу - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок/кількість звітних місяців платника в 2014 році/СмК(зо)2014;

БН(зо) - база нарахування єдиного внеску на одну застраховану особу за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв`язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок у звітному місяці 2015 року/кількість застрахованих осіб платника у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати;

СмК(зо)2014 - середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 рік - це сумарна кількість застрахованих осіб, яким нараховані виплати у кожному місяці в 2014 році/кількість звітних місяців платника в 2014 році;

СмП(зо)2014 - середньомісячний платіж на одну застраховану особу у 2014 році - це сума нарахованого єдиного внеску за 2014 рік/кількість звітних місяців платника в 2014 році/СмК(зо)2014;

СП(зо)м - середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці - це сума нарахованого єдиного внеску у звітному місяці 2015 року/кількість застрахованих осіб у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати.

Якщо в результаті розрахунку коефіцієнта його значення складає менше ніж 0,4, то платник застосовує коефіцієнт 0,4.

З 1 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п`ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону про єдиний внесок для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовуються з коефіцієнтом 0,6.

Частиною п`ятою статті 8 Закону про єдиний внесок визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Зокрема, при класі професійного ризику виробництва 5, розмір єдиного внеску становить 36,8 %.

Абзацом 9 статті 8 Закону про єдиний внесок визначено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга статті 9 Закону про єдиний внесок).

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина третя статті 9 Закону про єдиний внесок).

Як вбачає суд із матеріалів справи та було вже зазначено, Філія щомісячно нарахувала загальну суму єдиного внеску, про що складено та направлено електронною поштою звіти страхувальника за січень - грудень 2014 року (т.1 а.с.111-154)

Крім звіту, здійснення нарахувань працівникам Філії, які є базою для розрахунку єдиного внеску протягом 2014 року, підтверджується бухгалтерськими довідками та розрахунковими відомостями (т.1.а.с.156-201).

Філія щомісячно нарахувала загальну суму єдиного внеску, про що складено та направлено електронною поштою звіти страхувальника (т.1 а.с.203 - т.2 а.с.52).

Крім звіту, здійснення нарахувань працівникам Філії, які є базою для розрахунку єдиного внеску у 2015 році, підтверджується бухгалтерськими довідками та розрахунковими відомостями (т.2 а.с.54-66).

Відповідно до Акту № 5689-20 від 02.11.2015 року, яким із Відповідачем звірено розрахунки Філії за період з 01.01.2015 року до 01.11.2015 року за єдиним внеском, заборгованість Філії перед бюджетом відсутня (т.2 а.с.67-79).

Виплата нарахувань працівникам Філії та перерахування єдиного внеску на ці нарахування підтверджуються виписками по особовому рахунку, які містяться в матеріалах справи (т.2 а.с.80-199).

База нарахування єдиного внеску з розрахунку на одну застраховану особу за червень, жовтень, листопад 2015 року збільшилася на 20 і більше відсотків порівняно із середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік з розрахунку на одну застраховану особу: середньомісячна база за 2014 рік 1387,56 грн, за червень 2015 року 2812,00 грн (+102%), за жовтень 2015 року 3434,26 грн (+147 %), за листопад 2015 року 3420,53 грн (+146 %).

Після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітних місяцях склав не менше, ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік: середньомісячний платіж за 2014 рік 508,82 грн, за червень 2015 року 510,75 грн, за жовтень 2015 року 511,91 грн, за листопад 2015 року 511,47 грн.

Кількість застрахованих осіб у звітних місяцях, яким нараховані виплати, не перевищувала 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік: середньомісячна кількість за 2014 рік 373 особи, у червні 2015 року 400 осіб, жовтні 2015 року 385 осіб, у листопаді 2015 року 384 особи.

Як вбачається зі змісту Звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсацій застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів (далі Звіт єдиного внеску), Філією не застосовано понижуючий коефіцієнт до суми різниці між мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою, а саме:

за червень 2015 року (р.2.5 «Додаткова база нарахування єдиного внеску, усього (р.2.5.1+ р.2.5.2+ р.2.5.3+ р.2.5.4+ р.2.5.5)» - 1579,46 грн; р.3.5 «на суми додаткової бази нарахування єдиного внеску (р.3.5.1+р.3.5.2+р.3.5.3+р.3.5.4+р.3.5.5)» - 581,24 грн (т.1 а.с.203-204);

за жовтень 2015 року (р.2.5 «Додаткова база нарахування єдиного внеску, усього (р.2.5.1+ р.2.5.2+ р.2.5.3+ р.2.5.4+ р.2.5.5)» - 2 926,29 грн; р.3.5 «на суми додаткової бази нарахування єдиного внеску (р.3.5.1+р.3.5.2+р.3.5.3+р.3.5.4+р.3.5.5)» - 1076,88 грн (т.1 а.с.238-239);

за листопад 2015 року (р.2.5 «Додаткова база нарахування єдиного внеску, усього (р.2.5.1+ р.2.5.2+ р.2.5.3+ р.2.5.4+ р.2.5.5)» - 2108,71 грн; р.3.5 «на суми додаткової бази нарахування єдиного внеску (р.3.5.1+р.3.5.2+р.3.5.3+р.3.5.4+р.3.5.5)» - 776,01 грн (т.2 а.с.22-23).

Отже, враховуючи вищевикладені вимоги Закону про Єдиний внесок на Закону №219, а також з огляду на вказані вище документи, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що Позивач під час нарахування єдиного внеску мав право застосувати понижуючий коефіцієнт, оскільки: по-перше, відповідно до вимог п.1 ч.1 статті 4 Закону про Єдиний внесок Позивач є платником єдиного внеску; по-друге, Позивач виконав одночасно всі умови щодо застосування понижуючого коефіцієнту, передбачені Законом № 219.

Такі висновки суду узгоджуються із позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові 13.02.2020 у справі № 805/4376/16-а, про те, що якщо платником єдиного внеску одночасно дотримано перелічених вище трьох умов, такий платник має право застосовувати визначений вищевказаною нормою понижуючий коефіцієнт; будь-яких інших умов для застосування понижуючого коефіцієнта законодавством передбачено не було.

При цьому суд звертає увагу, що якщо Позивачем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, то коефіцієнт не застосовується тільки до суми різниці між мінімальною заробітною платою і фактично нарахованою заробітною платою (оскільки така різниця не може вважатися заробітною платою). Обмежень для застосування понижуючого коефіцієнту для інших сум нарахованої заробітної плати не передбачено.

Такі висновки суду узгоджуються із позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.07.2019 року у справі № 826/24145/15, відповідно до якої донараховані відповідно до приведеної норми суми коштів (різниця між мінімальною та фактичною заробітною платою) не відносяться до заробітної плати, а тому не можуть бути враховані при застосуванні понижуючого коефіцієнту. Проведення таких донарахувань у жодному разі не позбавляє платника права на застосування понижуючого коефіцієнту до фактично нарахованих сум заробітної плати.

Отже, суд дійшов висновку, що Позивач правомірно не застосував понижуючий коефіцієнт до суми різниці між мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою за червень 2015 року, за жовтень 2015 року за листопад 2015 року, застосовуючи понижуючий коефіцієнт до нарахування єдиного внеску.

Відтак, суд звертає увагу на помилковість висновків Відповідача, зазначених у Акті перевірці, а в подальшому відображені в оскаржуваній вимозі про сплату боргу (недоїмки) та рішенні про застосування штрафних санкцій, - про порушення Позивачем ч.1 п.1 статті 7, п.1 ч.2 статті 6, ч.ч.5, 6 статті 8, ч.2 статті 9, п.9-5 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», оскільки вони не відповідають вимогам Закону про єдиний внесок та Закону № 219, а також дійсним обставинам справи.

Суд не бере до уваги як доказ правомірності позиції Позивача лист Комітету Верховної Ради України з питань податкової та митної політики «Щодо понижуючого коефіцієнта до розміру єдиного внеску» від 10.11.2015 року № 04-27/10-1785, що міститься в матеріалах справи, оскільки відповідно до ч.3 статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України» комітети з питань, віднесених до предметів їх відання, маю право надавати роз`яснення щодо застосування положень законів України. Такі роз`яснення не мають статусу офіційного тлумачення.

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Пунктом 110 рішення Європейського суду з прав людини (першої секції) у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» від 23 липня 2002 р. за заявою № 36985/97 (остаточне рішення (21.05.2003) визначено, що: «адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався Позивач як на підставу своїх вимог, а Відповідач заперечуючи проти них, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам позивача та відповідача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як підтверджується матеріалами справи, Позивач сплатив судовий збір у сумі 17 665,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4487597 від 17 травня 2018 року (т.1 а.с.3).

У зв`язку з цим із Відповідача на користь Позивача слід стягнути судовий збір у сумі 17665,74 грн. за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області № Ю-18 від 27.03.2018 р. в частині сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 785143,90 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 0000261306 від 27.03.2018 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 392571,95 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Рівненській області (33022, м. Рівне, вул. Відінська,12, код ЄДРПОУ 39394217) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експансія» (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Промислова, 5 код ЄДРПОУ 32294905) судовий збір у сумі 17665 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят п`ять) гривень 74 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене у повному обсязі та підписане 17.02.2023

Суддя Панченко Н.Д.