Рішення

від 15.02.2023 по справі 360/934/22

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

15 лютого 2023 рокум. ДніпроСправа № 360/934/22

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Качанка О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Чепурової К.В.,

представника позивача Ревенка А.С.

представника відповідача Лактіної О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції справу за позовом представника позивача Ревенка Антона Станіславовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Луганській області (далі відповідач, контролюючий орган), в якому просить визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 10.12.2021 № 258012320709, № 258112320709, № 258212320709, № 258312320709.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновок відповідача про провадження фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 підприємницької діяльності, пов`язаної з фінансовими послугами не відповідає фактичним обставинам та суперечить положенням діючого законодавства.

Позивач вважає, що надання фізичною особою у якості фінансової допомоги власних коштів не може вважатись фінансовим посередництвом, оскільки операція фінансового посередництва пов`язана саме з отриманням та перерозподілом коштів.

Надання позики громадянином з розрахункового рахунку, відкритого для здійснення підприємницької діяльності, не є достатньою умовою для висновку, що надання позики є підприємництвом. Разом з тим, на думку позивача, надання грошових коштів за договором позики, укладеним без мети отримання прибутку не є підприємництвом.

Позивач також вказує на те, що відповідачем порушено порядок анулювання реєстрації платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України (далі ПК України) у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушення платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою Податкового кодексу, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акту перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. Відповідачем рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку другої групи щодо ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2019 не приймалося. На час подання позову за даними реєстру платників єдиного податку, позивача виключено з реєстру 30.03.2021 (дата припинення підприємницької діяльності).

Отже, позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 встановлено порушення вимог податкового законодавства, про що складено акт від 20.10.2021 № 2895/12-32-07-09/ НОМЕР_1 .

На підставі акту перевірки та з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків до акту перевірки, відповідачем винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо твердження позивача про порушення контролюючим органом порядку анулювання реєстрації платника єдиного податку, відповідач зазначає, що вони є нелогічними, бо спочатку 30.03.2021 платником податків було подано заяву про припинення підприємницької діяльності, пізніше контролюючим органом винесено рішення від 30.03.2021 № 107/12-32-24-07 про анулювання реєстрації платника єдиного податку, а в подальшому наказом від 18.08.2021 призначено проведення перевірки з підстав, передбачених п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст.78 ПК України. Отже, за результатами перевірки контролюючий орган не міг прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, бо вона вже була анульована.

Відповідач вказує, що оскільки фізична особа - підприємець ОСОБА_1 припинив діяльність, а платник податків - фізична особа ОСОБА_1 є його правонаступником, то перевірка проведена відносно фізичної особи - платника податків, яка отримувала дохід від провадження підприємницької діяльності, і така фізична особа має забезпечити сплату грошових зобов`язань.

Щодо доводів позивача, що діяльність з надання грошових коштів в позику фізичною особою не була пов`язана з підприємництвом, відповідач вказує, що операції з надання поворотної фінансової допомоги та її повернення, проводилися з використанням розрахункового рахунку фізичної особи - підприємця, який відкрито для провадження підприємницької діяльності ОСОБА_1 .

Протягом періоду з 01.06.2019 по 31.12.2019 та з 01.01.2021 по 30.03.2021 позивач здійснював підприємницьку діяльність, виключно пов`язану з наданням грошових коштів в позику з розрахункового рахунку підприємця, шляхом надання фінансової допомоги на безпроцентній основі та систематично.

Діяльність з надання фізичною особою - підприємцем, платником єдиного податку поворотної безвідсоткової фінансової допомоги іншим суб`єктам господарювання може розглядатися як підприємницька діяльність у сфері фінансового посередництва.

Метою надання фінансових послуг у вигляді надання позик згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III (далі - Закон № 2664-III), передбачено не лише отримання прибутку, а також збереження реальної вартості своїх фінансових активів.

ФОП ОСОБА_1 згідно з реєстраційними даними, зареєстрований платником єдиного податку другої групи. В заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 12.03.2012 № 2902, вид господарської діяльності відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010 за кодом 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» не зазначено.

Відтак, як вказує представник відповідача, під час перевірки встановлено провадження підприємницької діяльності, пов`язаної з надання грошових коштів у позику, що є фінансовим посередництвом за КВЕД по коду 64 «Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення» та є порушенням вимог застосування спрощеної системи оподаткування для платників єдиного податку другої групи, встановлених п.п. 6 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України.

Позивачем до суду було надано відповідь на відзив, в якій останній акцентував увагу на тому, що згідно акту перевірки відповідач вказує на анулювання реєстрації платника єдиного податку саме з 01.07.2019. Позивач зазначає, що прийняття спірних податкових повідомлень-рішень обґрунтовано саме застосуванням загальної системи оподаткування до доходів, отриманих позивачем у 2020 році та за період з 01.01.2021 по 30.03.2021.

Положеннями п. 297.1 ст. 297 ПК України передбачено звільнення платника єдиного податку від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з певних податків та зборів, а реєстрація платника єдиного податку (ФОП ОСОБА_1 ) була анульована лише 30.03.2021.

На підставі викладеного, позивач просить визнати нечинними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 09.02.2022 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 23.02.2022 відкрито провадження у справі після усунення недоліків позовної заяви, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, витребувано у відповідача необхідні докази.

Ухвалою суду від 17.06.2022 відкладено розгляд справи до відновлення можливості проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 21.07.2022 продовжено строк на подання відзиву на позовну заяву, повторно витребувано у відповідача докази, необхідні для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), якими обґрунтовуються вимоги та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ухвалою суду від 04.10.2022 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалами суду від 07.10.2022, 22.11.2022, 15.12.2022, 18.01.2023, 06.02.2023 задоволено заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 20.10.2022 без виходу до нарадчої кімнати у відповідача витребувано додаткові докази.

Ухвалою суду 30.11.2022 без виходу до нарадчої кімнати частково задоволено клопотання представника відповідача від 29.11.2022 про долучення до матеріалів справи доказів.

Ухвалою суду від 30.11.2022 витребувано у позивача копії договорів про надання фінансової допомоги (позики), виписки банку про рух коштів по розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_1 за період з 2017 по 2021 роки.

Ухвалою суду від 27.12.2022 без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання представника відповідача від 13.12.2022 про долучення до матеріалів справи копій декларацій платника єдиного податку - ФОП ОСОБА_1 за 2020 - 2021 роки.

Ухвалами суду від 27.12.2022, 27.01.2023 повторно витребувано у позивача докази, зазначені в ухвалі суду від 30.11.2022.

Ухвалою суду від 27.01.2023 повернуто без розгляду заяву ОСОБА_1 про вступ у справу ОСОБА_2 як представника позивача.

Ухвалою суду від 15.02.2023 без виходу до нарадчої кімнати задоволено клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи витребуваних судом доказів.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, позовні вимоги просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) був зареєстрований як фізична особа підприємець з 03.03.2009, номер запису про реєстрацію НОМЕР_2 . Взятий на облік в податковому органі 05.03.2009 за № 100. Види діяльності: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Згідно реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 з 01.04.2012 було обрано спрощену систему оподаткування на умові сплати єдиного податку для другої групи зі ставкою єдиного податку 20 %; дата виключення з реєстру 30.03.2021.

За рішенням ОСОБА_1 державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності здійснено 30.03.2021, номер запису 2003830060003006956.

У зв`язку із припиненням підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , у період з 30.09.2021 по 11.10.2021 посадовими особами Головного управлінням ДПС у Луганській області, відповідно до п.п. 78.1.7 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VІ, на підставі наказу від 18.08.2021 № 602-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки», проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 30.03.2021, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.03.2021.

Згідно з наказом Головного ДПС у Луганській області від 05.10.2021 № 752-п строки проведення перевірки були продовжені на три робочі дні з 07.10.2021.

За результатами податкової перевірки Головним управлінням ДПС у Луганській області складено акт від 20.10.2021 № 2895/12-32-07-09/ НОМЕР_1 (далі акт перевірки), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

1) абз. 6 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291, абз. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, за наслідками яких встановлено порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування та невиконання обов`язку перейти на сплату інших податків і зборів та здійснювати облік доходів та витрат згідно ст. 177 ПК України з 01.07.2019. Свідоцтво платника єдиного податку підлягає анулюванню.

2) п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України за результатами чого занижено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 84555,85 грн., у тому числі: за 2020 на суму 81645,29 грн. по терміну 19.02.2021; за 2021 на суму 2910,56 грн. по терміну 30.04.2021.

3) абз. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.11 ст. 177 ПК України, за результатами чого не надано «Податкові декларації про майновий стан і доходи» за 2019 за граничним строком подання - 09.02.2020, за 2020 за граничним терміном подання - 09.02.2021 та за 2021 (ліквідаційна) за граничним терміном подання - 20.04.2021.

4) п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 177.10 ст. 177 ПК України в частині ненадання оригіналів документів при здійсненні заходів податкового контролю під час проведення перевірки протягом установлених статтею 44 ПК України строків їх зберігання.

5) п. 177.1, п. 177.2, ст. 177, п.п. 1.2 пункту 16? підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за результатами чого занижено розмір військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 5685,57 грн., у тому числі: за 2020 на суму 5443,02 грн. по терміну 19.02.2021; за 2021 на суму 242,55 грн. по терміну 30.04.2021.

6) п. 1 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 20.09.2019 № 128-IX, враховуючи зміни, внесені Законом України від 17.03.2020 № 533-IX в частині продажу товарів без застосування зареєстрованого, опломбованого у встановленому порядку та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункових операцій та без надання розрахункових документів встановленої форми на руки покупцеві на повну суму проданого товару за послугами еквайрингу на загальну суму 773754,56 грн. за 2020 рік.

Не погоджуючись з висновками акту документальної позапланової невиїзної перевірки, позивачем подано заперечення.

На підставі висновків акту перевірки та з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків до акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№ 258012320709 від 10.12.2021, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 84555,85 грн.;

№ 258112320709 від 10.12.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «Військовий збір, який сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 7046,32 грн.;

№ 258212320709 від 10.12.2021, яким застосовано штрафні санкції у сумі 340,00 грн. за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік з граничним терміном подання 10.02.2020;

№ 258312320709 від 10.12.2021, яким застосовано штрафні санкції у сумі 77375,46 грн. за порушення установленого законодавством порядку проведення розрахункових операцій із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій.

Позивач, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся з позовом до суду, просить визнати їх нечинними та скасувати.

При цьому, позивач не ставить під сумнів правомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки, а також достовірність викладеної в акті перевірки інформації щодо його фінансово-господарської діяльності в перевіряємий період.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Згідно з п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2021 у справі № 480/2004/19 зробив висновок, що положення Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 № 1588, свідчать про те, що державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької діяльності, після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності і така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності та подати декларацію за останній базовий податковий (звітний) період.

За приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 177 ПК України визначено оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Разом з тим, п. 291.2 ст. 291 ПК України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

В силу вимог п. 291.3 ст. 291 ПК України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно з п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Положеннями п. 292.11 ст. 292 ПК України визначено, що до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються, зокрема, суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Відповідно до норм п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Згідно з п.п. 6 п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп - суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у випадку та в строк: у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Як встановлено з матеріалів справи, до припинення підприємницької діяльності, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 перебував на другій групі спрощеної системи оподаткування.

В акті перевірки зазначено, що під час перевірки встановлено провадження підприємницької діяльності, пов`язаної з фінансовими послугами, яка не зазначена в реєстрі платника єдиного податку та не зареєстрована в реєстраційних даних ФОП ОСОБА_1 , зокрема надання поворотної фінансової допомоги на постійній основі.

За змістом акту перевірки, платником податків фізичною особою ОСОБА_1 у перевіряємому періоді було надано фінансову поворотну допомогу на підставі договорів про надання поворотної фінансової допомоги, а саме:

згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги від 23.08.2017 № 3/02-17 ТОВ «Магазин Продукти» (ЄДРПОУ 13408240) на суму 350000 грн. терміном до 24.08.2020;

згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги від 15.04.2019 № ЧРФ-11 ТОВ «Торговий дім «Черкасириба» (ЄДРПОУ 37930503) на суму 80000 грн. терміном не більш 12 календарних місяців;

згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги від 25.04.2019 № 2504/4 ТОВ «Миронівський продукт» (ЄДРПОУ 38820069) на суму 181000 грн. терміном не більш 12 календарних місяців;

згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги від 25.05.2019 № 2505/1 ТОВ «ГВЕДЕОН» (ЄДРПОУ 40537538) на суму 57000 грн. терміном до 31.12.2020;

згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги від 24.01.2020 № 2401/1 ТОВ «ГВЕДЕОН» (ЄДРПОУ 40537538) на суму 558030 грн. терміном до 31.12.2020;

згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги від 06.01.2021 № 0601/5 ТОВ «ГВЕДЕОН» (ЄДРПОУ 40537538) на суму 425000 грн. терміном до 31.12.2021.

Відповідач зазначає, що враховуючи встановлений факт надання фінансової допомоги платником податків фізичною особою ОСОБА_1 на постійній основі з ІІ кварталу 2019 року, останнім порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування та відповідно до абз. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України у платника виникає обов`язок перейти на сплату інших податків і зборів та здійснювати облік доходів та витрат згідно ст. 177 ПК України з 01.07.2019. Так як платник самостійно не відмовився від застосування спрощеної системи оподаткування, то відповідно до п. 299.11 ст. 299 ПК України реєстрація платника єдиного податку підлягає анулюванню контролюючим органом на підставі цього акту перевірки з 01.07.2019.

Такі висновки контролюючого органу суд вважає помилковими, з огляду на таке.

Судом встановлено, що згідно з договорами позики, зокрема: від 23.08.2017 № 3/02-17 (позичальник ТОВ «Магазин Продукти» (ЄДРПОУ 13408240)), від 15.04.2019 № ЧРФ-11 (позичальник ТОВ «Торговий дім «Черкасириба» (ЄДРПОУ 37930503)), від 25.04.2019 № 2504/4 (ТОВ «Миронівський продукт» (ЄДРПОУ 38820069)), від 25.05.2019 № 2505/1 (позичальник ТОВ «ГВЕДЕОН» (ЄДРПОУ 40537538)), від 24.01.2020 № 2401/1 (позичальник ТОВ «ГВЕДЕОН» (ЄДРПОУ 40537538), від 06.01.2021 № 0601/5 (позичальник ТОВ «ГВЕДЕОН» (ЄДРПОУ 40537538)), фізичною особою ОСОБА_1 (позикодавець) на безпроцентній основі надавалась позика вказаним суб`єктам господарювання.

Згідно виписки банку про рух грошових коштів по розрахунковому рахунку ФОП ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 за операціями щодо перерахування коштів за призначенням «Фінансова допомога згідно договору», «Надання фінансової допомоги згідно договору» та «Надання зворотньої фінансової допомоги згідно договору» на розрахункові рахунки юридичних осіб за період 2017 - 2021 роки, надавалась фінансова допомога:

2017 рік: 23.08.2017 - 350000,0 грн.;

2019 рік: 18.04.2019 61000,0 грн., 25.04.2019 41000,0 грн., 03.05.2019 45000,0 грн., 17.05.2019 - 80000,0 грн., 25.05.2019 57000,0 грн., 04.06.2019 45000,0 грн.;

2020 рік: 24.01.2020 140000,0 грн., 22.02.2020 56000,0 грн., 06.03.2020 17000,0 грн., 29.03.2020 14580,0 грн., 28.07.2020 32200,0 грн., 01.09.2020 54200,0 грн., 20.09.2020 25000,0 грн., 30.09.2020 55000,0 грн., 08.10.2020 35500,0 грн., 16.11.2020 18500,0 грн., 08.12.2020 33000,0 грн., 16.12.2020 42500,0 грн., 24.12.2020 35000,0 грн.;

2021 рік: 06.01.2021 425000,0 грн.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором (ч. 2, ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Як встановлено судом, грошові кошти в позику позивачем надавались на умовах повернення без нарахування відсотків на суму позики або інших компенсацій.

Відповідно до абз. 3 ст. 333 Господарського кодексу України, фінансове посередництво - діяльність, пов`язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово-кредитними організаціями.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2664-III фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, із метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Водночас, ПК України не містить визначення поняття «фінансове посередництво». Проте відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 (наказ Держспоживстандарту України № 457 від 11.10.2010, КВЕД-2010), розділом 3 КВЕД-2010 визначено, що КВЕД побудовано за ієрархічною системою кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. Літерні познаки секцій використовують як рубрикатор і їх не використовують у кодуванні. Подальшу деталізацію секцій КВЕД - розділ, група, клас - позначають цифровими кодами.

Розділом 5 КВЕД-2010 встановлено - Фінансова та страхова діяльність (секція - К), Надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ - 64), Грошове посередництво (група - 64.1), Інші види грошового посередництва (клас - 64.19).

Таким чином, лише особи з зареєстрованим відповідним видом діяльності можуть надавати фінансові послуги.

Однак, у позивача не зареєстровано такий вид діяльності. Натомість, як вказується в акті перевірки (пункт 1.7), згідно з реєстраційними даними видами діяльності платника податків фізичної особи ОСОБА_1 при здійсненні підприємницької діяльності визначено 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Перевіркою встановлено, що згідно з даними податкових декларацій платника єдиного податку фізичної особи підприємця, ОСОБА_1 проводив діяльність за КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Наказом Держкомстату України № 396 від 23.12.2011 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Пояснення до розділу 64 - цей розділ включає діяльність, пов`язану із залученням і перерозподілом фінансових коштів, крім тих, які призначені для цілей страхування, пенсійного забезпечення або обов`язкового соціального страхування.

Пояснення до групи 64.1 - ця група включає одержування коштів у формі перевідних депозитів (депозитів до запитання), тобто засобів, що мають певне грошове вираження і надходять на нерегулярній основі з нефінансових джерел, крім діяльності центрального банку.

Пояснення до класу 64.19 - цей клас включає приймання депозитів і/або аналогів депозитів, а також надання кредитів і позик. Надання кредитів може виконуватися в різних формах, таких як позики, іпотечні кредити під заставу, кредитні картки тощо. Грошове посередництво зазвичай здійснюють фінансові установи, крім центрального банку, такі як: комерційні банки, ощадні банки, кредитні спілки.

Отже, відповідно до даного класу грошове посередництво зазвичай здійснюють фінансові установи.

Цим заперечується твердження відповідача про те, що надання позивачем позик свідчить про здійснення ним діяльності у сфері фінансового посередництва.

Суд зауважує, що надання у якості поворотної фінансової допомоги (позики) власних коштів не може вважатись фінансовим посередництвом, оскільки операція фінансового посередництва пов`язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, тобто, залучених коштів, які і передаються у позику.

Надання поворотної фінансової допомоги іншій особі, в контексті абз. 3 ст. 333 Господарського кодексу України, може розцінюватись як фінансове посередництво, виключно в разі отримання та перерозподілу фінансових коштів. Проте, надана позивачем позика не була пов`язана з отриманням та перерозподілом коштів, відповідно, не містила ознак фінансового посередництва.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про те, що сама діяльність з надання фізичною особою підприємцем, платником єдиного податку поворотної безвідсоткової фінансової допомоги іншим суб`єктам господарювання може розглядатися як підприємницька діяльність у сфері фінансового посередництва.

Як вказувалось вище, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 2664-III фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, із метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Натомість, кількість її надання не обмежена законодавством.

Що стосується посилань відповідача на те, що за визначенням фінансової послуги, операції з фінансовими активами можуть здійснюватися в інтересах третіх осіб і без мети отримання прибутку, а з метою збереження реальної вартості активів, суд зазначає, що в контексті норми п.п. 6 п.п. 291.5.1. п. 291.5. ст. 291 ПК України, законодавець пов`язує заборону на здійснення діяльності суб`єктами господарювання - платниками єдиного податку із здійсненням діяльності саме у сфері фінансового посередництва, а не з наданням фінансових послуг.

Відповідач, щодо заборони використання поточного рахунку суб`єкта господарювання на власні потреби, з посиланням на Інструкцію про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків резидентів і нерезидентів, затверджену постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (зі змінами) вказує, що за поточними рахунками в національній валюті фізичних осіб-підприємців здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та законодавства України, крім операцій, пов`язаних із власними потребами. Ці особи після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом мають право перераховувати кошти з таких рахунків на власні поточні рахунки, відкриті для власних потреб (абзац третій пункту 14 розділу І Інструкції № 492).

Вказані посилання, на думку суду, не є доречними, адже зміни до Інструкції № 492 у вказаній редакції були внесені постановою Правління НБУ від 27.12.2019 № 162 яка набрала чинності 03.01.2020, а постановою Правління НБУ від 15.01.2020 № 7 (набрала чинності 17.01.2020) абзац третій пункту 14 розділу I Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, (у редакції постанови Правління Національного банку України від 01.04.2019 № 56) (зі змінами), було виключено. Як встановлено судом, у період чинності вказаної редакції постанови позивач позики не надавав.

Відтак, суд приходить до висновку, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , надаючи позику не втратив права перебування на спрощеній системі оподаткування.

Разом з тим, надаючи правову оцінку діям відповідача щодо дотримання встановленої процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку, суд вказує, що матеріалами справи підтверджується, що анулювання реєстрації платника єдиного податку відбулося датою припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 - 30.03.2021, що узгоджується з приписами п. 299.10 ст. 299 ПК України.

В межах спірних правовідносин, суд зауважує, що всі податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються, взаємопов`язані між собою, мають однакову природу та винесені за однією підставою, а саме зважаючи на порушення позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування та у зв`язку із висновком контролюючого органу про те, що надання поворотної фінансової допомоги є діяльністю у сфері фінансового посередництва.

Зважаючи на вищевикладене, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав, суд зазначає таке.

Позивач просить визнати нечинними та скасувати спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області.

Водночас, такий спосіб захисту (вимога про визнання акта нечинним), як випливає з системного аналізу статей 5, 245, 264 КАС України, може стосуватися лише випадків оскарження нормативно-правових актів. Відмінність між встановленою судом незаконністю (протиправністю) актів індивідуальних та нормативно-правових є істотною і полягає, зокрема в моменті втрати чинності такими актами. У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, втрачає чинність після набрання законної сили судовим рішенням.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 10.12.2021 № 258012320709, № 258112320709, № 258212320709, № 258312320709 слід визнати протиправними та скасувати.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, пункту 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Приписами частини 2 вказаної статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. В пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vаstberga Taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden) Європейський суд з прав людини визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Таким чином, перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною першою якої визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою сплатив судовий збір в розмірі 3969,60 грн., що підтверджується квитанціями від 04.02.2022 № 0.0.2444853400.1 та від 17.02.2022 № 61025127.

Відтак, на користь позивача слід стягнути витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 3969,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 44082150, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 72) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 10.12.2021 № 258012320709, від 10.12.2021 № 258112320709, від 10.12.2021 № 258212320709, від 10.12.2021 № 258312320709.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 3969,60 (три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.02.2023.

Суддя О.М. Качанок