Постанова

від 15.02.2023 по справі 440/4539/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 р.Справа № 440/4539/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2022, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 05.07.22 по справі № 440/4539/22

за позовом Приватного підприємства "Сула-2009"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Сула-2009" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.02.2022 №790/1807.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 червня 2022 року позов Приватного підприємства "Сула-2009" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.02.2022 №790/1807. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Сула-2009" витрати зі сплати судового збору в сумі 5838,00 та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00.

Головне управління ДПС у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну каргу , вважає , що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального процесуального права . Вказує , що висновки акту від 23.12.2021 № 11397/16- 31-18-07-11-01/36618542 про результати камеральної перевірки даних системи електронного адміністрування з податку на додану вартість ПП «СУЛА-2009» (п.н. 36618542) за період липень 2019 року, відповідають вимогам чинного законодавства України, податкове повідомлення-рішення від 01.02.2022 No 790/1807 на суму штрафних санкцій 389 200,00 грн є правомірним. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що дотримання встановлених строків реєстрації податкової накладної продавцем є безумовним та визначальним відповідно до приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України обов`язком платника податку на додану вартість. При цьому , можливість в подальшому виправляти допущені ним помилки шляхом складення відповідного розрахунку коригування не можуть нівелювати цей обов`язок. Невиконання вказаного обов`язку утворює склад податкового правопорушення із формальним складом, відповідальність за яке передбачена пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, і це правопорушення вважається закінченим з моменту спливу встановленого законом граничного строку реєстрації. З цього ж моменту виникають підстави для настання відповідальності. Складення та реєстрація в подальшому розрахунку коригування, яким «анулюється» несвоєчасно зареєстрована податкова накладна, не звільняє платника податку на додану вартість від відповідальності за вчинене правопорушення. Обов`язок платника своєчасно зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних не поставлений у залежність від обставин, які можуть виникнути в майбутньому, зокрема встановлення відсутності необхідності реєстрації такої накладної. Посилається на правові позиції, викладені Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі № 816/1990/17, від 23.07.2019 у справі № 816/955/18, від 01.07.2022 у справі № 804/3526/18, яку відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України слід враховувати при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин. Також, не погоджується з розміром витрат на правничу допомогу, оскільки даний спір не потребував значних затрат часу, а підготовка цієї справи до розгляду у суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, адже, усі документи, необхідні для складання і подання до суду позовної заяви були у позивача в наявності. Задоволений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Приватне підприємство "Сула-2009" подало до суду відзив , вважає , що апеляційна скарга є необґрунтованою , а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 року цілком законним та обгрунтованим. Посилаючись на обставини , викладені у відзиві, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої заперечення проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідачів в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скаргане підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ПП "Сула -2009"зареєстровано, як юридична особа, 25.02.2010 за №100271590 та являється платником податків і зборів, зокрема, податку на додану вартість. Згідно відомостей зазначених в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР), основними видами діяльності ПП "Сула-2009" є: 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Головним державним інспектором Кременчуцького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків Головного управління ДПС у Полтавській області Іриною Пачкал, на підставі підпункту75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті76глави8розділуІІ Податкового кодексу України, було проведено камеральну перевірку даних у системі електронного адміністрування податку на додану вартість за липень 2019 року ПП "Сула-2009".

Результати перевірки оформлено актом від 23.12.2021 №913511397/16-31-18-07-11-01/36618542(а.с.77).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- у липні 2019 року ПП "Сула-2009" реалізовано товар (роботи, послуги) ПКАП 1628 (код ЄДРПОУ 3351823), відповідно виписано податкову накладну № 1 від 03.07.2019 року на загальну суму 4670000,00 грн., в тому числі ПДВ778400,00 грн. Вищевказана податкова накладна включена до податкових зобов`язань декларації з ПДВ за липень 2019 року, при цьому платником ПП "Сула-2009" дана податкова накладна несвоєчасно зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим порушено п.201.10 ст. 201 Податкову кодексу України, фактично зареєстрована 29.10.2021 року із затримкою на 821 календарний день.

На підставі акту від 23.12.2021 №913511397/16-31-18-07-11-01/36618542 податковим органом 01.02.2022 прийнято податкове повідомлення-рішення №790/1807 .

Вважаючи рішення контролюючого органу протиправними та таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що матеріалами справи не підтверджено факту порушення строків реєстрації податкової накладної № 1 від 03.07.2019, а відтак спростовано висновок податкового органу щодо порушення ПП "Сула-2009" строків реєстрації податкової накладної на 821 календарний день, тому податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.02.2022 №790/1807 прийнято безпідставно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно п. 201.1 Податкового кодексу України податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ.

В статті 187 ПКУ визначається дата виникнення податкових зобов`язань платників ПДВ.

Нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилом першої події є загальним правилом, встановленим у п. 187.1 ПКУ. Але з нього є виключення.

Зокрема, датою виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом (п. 187.7 ПКУ).

В даному випадку слід звернути увагу, що положення п. 187.7 ПКУ не передбачають можливості самостійно обирати дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ за загальним правилом або цим спеціальним.

При цьому, незважаючи на особливий порядок встановлення дати виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у постачальника порядок визначення дати формування податкового кредиту здійснюється на загальних підставах.

Щодо ризиків в разі застосування загального правила першої події замість спеціального правила, то вони виникають як у покупця товарів, так і у постачальника.

У відповідності до ст. 187.7 ПКУ датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Зокрема, в індивідуальній податковій консультації від 08.10.2018 р. No 4316/6/99-99-15-03-02-15/ ІПК ДФСУ зазначила, що «оскільки у постачальника товарів/послуг, оплата за які здійснюється за рахунок бюджетних коштів, датою виникнення податкових зобов`язань є дата зарахування таких коштів на його банківський рахунок, то податкова накладна, складена на таку операцію на дату відвантаження товарів, є такою, що складена з порушенням вимог пункту 187.7 статті 187 та абзацу першого п. 201.1 статті 201 Кодексу, а тому не може бути підставою для формування податкового кредиту покупцем бюджетною установою».

Положення п. 187.7 ст. 187 ПК України направлені перш за все на полегшення положення платника податків по операціям із постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів, оскільки нарахування податкових зобов`язань з ПДВ по операціям з постачання бюджетним установам товарів (робіт, послуг) за правилом «першої події», при наявності затримки в оплаті цих товарів, може негативно вплинути на фінансове становище такого платника податків.

З матеріалів справи вбачається що між ПП "Сула-2009" та Полтавським комунальним автотранспортним підприємством 1628, був укладений договір на постачання товару за державні кошти № 10 від 15.04.2019 року, згідно якого ПП "Сула-2009" поставило в адресу Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 2 (два) сміттєвози з системою змінних кузовів (портального типу) АТ-2034 на базі шасі МАЗ-4371N2 на загальну суму 4670400,00 грн. на підставі видаткової накладної №30 від 02.07.2019 року. Поставка підтверджується видатковою накладною № 30 від 02.07.2019 року та довіреністю №0108 від 11.06.2019 року .

Згідно платіжного доручення № 9 від 02.07.2019 Полтавським КАТП 1628 була здійснена оплата за договором на постачання товару за державні кошти № 10 від 15.04.2019 року на загальну суму 4670400,00 грн.

02.07.2019 року ПП "Сула-2009" виписало в адресу Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 податкову накладну No 1 від 02.07.2019 на підставі п. 201.1 ПКУ, яка була прийнята останнім (а. с. 30).

Також, у звітній податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року, ПП "Сула-2009" відобразило операцію в розділі "Податкові зобов`язання" щодо оподаткування взаємовідносин між ПП "Сула-2009" та Полтавським КАТП 1628 за договором на постачання товару за державні кошти № 10 від 15.04.2019 року, а саме поставки 2 (двох) сміттєвозів з системою змінних кузовів (портального типу) АТ-2034 на базі шасі МАЗ-4371N2, на загальну суму 4670400,00 грн., в тому числі ПДВ 778 400,00 грн.

29.10.2021 року Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 звернулось до ПП "Сула-2009" із листом з проханням з врахуванням того, що оплата за товар згідно договору на постачання товару за державні кошти № 10 від 15.04.2019 була здійснена за рахунок бюджетних коштів не на пряму з казначейського рахунку, а з рахунку підприємства, а зарахування коштів в сумі 4670400,00 грн. на банківський рахунок ПП "Сула-2009" відбулось 03.07.2019, внести зміни (подати коригування до податкової накладної) до податкової накладної № 1 від 02.07.2019 року щодо дати цієї податкової накладної - 03.07.2019.

На виконання п. 187.7 ст. 187 ПК України ПП "Сула-2009" 29.10.2021 подало в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунок № 3 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної №1 від 02.07.2019 року (реєстраційний номер 9324631573 від 29.10.2021), яким з ціллю виправлення помилки в заголовній частині податкової накладної, видалило податкову накладну № 1 з датою 02.07.2019 року (реєстраційний номер 9167095653 від 30.07.2019), та одразу зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних цю ж податкову накладну № 1 за фактом оплати за договором на постачання товару за державні кошти № 10 від 15.04.2019 року датою 03.07.2019 року (реєстраційний номер 9336881376 від 29.10.202) .

З вищевикладеного вбачається, що вказана первинна податкова накладна була подана позивачем у строки передбачені Податковим кодексом України, що не заперечується податковим органом.

Однак, надалі позивачем було самостійно встановлено, що при поданні первинно вказаної вище податкової накладної останнім була допущенапомилка у даті складення податкової накладної № 1, а саме зазначено 02.07.2019 року.

З метою виправлення допущеної помилка, податковим законодавством передбачено складання розрахунку коригування.

Так, відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Вказана норма дублюється положенням (пункт 21) Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267 (надалі - Порядок).

Пунктом 21 Порядку передбачено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов`язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

При цьому, відповідно до затвердженої форми розрахунку коригування у графі 2 розрахунку зазначається причина коригування.

Таким чином, виходячи з викладених вище приписів, колегія суддів приходить до висновку, щоподатковим законодавством передбачено право платника податків у разі виявлення помилки у раніше поданій податковій накладній подати розрахунок коригування та нову податкову накладну.

Як зазначено в позовній заяві, в господарській діяльності ПП "Сула-2009" мала місце лише одна господарська торгівельна операція з продажу конкретного товару, не дивлячись на те, що в розрахунку корегування кодом причини корегування є код "103" (не відбувалось повернення товару чи оплати за товар), оскільки код 302 (усунення неоднозначностей) не діяв на час складання РК.

Позивач посилається на п. 23 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Мінфіну від 31.12.2015 р. No 1307 із змінами, внесеними наказом Мінфіну від 17.09.2018 р. № 763, ДПС України визначає умовні коди причин коригування, які платники податку зазначають у графі 2.1 табличної частини розділу Б розрахунку коригування для використання платниками податку під час складання розрахунків коригування. Згідно з оновленим Довідником умовних кодів причин коригування з 01.10.2021 року не діяли наступні коди причин коригування: 302 Усунення неоднозначностей; 303 Зменшення обсягу при нульовій кількості; 304 Зменшення кількості при нульовому обсягу, а тому був обраний код причин корегування 103.

Також, позивач зазначає, що намагаючись подати розрахунок № 3 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної No 1 від 02.07.2019 року з кодом причини корегування « 301» (Виправлення помилки), Єдиний реєстр податкових накладних не приймав Розрахунку з таким кодом причин корегування.

Колегія суддів зазначає, що зміна в даті податкової накладної №1 з 02.07.2019 року на 03.07.2019 року не вплинуло на податкові зобов`язання ПП "Сула-2009", які були відображені у звітній податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2021 року та липень 2019 року, а розрахунок корегування №3 від 29.10.2021 р. теж не був відображений за датою реєстрації в декларації з ПДВ за жовтень 2021 р. в зменшення податкового зобов`язання звітного періоду.

Після реєстрації ПП "Сула-2009" на користь контрагента Полтавське комунальне автотранспортне підприємство 1628 податкової накладної № 1 від 02.07.2019 р. на суму ПДВ 778400 грн. був збільшений реєстраційний ліміт на дату реєстрації цієї податкової накладної 30.07.2019 і відповідно зменшений реєстраційний ліміт у постачальника ПП "Сула-2009" на суму ПДВ 778400 грн.

Суд звертає увагу, що ПП "Сула-2009" на виконання пункту 201.1 ст. 201 ПК України відобразило в декларації свої зобов`язання за липень 2019 р. вчасно і поповнило державний бюджет податком на додану вартість (зменшило суму від`ємного значення різниці між зобов`язанням та кредитом за звітний місяць).

Більш того, пунктом 201.1 ст. 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до положень п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операції з постачання товарів/ послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених.

Тобто, в порядку та строки визначені ст. 201 ПК України, ПП "Сула-2009" 02.07.2019 виписало в адресу Полтавського комунального автотранспортного підприємства 1628 податкову накладну № 1 від 02.07.2019, за договором на постачання товару за державні кошти № 10 від 15.04.2019, а саме поставки 2 (двох) сміттєвозів з системою змінних кузовів (портального типу) АТ-2034 на базі шасі МАЗ-4371N2, на загальну суму 4670400,00 грн., в тому числі ПДВ 778400,00 грн.

Податкова накладна № 1 від 02.07.2019 була зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних вчасно і, в подальшому, було відображено у звітній податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2019 року вказану торгівельну операцію.

Тому, доводи податкового органу, що ПП "Сула-2009" порушило термін реєстрації податкової накладної № 1 від 03.07.2019 на загальну суму 4670400,00 грн., в тому числі з ПДВ 778400,00 грн., яка фактично зареєстрована 29.10.2021 року із затримкою 821 календарний день, не відповідає дійсності.

Таким чином, з аналізу викладеного вище в сукупності, суд приходить до висновку, що вперше вказана податкова накладна № 1 була зареєстрована позивачем вчасно, а подання розрахунку коригування № 7 від 29.10.2021 року та нової податкової накладної № 1 від 03.07.2019 обумовлено лише помилкою в даті її виписки, що не вплинуло на зміни номенклатури товару, коду УКТ ЗЕД товару, його кількісний та вартісний показник.

Отже, з аналізу податкової накладної та розрахунку коригування вбачається, що вони складені та відображають єдині господарські операції. У податковій накладній та розрахунку коригування вказано ряд ідентифікуючих ознак, таких як опис (номенклатура) товарів/послуг продавця, обсяги постачання, сума ПДВ.

Відтак реєстрація 29.10.2021 позивачем податкової накладної № 1 від 03.07.2019 року відповідно до приписів чинного податкового законодавства не є порушенням граничних строків реєстрації податкових накладних, ає фактом виправлення позивачем помилки, допущеної в раніше виписаній та вчасно зареєстрованій податковій накладній № 1 від 02.07.2019.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.11.2018 у справі №810/222/18 та від 26.06.2018 у справі № 805/4998/16-а.

Згідно з п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати (в редакції Закону України No 591-IX від 13.05.2020 року).

Тобто, перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Отже штрафні санкції за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не застосовуються.

Правове значення у контексті застосування пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України має саме факт вчинення відповідного порушення, складом, якого, в даному випадку, є порушення строку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при реєстрації податкової накладної № 1 від 02.07.2019 не відбулось порушення строків реєстрації податкової накладної, а тому зміна дати податкової накладної № 1 з 02.07.2019 на 03.07.20201 згідно розрахунку коригування кількісних та вартісних показників No 3 від 29.10.2021 не вплинуло на податкові зобов`язання ПП "Сула-2009", які були відображені у звітній податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2021 року та липень 2019 року, а Розрахунок корегування №3 від 29.10.2021 теж не був відображений за датою реєстрації в декларації з ПДВ за жовтень 2021 р. в зменшення податкового зобов`язання звітного періоду ПП "Сула-2009" , а подання розрахунку коригування та нової податкової накладної обумовлено лише помилкою в зазначенні її дати, а тому підстав для застосування штрафу за порушення строків її реєстрації не вбачається, таким чином податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 01.02.2022 No790/1807 підлягає скасуванню.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного суду до уваги не приймаються , оскільки висновки у вказаних постановах стосуються складення та реєстрації в подальшому розрахунку коригування, яким «анулюється» несвоєчасно зареєстрована податкова накладна, не звільняє платника податку на додану вартість від відповідальності за вчинене правопорушення, а тому правовідносини не є аналогічними.

Щодо незгоди апелянта з рішенням про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Сула-2009" витрати витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на положення частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у додатковій постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 та постановах від 22 квітня 2019 року у справі № 806/2143/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 760/6496/17.

Згідно з п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у рішенні від 23.01.2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Крім того, у пункті 154 рішення ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18.

За позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1258/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги.

Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті здачі-приймання робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20 та у постановах від 5 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15 та від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Також, колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 30.07.2021 року у справі № 560/5990/21, висловлено позицію, згідно якої "…відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами".

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Таким чином, судом касаційної інстанції встановлено право іншої сторони подати відповідні заперечення та можливість суду встановити співмірність заявленої суми витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 року по справі №200/10535/19-а, від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення "гонорару успіху" у справі яка розглядається є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У справі, що розглядається, позивач просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Приватного підприємства "Сула-2009" витрати на професійну правничу допомогу в сумі 11000,00 грн.

Так, Представництво інтересів позивача у даній справі здійснювалося адвокатом Дашко М.В. на підставі ордеру на надання правової допомоги (а.с.60).

З матеріалів справи вбачається, що 10.03.2022 між адвокатом Дашко М.В. та ПП "Сула-2009" укладено договір №672 про надання професійної правничої допомоги .

Відповідно до пункту 2.1 договору 3 672 про надання професійної правничої допомоги від 10.03.2022 адвокат зобов`язується надати професійну правничу допомогу, що полягає у попередньому опрацюванні матеріалів наданих Замовником, підготовки правової позиції по справі в суді першої інстанції; підготовки позовної заяви до ГУ ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №790/1807 від 01.02.2022 року; обговорення позову з Замовником та внесення виправлень, доповнень за бажанням Замовника; підготовки до ведення справи в суді першої інстанції; пошук та вивчення законодавчих та нормативних правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ; усних консультацій, роз`яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з Замовником в суді першої інстанції; надання пояснень та клопотань в процесі підготовки та ведення справи в суді першої інстанції; представництва інтересів Замовника в суді першої інстанції.

Згідно пункту 3.1 договору № 672 про надання професійної правничої допомоги від 10.03.2022 Замовник здійснює оплату послуг адвоката із розрахунку 1000,00 грн. за годину роботи адвоката.

13.04.2022 складено Акт про надані послуги до договору No 672 про надання професійної правничої допомоги від 10.03.2022, за змістом якого адвокатом надано послуги, згідно якого загальна кількість годин становить 11 годин та оцінюється у розмірі 11000,00 грн.

13.04.2022 складено Розрахунок суми гонорару до договору No 672 про надання професійної правничої допомоги від 10.03.2022, за змістом якого адвокатом надано послуги, згідно якого загальна кількість годин становить 11 годин та оцінюється у розмірі 11000,00 грн.

Позивачем сплачено адвокату гонорар за надання професійної правничої допомоги в розмірі 11000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1840 від 11.01.2022.

ГУ ДПС у Полтавській області як в суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі наполягає на тому , що розмір відшкодування послуг не є співмірним із складністю справи, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Колегія суддів зауважує, що зі змісту апеляційної скарги не вбачається, у чому саме проявляється не співмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу в частині задоволених вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,0 грн.

Оцінюючи співмірність розміру витрат, понесених на правову допомогу, судом першої інстанції враховано розмір витрат на оплату адвоката та його співмірність зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на їх виконання (надання), обсягом наданих адвокатом послуг, тому правомірно дійшов висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу та визначив розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в цій справі у сумі 5000,00 грн.

При прийнятті рішення у даній справі судврахувавпозицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справахСалов проти України(заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89),Проніна проти України(заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) таСерявін та інші проти України(заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішенняу справіРуїс Торіха проти Іспанії(Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх рішеннях, зокрема у справах у справах № 265/6582/16-ц, № 487/10128/14-ц, № 487/10132/14-ц, № 924/1473/15 звертала увагу на те, що відповідно до принципу juranovitcuria («суд знає закони») навіть неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Відповідно дост. 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1ст. 315 КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддіввважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.06.2022 по справі № 440/4539/22 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 17.02.2023 року