Постанова

від 20.02.2023 по справі 824/357/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/357/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Маренич Ігор Володимирович

Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.

20 лютого 2023 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Граб Л.С. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СД Логістик Плюс" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "СД Логістик Плюс" звернулось до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0016481305 від 13.11.2018 року про застосування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0016471305 від 13.11.2018 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 1933,80 грн (1271,62 грн - основний платіж та 662,18 грн - штрафна санкція).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0016491305 від 13.11.2018 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податків і зборів,у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 23175,56 грн (15259,46 грн - основний платіж та 7916,10 грн штрафна санкція).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0008511402 від 13.11.2018 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1046557,50 грн ( 837246,00 грн - основний платіж та 209311,50 грн - штрафна санкція).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0000531402 від 07.02.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1115032,50 грн (892026,00 грн - основний платіж та 223006,50 грн - штрафна санкція).

Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу від 25.02.2019 року №2031-56 про нарахування податкового боргу у розмірі 2648174,33 грн (1721830,49 грн - основний платіж, 441406,28 - штрафні санкції).

Стягнуто на користь ТОВ "СД Логістик Плюс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судові витрати - судовий збір в сумі 19210,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач - ГУ ДПС у Чернівецькій області подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку.

У відповідності до вимог ст. 311 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлень від 28.09.2018 р. №1864, №1865, №1866 виданих Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області, відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 ПК України, плану графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 р., на підставі наказу №573 від 14.09.2018 р. посадовими особами відповідача проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., валютного законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої 26.10.2018 р. складено акт №5427/24-13-14-02/38289796.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

-п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 15, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України, п. 5, п. 8, п. 13, п. 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290, п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. №20, п. 14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» затвердженого наказом Міністерства фінансів України №92 від 27.04.2000 р., в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 946578,00 грн, в тому числі за 2015 р. на 210245,00 грн, за 2016 р. на 465220,00 грн та за 2017 р. на 271113,00 грн.;

-п.п. 14.1.185, п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п.п. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185, ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п.198.5 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 876804,00 грн, в тому числі: за квітень 2015 р. в сумі 11283,00 грн, за травень 2015 р. в сумі 9650,00 грн, за червень 2015 р. в сумі 11542,00 грн, за липень 2015 р. в сумі 7083,00 грн, за серпень 2015 р. в сумі 16195,00 грн, за вересень 2015 р. в сумі 8162,00 грн, за жовтень 2015 р. в сумі 9117,00 грн, за листопад 2015 р. в сумі 25587,00 грн, за грудень 2015 р. в сумі 26152,00 грн, за січень 2016 р. в сумі 33766,00 грн, за лютий 2016 р. в сумі 42022 грн, за березень 2016 р. в сумі 51513,00 грн, за квітень 2016 р. в сумі 56443,00 грн, за травень 2016 р. в сумі 72353,00 грн, за червень 2016 р. 53646,00 грн, за липень 2016 р. в сумі 37512,00 грн, за серпень 2016 р. в сумі 42123,00 грн, за жовтень 2016 р. в сумі 21200,00 грн, за листопад 2016 р. в сумі 50000,00 грн, за грудень 2016 р. в сумі 56333,00 грн, за січень 2017 р. в сумі 36667,00 грн, за лютий 2017 р.в сумі 9732,00 грн, за березень 2017 р. в сумі 73602,00 грн, за квітень 2017 р. в сумі 13747,00 грн, за травень 2017 р. в сумі 13361,00 грн, за червень 2017 р. в сумі 10820,00 грн, за липень 2017 р. в сумі 14508,00 грн, з вересень 2017 р. в сумі 24126,00 грн, за жовтень 2017 р. в сумі 11338,00 грн, за листопад 2017 р. в сумі 11438,00 грн, за грудень 2017 р. в сумі 15783,00 грн.;

-п. 51.1 ст. 51, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 та п. 119.2 ст. 119 ПК України позивачем не включено в повному обсязі суми нарахованих та виплачених доходів фізичним особам, а також суми нарахованих та утриманих з них податку при нарахуванні доходів платникам податків у вигляді заробітної плати в поданих податкових розрахунках сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податку і сум утриманого з них податку протягом періоду з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р.;

-п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1 ст. 168 та п.п. 176.2 а) п. 176.2 ст. 176 ПК України, не нарахування, неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб, виплачених на користь платника податку у періоді, що перевіряється, та кінцево оподатковуються при їх виплаті та за рахунок платників;

-п. 161 підрозділу 10 Розділу ХХ, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1 п. 168.1 ст. 168 та п.п. 176.2 а) п. 176.2 ст. 176 ПК України з урахуванням змін, внесених Законом №71-ІІІ Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р. в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування військового збору до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1271,62 грн.

За результатами виявлених порушень, відповідачем прийнято наступні рішення:

- податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0016481305 від 13.11.2018 р., яким застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн;

- податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0016471305 від 13.11.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 1933,80 грн ( 1271,62 грн - основний платіж та 662,18 грн - штрафна санкція);

- податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0016491305 від 13.11.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податків і зборів,у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 23175,56 грн (15259,46 грн - основний платіж та 7916,10 грн штрафна санкція);

- податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0008511402 від 13.11.2018 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1046557,50 грн ( 837246,00 грн - основний платіж та 209311,50 грн - штрафна санкція);

- податкове повідомлення - рішення форми "Р" №0000531402 від 07.02.2019 р., яким збільшено суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 1115032,50 грн (892026,00 грн - основний платіж та 223006,50 грн - штрафна санкція);

- податкову вимогу від 25.02.2019 року №2031-56, якою нараховано податковий борг у розмірі 2648174,33 грн (1721830,49 грн - основний платіж, 441406,28 - штрафні санкції).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Розглянувши скаргу позивача, 24.01.2019 р. Державна фіскальна служба України прийняла рішення, яким скасувала податкове повідомлення рішення від 13.11.2018 р. №0008501402 в частині 54552,00 грн податку на прибуток і у відповідній частині застосовані штрафні санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення рішення та податкові повідомлення рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 13.11.2018 р. №0016481305, №0008511402, №0016471305 залишено без змін, а скаргу частково задоволено.

25.02.2019 р. відповідачем сформовано та направлено позивачу податкову вимогу форми "Ю" №2031-56, якою визначено, що станом на 24.02.2019 р. сума податкового боргу ТОВ "СД Логістик" становить 2648174,33 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення від 13.11.2018 р. №0016481305, №0016471305, №0016491305, №0008511402 та від 07.02.2019 р. №0000531402, податкова вимога від 25.02.2019 року №2031-56, винесені контролюючим органом всупереч приписів чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Як вірно вказав суд першої інстанції, відповідачем в акті перевірки зафіксовано, що ТОВ "СД Логістик Плюс" за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. отримало експедиційні послуги, пов`язані з наданням експедиційного обслуговування транспорту замовника, від експедиторів ТОВ "Конект Груп Україна" (ТОВ "Мюзикл Трейд Україна") на суму 1002796,00 грн, ТОВ "Купол Консалтинг" на суму 2201390,00 грн, ТОВ "Електропром Пласт" на суму 187560,00 грн, ТОВ "ВПГ ЛТД" на суму 195833,33 грн, ТОВ "Кібер Дайнемікс" на суму 220833,33 грн.

Згідно акту перевірки, позивач вищезазначені експедиційні послуги не були в подальшому включені до вартості реалізованих транспортно-експедиційних послуг та не віднесені до складу доходів та податкових зобов`язань з податку на додану вартість відповідних податкових періодів. Таким чином, на думку відповідача, господарські операції з надання послуг експедиційного обслуговування транспорту замовника здійснювалися безоплатно.

Також, в акті перевірки зазначено, що оскільки під продажем результатів робіт (послуг) вважаються також операції безоплатного надання результатів робіт (послуг), то позивачу необхідно було відобразити безоплатно надані експедиційні послуги (пов`язані з експедиційним обслуговуванням транспорту замовника) у складі доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 384023,00 грн, в тому числі за 2015 рік в сумі 623858,00 грн, за 2016 р. в сумі 2584555,00 грн, за 2017 рік в сумі 1175610,00 грн.

Таким чином, відповідач зазначив, що на порушення вимог п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 ПК України та п. 5, п. 8, п. 13 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 позивачем занижено дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 4384023,00 грн, в тому числі за 2015 р. в сумі 623858,00 грн, за 2016 р. в сумі 2584555,00 грн, за 2017 р. в сумі 1175610,00 грн.

Так, згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

В силу приписів п. 135.1 ст. 135 ПК України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України, податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 ст. 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є операції платників податків, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п.187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Судом встановлено, що ТОВ "СД Логістик Плюс" за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року отримало послуги експедиційного обслуговування транспорту замовника від:

- ТОВ "Конект Груп Україна" згідно договору № 8 від 03.11.2014 в загальному розмірі 1 203 355,00 грн. в т.ч. ПДВ, згідно 12 актів виконаних робіт з додатками до них щодо переліку конкретизації маршрутів;

-ТОВ "Купол-Консалтинг" згідно договору №150116-6 від 15.01.2016 р. в загальному розмірі 2641668,00 грн в т.ч. ПДВ згідно 9 актів виконаних робіт з додатками до них щодо переліку конкретизації маршрутів;

-ТОВ "Електропром Пласт" згідно договору №12 від 01.07.2016 р. в загальному розмірі 225072,00 грн, в т.ч. ПДВ згідно 1 акту виконаних робіт з додатками до них щодо переліку конкретизації маршрутів;

-ФОП ОСОБА_1 згідно договору №03042017 від 03.04.2017 р. в загальному розмірі 575611,00 грн без ПДВ згідно 9 актів з додатками до них щодо переліку конкретизації маршрутів;

В матеріалах справи наявні договори та первинні документи (договори, заявки, акт виконаних робіт (наданих послуг)), документи бухгалтерського обліку (оборотно-сальдові відомості по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями"), в яких ТОВ "СД Логістик Плюс" виступає в якості "Виконавця", дані операції наявні в регістрі бухгалтерського обліку по рах. 361 та відображені записами по кожній операції щодо реалізації експедиційної послуги по Д-т 361 - К-т 703, тобто відображений дохід. Експедиційні послуги по зазначених актах були відображені в бухгалтерському обліку та включені до вартості реалізованих транспортно-експедиційних послуг ТОВ "СД Логістик Плюс".

Згідно ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" від 01.07.2004 р. №1955-IV, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Причому зобов`язання за договором транспортного експедирування експедитор може виконувати самостійно а може залучати для цього третіх осіб.

Договір повинен містити істотні умови, визначені ст. 9 Закону № 1955, у тому числі розмір плати експедитору. Слід зазначити, що платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. До плати експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Тобто кошти, отримані експедитором за виконання такого договору, складаються з двох частин: плати за послуги експедитора; витрат на оплату послуг (робіт) третіх осіб, з якими укладено окремі договори з надання деяких видів транспортно-експедиторських послуг.

Якщо експедитор укладе з клієнтом договір транспортного експедирування, у якому не передбачено доручення експедитору укласти договори з третіми особами, то вся відповідальність перед клієнтом за порушення договору покладається на експедитора. Водночас усі отримані кошти за таким договором - плата за послуги експедитора.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор виступає від свого імені або від імені клієнта. Це означає, що договір транспортного експедирування може містити як елементи договору комісії, так і договору доручення. Щоправда, вище зазначалося, що такий договір міститиме елементи договору комісії чи доручення лише в тому випадку, якщо в ньому міститиметься доручення клієнта укласти договори з третіми особами. Якщо ж такого доручення немає, то договір транспортного експедирування буде звичайним договором з надання послуг.

Відповідно п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у склад, витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до Інструкції № 291 "Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій", затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р., для узагальнення інформації про розрахунки з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, виконані роботи й послуги використовується рахунок 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками".

За дебетом рахунку 36 відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори, що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів та включені у вартість реалізації...

Таким чином, при реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємство відображає дану господарську операцію записом Д-т 36 та К-т рахунку 70 (3а кредитом субрахунків 701-703 відображається збільшення (одержання) доходу від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг).

Згідно пп. 14.1.13 ПКУ, безоплатно наданими вважаються роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.

Як вбачається з Договорів транспортного експедирування, про організацію перевезень, перевезення вантажів, про надання транспортно-експедиційних послуг, в яких ТОВ "СД Логістик Плюс" виступає в якості "Виконавця", документальним підтвердженням виконання сторонами умов договору є належним чином оформлені первинні документи. На виконання умов вищевказаних договорів позивачем до суду надано заявки-замовлення (з конкретизацією маршрутів, марки автомобіля, державного номеру автомобіля та державного номеру причепу, вартість послуги), акти виконаних робіт, Виконавцем у яких є ТОВ "СД Логістик Плюс".

Судом встановлено, що вказані документи відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Мінфіну України №88, відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, тобто є документами первинного бухгалтерського обліку по фінансово-господарським операціям, здійсненим позивачем з покупцями - контрагентами.

У відповідності до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", доходи та витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заниження показника у рядку 2000 Звіту про фінансові результати "Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)" з 01.01.2015 по 31.12.2017 на загальну суму 4 687 095 грн., щодо експедиційних послуг отриманих від ТОВ "Конект Груп України" (ТОВ "Мюзікл Трейд України"), від ТОВ "Купол-консалтинг", від ТОВ "Електром Пласт", від ТОВ "ВПГ ЛТД", від ТОВ "Кібер Дайнемікс", які не були в подальшому включені до вартості реалізованих позивачем транспортно-екпедиційних послуг та не віднесені до складу доходів, документально не підтверджуються.

Окрім того, відповідачем в акті перевірки зазначено, що станом на 01.01.2015 р. по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахувалася кредиторська заборгованість по ТОВ "Нова експедиція" у розмірі 226900,00 грн.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" ТОВ "СД Логістик Плюс" у січні 2015 р. проведено взаємозалік розрахунків між контрагентами, а саме: кредиторську заборгованість ТОВ "Нова експедиція" у розмірі 226900,00 грн переведено на кредиторську заборгованість ТОВ "Фоззі Фуд". Зазначені операції відображено записами по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" : ТОВ "Нова експедиція" Дт 631 у розмірі 226900,00 грн, ТОВ "Фоззі-Фуд" Кт 631 у розмірі 226900,00 грн.

Згідно бази даних ДФС України АІС "Податковий блок" стосовно ТОВ "Нова експедиція" значиться наступна інформація: ТОВ "Нова експедиція" перебувало на обліку в Києво-Святошинська ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, стан платника 11 припинено, але не знято з обліку (кор не пусті); свідоцтво платника ПДВ анульоване за рішенням контролюючого органу 03.10.2014 року (причина анулювання-ліквідація банкрута).

В акті перевірки відповідачем зазначено, що позивач при списанні кредиторської заборгованості повинно було сформувати доходи суми такої заборгованості. Тому відповідач зазначив, що ТОВ "СД Логістик плюс" за 2015 р. не відображено у складі доходів безнадійну кредиторську заборгованість всього в сумі 226900,00 грн.

Згідно статті 44 ПК України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Підпунктом 14.1.11 п. 14.1 ст.14 ПК України встановлено, що безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, що не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості; в) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості; ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Встановлено, що згідно облікової політики позивач бухгалтерський облік веде за національними П(С)БО.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року №860/4153 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (далі - НП(С)БО № 15), яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Пунктом 5 НП(С)БО № 15 передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте, ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Відповідно до п. 7 НП(С)БО № 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Пунктом 15 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 визначено, що доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Нова експедиція" та ТОВ "СД Логістик Плюс" 06.11.2012 р. уклали договір №3 про надання транспортно-експедиційних послуг.

В акті перевірки зазначено, що станом на 01.01.2015 р. по бухгалтерському рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" рахувалася кредиторська заборгованість по ТОВ "Нова експедиція" у розмірі 226900,00 грн.

Згідно протоколу №02/14 загальних зборів учасників ТОВ "Нова експедиція" від 31.03.2014 р. було вирішено припинити (реорганізувати) Товариство шляхом приєднання до правонаступника ТОВ "Фоззі-Фуд", з передачею всього майна, прав та обов`язків правонаступнику.

Судом встановлено, що у зв`язку з тим, що ТОВ "Нова Експедиція" було прийнято рішення про припинення шляхом приєднання до ТОВ "Фоззі-Фуд" 01.04.2014 р. між позивачем та ТОВ "Фоззі-Фуд" укладено договір про внесення змін до договору про надання транспортно-експедиційних послуг №03 від 06.11.2012 р., яким закріплено, що права та обов`язки за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №03 від 06.11.2012 р. переходять до ТОВ "Фоззі-Фуд".

Також судом досліджено акт звірки взаємних розрахунків за 2015 р. між ТОВ "СД Логістик Плюс" та ТОВ "Нова експедиція". Згідно вказаного акту заборгованість позивача складає 226900,01 грн. В акті перевірки, відповідачем зазначено, що ТОВ "СД Логістик Плюс" за 2015 р. не відображено у складі доходів безнадійну кредиторську заборгованість всього в сумі 226900,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.225 пункту14.1 статті 14 ПК України відступлення права вимоги - це операція з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

В силу приписів ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту наведених норм слідує, що однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні є відступлення права вимоги - правочин (договір), на підставі якого первісний кредитор передає своє право (вимогу) в конкретному зобов`язанні новому кредитору, продовжуючи при цьому виконувати взяті на себе обов`язки перед боржником, а новий кредитор набуває відповідне право (вимогу), за загальним правилом, з моменту укладення договору відступлення права вимоги.

При цьому, враховуючи, що відступлення права вимоги завжди є похідним від інших зобов`язань, тому, укладаючи договір, сторони повинні чітко визначити його предмет, а саме право, що відступається.

Разом з тим, норми діючого законодавства не встановлено заборони для зміни кредитора в зобов`язаннях, а відтак, будь-яка особа може передати свої права за правочином іншій особі шляхом укладення договору про відступлення прав вимоги (цесії). При цьому, положення чинного законодавства, зокрема ЦК України та ПК України, не містять будь-яких обмежень щодо суб`єктного складу правочинів з відступлення прав вимоги боргу.

В даному ж випадку, договір, який був укладений між позивачем та ТОВ "Фоззі-фуд" є оплатними та передбачає сплату наявної у позивача кредиторської заборгованості у сумі 226900,00 грн.

Отже, наявна кредиторська заборгованість ТОВ "СД Логістик Плюс" перед ТОВ "Нова експедиція", яке передало все належне майно, майнові права та обов`язки, в тому числі права та обов`язки за договором про надання транспортно-експедиційних послуг №03 від 06.11.2012 р. на користь ТОВ "Фоззі-Фуд", не може вважатися безнадійною кредиторською заборгованістю у розумінні ПК України та не підлягає включенню до складу доходу платника.

Також відповідачем в акті перевірки зафіксовано, що в ході документальної планової перевірки встановлено, що ТОВ "СД Логістик Плюс" до складу інших операційних витрат протягом 2015 2017 років (рядок 2180 Звіту про фінансові результати "Інші операційні витрати") включено витрати на придбання програмного продукту "1С: Бухгалтерії 8" та інформаційно-консультаційних послуг у ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 84774,75 грн.

З даного приводу судом встановлено, що між ТОВ "СД Логістик Плюс" та ФОП ОСОБА_2 (Продавець) укладено договір поставки програмних продуктів № 1/151215 від 15.12.2015 року, згідно якого ТОВ "СД Логістик Плюс" зобов`язується прийняти та оплатити програмні продукти відповідно до специфікації.

До договору надано додаток № 1 Специфікація з найменуванням програмного продукту:

- 1С Підприємство 8 Управління торгівельним підприємством для України, кількість 1 та ціна 8100,00 грн.;

- 1С Підприємство 8. Клієнтська ліцензія на 1 робоче місце, кількістю 2 та ціною 1800,00 грн., загальною вартістю 3600,00 грн.

Відповідно до специфікації та найменувань програмних продуктів судом дослідженні видаткові накладні № 35 та № 44 від 01.12.2015 р. на загальну суму 11700,00 грн без ПДВ. По своїй формі досліджені видаткові накладні мають обов`язкові реквізити первинного документу, в розумінні Закону № 996 та Положення № 88.

Також в матеріалах справи наявні акти надання послуг з надання різного роду інформаційно-консультаційних послуг в процесі обслуговування програмного продукту, в яких постачальник - ФОП ОСОБА_2 , замовник - ТОВ "СД Логістик Плюс", загальною вартістю наданих послуг73074,75 грн.

Згідно ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України , факт приймання-передачі виконаних робіт оформлюється актом.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, надані на дослідження документи (договір, акти наданих послуг, видаткові накладні) по взаємовідносинах між ТОВ "СД Логістик Плюс" із ФОП ОСОБА_2 , містять обов`язкові реквізити, передбачені вимогами законодавства, відтак, документально підтверджується обсяг господарських операцій в загальному розмірі 84 774,75 грн., що свідчить про те, що висновки акту перевірки щодо завищення показника у рядку 2180 Звіту про фінансові результати "Інші операційні витрати" за період 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р. на суму 84775,00 грн документально не підтверджено.

Також, на думку колегії суддів, судом першої інстанції обгрунтовано взято до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи в справі від 14.05.2021 р. №155/156/19-29, яким також спростовано аргументи апеляційної скарги, зокрема наступним.

Так, в Акті перевірки заначено, що ТзОВ «СД Логістик Плюс» завищено собівартість реалізованих послуг за 2017 рік на суму 260000,00 грн., в результаті включення до її складу вартості послуг по ремонту автомобілів.

Згідно договору на технічне обслуговування від 13.01.2017 року укладеного між ТзОВ «СД Логістик Плюс» та ФОП ОСОБА_3 , останній зобов`язувався виконувати ремонт та технічне обслуговування автомобілів замовника.

На виконання зазначеного договору наявні 2 акти виконаних робіт від 26.12.2017 року, один з них на суму 140000,00 грн., а другий 120000,00 грн. в яких наведений перелік послуг технічного обслуговування та ремонту автомобіля.

Так, порядок проведенням технічного обслуговування та ремонтів дорожніх транспортних засобів регламентується Положенням про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних автомобільного транспорту, затверджене наказом Мінтрансу від 30.08.1998р. №102 (далі-Положення 102).

Відповідно до п.п. 3.13., 3.16 Положення 102 заміна двох або менше базових агрегатів - це поточний ремонт ТЗ, а в разі заміни трьох із них і більше, або заміна кузова (для автобуса або легкового авто) або рами (для вантажівки) вже є капітальним ремонт ТЗ.

Дослідивши акти виконаних робіт від 26.12.2017 року не вбачається заміни базових агрегатів в розумінні Положення 102 та збільшення економічних вигод, первісно очікуваних від використання об`єкта, чи поліпшення об`єкта 03.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року №318, зазначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони було здійсненні.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей (модернізація, модифікація, добудова, реконструкція) об`єкта, що призведе у майбутньому до збільшення економічних вигід, чи здійснюються вони для підтримання об`єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигід від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації та суттєвості таких витрат (п. 29 Методичних рекомендацій з бухобліку основних засобів, затверджених наказом міністерства фінансів України №561 від 30.09.2002 №561).

Таке рішення керівника може оформлятися окремим наказом, або ж керівник може затвердити відповідний документ, яким оформляється витрати з поліпшення автомобіля (наприклад акт приймання-здачі відремонтованих, модернізованих об`єктів).

В наданих на дослідження матеріалах наявний наказ №2 від 03.01.2017 року «Про технічне обслуговування та поточний ремонт вантажних автомобілів» відповідно до якого за наявності несправностей та відновлення роботоздатності, проводити поточний ремонт транспортних засобів за списком.

Таким чином, якщо такі витрати буде оцінено як витрати звітного періоду, то їх залежно від напряму використання може бути включено до складу:

- Загальновиробничих витрат (пп. 15.4.П(с)БО №16), якщо ТЗ використовуються в загальновиробничих цілях;

- Прямих матеріальних витрат (п.12 П(с)БО №16), якщо ТЗ використовуються при наданні послуг.

Зазначене є складовими виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) (п. 11 П(с)БО №16), яка входить до складу собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).

Враховуючи вищенаведене, висновки Акту перевірки щодо завищення показника у рядку 2050 Звіту про фінансові результати «Собівартість реалізованої продукції (тоаврів, робіт, послуг) » за період 01.01.2015 по 31.12.2017 року на суму 260000,00 грн., документально не підтверджується.

Отже, беручи до уваги встановлені обставини справи та мотиви, зазначені у даній постанові, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення - рішення від 13.11.2018 р. №0016481305, №0016471305, №0016491305, №0008511402 та від 07.02.2019 р. №0000531402, податкова вимога від 25.02.2019 року №2031-56, винесені контролюючим органом всупереч приписів чинного законодавства, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року відповідає.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки, позов задоволено повністю, суд першої інстанції, в рішенні від 08 листопада 2022 року присудив на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 19210,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області.

Крім того, додатковим рішенням від 23 листопада 2022 року, суд стягнув на користь ТОВ "СД Логістик Плюс" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судові витрати, а саме, витрати по сплаті судового збору в сумі 18976,85 грн та витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 31576,24 грн.

Таким чином, судовий збір, який було сплачено позивачем за звернення до суду з даним адміністративним позовом становить 38186,85 грн.

Відповідно до пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закон України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення суду у даній справі, відповідно до вимог пп.2 п.3 ч.2 ст.4 Закон України "Про судовий збір", становить 57280,28 грн.

Однак при поданні апеляційної скарги, відповідачем сплачено судовий збір в розмірі 28815,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2890 від 23 листопада 2022 року. Тобто скаржником недоплочено судовий збір в розмірі 28465,28 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з Головного управління ДПС у Чернівецькій області недоплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 28465, 28 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року - без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС у Чернівецькій області недоплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 28465, 28 грн. за реквізитами отримувача коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Полотнянко Ю.П.