Ухвала

від 13.02.2023 по справі 645/5648/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 645/5648/21 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/99/23 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2023 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

представника

власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2022 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42021222020000140 від 18.08.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 365-2 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного судум.Харкова від13грудня 2022рокувідмовлено в задоволенні клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова Харківської області ОСОБА_6 , про арешт майна по кримінальному провадженню №42021222020000140 від 28.08.2020 за ч.4 ст. 190, ч.3 ст. 365-2 КК України.

Відмовлено у накладенні арешту на земельну ділянку площею 0,1617 га, з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

На зазначену ухвалу слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила її скасуватиі постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1617 га, з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтуванняапеляційної скаргипрокурор посилався на те, що під час реєстрації земельної ділянки реєстратор використав рішення міської ради щодо іншої земельної ділянки. Вказує, що ця земельна ділянка визнана речовим доказом. Зазначає, що протиправними діями територіальній громаді завдано шкоду у розмірі 561530 грн. Щодо цієї земельної ділянки вже укладалась угода, а саме договір купівлі продажу, що, на думку прокурора, свідчить про можливість її повторного відчуження. Посилається на те, що в цьому провадженні була проведена експертиза, а тому наявність позову щодо спричинених збитків не обов`язкова. Вказує, що ця земельна ділянка є безпосереднім предметом кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, яка підтримала свою апеляційну скаргу та просила її задовольнити, а також пояснення представника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав її законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим відділом ВП №2 ХРУП № 2 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42021222020000140 від 18.08.2021 за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.4 ст.190, ч.3 ст. 365-2 КК України.

08.12.2022 прокурорзвернувся дослідчого суддіФрунзенського районного суду м. Харкова з клопотанням про арешт майна по вказаному кримінальному провадженню, а саме, просив накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1617 га, з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , з метою проведення подальшого досудового розслідування, забезпечення збереження речових доказів, шляхом заборони її відчуження. В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що ця земельна ділянка визнана речовим доказом у цьому кримінальному провадженні. Посилався на те, що незастосування вказаного арешту мана зумовить труднощі в частині встановлення істини по кримінальному провадженню внаслідок того, що речовий доказ може бути відчужений чи перетворений.

Ухвалою слідчогосудді Фрунзенського районногосуду м.Харкова від13грудня 2022рокувідмовленов задоволенні вказаного клопотання прокурора щодо накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1617 га, з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 .

Постановляючи таке рішення, суд першої інстанції мотивував це тим, що орган досудового розслідування у клопотанні не надав жодної оцінки правової підстави для арешту майна, про яке йдеться в клопотанні, достатності доказів необхідності забезпечення збереження цього речового доказу, можливого розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову, наслідків арешту майна для інших осіб. Також зазначив, що немає підстав вважати, що нерухоме майно виступало знаряддям вчинення злочину, тобто є доказом злочину.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки ця земельна ділянка, враховуючи кваліфікацію злочину за ч. 4 ст. 190, ч.3 ст. 365-2 КПК України, може бути предметом доказування.

Зокрема, відповідно до відомостей постанови про визнання речових доказів та долучення їх до матеріалів провадження (арк. 14), об`єктивно вбачається, що ця земельна ділянка визнана речовим доказом у цьому кримінальному провадженні, а тому з метою забезпечення кримінального провадження, колегія суддів вбачає необхідність в її арешті, саме з метою проведення подальшого досудового розслідування, збереження речових доказів, запобігання відчуженню або перетворенню зазначеної земельної ділянки.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Як зазначено в ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, як матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, вказане майно відповідає критеріям, зазначеним в ч. 3 ст. 170 КПК України та підлягає арешту для запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані, лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором доведено існування таких обставин, а тому, клопотання прокурора відповідає вищезазначеним нормам закону і підлягає задоволенню. Не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню. Існують ризики того, що у разі не накладення арешту можливо відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

За наведених вище обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора, а тому, його клопотання в частині задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на земельну ділянкуплощею 0,1617га,з кадастровимномером 6310138500:06:003:0073,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 ,яка належитьна правіприватної власності ОСОБА_8 підлягає задоволенню.

Між тим слід зауважити, що відомостей постанови про визнання речових доказів та долучення їх до матеріалів провадження від 17.11.2021 року (арк. 14) вбачається, що земельна ділянка, кадастровий номер 6310138500:06:003:0073, розташована за адресою: АДРЕСА_3 визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 42021222020000140.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно вимог ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна в порядку п.1 ч.2 ст.170 КПК України, слідчий суддя повинен враховувати можливість використання майна, як доказу у кримінальному провадженні.

Матеріали клопотання про арешт майна свідчать про відповідність вилученого майна, ознакам речових доказів. Тому, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту існує можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.

Майно підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не буде досягнута мета застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегія суддів також враховує, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, а його межі у часі окреслені строками досудового розслідування, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

Доводи адвоката ОСОБА_7 , що містяться в апеляційній скарзі, не свідчать на цьому етапі досудового розслідування про несправедливість або незаконність рішення слідчого судді щодо накладення арешту на земельну ділянку, оскільки такі доводи обов`язково будуть перевірятись в порядку чинного КПК України під час досудового розслідування, а обставини, на які посилається адвокат ОСОБА_7 є предметом доказування по цьому кримінальному провадженню, оскільки воно порушено внаслідок факту шахрайства.

Поряд з цим, колегія суддів дійшла висновку, що найдієвішим способом забезпечення цього провадження є заборона реєстраційних дій щодо зазначеної земельної ділянки, у тому числі, відчуження та розпорядження цим нерухомим майном.

Тобто цей спосіб арешту майна є найменш обтяжливим способом, який не обмежує власника майна в користуванні цим майном

Судова колегія також враховує, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим заходом, а тому у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту згідно положень ст. 174 КПК України.

Посилання адвоката ОСОБА_7 в апеляційній скарзі на відсутність правових підстав для арешту майна не ґрунтуються на матеріалах справи. Колегія суддів, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходом від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Майно, на яке спрямоване кримінальне правопорушення підлягає арешту незалежно від того, хто є його власником, де знаходиться і незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування запобіжного заходу, а саме: запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні. Арешт майна, з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту, поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від дій останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Отже, з урахуванням положень п.2 ч.3 ст.407 КПК України,колегія суддівдійшла висновку,що ухваласлідчого суддіпідлягає скасуваннюз постановленнямнової ухвалипро задоволенняклопотання прокурорапро арештмайна.

Керуючись ст.ст. 98, ч. 5 ст. 100, 171, 173, 404, 405, п.2 ч.3. ст. 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу слідчого суддіФрунзенського районногосуду м.Харкова від13грудня 2022рокускасувати.

Клопотання прокурора Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_6 задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1617 га, з кадастровим номером 6310138500:06:003:0073, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Заборонити проведення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеної земельної ділянки, у тому числі, відчуження та розпорядження цим нерухомим майном.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.

Головуючий

Судді