Ухвала

від 03.02.2023 по справі 757/30987/22-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/30987/22-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2023 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі Рябошапці М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз", фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , приватний виконавець Филипів Андрій Миколайович, Товариство з обмеженою відповідальністю "КНЯЖИЙ ДВІР ЛТД", про витребування речей з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову. У заяві представник позивача просить заборонити Державному підприємству «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ» (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 22; ідентифікаційний код 42068925), Державному підприємству «ПРОЗОРРО» (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22; код ідентифікаційний код 02426097), Корпоративному недержавного пенсійного фонду Національного Банку України (01601, місто Київ, вул. Інститутська, буд. 9, ідентифікаційний код: 34880663) вчиняти будь-які дії з організації та проведення торгів, оформлення результатів торгів, через електронну торгову систему «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», «ПРОЗОРРО» з продажу майна (№ лоту: 12КNРFNBU2019), а саме: Комплексу відпочинку «КНЯЖИЙ ДВІР» загальною площею 2 868,6 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; Земельної ділянки, кадастровий №3221284001:01:006:0002, площею 1,3982 - а також заборонити укладати та підписувати з переможцем електронних торгів договір купівлі- продажу, проводити розрахунки за продане майно, приймати платежі, приймати та передавати будь-які документи, пов`язані з предметом торгів, в тому числі їх оригінали.

Суд розглянув заяву у відсутність сторін в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Вирішуючи питання забезпечення позову, суд керується положенням ч. 1 ст. 153 ЦПК України, відповідно до якого заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті, а тому в порядку ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд заяви здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом позову є витребування речей з чужого незаконного володіння, а тому, в результаті проведення електронних торгів в електронній системі на вебсторінці https://prozorro.sale/auction/LSE001-UA-20211221-26795, адміністратором якої є ДП «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», з реалізації лоту № 12КNРFNBU2019 може бути передано у приватну власність земельну ділянку та Комплекс відпочинку «КНЯЖИЙ ДВІР».

Суд, дослідивши матеріали заяви та додані до неї документи, матеріали цивільної справи, дійшов таких висновків.

Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 -1 ) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення суду.

При розгляді заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти чи зупинення електроних торгів суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права власності (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмету позову (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18).

На підтвердження своїх доводів заявником надано копію оголошення про електронні торги з лотом №12КNPFNBU2019 та зазначено, що при огляді фотографій можна зробити висновок, що вказаний комплекс продається разом із майном зазначеним на фото.

Відтак, метою забезпечення поданого позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Крім того, Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Згідно п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» арешт є обтяженням речових прав на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково, про що постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

На підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, представником позивача надано копію оголошення про електронні торги з лотом №12КNPFNBU2019, проте, з наданої копії оголошення не вбачається, що саме майно, зазначене у позовній заяві, має бути реалізовано під час проведення торгів.

Вивчивши заяву представника позивача - адвоката Кириченка Р.Ю. про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із вимогами позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви і вжиття такого заходу забезпечення позову, а вжиття судом такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти будь-які дії з організації та проведення торгів не є у даному випадку необхідним, достатнім, співмірним із заявленими позовними вимогами.

Керуючись ст.ст.149 -154, 157, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача - Кириченка Романа Юрійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_1 до Корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансово-правовий союз", фізична особа - підприємець ОСОБА_3 , приватний виконавець Филипів Андрій Миколайович, Товариство з обмеженою відповідальністю "КНЯЖИЙ ДВІР ЛТД", про витребування речей з чужого незаконного володіння - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Суддя О.Л. Бусик