Ухвала

від 09.12.2022 по справі 760/16986/22

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/16986/22

2/760/5161/23

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

09 грудня 2022 року Солом`янський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді Зуєвич Л.Л., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36В) до російської федерації /далі - рф/ в особі посольства рф в Україні (ЄДРПОУ: 2443016995; адреса: 03049, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 27) про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

17.11.2022 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 17.11.2022, за підписом представника позивача - адвоката Скирди В.Є. (діє на підставі ордеру), в якій позивач просить суд:

- стягнути з рф на користь ОСОБА_1 компенсацію за заподіяну шкоду у розмірі 308 535 149 (триста вісім мільйонів п`ятсот тридцять п`ять тисяч сто сорок дев`ять) гривень 79 копійок та 34 479 244 (тридцять чотири мільйони чотириста сімдесят дев`яти тисяч двісті сорок чотири) доларів США;

- стягнути з рф на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 210 000 (дві десять тисяч) грн;

- стягнути з держави рф на користь держави Україна 12 405 (дванадцять тисяч чотириста п`ять) гривень судового збору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2022 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Фактично матеріали позову передано судді по реєстру 02.12.2022.

Щодо можливості прийняття справи до провадження

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вказується в позові, ОСОБА_1 є власником 100 відсотків корпоративних прав в компанії «Mariupol Investments Ltd» (реєстраційний номер компаній - НЕ196088, юридична особа за законодавством Кіпру) та є кінцевим бенефіціарним власником підприємств, що належать компанії Azovmashinvest Holding Limited (Азовмашінвест Холдинг Лімітед), реєстраційний номер компанії НЕ235819, Гр. Ксенопулу, 17, 3106, Лімассол, Кіпр (Gr. Xenopoulou, 17, 3106, Limassol, Cyprus) (далі - група «АЗОВМАШ»), серед яких є:

1)ПРАТ «АЗОВЗАГАЛЬМАШ» (код ЄДРПОУ 13504334) - в процедурі банкрутства та ліквідації;

2)ПАТ «АЗОВМАШ» (код ЄДРПОУ 30832888);

3)ПАТ «ПОЛТАВХІММАШ» (код ЄДРПОУ 00217449);

4)ПРАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ВАЖКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ» (код ЄДРПОУ 20355550) - в процедурі банкрутства та ліквідації;

5)ПРАТ «ТОРГОВИЙ ДІМ АЗОВЗАГАЛЬМАШ» (код ЄДРПОУ 25328954) - в процедурі банкрутства та ліквідації;

6)ТОВ «ГОЛОВНЕ СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО ВАГОНОБУДУВАННЯ ІМЕНІ ВАЛЕРІЯ МИХАЙЛОВИЧА БУБНОВА» (код ЄДРПОУ 32258888);

7)ПРАТ «ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ КОНСТРУКТОРСЬКО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ» (код ЄДРПОУ 13504966);

8)ПРАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ТЕРМІЧНИЙ ЗАВОД» (код ЄДРПОУ 20391907) - в процедурі банкрутства;

9)ПРАТ «АЗОВЕЛЕКТРОСТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 25605170) - в процедурі банкрутства;

10)ТОВ «МІЖРЕГІО-НАЛЬНИЙ ЦЕНТР СПОРТУ ТА РОЗВАГ» (код ЄДРПОУ 33012306);

а також власником 59,0018% ВАТ «АРМАВІРСЬКИЙ ЗАВОД ВАЖКОГО МАШИНОБУДУВАННЯ» (ідентифікаційний код 2302044590) - в процедурі банкрутства з 2015 року.

Позивач звертає увагу на те, що збройна агресія з боку рф та викликані нею події мали критичний вплив на господарську діяльність підприємств Групи «АЗОВМАШ» та ВАТ «АЗВМ», які виразились у:

-руйнуванні виробничого та логістичного ланцюга внаслідок військових дій,

-скорочення внутрішнього ринку споживання продукції вагонобудування, що виробляється підприємствами (через втрату тимчасово окупованих територій та кризу економіки України),

-закриття основного експортного ринку (до початку збройної агресії рф була основним ринком збуту для підприємств).

Підсумовується, що шкода яку позивач зазнала від військової агресії рф, складається із втрачених виробничих потужностей підприємств Групи «АЗОВМАШ» у місті Маріуполь та втрачених інвестицій у підприємстві ВАТ «АЗВМ».

Вказується, що розмір такої шкоди становить:

-за втрачені інвестиції у статутний капітал підприємства ВАТ «АЗВМ» у розмірі 59,0018% - 6 737 800 російських рублів, що станом на дату позовної заяви складає 4 025 094,34 грн;

-за втрачені фінансові котити, що направлені на ВАТ «АЗВМ» через договори позики - 34 479 244 долари США, з яких:

30 397 840,07 доларів США - розмір основного боргу,

4 081 403,94 доларів США - відсотки за користування коштами;

-34 479 244 (тридцять чотири мільйони чотириста сімдесят дев`ять тисяч двісті сорок чотири) долари США станом на дату позовної заяви становить 1 260 857 682 (один мільярд двісті шістдесят мільйонів вісімсот п`ятдесят сім тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 14 копійок. Відповідно до офіційного курсу НБУ 4 долар США = 36,5686 грн;

-за втрачені інвестиції у статутні капітали підприємств, якими володіють AZOVMASHINVEST HOLDING LIMITED та МАRІUPOL INVESTMENTS LTD - 304 510 055,45 грн.

ОСОБА_1 , як співвласник підприємств Групи «АЗОВМАШ» та ВАТ «АЗВМ» вважає дії рф які призвели до фактичної втрати позивачем своїх підприємств та інвестованих грошових коштів у ВАТ «АЗВМ», незаконними та такими, що завдали шкоди її майновим правам, на підставі чого у відповідності до положень ст.ст. 16, 22 та 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) звернулась із позовом у даній справі про відшкодування шкоди.

У статті 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно з ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема, спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових правовідносин.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

При цьому, у ч. 1 ст. 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, згідно з ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Частиною 1 ст. 2 ГПК передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20 (провадження № 14-12цс21): «критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

При вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин».

Отже, суд враховує, що законодавець запровадив такі правила розмежування юрисдикції судів: загальна (цивільна) юрисдикція є всеохоплюючою; якщо справа не віднесена до юрисдикції інших (адміністративних чи господарських) судів, то вона підлягає розгляду загальним (цивільним) судом. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Натомість юрисдикцію адміністративних чи господарських судів у спрощеному вигляді можна визначити так: перші мають повноваження вирішувати публічно-правові спори, а другі - спори, що виникають при здійсненні господарської діяльності.

При цьому, визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29.04.1988 у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії»).

Разом з тим, суд бере до уваги, що ст. 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

ОСОБА_1 звернулась з позовом у даній справі саме як власник 100 відсотків корпоративних прав в компанії «Mariupol Investments Ltd» (реєстраційний номер компаній - НЕ196088, юридична особа за законодавством Кіпру) та кінцевий бенефіціарний власник підприємств, що належать компанії Azovmashinvest Holding Limited (Азовмашінвест Холдинг Лімітед).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст.. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до зазначених норм шкода відшкодовується потерпілому, тобто тій особі, якій вона завдана. Такий висновок узгоджується з загальною ознакою цивільно-правової відповідальності, якою є її компенсаторний характер; тому заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані виключно на компенсацію майнових втрат саме потерпілого, тобто відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18, пункти 82, 83), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.22), від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20, пункт 69)).

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.05. 2022 у справі № 761/11792/16-ц (провадження № 61-42292св18) юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю (статті 2, 80, 91 ЦК України). Отже, юридична особа є самостійним суб`єктом права. Відповідно до частини першої статті 190 ЦК України до складу майна входять окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Отже, право вимоги особи до боржника є різновидом майна такої особи. Тому саме особі належить право отримати задоволення вимог до свого боржника, а інші суб`єкти права, таким правом не наділені. Цей висновок не залежить від підстав виникнення права вимоги. Зокрема, не має значення, чи виникло право вимоги з договору, чи з позадоговірного зобов`язання (наприклад, із зобов`язання про відшкодування шкоди за правилами глави 82 ЦК України).

Кредитори боржника, а також учасники (акціонери) юридичної особи не набувають власних прав вимоги до третіх осіб, винних боржнику, а похідний інтерес кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи боржника полягає у стягненні коштів на користь боржника, юридичної особи, а не на користь кредиторів, учасників (акціонерів) юридичної особи. Зазначений похідний інтерес задовольняється через різні правові інститути.

Юридична особа є не об`єктом, а суб`єктом права власності, а відтак у неї не може бути власників (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Законодавством передбачено, що за похідним позовом учасник, член, акціонер набуває статусу процесуального представника юридичної особи, якій завдано збитків, але не має власного права на позов (у матеріальному значенні) до порушника.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення у справі «Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки» (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95 від 20.05.1998; рішення у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (Case of Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28-30, від 18.10.2005; рішення у справі «Фельдман та банк «Слов`янський» проти України», заява № 42758/05, пункт 30, від 21.12.2017).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала на це увагу, зокрема в постановах від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19), від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17 (провадження № 12-264гс18), від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18 (провадження № 12-159гс19).

Отже, звертаючись з позовом у даній справі ОСОБА_1 як власник 100 відсотків корпоративних прав в компанії «Mariupol Investments Ltd» (реєстраційний номер компаній - НЕ196088, юридична особа за законодавством Кіпру) та кінцевий бенефіціарним власником підприємств, що належать компанії Azovmashinvest Holding Limited (Азовмашінвест Холдинг Лімітед), фактично діє від імені відповідних юридичних осіб, яким завдано збитки збройною агресією рф, про стягнення яких з держави-агресора ставиться питання у позові.

Враховуючи наведене, суд вважає, що фактично в даній справі спір виник між юридичною особою та іноземною державою-агресором як особливим суб`єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб`єкту.

Отже з огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб`єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції, оскільки, містить ознаки господарського спору.

Таким чином, даний спір підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.

Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19), де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду

Висновки суду

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав помилкову юрисдикційну підвідомчість для звернення з відповідною позовною заявою.

Враховуючи вказані правові висновки, предмет спору та характер спірних правовідносин, спір у даній справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За змістом ч. 4 ст. 186, п. 7 ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 186, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до російської федерації в особі посольства російської федерації в Україні про відшкодування шкоди, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич