Рішення

від 20.02.2023 по справі 910/142/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2023Справа № 910/142/23Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (03150, м.Київ, ВУЛИЦЯ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 11) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ОМНІТЕК СИСТЕМС» (03620, місто Київ, ВУЛИЦЯ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 15, офіс 517) стягнення заборгованості у розмірі 81 920 грн. 27 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (надалі також - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМНІТЕК СИСТЕМС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 81 920 грн. 27 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його обов`язків по сплаті орендних платежів за Договором №1738/А від 01.01.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/142/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.01.2023 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 13.01.2023 року уповноваженим особам підприємств Сторін.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.01.2020 року між Інститутом електрозварювання ім.О.Є. Патона Національної академії наук України (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОМНІТЕК СИСТЕМС» (Орендар) був укладений Договір №1738/А, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що знаходиться на балансі Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона (далі - Майно): корпус №7, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 15, поверх 5, кімнати 516, 517, загальною площею 54,30 кв.м, вартість якого згідно з висновком про вартість майна становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 31.10.2019 - 488700 грн., 1 кв.м.. -9000 грн. (т.1 а.с. 110-117)

Додатковою угодою №1 від 01.01.2021 року до Договору №1738/А від 01.01.2020 року Сторони виклали умови договору в новій редакції. (т.1 а.с.96-108)

Згідно з п.1.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.01.2021 року Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно, що перебуває на балансі Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона Національної академії наук України (далі - Майно): Корпус № 7 реєстровий номер 05416923.137.АААДЖЕ466, 1о розміщене за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 15, поверх 5, кімнати №516, 517, загальною площею 54;30 кв.м, приведеною площею - 82,54 кв.м. вартість якого згідно з висновком про вартість майна становить за незалежною оцінкою (залишковою вартістю) станом на 31.10.2019 року - 488700 грн., 1 кв.м - 9000 грн. (без ПДВ).

Положеннями п.2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.01.2021 року погоджено, що Орендар вступає у строкове платне користування Майном у день підписання акта приймання-передачі Майна. Акт приймання-передачі підписується між Орендарем і Орендодавцем одночасно підписанням цього договору. Акти приймання-передачі Майна в оренду та акт повернення Майна з оренди складаються за примірною формою, що затверджена НАН України.

У відповідності до п.3.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.01.2021 року орендна плата встановлюється на рівні останньої місячної орендної плати, визначеної па підставі Методики розрахунку орендної плати за державно майно та пропозиції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами). Крім орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю по розрахункам Орендодавця: відшкодування спожитих комунальних послуг - електроенергії, теплопостачання, водопостачання та водовідведення (Додаток № 1 без ПДВ - ст. 188. І ПІКУ):- відшкодування земельного податку (Додаток №2 );- відшкодування послуг за обслуговування ліфтів (Додаток №3); вартість послуг з інженерного (обслуговування електро-, тепло-, водозабезпечення, вентиляційне обслуговування, обслуговування телефонного зв`язку тощо) і господарського (прибирання та охорона) забезпечення приміщень (Додаток № 4)

Нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.01.2021 року).

Відповідно до п. 3.3. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.01.2021 року Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Нарахування орендної плати та інших платежів згідно п.3.1. здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим, крім додатку № 4. Нарахування і оплата вартості послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень здійснюється в поточному місяці.

Орендар сплачує орендну плату та інші платежі згідно п.3.1, до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків Орендодавця. Орендодавець надсилає Орендарю рахунки не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати платежу. Якщо Орендар не розрахувався за комунальні послуги до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, Орендар без попередження позбавляється енергопостачання до погашення заборгованості.

Орендодавець має право виставляти розрахунки на попередню оплату орендної плати та інших платежів згідно п. 3.1.

У пункті 3.5 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.01.2021 року передбачено, що орендна плата та інші платежі згідно п.3.1, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Згідно з п. 3.6 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.01.2021 року відповідно до вимог ст.232 Господарського кодексу України, Сторони погоджуються, що нарахування штрафних санкцій, передбачених пп. 3.3, 3.4, 3.5 Договору, не обмежуються 6-ти місячним строком, а нараховуються і сплачуються за весь час прострочення виконання зобов`язання. Нарахування припиняється через один рік, від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно ст..625 Цивільного кодексу Орендар сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Цей Договір діє до 31.12.2024 р. включно. (п.11.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.01.2021 року)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №1738/А від 01.01.2020 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне майно, що знаходиться на балансі Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона (далі - Майно): корпус №7, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 15, поверх 5, кімнати 516, 517, загальною площею 54,30 кв.м,, що підтверджується Актом приймання - передачі нерухомого майна від 01.01.2020 року. (т.1 а.с.118)

Крім того, на виконання умов Договору №1738/А від 01.01.2020 року Орендодавець виставив Орендарю рахунки на оплату орендної плати, спожитих комунальних послуг, податку на землю, ліфтів та інженерного і господарського забезпечення приміщень за період жовтень 2021 року по жовтень 2022 року. (т.1 а.с.13-75).

Також на виконання умов Договору №1738/А від 01.01.2020 року між Сторонами підписані Акти здачі - прийняття робіт №12/2021 від 31.12.2021 року на суму 18794 грн. 85 коп., №11/2021 від 30.11.2021 року на суму 11 846 грн. 33 коп., №10/2021 від 31.10.2021 року на суму 11 879 грн. 40 коп. (т.2 а.с.84-86), а Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату за надані послуги, що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (т.1 а.с.123-132)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів та комунальних витрат за період жовтень 2021 року по жовтень 2022 року. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість у розмірі 76 532 грн. 25 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМНІТЕК СИСТЕМС» пеню у розмірі 5 201 грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 28 грн. 96 коп. та інфляційні у розмірі 157 грн. 68 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №1738/А від 01.01.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №1738/А від 01.01.2020 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв в строкове платне користування державне майно, що знаходиться на балансі Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона (далі - Майно): корпус №7, що розміщене за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 15, поверх 5, кімнати 516, 517, загальною площею 54,30 кв.м,, що підтверджується Актом приймання - передачі нерухомого майна від 01.01.2020 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (т.1 а.с.118)

Відповідно до п. 3.3. Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.01.2021 року Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Нарахування орендної плати та інших платежів згідно п.3.1. здійснюється щомісячно станом на перше число місяця, наступного за розрахунковим, крім додатку № 4. Нарахування і оплата вартості послуг з інженерного і господарського забезпечення приміщень здійснюється в поточному місяці.

Орендар сплачує орендну плату та інші платежі згідно п.3.1, до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків Орендодавця. Орендодавець надсилає Орендарю рахунки не пізніше ніж за 5 робочих днів до дати платежу. Якщо Орендар не розрахувався за комунальні послуги до 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим, Орендар без попередження позбавляється енергопостачання до погашення заборгованості.

Орендодавець має право виставляти розрахунки на попередню оплату орендної плати та інших платежів згідно п. 3.1.

Крім того, на виконання умов Договору №1738/А від 01.01.2020 року Орендодавець виставив Орендарю рахунки на оплату орендної плати, спожитих комунальних послуг, податку на землю, ліфтів та інженерного і господарського забезпечення приміщень за період жовтень 2021 року по жовтень 2022 року (т.1 а.с.13-75).

При цьому, Суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплати товару.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 20.02.2020 у справі №915/400/18, яка враховується судом при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України

Також на виконання умов Договору №1738/А від 01.01.2020 року між Сторонами підписані Акти здачі - прийняття робіт №12/2021 від 31.12.2021 року на суму 18794 грн. 85 коп., №11/2021 від 30.11.2021 року на суму 11 846 грн. 33 коп., №10/2021 від 31.10.2021 року на суму 11 879 грн. 40 коп. (т.2 а.с.84-86), а Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату за надані послуги, що підтверджується виписками по рахунку Позивача. (т.1 а.с.123-132)

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору №1738/А від 01.01.2020 року обов`язок Відповідача по оплаті орендної плати, спожитих комунальних послуг, податку на землю, ліфтів та інженерного і господарського забезпечення приміщень за період жовтень 2021 року по жовтень 2022 року на момент розгляду даної справи настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМНІТЕК СИСТЕМС» перед Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України за Договором №1738/А від 01.01.2020 року за період жовтень 2021 року по жовтень 2022 року становить 76 532 грн. 25 коп.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Інститутом електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України по орендній платі та платежів, пов`язаних з користуванням об`єктом оренди, за період жовтень 2021 року по жовтень 2022 року у розмірі 76 532 грн. 25 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі та платежів, пов`язаних з користуванням об`єктом оренди, в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 76 532 грн. 25 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 22.11.2021 р. по 23.02.2022 р. у розмірі 28 грн. 96 коп. та інфляційні у розмірі 157 грн. 68 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання за загальний період з 22.11.2021 р. по 23.02.2022 р. у розмірі 28 грн. 96 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 22.11.2021 р. по 23.02.2022 р. у розмірі 157 грн. 68 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 01.02.2020 р. по 28.02.2022 р. у розмірі 5 201 грн. 38 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Згідно з п. 3.6 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.01.2021 року відповідно до вимог ст.232 Господарського кодексу України, Сторони погоджуються, що нарахування штрафних санкцій, передбачених пп. 3.3, 3.4, 3.5 Договору, не обмежуються 6-ти місячним строком, а нараховуються і сплачуються за весь час прострочення виконання зобов`язання. Нарахування припиняється через один рік, від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, Суд зазначає, що Сторони в Договорі №1738/А від 01.01.2020 року визначили інший період нарахування пені ніж той, що визначений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.

У пункті 3.5 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 01.01.2021 року передбачено, що орендна плата та інші платежі згідно п.3.1, перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь Орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання за загальний період з 01.02.2020 р. по 28.02.2022 р. у розмірі 5 201 грн. 38 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМНІТЕК СИСТЕМС» на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України підлягає стягненню заборгованість у розмірі 76 532 грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 28 грн. 96 коп., інфляційні у розмірі 157 грн. 68 коп. та пеня у розмірі 5 201 грн. 38 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОМНІТЕК СИСТЕМС» (03620, місто Київ, ВУЛИЦЯ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 15, офіс 517, Ідентифікаційний код юридичної особи 38889514) на користь Інституту електрозварювання ім. Є.О.Патона Національної академії наук України (03150, м.Київ, ВУЛИЦЯ КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА, будинок 11, Ідентифікаційний код юридичної особи 05416923) заборгованість у розмірі 76 532 (сімдесят шість тисяч п`ятсот тридцять дві) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 96 коп., інфляційні у розмірі 157 (сто п`ятдесят сім) грн. 68 коп., пеню у розмірі 5 201 (п`ять тисяч двісті одна) грн. 38 коп. та судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі вісімсот одна) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20 лютого 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин