Рішення

від 21.02.2023 по справі 910/13851/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2023Справа № 910/13851/22Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "Алма транс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес преміум"

про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 45 201,53 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Алма транс» звернулась до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес преміум» про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 45 201,53 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів № 01/12-20 від 01.12.2020, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від19.12.2022 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13851/22. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 19.12.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 19.12.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2020 року між Приватним підприємством «Алма Транс» (далі - виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Преміум» (далі - замовник, відповідач) укладено Договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів № 01/12-20 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання протягом строку дії Договору надавати комплекс послуг з технічного обслуговування та ремонту (далі - послуги) транспортних засобів (далі - ТЗ) з встановленням запчастин і використанням супутніх товарів, необхідних при проведенні зазначених робіт, на станції технічного обслуговування та ремонту автомобілів (далі - СТО).

Конкретний перелік та вартість послуг, запасних частин та матеріалів, що надаються замовнику, визначається при кожному прийманні автомобіля на СТО та оформляється нарядом-замовленням. Наряд-замовлення узгоджується з замовником та є підставою для складання рахунків (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 Договору вартість робіт та запчастин визначається на підставі тарифів та розцінок, встановлених за домовленістю сторін.

Замовник здійснює оплату послуг шляхом перерахування коштів у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця у банку.

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020.

Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення дії Договору не повідомить другу сторону в письмовій формі про розірвання Договору, строк його дії щоразу автоматично продовжується на 1 календарний рік (п. 10.1 та п. 10.2 Договору).

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що сумлінно та в повному обсязі виконав свої обов`язки згідно умов Договору, здійснивши ремонт транспортного засобу відповідача, та згідно домовленостей між сторонами, передав водію відповідача Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використаних запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки № 1213 від 02.12.2020 на суму 65 670,00 грн. та рахунок на оплату № 1215 від 02.12.2020 на суму 65 670,00 грн., а також зареєстрував податкову накладну № 5 від 02.12.2020.

Як зазначає позивач, ТОВ «Бізнес Преміум» жодних зауважень щодо якості наданих послуг та встановлених запчастин не висував, та у той же день здійснив часткову оплату рахунку на суму 5 000,00 грн. та в подальшому оплати означений рахунок на загальну суму 31 670,00 грн.

27.09.2022 позивач звернувся до відповідача із Досудовою вимогою вих. № 27-09/2022 від 27.09.2022, у якій вимагав погасити заборгованість у розмірі 34 000,00 грн. не пізніше 10.10.2022, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду з позовом.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язання за Договорами, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 9 865,75 грн. та 3% річних в розмірі 1 335,78 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами наданих послуг, позивачем складено Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та використаних запасних частин (матеріалів) по технічному обслуговуванню та ремонту техніки № 1213 від 02.12.2020 на суму 65 670,00 грн., рахунок на оплату № 1215 від 02.12.2020 на суму 65 670,00 грн., а також зареєстрував податкову накладну № 5 від 02.12.2020.

Порядок приймання-передачі наданих послуг прямо не визначений у законодавстві. В такому випадку слід звернутись до аналогії закону за ст. 8 Цивільного кодексу України та застосувати до законодавчо неврегульованих відносин ті норми права, які регулюють подібні за змістом цивільні відносини.

Частиною 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що акт, підписаний однією стороною, є належним доказом виконання роботи, за умови, що судом не визнано мотиви відмови від підписання іншою стороною обґрунтованими.

При цьому, статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Водночас, матеріали справи не містять будь-яких повідомлень відповідача адресованих позивачу про порушення умов Договору та надання послуг неналежної якості та у менших обсягах під час фактичного надання послуг для можливості позивача вжити відповідних заходів реагування, з яких би можливо було встановити конкретні випадки порушенням позивачем умов Договору.

Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження надання позивачем послуг неналежної якості та у менших об`ємах.

При цьому, згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень у призначенні платежу яких вказано «часткова оплата за ремонт зг. рахунку № 1215 від 02.12.2020» відповідач здійснював часткові розрахунки за отримані послуги.

Отже, суд приходить до висновку, що послуги є такими, що надані позивачем та прийняті відповідачем без заперечень та зауважень.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення строку (терміну) виконання зобов`язання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтями 251, 253, 253 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до п. 3.1 та п. 3.2 Договору вартість робіт та запчастин визначається на підставі тарифів та розцінок, встановлених за домовленістю сторін.

Замовник здійснює оплату послуг шляхом перерахування коштів у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок виконавця у банку.

Таким чином, сторонами у Договорі узгоджено обов`язок з оплати отриманих послуг за Договором відповідачем, проте не узгоджено строків його виконання, а відтак у даному випадку підлягають застосуванню приписи ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Так, відповідно до ч. ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

З матеріалів справи вбачається, що 27.09.2022 позивач звернувся до відповідача із Досудовою вимогою вих. № 27-09/2022 від 27.09.2022, у якій вимагав погасити заборгованість у розмірі 34 000,00 грн. не пізніше 10.10.2022, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Означений лист відповідно до поштового ідентифікатора не був отриманий відповідачем, про що відділом поштового зв`язку 14.10.2022 зроблено відповідну відмітку, а отже відповідач зобов`язаний був здійснити розрахунки у строк до 21.10.2022 включно.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з наявних в матеріалів справи платіжних доручень № 196 від 30.07.2021 на суму 1 000,00 грн., № 43 від 25.06.2021 на суму 1 000,00 грн., № 25 від 23.06.2021 на суму 1 000,00 грн., № 145 від 25.05.2021 на суму 1 000,00 грн., № 58 від 30.04.2021 на суму 1 000,00 грн., № 1440 від 18.03.2021 на суму 2 000,00 грн., № 1399 від 10.03.2021 на суму 2 000,00 грн., № 1344 від 25.02.2021 на суму 1 000,00 грн., № 1321 від 22.02.2021 на суму 1 000,00 грн., № 1298 від 16.02.2021 на суму 1 000,00 грн., № 1268 від 05.02.2021 на суму 1 000,00 грн., № 1251 від 03.02.2021 на суму 1 000,00 грн., № 1213 від 26.01.2021 на суму 2 670,00 грн., № 1036 від 08.12.2020 на суму 5 000,00 грн., № 1024 від 04.12.2020 на суму 5 000,00 грн., № 1009 від 02.12.2020 на суму 5 000,00 грн., відповідачем оплачено отримані послуги частково, на загальну суму 31 670,00 грн.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 34 000,00 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 34 000,00 грн.

Також у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язання за Договорами, позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 9 865,75 грн. та 3% річних в розмірі 1 335,78 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, у межах визначених позивачем періодів нарахування з урахуванням строку оплати, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% у розмірі 83,84 грн., натомість інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки у межах визначених позивачем періодів нарахування прострочення складає менше місяця.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати отриманих послуг.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес преміум» (01010, м. Київ, вул. Левандовська, буд. 3-А; ідентифікаційний код: 38809732) на користь Приватного підприємства "Алма транс" (04060, місто Київ, вул. Вавілових, будинок 16/12, квартира 12; ідентифікаційний код: 36593235) заборгованість у розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 83 (вісімдесят три) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн. 78 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 21.02.2023

Суддя О.А. Грєхова