Рішення

від 21.02.2023 по справі 910/14107/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.02.2023Справа № 910/14107/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр», Львівська обл., Львівський р-н, с. Черляни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемуар», м. Київ

про стягнення 162 695,61 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (далі - ТзОВ «КПП Центр»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемуар» (далі - ТзОВ «Лемуар»/відповідач) про стягнення 162 695,61 грн, у тому числі борг у розмірі 38 131,03 грн, пеня в сумі 9 558,87 грн, нарахована на суму боргу за період з 06.06.2022 по 05.12.2022, штраф, передбачений п. 6.3. договору у розмірі 1% від вартості несвоєчасно оплаченого товару у сумі 106 004,18 грн, 3% річних у сумі 877,29 грн за період з 07.03.2022 по 09.12.2022 та інфляційні втрати у розмірі 8 124,24 грн, нараховані на суму боргу за період з 07.03.2022 по 31.10.2022.

Позовні вимоги ТзОВ «КПП Центр» обґрунтовує неналежним виконанням ТзОВ «Лемуар» своїх зобов`язань з оплати поставленого товару за договором поставки №551538 від 21.04.2021.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 19.12.2022 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, при цьому, був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, однак, 01.02.2023 до суду повернувся конверт із ухвалою суду від 19.12.2022 з відміткою АТ «Укрпошта»: «повертається за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, за висновком суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вером», назву якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемуар» (далі - покупець) укладено договір поставки №551538, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Предметом договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника (п. 1.2. договору).

Згідно п. 5.5. договору оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару.

У відповідності до п. 5.7. договору моментом отримання товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на проданий товар чи здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (кур`єрським фірмам) в порядку п. 2 ст. 664 ЦК України.

Пунктом 5.8. договору передбачено, що у випадку повернення товару постачальнику, оплата за який була здійснена покупцем, постачальник має право зарахувати оплату за товар, який повертається, в рахунок погашення заборгованості покупця за умови наявності такої заборгованості.

Відповідно до п. 6.1. договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

У п. 6.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 1% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 (п. 10.1. договору).

В п. 10.2. договору сторони погодили, що у випадку, якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної із сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Отже, на виконання умов цього договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 48 525,46 грн згідно видаткових накладних: №FTM00046425/22 від 07.02.2022 на суму 11 282,83 грн, №FTM00051068/22 від 09.02.2022 на суму 7 369,48 грн, №FTM00052826/22 від 10.02.2022 на суму 690,00 грн, №FTM00052818/22 від 10.02.2022 на суму 1 100,00 грн, №FTM00055688/22 від 12.02.2022 на суму 883,94 грн, №FTM00057248/22 від 14.02.2022 на суму 2 550,00 грн, №FTM00061257/22 від 16.02.2022 на суму 434,53 грн, №FTM00062744/22 від 17.02.2022 на суму 2 145,00 грн, №FTM00062994/22 від 17.02.2022 на суму 4 400,00 грн, №FTM00066109/22 від 21.02.2022 на суму 2 552,50 грн, №FTM00067597/22 від 21.02.2022 на суму 300,00 грн, №FTM00071515/22 від 23.02.2022 на суму 5 486,63 грн, № FTM00071477/22 від 23.02.2022 на суму 9 330,55 грн.

При цьому, відповідачем здійснено повернення товару на суму 3 120,00 грн згідно накладної про повернення №1 від 14.01.2022 та на суму 9 014,40 грн згідно накладної про повернення №4 від 21.02.2022, внаслідок чого позивачем зараховано в погашення боргу частину вартості повернутого товару, а саме на суму 10 394,41 грн.

Крім того, згідно платіжного доручення №48442 від 10.02.2022 відповідачем сплачено частину коштів у сумі 13 460,20 грн, з яких 0,02 грн зараховано в погашення боргу за видатковою накладною №FTM00046425/22 від 07.02.2022.

Отже, загальна сума заборгованості ТзОВ «Лемуар» перед ТзОВ «КПП Центр» за поставлений товар у період з 07.02.2022 по 23.02.2022 склала 38 131,03 грн (48 525,46 грн - 10 394,41 грн - 0,02 грн).

21.10.2022 позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 741 від 19.10.2022 про сплату заборгованості за поставлений товар в сумі 38 131,03 грн.

Проте, ТзОВ «Лемуар» відповіді на претензію не надало, заборгованість не погасило.

За таких обставин, у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з ТзОВ «Лемуар» борг у розмірі 38 131,03 грн, а також пеню в сумі 9 558,87 грн, нараховану на суму боргу за період з 06.06.2022 по 05.12.2022, штраф, передбачений п. 6.3. договору у розмірі 1% від вартості несвоєчасно оплаченого товару у сумі 106 004,18 грн, 3% річних у сумі 877,29 грн за період з 07.03.2022 по 09.12.2022 та інфляційні втрати у розмірі 8 124,24 грн, нараховані на суму боргу за період з 07.03.2022 по 31.10.2022.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

У відповідності до положень ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Отже, судом вище встановлено, що 21.04.2021 між позивачем та відповідачем укладено договір поставки товару №551538, відповідно до якого позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 48 525,46 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними.

Проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, внаслідок чого у ТзОВ «Лемуар» утворилась заборгованість в сумі 38 131,03 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 5.5. договору оплата товару здійснюється покупцем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару.

Як зазначено судом вище, відповідач за поставлений товар у повному обсязі не розрахувався.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлене, суд дійшов висновку, що ТзОВ «Лемуар» порушено умови договору поставки товару №551538 від 21.04.2021 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 38 131,03 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 9 558,87 грн, нараховану на суму боргу за період з 06.06.2022 по 05.12.2022, штраф, передбачений п. 6.3. договору у розмірі 1% від вартості несвоєчасно оплаченого товару у сумі 106 004,18 грн, 3% річних у сумі 877,29 грн за період з 07.03.2022 по 09.12.2022 та інфляційні втрати у розмірі 8 124,24 грн, нараховані на суму боргу за період з 07.03.2022 по 31.10.2022.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.1. договору у випадку порушення строків оплати товару, встановлених умовами цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожний день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

У п. 6.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати поставленого товару понад 30 календарних днів покупець окрім пені сплачує постачальнику штраф у розмірі 1% від вартості несвоєчасно оплаченого товару за кожен день прострочення до моменту закінчення такого прострочення, а у випадку, коли прострочення триває - до моменту звернення постачальника до суду.

Оскільки положення договору містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж в ст. 232 ГК України, то нарахування штрафних санкцій здійснюється за період, передбачений в п. 6.1. договору.

Суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд перевірив надані позивачем розрахунки пені та штрафу, передбаченого п. 6.3. договору, і встановив, що позивачем належним чином обґрунтовані та обчислені заявлені до стягнення суми пені та штрафу.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд також перевірив надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, і встановив, що при їх розрахунку позивачем допущено арифметичну помилку, проте розмір інфляційних втрат, розрахований позивачем підлягає задоволенню у повному обсязі, оскільки не перевищує розміру, обчисленого судом, водночас, за розрахунком суду обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 871,27 грн

Згідно статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемуар» (02132, місто Київ, вулиця Зарічна, будинок 11; ідентифікаційний код 43899751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КПП Центр» (81500, Львівська область, Львівський район, село Черляни, вулиця Польова, будинок 97; ідентифікаційний код 38169102) 38 131 (тридцять вісім тисяч сто тридцять одну) грн 03 коп. - основного боргу, 8 472 (вісім тисяч чотириста сімдесят дві) грн 40 коп. - пені, 106 004 (сто шість тисяч чотири) грн 18 коп. - штрафу, 871 (вісімсот сімдесят одну) грн 27 коп. - 3% річних, 8 124 (вісім тисяч сто двадцять чотири) грн 24 коп. - інфляційних втрат та 2 464 (дві тисячі чотириста шістдесят чотири) грн 34 коп. - судового збору.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук