Рішення

від 20.02.2023 по справі 910/13373/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2023Справа № 910/13373/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Поліграф"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт прес Україна"

про стягнення 357 892, 22 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета-Поліграф" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт прес Україна" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 357 892, 22 грн., з яких: 257 419, 63 грн. - основного боргу, 55 321, 75 грн - пені, 4 569, 91 грн. - 3 % річних та 40 580, 93 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 100212/1 на виготовлення поліграфічної продукції від 10.02.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 05.12.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: проспект Академіка Паладіна, буд. 44, м. Київ, 03680, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, повязані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18, від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.12.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

10.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фенікс Прес Україна", яке змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайт прес Україна" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета-Поліграф" (далі - виконавець) укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції №100212/1, умовами якого передбачено, що Виконавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, на свій ризик виконати завдання Замовника з використанням своїх матеріалів, а Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі та в додатках до нього, прийняти і оплатити роботу щодо друку журналів (надалі іменується «продукція»).

Найменування журналів, а також строки друку та доставки визначаються у виробничому плані (графік здавання заказів на друк у типографії), який надає Замовник і з яким ознайомлюється Виконавець. Відступати від плану забороняється. Формат, обсяг, тираж, напір, вартість робіт та інші обставини, які не вказані в цьому Договорі. встановлюються в Додатку, що є невід`ємною частиною цього Договору. (п.п.1.2, 1.3 договору)

Згідно з п.4.1 договору вартість робіт узгоджується сторонами в Додатках, які є невід?ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п. 4.3 договору, Замовник зобов`язується здійснити оплату на поточний рахунок Виконавця в сумі, яка буде визначена у відповідному Додатку, що є невід`ємною частиною цього Договору. протягом 15 робочих днів з дати фактичного отримання продукції на склад та отримання довідки-рахунка, актів виконаних робіт та товарної накладної.

У п.6.6 договору визначено, що передача та прийняття продукції за якістю і кількістю здійснюється шляхом оформлення і підписання сторонами товарної накладної чи Акту прийому-передачі виконаних робіт. В Акті чи в товарній накладній вказуються всі претензії до продукції.

Пунктом 6.9 договору передбачено, що у разі порушення визначених у Договорі строків оплати Замовник повинен сплатити Виконавцю пеню в розмірі діючої в період прострочення подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. Періодом заборгованості за цим Договором вважається проміжок часу, що починається в день, слідуючий за останнім днем, коли Замовник мав здійснити оплату, та закінчується днем, коли гроші, перераховані Замовником, були зараховані на банківський рахунок Виконавця.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2012 року. якщо за 14 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна із Сторін не виявить наміру його проведення, договір пролонгується ще на один рік. (п.п.7.1, 7.2 договору)

Додатками №№1, 2 до договору на виготовлення поліграфічної продукції №100212/1 від 10.02.2012 сторони визначили вимоги до замовлень на поліграфічну продукцію.

Додатковою угодою №1 від 30.12.2013 до договору на виготовлення поліграфічної продукції №100212/1 від 10.02.2012 Сторони домовились продовжити строк дії Договору на 2014, 2015 роки, у зв?язку з чим виклали пункт 7.2. Договору в такій редакції: «Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1. цього Договору, та закінчується 31 грудня 2015 року. У випадку, якщо за 14 календарних днів до завершення строку дії Договору жодна зі Сторін не виявить наміру припинити співпрацю, строк дії Договору продовжується ще на один рік.».

Як зазначає позивач, на виконання умов договору на виготовлення поліграфічної продукції №100212/1 від 10.02.2012 він надав послуги з виготовлення поліграфічної продукції на загальну суму 257 419,63 грн, на підтвердження чого додано до позовної заяви акти надання послуг №158 від 20.01.2022 на суму 48 461, 06 грн., №259 від 27.01.2022 на суму 37 504, 06 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств та акти надання послуг №582 від 24.02.2022 на суму 34 718, 40 грн., №337 від 03.02.2022 на суму 49 533, 68 грн., №429 від 10.02.2022 на суму 35 378, 50 грн., №503 від 17.02.2022 на суму 51 823, 93 грн., які не містять підпису та печатки відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач за надані згідно договору на виготовлення поліграфічної продукції №100212/1 від 10.02.2012 послуги не розрахувався, внаслідок чого сума основного боргу становить 257 419, 63 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 257 419,63 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 55 321, 75 грн - пені, 4 569, 91 грн. - 3 % річних та 40 580, 93 грн. - інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору на виготовлення поліграфічної продукції №100212/1 від 10.02.2012, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що ним на виконання умов договору на виготовлення поліграфічної продукції №100212/1 від 10.02.2012 було надано відповідачу послуги з виготовлення поліграфічної продукції на загальну суму 257 419, 63 грн, на підтвердження чого додано до позовної заяви акти надання послуг №582 від 24.02.2022 на суму 34 718, 40 грн., №337 від 03.02.2022 на суму 49 533, 68 грн., №429 від 10.02.2022 на суму 35 378, 50 грн., №503 від 17.02.2022 на суму 51 823, 93 грн., які підписані в односторонньому порядку позивачем й скріплені печаткою підприємства позивача, а також акти надання послуг №158 від 20.01.2022 на суму 48461,06 грн., №259 від 27.01.2022 на суму 37504,06 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Суд зазначає. що у п.6.6 договору визначено, що передача та прийняття продукції за якістю і кількістю здійснюється шляхом оформлення і підписання сторонами товарної накладної чи Акту прийому-передачі викопаних робіт. В Акті чи в товарній накладній вказуються всі претензії до продукції.

Відповідно до п. 4.3 договору, Замовник зобов`язується здійснити оплату на поточний рахунок Виконавця в сумі, яка буде визначена у відповідному Додатку, що є невід`ємною частиною цього Договору, протягом 15 робочих днів з дати фактичного отримання продукції на склад та отримання довідки-рахунка, актів виконаних робіт та товарної накладної.

Проте, позивачем не надано доказів направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Лайт прес Україна" актів надання послуг №582 від 24.02.2022 на суму 34 718, 40 грн., №337 від 03.02.2022 на суму 49 533, 68 грн., №429 від 10.02.2022 на суму 35 378, 50 грн., №503 від 17.02.2022 на суму 51 823, 93 грн. та товарної накладної відповідно до п.4.3 договору на виготовлення поліграфічної продукції №100212/1 від 10.02.2012, до звернення позивачу до суду з вказаним позовом.

В той же час, судом встановлено, що при зверненні до суду з вказаним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета-Поліграф" було надіслано на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: проспект Академіка Палладіна, буд. 44, м. Київ, 03680, разом з позовною заявою - акти надання послуг на 6 арк., що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 30.11.2022, накладною АТ «Укрпошта».

Як вбачається з інформації з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта» за відстеженням поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 3302811944081, 04.01.2023 поштовий конверт не вручено за закінченням встановленого терміну зберігання.

Таким чином, у даному випадку, надані позивачем докази направлення на адресу відповідача позовної заяви з додатками, суд розцінює як докази направлення відповідачу актів надання послуг.

Проте, суд зазначає, що відповідачем у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не було подано до суду відзив на позов, із викладенням своїх заперечень щодо позовних вимог, зокрема актів наданих послуг.

При цьому, у п.6.7 договору передбачено, що якщо при передачі Продукції було виявлено істотні недоліки, дефекти, брак, які виключають можливість використання якостей Продукції та/або самої Продукції і які виникли з вини Виконавця, Замовник не повинен приймати таку продукцію до моменту усунення Виконавцем недоліків, дефектів браку та має право затримати оплату за неякісно виконану продукцію. У цьому випадку Сторони повинні підписати протокол, вказавши у ньому всі недоліки, дефекти, брак, причини їх виникнення (кожна Сторона може вказати свою позицію окремо) та строки їх усунення.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виявлення істотних недоліків, дефектів у виготовленій позивачем продукції й наявності підстав для неприйняття такої продукції відповідно до п.6.7 договору на виготовлення поліграфічної продукції №100212/1 від 10.02.2012.

Отже, непідписання відповідачем актів наданих послуг , за умови відсутності письмової вмотивованої відмови від їх підписання, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов`язань, послуги/роботи вважаються наданими/виконаними у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З урахуванням вимог п. 4.3 договору №100212/1 від 10.02.2012, суд зазначає, що обов`язок відповідача по оплаті наданих й прийнятих послуг за актом надання послуг №158 від 20.01.2022 на суму 48461,06 грн. настав - 10.02.2022, за актом надання послуг №259 від 27.01.2022 на суму 37 504, 06 грн настав - 17.02.2022.

В той же час, щодо обов`язку відповідача по оплаті наданих послуг за актами надання послуг №582 від 24.02.2022 на суму 34 718, 40 грн., №337 від 03.02.2022 на суму 49 533, 68 грн., №429 від 10.02.2022 на суму 35 378, 50 грн., №503 від 17.02.2022 на суму 51 823,93 грн. суд зазначає, що він настав 25.01.2023 (04.01.2023 +15 робочих днів), відповідно прострочення виконання грошового зобов`язання по вказаним актам - з 26.01.2023.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору на виготовлення поліграфічної продукції №100212/1 від 10.02.2012 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 257 419,63 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 55 321,75 грн - пені за період з 11.02.2022 по 30.09.2022, 4 569,91 грн. - 3% річних за період з 11.02.2022 по 30.09.2022 та 40 580,93 грн. - інфляційних втрат за період з 11.02.2022 по 31.08.2022.

Пунктом 6.9 договору передбачено, що у разі порушення визначених у договорі строків оплати Замовник повинен сплатити Виконавцю пеню в розмірі діючої в період прострочення подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. Періодом заборгованості за цим Договором вважається проміжок часу, що починається в день, слідуючий за останнім днем, коли Замовник мав здійснити оплату, та закінчується днем, коли гроші, перераховані Замовником, були зараховані на банківський рахунок Виконавця.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду початку нарахування пені та, відповідно, у розмірі пені заявленої до стягнення, оскільки як встановлено судом вище, зокрема, за актами надання послуг №582 від 24.02.2022 на суму 34 718, 40 грн., №337 від 03.02.2022 на суму 49 533, 68 грн., №429 від 10.02.2022 на суму 35 378, 50 грн., №503 від 17.02.2022 на суму 51823, 93 грн. строк оплати настав 25.01.2023 та, починаючи з 26.01.2023 відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання. Проте, з урахуванням того, що позивачем визначено період прострочення відповідача з 11.02.2022 по 30.09.2022, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 36 223,55 грн. задоволенню не підлягають.

Що стосується вимог в частині стягнення пені за актами №158 від 20.01.2022 на суму 48 461,06 грн., №259 від 27.01.2022 на суму 37 504,06 грн., суд зазначає, що вказані вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку з невірним розрахунком позивача в частині визначення перебігу закінчення нарахування пені, оскільки відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за періоди прострочення з 11.02.2022 по 11.08.2022 та з 18.02.2022 по 18.08.2022 у розмірі 13 734, 68 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 569,91 грн. - 3 % річних за період з 10.02.2022 по 30.09.2022 та 40 580,93 грн. - інфляційних втрат за період з 11.02.2022 по 30.09.2022, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні періоду та відповідно розміру нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки як зазначено судом вище за актами надання послуг №582 від 24.02.2022 на суму 34 718, 40 грн., №337 від 03.02.2022 на суму 49 533, 68 грн., №429 від 10.02.2022 на суму 35 378, 50 грн., №503 від 17.02.2022 на суму 51 823, 93 грн., строк оплати настав 25.01.2023. Проте, враховуючи, що позивачем визначено період нарахування з 11.02.2022 по 30.09.2022, приймаючи до уваги, що суд не може виходи за межі позовних вимог, відповідно, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат по вказаним актам не здійснюється.

Тож, за розрахунком суду по актам надання послуг №158 від 20.01.2022 на суму 48 461, 06 грн., №259 від 27.01.2022 на суму 37 504, 06 грн, обґрунтованою до стягнення є сума 3% річних у розмірі 1 603, 51 грн за періоди з 11.02.2022 по 30.09.2022 та з 18.02.2022 по 30.09.2022 та сума інфляційних втрат у розмірі 14 712, 68 грн., за періоди з 11.02.2022 по 30.09.2022 та з 18.02.2022 по 30.09.2022, а тому вимога в цій частині також підлягає задоволенню частково.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Поліграф"- задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайт прес Україна" (проспект Академіка Паладіна, буд. 44, м. Київ, 03680, ідентифікаційний код - 36051437) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета-Поліграф" (вул. Марка Вовчка, буд. 12/14, м. Київ, 04073, ідентифікаційний код - 32114278) 257 419 (двісті п`ятдесят сім тисяч чотириста дев`ятнадцять) грн 63 коп. - заборгованості, 13 734 (тринадцять тисяч сімсот тридцять чотири) грн 68 коп. - пені, 1 603 (одна тисяча шістсот три) грн. 51 коп. - 3% річних, 14 712 (чотирнадцять тисяч сімсот дванадцять) грн. 68 коп. - інфляційних втрат та 4 106 (чотири тисячі сто шість) грн 04 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков