Рішення

від 08.02.2023 по справі 914/1332/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2023 Справа № 914/1332/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Справжня цегла", с. Вістовичі Львівської області

до відповідача: ОСОБА_1 , м. Рудки Львівської області

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. Завадського", село Вістовичі Львівської області

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христина Миколаївна, м. Львів

про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію виходу учасника товариства

Суддя Галамай О.З.

Секретар судового засідання Бараняк Н.Я.

За участю представників:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явився;

від третіх осіб: не з`явились

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Справжня цегла" до відповідача: ОСОБА_1 за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватного акціонерного товариства "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. Завадського", третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Христини Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію виходу учасника товариства.

Хід розгляду справи.

Ухвалою суду від 07.07.2022 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 12.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 25.01.2023 розгляд справи призначено на 08.02.2023.

08.02.2023 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з її перебуванням у відпустці.

У судове засідання 08.02.2023 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши клопотання позивача, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Також суд враховує, що позивач не вперше просить відкласти розгляд справи; доказів перебування у відпустці та неможливості забезпечити явку іншого представника до клопотання не долучено.

Аргументи сторін.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач порушила права інших учасників товариства, не повідомивши про своє бажання вийти зі складу учасників, не надавши звіт за роботу протягом 2020-2022 років, змінивши статутний капітал товариства.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що 17.06.2018 набрав чинності Закон України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до приписів частини 1 статті 24 якого ОСОБА_1 не мала обов`язку повідомляти інших учасників про вихід з товариства, оскільки її частка становила менше 50% розміру статутного капіталу. Також звернув увагу на пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону, та ствердив, що після закінчення річного строку пріоритет статуту над Законом автоматично припиняється і положення статутів, які не відповідають Закону не застосовуються. Щодо фінансово-господарських показників Товариства з обмеженою відповідальністю "Справжня цегла" за період 2020-2022 роки ствердив, що такі у відповідача відсутні, оскільки відсутній доступ до електронного кабінету платника податків; щодо документів про надання дозволу учасників товариства щодо уступки своєї частки на користь учасників, товариства, третіх осіб тощо, то ствердив, що їх підготовка та складання не передбачена Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Тому у задоволенні позову просив відмовити.

Обставини справи.

19 вересня 2016 року зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "Справжня цегла".

Засновниками товариства були: ОСОБА_2 з часткою в статутному капіталі 40% вартістю 4 000, 00 грн; ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі 40% вартістю 4 000, 00 грн та Приватне акціонерне товариство "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. Завадського" з часткою в статутному капіталі 20% вартістю 2 000, 00 грн.

ОСОБА_1 обрано директором товариства.

15 липня 2021 року ОСОБА_1 нотаріально засвідчила адресовану ТОВ "Справжня цегла" заяву про вихід зі складу учасників товариства. У заяві просила виплатити вартість частини майна товариства, пропорційно розміру її частки у статутному капіталі. В цей же день ОСОБА_1 подала заяву для проведення державної реєстрації, про що свідчить опис документів, що подаються для проведення державної реєстрації.

20.07.2021 ОСОБА_1 надіслала ТОВ "Справжня цегла" повідомлення про державну реєстрацію її виходу зі складу учасників товариства.

Вихід зі складу учасників ТОВ "Справжня цегла" зареєстровано. Станом на 24.05.2022 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань учасниками ТОВ "Справжня цегла" були: ОСОБА_2 (розмір частки - 4 000, 00 грн) та ПрАТ "Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського" (розмір частки - 2 000, 00 грн). Керівником товариства зазначена відповідач.

Проте позивач вважає, що відповідач порушила приписи Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статуту товариства, тому просив визнати протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію виходу відповідача з товариства.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

Як зазначає позивач та підтвердив відповідач, ОСОБА_1 була учасницею ТОВ "Справжня цегла" з часткою 40 %.

Суд встановив, що ОСОБА_1 15.07.2021 нотаріально засвідчила адресовану ТОВ "Справжня цегла" заяву про вихід зі складу учасників товариства та подала заяву для проведення державної реєстрації, що підтверджено описом документів, що подаються для проведення державної реєстрації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач ствердив про неправомірність виходу відповідача зі складу учасників, а також на невиконання дій щодо надання фінансово-господарських показників Товариства з обмеженою відповідальністю "Справжня цегла" за період 2020-2022 роки.

Проте частинами 1 та 5 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/7674/18 зазначено, що реалізація права на вихід зі складу учасників товариства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є такими, що суперечать чинному законодавству.

Право на вихід з товариства у відповідний період було законодавчо врегульовано як безумовне суб`єктивне право учасника, яке не залежало від згоди товариства чи інших його учасників та реалізація якого мала наслідком припинення участі в товаристві.

Отже, відповідно до частини 5 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" ОСОБА_1 вважається такою, що вийшла зі складу учасників товариства з 15.07.2021.

Тому враховуючи приписи частини 1 статті 24 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також подані відповідачем докази надсилання заяви про вихід зі складу учасників товариства, незважаючи на відсутність такого обов`язку, проведену державну реєстрацію змін (реалізоване рішення державного реєстратора, яке вичерпало свою дію), суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги викладене, посилання позивача на неподання відповідачем фінансово-господарських показників Товариства з обмеженою відповідальністю "Справжня цегла" за період 2020-2022 роки як на підставу для задоволення позову суд також відхиляє як необґрунтоване.

Також позивач безпідставно зазначив про необхідність врахування приписів Статуту товариства щодо порядку виходу учасника з товариства, оскільки пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що після закінчення річного строку пріоритет статуту над Законом автоматично припиняється і положення статутів, які не відповідають Закону не застосовуються.

Тому застосуванню підлягають приписи Закону, а не Статуту.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

Щодо судового збору.

На підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 20.02.2023.

Суддя Галамай О.З.