Рішення

від 15.02.2023 по справі 914/3238/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.02.2023 Справа № 914/3238/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Фізичної особи-підприємця Коваль Любов Тадеївни, м. Дрогобич Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства "Девік", смт. Розділ Миколаївського району Львівської області

про стягнення заборгованості в розмірі 14 380,54 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Фізичної особи-підприємця Коваль Любов Тадеївни до відповідача - Приватного підприємства "Девік" про стягнення заборгованості в розмірі 14 380,54 грн., з них: 9 000,00 грн. - основної заборгованості, 2 976,16 грн. - пені, 2 169,88 грн. - втрат від інфляції та 234,50 грн. - 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.12.2022 р., справу № 914/3238/22 розподілено до розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.12.2022 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 25.01.2023 р. на 09:30 год.

23.01.2023 р. від представник відповідача на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 1470/23.

Крім того, 23.01.2023 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду клопотання про поновлення строку, встановленого для подання відзиву за вх. № 1471/23.

23.01.2023 р. представником відповідача подано на електронну адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 1472/23, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, які викладено у поданому відзиві.

Аналогічні письмові пояснення у даній справі з тими ж додатками, клопотання про поновлення строку, встановленого для подання відзиву та відзив на позовну заяву направлені відповідачем засобами поштового зв`язку 21.01.2023 р. та надійшли на адресу Господарського суду Львівської області.

25.01.2023 р. представником позивача подано на електронну адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з додатками за вх. № 309/23, відповідно до якої позивач просить суд закрити провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 9 000,00 грн., у зв`язку із відмовою позивача від даної частини позовних вимог та стягнути з відповідача 2 976,16 грн. - пені, 2 169,88 грн. - втрат від інфляції та 234,50 грн. - 3% річних. А також просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну-правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. та судовий збір.

До вказаної заяви представника позивача долучено, серед іншого, платіжне доручення № 2 від 04.01.2023 р. на суму 7 500,00 грн., платіжне доручення № 2601122 від 17.01.2023 р. на суму 1 500,00 грн., оборотно-сальдову відомість по рахунку 361, Замовлення; Контрагенти: Приватне підприємство "Девік" за період з 01.12.2021 р.-31.12.2022 р.

Судове засідання, призначене на 25.01.2023 року на 09:30 год. не відбулося, у зв`язку із оголошеною повітряною тривогою системою цивільної оборони у м. Львові та Львівській області, яка тривала із 09:10 год. до 10:58 год.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 15.02.2023 р.

15.02.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

15.02.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 15.02.2023 р. не здійснюється.

Стосовно клопотання представника відповідача про поновлення строку, встановленого для подання відзиву за вх. № 1471/23 від 23.01.2023 р., суд зазначає наступне.

У поданому клопотанні про поновлення строку, встановленого для подання відзиву за вх. № 1471/23 від 23.01.2023 р., відповідач зазначає про те, що кореспонденцію, яка надіслана на юридичну адресу Приватного підприємства "Девік" - 81650, Львівська область, Миколаївський район, смт. Розділ, вул. Миру, 12, працівник відділення АТ «Укрпошта» щотижня перенаправляє на поштову адресу ПП "Девік", 79037, м. Львів, а/с 10746. Проте, через відсутність електроенергії у поштовому відділенні, кореспонденцію прийняту після 25.12.2022 р., було переадресовано аж після 05.01.2023 р. Тому, як зазначає відповідач, дата відображена у системі АТ «Укрпошта» щодо отримання поштового листа, не є фактичною датою отримання поштової кореспонденції. Відповідач зазначає, що фактичною датою отримання працівником ПП "Девік" ухвали суду від 26.12.2022 р. про відкриття провадження у справі № 914/3238/22 є дата 13.01.2023 р. На підставі наведеного, відповідач просить суд поновити строк для подачі відзиву на позов у справі № 914/3238/22.

Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно частини 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк (частина 4 статті 119 ГПК України).

Розглянувши обґрунтування, які зазначені у клопотанні представника відповідача про поновлення строку, встановленого для подання відзиву за вх. № 1471/23 від 23.01.2023 р., враховуючи також період пропущеного строку, беручи до уваги те, що представником відповідача одночасно із поданим клопотанням подано відзив на позовну заяву за вх. № 1472/23 від 23.01.2023 р., з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, беручи до уваги норми ст.ст. 7, 13 ГПК України, а також завдання та основні засади (принципи) господарського судочинства, визначені статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку поновити Приватному підприємству "Девік" процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. Прийняти до розгляду і долучити до матеріалів справи відзив відповідача на позовну заяву вх. №1472/23 від 23.01.2023 р.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/3238/22.

В судовому засіданні 15.02.2023 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що 10 лютого 2021 року між Приватним підприємством «Девік» (Експедитор за договором) та Фізичною особою-підприємцем Коваль Любов Тадеївною (Виконавець за договором), було укладено Договір № 9449 перевезення вантажів (надалі - Договір). Відповідно до умов Заявки №2021-15620 від 23.12.2021, ПП «Девік» замовив транспортні послуги з внутрішніх перевезень вантажу - металу, автомобільним транспортом з м.Дніпро, вул.Солончакова, б. 101А до м.Житомир, вл.С.Параджанова, буд.89. Сума оплати за надану послугу становить 9 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1500,00 грн. Позивач зазначає, що у відповідності до умов даного Договору та вказаної Заявки, 24.12.2021 ФОП Коваль Л.Т. надала Відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 маршрутом м.Дніпро-м.Житомир, що підтверджується наступними документами, а саме: Рахунком-фактурою №СФ-0000100 від 24.12.2021; Товарно-транспортною накладною №21619012 від 23.12.2021; Товарно-транспортною накладною №21623093 від 23.12.2021; Товарно-транспортною накладною №21624383 від 23.12.2021; Актом №ОУ-0000070 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.12.2021; Зареєстрованою податковою накладною від 13.01.2022 №9416068778. Позивач зазначає, що документи на підтвердження надання транспортної послуги були надіслані ФОП Коваль Л.Т. поштовим відправленням ТОВ «Нова Пошта» 04.01.2022 на ім`я одержувача - Приватне підприємство «Девік», Федорук Євген Валерійович, з датою прибуття - 06.01.2022, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» №59000779006380, яка долучена позивачем до позовних матеріалів. Позивач вказує на те, що з дати отримання документів передбачених умовами Договору, Відповідач не оплатив вартість послуг на суму 9000,00 грн.

25.01.2023 р. представником позивача подано на електронну адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з додатками за вх. № 309/23, відповідно до якої позивач просить суд закрити провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 9 000,00 грн., у зв`язку із оплатою відповідачем заборгованості в розмірі 9 000,00 грн. і у зв`язку з цим відмовою позивача від даної частини позовних вимог та просить стягнути з відповідача 2 976,16 грн. - пені, 2 169,88 грн. - втрат від інфляції та 234,50 грн. - 3% річних. У позовній заяві позивач також просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну-правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн. та судовий збір.

Позиція відповідача.

У поданому відзиві на позовну заяву за вх. № 1472/23 від 23.01.2023 р., відповідач посилається на те, що 10 лютого 2021 року ПП «Девік» (експедитор) та ФОП Коваль Любов Тадеївною (виконавець) уклали Договір перевезення вантажів № 9449, згідно з яким Експедитор замовляє, а Виконавець надає транспортні (транспортно-експедиційні) послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом згідно умов транспортного замовлення (Заявки). Відповідно до п. 5.1 Договору, підтвердженням факту надання послуг, є оригінал товарно-транспортної накладної (ТТН, СМR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу. Згідно п.5.2 Договору, розрахунки за послуги здійснюються в безготівковій формі, шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця до 14 (чотирнадцяти) банківських днів після отримання Експедитором оригіналів Рахунка, Акту виконаних робіт (послуг), ТТН/СМR з відміткою про одержання вантажу та інших документів, вказаних в Заявці.

Відповідач зазначає, що на умовах укладеного Договору перевезення вантажів, Сторони погодили Заявку №2021-15620 від 23.12.2021р. (надалі Заявка) на перевезення вантажу - метал, сума оплати - 9 000,00 грн. Також, пунктом 12 Заявки, Сторони погодили форму оплати, терміни та умови оплати. Відповідно до п. 13.2 Заявки, сторони узгодили додаткову умову, а саме «Виконавець зобов`язаний надіслати на ел. пошту Експедитора скан-копію ТТН одразу по факту надання послуг, але не пізніше доби з моменту доставки. Оригінали ТТН, Виконавець зобов`язаний надати Експедитору протягом 5 днів після розвантаження». Відповідач зазначає, що враховуючи умови Договору та Заявки, для того, щоб термін оплати вартості перевезення у розмірі 9000,00 грн. настав, позивач повинен був виконати свої зобов`язання щодо надання документів відповідачу у терміни та обсязі, а саме: не пізніше доби з моменту доставки надіслати на ел. пошту відповідача скан-копію ТТН; надати відповідачу протягом 5 днів після розвантаження оригінали ТТН; надати відповідачу оригінали документів: договір, рахунок, акт виконаних робіт; зареєструвати податкову накладну згідно вимог чинного законодавства. Акт виконаних робіт Виконавець повинен надіслати за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc. Отже, на думку відповідача, після виконання позивачем своїх обов`язків щодо надання документів, у відповідача виникає момент, з якого відраховується термін оплати. Відповідач зазначає, що незважаючи на зауваження відповідача щодо неотримання всіх документів для здійснення оплати, позивач не бажаючи врегулювати спір у досудовому порядку, надав відповідачу Акт, Рахунок та копії ТТН вже разом із позовною заявою, а саме 15.12.2022 року. 04 січня 2023 року відповідачем сплачено 7 500, 00 грн. позивачу, що підтверджується платіжним дорученням від 04.01.2023р. 17 січня 2023 року відповідачем сплачено 1 500,00 грн. позивачу, що підтверджується платіжним дорученням від 17.01.2023р. Вказані платіжні доручення долучені відповідачем до матеріалів справи. Отже, на думку відповідача, зобов`язання відповідача щодо оплати вартості перевезення виконані в повному обсязі. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

10 лютого 2021 року між Приватним підприємством «Девік» (експедитор за договором, відповідач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Коваль Любов Тадеївною (виконавець за договором, позивач у справі) укладено Договір № 9449 перевезення вантажів (надалі - Договір перевезення вантажів).

Відповідно до п. 1.1 Договору перевезення вантажів, Експедитор замовляє, а Виконавець надає транспортні (транспортно-експедиційні) послуги з міжнародних і внутрішніх перевезень вантажів автомобільним транспортом згідно умов транспортного замовлення (Заявки).

Пунктом 4.1. Договору перевезення вантажів передбачено, що ціна на послуги узгоджується Сторонами по кожному конкретному перевезенні і вказується в Заявках, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно п.5.2 Договору перевезення вантажів, розрахунки за послуги здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця до 14 (чотирнадцять) банківських днів після отримання Експедитором оригіналів Рахунка, Акту виконаних робіт (послуг), ТТН/СМR з відміткою про одержання вантажу та інших документів, вказаних Заявці.

Відповідно до умов Заявки №2021-15620 від 23.12.2021 р., ПП «Девік» замовив транспортні послуги з внутрішніх перевезень вантажу - металу, автомобільним транспортом з м.Дніпро, вул.Солончакова, буд. 101А до м.Житомир, вл.С.Параджанова, буд.89. Сума оплати за надану послугу становить 9 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 1500,00 грн.

У п.12 вказаної заявки № 2021-15620 від 23.12.2021 р., в розділі «Форма оплати і терміни», зазначено наступне: Безнал, на протязі 14 банківських днів після отримання оригіналів документів -Договір, Рахунок, Акт виконаних робіт, ТТН з відміткою про одержання вантажу. Акт виконаних робіт Виконавець повинен надіслати за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc. Зареєстрована податкова накладна згідно вимог чинного законодавства. Оплата буде проведена лише після отримання цих документів".

Відповідно до п. 13 Заявки № 2021-15620 від 23.12.2021 р., сторони узгодили, що Виконавець зобов`язаний надіслати на ел. пошту Експедитора скан-копію ТТН одразу по факту надання послуг, але не пізніше доби з моменту доставки. Оригінали ТТН Виконавець зобов`язаний надати Експедитору протягом 5 днів після розвантаження (підпункт 2 п. 13 Заявки).

У відповідності до умов укладеного Договору перевезення вантажів № 9449 від 10.02.2021 р. та Заявки №2021-15620 від 23.12.2021 р., 24.12.2021 позивач надала відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 маршрутом м.Дніпро-м.Житомир, що підтверджується наступними документами, а саме: Товарно-транспортною накладною №21619012 від 23.12.2021; Товарно-транспортною накладною №21623093 від 23.12.2021; Товарно-транспортною накладною №21624383 від 23.12.2021; Актом №ОУ-0000070 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 24.12.2021 р.

Позивач зазначає, що документи на підтвердження надання транспортної послуги були надіслані ФОП Коваль Л.Т. поштовим відправленням ТОВ «Нова Пошта» 04.01.2022 на ім`я одержувача - Приватне підприємство «Девік», Федорчук Євген Валерійович, з датою прибуття - 06.01.2022, що підтверджується експрес-накладною ТОВ «Нова Пошта» №59000779006380, яка долучена позивачем до позовних матеріалів. Позивач вказує на те, що з дати отримання документів, передбачених умовами Договору, Відповідач не оплатив вартість послуг на суму 9000,00 грн.

У поштовій квитанції Нова пошта, експрес накладна №59000779006380 зазначено Відправника - ФОП Коваль Л.Т. Одержувач - Приватне підприємство «Девік», Федорчук Євген Валерійович - м. Львів, вул. Б. Хмельницького, 212, оф.415, Львівська область.

25.01.2023 р. представником позивача подано на електронну адресу суду заяву про зменшення розміру позовних вимог з додатками за вх. № 309/23, відповідно до якої позивач просить суд закрити провадження в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в розмірі 9 000,00 грн., у зв`язку із відмовою позивача від даної частини позовних вимог та стягнути з відповідача 2 976,16 грн. - пені, 2 169,88 грн. - втрати від інфляції та 234,50 грн. - 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплачено основну заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 9 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи, а саме: платіжне доручення № 2 від 04.01.2023 р. на суму 7 500,00 грн. та платіжне доручення № 2601122 від 17.01.2023 р. на суму 1 500,00 грн. Оплата була здійснена відповідачем після відкриття провадження у справі № 914/3238/22.

Згідно п. 1 ч.2 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Враховуючи те, що відмова позивача від позову від частини позовних вимог, не суперечить законодавству та не порушує права та охоронювані законом інтереси інших осіб, відтак, суд прийшов до висновку, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 9 000,00 грн. основної заборгованості, закрити у зв`язку з відмовою позивача від позову, згідно п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Суд розяснює, що згідно ч. 3 ст. 231 ГПК України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У заяві про зменшення розміру позовних вимог за вх. № 309/23 від 25.01.2023 р., позивач просить стягнути з відповідача 2 976,16 грн. - пені, 2 169,88 грн. - втрат від інфляції, 234,50 грн. - 3% річних та судові витрати покласти на відповідача.

Оцінка суду.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами положень статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір перевезення вантажів № 9449 від 10.02.2021.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За умовами статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Згідно з умовами договору перевезення вантажів № 9449 від 10.02.2021, за заявкою відповідача, 24.12.2021 ФОП Коваль Л.Т. надала Відповідачу транспортні послуги з перевезення вантажу автомобілем д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 маршрутом м.Дніпро-м.Житомир.

Відповідно до п. 5.1 Договору перевезення вантажів, підтвердженням факту надання послуг є оригінал товарно-транспортної накладної (ТТН, СМИ) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу. Згідно п.5.2 Договору, розрахунки за послуги здійснюються в безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок Виконавця до 14 (чотирнадцяти) банківських днів після отримання Експедитором оригіналів Рахунка, Акту виконаних робіт (послуг), ТТН/СМR з відміткою про одержання вантажу та інших документів, вказаних в Заявці.

На умовах Договору перевезення вантажів, сторони погодили Заявку №2021-15620 від 23.12.2021р. на перевезення вантажу - метал, сума оплати - 9 000,00 грн. Також, пунктом 12 Заявки Сторони погодили форму оплати, терміни та умови оплати.

У п.12 вказаної заявки № 2021-15620 від 23.12.2021 р., в розділі «Форма оплати і терміни», зазначено наступне: "Безнал., на протязі 14 банківських днів після отримання оригіналів документів -Договір, Рахунок, Акт виконаних робіт, ТТН з відміткою про одержання вантажу. Акт виконаних робіт Виконавець повинен надіслати за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc. Зареєстрована податкова накладна згідно вимог чинного законодавства. Оплата буде проведена лише після отримання цих документів".

Відповідно до п. 13 Заявки сторони узгодили, що Виконавець зобов`язаний надіслати на ел. пошту Експедитора скан-копію ТТН одразу по факту надання послуг, але не пізніше доби з моменту доставки. Оригінали ТТН Виконавець зобов`язаний надати Експедитору протягом 5 днів після розвантаження (підпункт 2 Заявки № 2021-15620 від 23.12.2021 р.).

Враховуючи умови Договору перевезення вантажів та Заявки № 2021-15620 від 23.12.2021 р., для того, щоб термін оплати вартості перевезення у розмірі 9000,00 грн. настав, позивач повинен був виконати свої зобов`язання щодо надання документів відповідачу у терміни та обсязі, визначені умовами укладеного Договору перевезення вантажів та Заявки № 2021-15620 від 23.12.2021 р., а саме: не пізніше доби з моменту доставки надіслати на ел. пошту відповідача скан-копію ТТН; надати відповідачу протягом 5 днів після розвантаження оригінали ТТН; надати відповідачу оригінали документів: договір, рахунок, акт виконаних робіт; зареєструвати податкову накладну згідно вимог чинного законодавства. Акт виконаних робіт Виконавець повинен надіслати за допомогою системи електронного документообігу M.E.Doc.

Як вбачається з умов договору перевезення вантажів, після виконання позивачем своїх обов`язків щодо надання вказаних вище документів, у відповідача виникає обов'язок щодо здійснення оплати за надані транспортні послуги.

Долучена до позовних матеріалів експрес накладна Нової пошти №59000779006380 від 04.01.2022 р., не може бути належним доказом направлення на адресу відповідача оригіналу рахунку-фактури № СФ-0000100 від 24.12.2021 р. на суму 9 000,00 грн., Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ 0000070 від 24.12.2021 р. на суму 9 000,00 грн., ТТН/СМR з відміткою про одержання вантажу та інших документів, вказаних в Заявці, оскільки із вказаної експрес накладної Нової пошти №59000779006380 від 04.01.2022 р. неможливо ідентифікувати, які саме документи були направлені на адресу відповідача 04.01.2022 року.

Дата, яка зазначена в експрес-накладній ТОВ «Нова пошта» №59000779006380 - 06.01.2022р., є розрахунковою датою прибуття, але не є підтвердженням факту отримання ПП «Девік» такого відправлення саме 06.01.2022 року.

В експрес-накладній ТОВ «Нова пошта» №59000779006380 зазначено тип відправлення «документи», проте не зазначено, які саме документи, в т.ч. копії чи оригінали, надсилав позивач на адресу відповідача та чи вкладено у поштове відправлення усі необхідні документи і в повному обсязі саме по перевезенню згідно Заявки №2021- 15620 від 23. 12.2021р.

Відповідач не заперечив проти отримання таких оригіналів документів тільки разом із позовною заявою, яка скеровувалась у його адресу позивачем, предметом розгляду яка є у даній справі.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України).

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 2, 3 ст. 6 ЦК України, передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, принцип свободи договору відповідно до наведених статей є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відтак, станом на дату звернення позивача із позовною заявою до Господарського суду Львівської області, у ПП «Девік» не виникло обов`язку перед позивачем щодо оплати за надані транспортні послуги, оскільки термін оплати у відповідача не настав у зв`язку з неотриманням відповідачем усіх необхідних документів відповідно до умов укладеного Договору перевезення вантажів № 9449 від 10.02.2021 р. та Заявки № 2021-15620 від 23.12.2021 р. І спростування цього, позивачем не надано суду належних і достатніх доказів.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 976,16 грн. - пені, 2 169,88 грн. - втрат від інфляції та 234,50 грн. - 3% річних. необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі поданих доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для задоволення позову. Відтак, у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 976,16 грн. - пені, 2 169,88 грн. - втрат від інфляції та 234,50 грн. - 3% річних необхідно відмовити.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

У свою чергу, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 р. у справі "Серявін проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 976,16 грн. - пені, 2 169,88 грн. - втрат від інфляції та 234,50 грн. - 3% річних є необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, сплачений судовий збір у даній справі, покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, п. 4 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236-241, 252, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника позивача - Фізичної особи-підприємця Коваль Любов Тадеївни про відмову від частини позовних вимог за вх. № 309/23 від 25.01.2023 року задоволити.

2. Закрити провадження у справі № 914/3238/22 за позовом: Фізичної особи-підприємця Коваль Любов Тадеївни до відповідача: Приватного підприємства "Девік" в частині стягнення з відповідача 9 000,00 грн. основної заборгованості, у зв`язку з відмовою позивача від позову, згідно п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 20.02.2023 р.

Суддя Долінська О.З.