Рішення

від 21.02.2023 по справі 915/615/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року Справа № 915/615/22

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне підприємство "Граніт" (код ЄДРПОУ 14307848, 65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв Крут, 27, адреса електронної пошти: Granit@ukroboronprom.com)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська судноремонтна суднобудівельна компанія" (54007, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Троїцька, буд. 107А/1)

про: стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне підприємство "Граніт" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №22-03/759 від 29.11.2022 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська судноремонтна суднобудівельна компанія" заборгованості за Договором поставки №06/08-2021 від 06.08.2021 в сумі 300708,05 грн, з яких: 170950,00 грн - основний борг (сума попередньої оплати), 65270,80 грн - пеня за період з 02.11.2021 по 15.02.2021, 20461,00 грн - штраф, 39740,79 грн - інфляційні втрати за період прострочення, 4285,46 грн - 3% річних.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.12.2022 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/615/22 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 12.12.2022 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 2, 6, 7, 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Позивачеві встановлено 10-денний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

19.12.2022 на адресу суду надійшла заява позивача від 15.12.2022 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 23.12.2022 судом постановлено: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу визнати малозначною та розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами; визначити відповідачеві 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановити сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, місцезнаходження юридичної особи (п. 10 ч. 2 ст. 9 вказаного Закону)

Ухвалу суду від 23.12.2022 відповідачеві надіслано за адресою: 54007, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Троїцька, буд. 107А/1, яку зазначено у Єдиному державному реєстрі та повернуто суду без вручення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Таким чином, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною адресою і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України".

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах карантину та воєнного стану, на розгляд суду не подав, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне підприємство "Граніт" (код СДРПОУ 14307848) створене шляхом перетворення Державного виробничо-технічного підприємства "Граніт" (ДВТП "Граніт", код СДРПОУ 14307848) відповідно до Наказу Державного концерну "Укроборонпром" №251 від 20.06.2022.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне підприємство "Граніт" є повним правонаступником Державного виробничо-технічного підприємства "Граніт" з переведенням всіх прав та зобов`язань до новоствореного господарського товариства відповідно частини 1 статті 14 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності" № 1630-ІХ від 13.07.2021 та підпункту 4.1. Наказу Державного концерну "Укроборониром" №251 від 20.06.2022.

Державним виробничо-технічним підприємством "Граніт" було надіслано Товариству з обмеженою відповідальністю "Дніпровська судноремонтна суднобудівельна компанія" (далі - ТОВ "ДССК") запит комерційної пропозиції для групи товарів, на що отримало комерційну пропозицію ТОВ "ДССК" №27/07-1 від 27.07.2021 з офіційної електронної пошти.

06.08.2021 Державне виробничо-технічне підприємство "Граніт" (далі - Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська судноремонтна суднобудівельна компанія» (далі - Постачальник) уклали договір поставки №06/08-2021 від 06 серпня 2021 року (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник протягом терміну дії Договору зобов`язується постачати (передавати) у власність Покупцеві (на склад Покупця) товар згідно зі Специфікацією, яка є невід`ємною частиною даного договору (Додаток 1), а Покупець зобов`язаний приймати цей Товар і своєчасно сплачувати за нього грошові кошти в національній валюті.

Пунктом 3.2. Договору визначено, що ціна на Товар визначається Сторонами в рахунку-фактурі, специфікації та видатковій накладній та є узгодженою Сторонами.

Вартість договору складає 349100,00 грн. (Триста сорок дев`ять тисяч сто грн.00 коп. у тому числі ПДВ 58183,33 грн згідно з пунктом 3.3 Договору.

Відповідно до пункту 4.1. Договору, Покупець робить 50 % передплати від суми договору. Остаточний розрахунок відбувається протягом 30 календарних днів з дати остаточної поставки Товару, на підставі видаткової накладної.

За умовами п. 4.4. Договору, датою оплати Товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до пункту 5.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити Покупцю Товар протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати отримання передплати.

Відповідно до 6.2. Договору, якість Товару повинна відповідати технічним умовам виробника.

Відповідно до пункту 6.3 Договору, Постачальник надає гарантію на Товар 16 місяців з моменту передачі Товару Покупцеві, при дотримані умов експлуатації, транспортування та зберігання.

Згідно з пунктом 7.3. Договору у разі поставки Товару неналежної якості, що не відповідає умовам договору Покупець складає відповідний акт, який надається Постачальнику. Претензія та документи, що підтверджують обґрунтованість претензій щодо кількості, бою поставленого Товару повинні бути направлені не пізніше трьох днів з моменту отримання Товару від Постачальника, а за якістю - протягом терміну придатності або гарантійного терміну.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1).

Відповідно до специфікації до Договору вартість товару становить 349100,00 грн, у т.ч. ПДВ 58183,33 грн.

Договір та специфікацію підписано та скріплено печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за непоставлений товар в сумі 170950,00 грн, штрафних санкцій у розмірі 85731,80 грн, інфляційних втрат в сумі 39740,79 грн, 3% річних в сумі 4285,46 грн.

При вирішені даного спору судом враховано наступне.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним. домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві). а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору ТОВ "ДССК" виставило рахунок на оплату №25 від 08.08.2021, за яким ДВТП "Граніт" сплатило ТОВ "ДССК" передплату за Договором у розмірі 174550,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №895 від 10.08.2021 та №936 від 31.08.2021.

З врахуванням дати отримання передоплати від ДВТП "Граніт" постачальником 31.08.2021, кінцевим терміном поставки товару ДВТП "Граніт" є 30.10.2021, але беручи до уваги, що зазначена дата припадає на вихідний день, то терміном виконання зобов`язання є 01.11.2021.

На виконання умов Договору ТОВ "ДССК" поставило ДВТП "Граніт" "Форсунки сб-317-00-35" у кількості 4 штуки на загальну суму 3600,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №20 від 09 вересня 2021р., "Масляний насос СБ-346-00" у кількості 14 штук на загальну суму 53200,00 грн з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною №30 від 15 листопада 2021р.

Після проведення вхідного контролю ДВТП "Граніт" виявлено невідповідність поставлених ТОВ "ДССК" "Масляних насосів СБ-346-00" за якістю та комплектністю умовам Договору, що підтверджується Актом вхідного контролю №86/ч/2021 від 21.12.2021. У зв`язку з невідповідністю "Масляних насосів СБ-346-00" вони були повернені Постачальнику, що підтверджується накладною №48 від 24.12.2021 та товаро-транспортними накладними перевізника "Нова пошта". Відправка здійснювалась на адресу підприємства ПП «Херсонсудноспецсервіс», з адреси якого було отримано зазначений товар від ТОВ "ДССК".

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що ТОВ "ДССК" виконало зобов`язання перед ДВТП "Граніт" за Договором лише на 3600,00 грн з загальної суми за Договором 349100,00 грн, а заборгованість зі сплаченого покупцем постачальнику платежу, на суму якого не поставлено Товар, складає 170950,00 грн.

Тобто станом на 01.11.2021 ТОВ "ДССК" виконало зобов`язання за Договором лише на 3600,00 грн.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець мас право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

У зв`язку з зазначеним та порушенням строків поставки товару за Договором ДВТП "Граніт" направило ТОВ "ДССК" листа за вих. №208/17-15490 від 17.01.2022 з вимогою повернути грошові кошти за непоставлений Товар, але оплачений за передплатою, у розмірі 170950,00 грн.

Відповідачем відповіді на зазначений лист не надано, кошти на рахунок ДВТП "Граніт" не повернуто.

У зв`язку з невиконання свої зобов`язань за Договором ТОВ "ДССК", поставкою неякісного Товару та відсутністю в ДВТП "Граніт" необхідності подальшої закупівлі Товару за Договором ДВТП "Граніт" листом за вих. №112-05/85 від 15.02.2022 запропонувало розірвати договір поставки №06/08-2021 від 06 серпня 2021 р. та провести взаєморозрахунки відповідно до пункту 11.1. Договору.

Позивачем відповіді на зазначений лист не отримано.

ТОВ "ВТП "Граніт" надіслано ТОВ "ДССК" претензію за вих.№22-03/411 від 12.07.2022 з вимогами повернути суму здійсненої попередньої оплати за Договором у розмірі, на який Товар не поставлено, тобто 170950,00 грн та сплатити суму штрафних санкцій за прострочення постачання Товару за Договором у розмірі 85731,80 грн.

ТОВ "ВТП "Граніт" відповіді на претензію від ТОВ "ДССК" не отримано, кошти попередньої оплати за непоставлений Товар ТОВ "ДССК" позивачеві не повернуто.

Відповідно до висновку Верховного Суду в постанові від 13 травня 2019 року у справі №910/15009/17 в подібних правовідносинах, сплата суми попередньої оплати та не передання товару є підставою для задоволення позову про повернення позивачу попередньої оплати.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором не надав, доводи позивача не спростував.

З зазначеного витікає, що позовні вимоги в частині стягнення суми попередньої оплати в сумі 170950,00 грн є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає таке.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч.3 ст.693 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Згідно п 8.1. Договору Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п. 8.2. Договору, порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

ТОВ "ДССК" порушило Договір не поставив Товар на суму 345500,00 грн (349100,00 грн (вартість договору) - 3600,00 грн (вартість поставленого товару). Станом на 11.07.2022 ТОВ «ДССК» не поставило Товар на зазначену суму та не повернуло заборгованість за внесеною попередньою оплатою у розмірі 170 950,00 грн.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційний втрат судом встановлено, що позивачем правильно визначено період та суми нарахувань.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних в межах заявленої позивачем суми в розмірі 39740,79 грн та 4285,46 грн відповідно.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення пені в сумі 65270,80 грн та штрафу в сумі 20461,00 грн, суд зазначає таке.

За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.8.4 Договору за прострочення поставки Товару Постачальник оплачує Покупцю, за вимогою останнього, пеню у розмірі 0,1 відсотків від вартості не поставленого у строк Товару, а у разі прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості не поставленого у строк Товару.

Керуючись ст. 549 ЦК України, господарський суд встановив, що положеннями цього пункту Договору сторони узгодили умови відповідальності Постачальника за прострочення поставки Товару як у вигляді пені так і штрафу.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Судом перевірено розрахунок пені, заявленої до стягнення та встановлено, що позивачем правильно визначено періоди нарахування.

Разом з тим, при визначені кількості днів прострочення допущено арифметичну помилку.

За розрахунком суду за визначений позивачем період пеня становить 60433,80 грн.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 60433,80 грн, в решті позовних вимог в сумі 4837,00 грн слід відмовити.

Розрахунок 3% штрафу правильний, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 20461,00 грн.

На підставі вищенаведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Стосовно вимоги позивача про продовження строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З зазначеного витікає, що до позовної вимоги щодо стягнення суми штрафних санкцій за прострочення постачання товару за Договором у розмірі 85731,80 грн застосовується позовна давність в 1 рік.

Згідно ч. 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (постанова ВП ВС від 29.05.2019 по справі № 367/2022/15-ц; постанова ВП ВС від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16).

Відповідачем про застосування позовної давності щодо вимог Позивача в цьому спорі не заявлено.

Отже, підстав для застосування положень Закону, якими врегульовано можливість продовження строку позовної давності немає.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська судноремонтна суднобудівельна компанія" (код ЄДРПОУ 43400467, 54007, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Троїцька, буд. 107А/1) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне підприємство "Граніт" (код ЄДРПОУ 14307848, 65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв Крут, 27) суму попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 170950,00 грн, пеню в сумі 60433,80 грн, штраф у сумі 20461,00 грн, 3% річних в сумі 4285,46 грн, інфляційні втрати в сумі 39740,79 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 4438,07 грн.

3.Відмовити у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4837,00 грн.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6.Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-технічне підприємство "Граніт" (код ЄДРПОУ 14307848, 65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Героїв Крут, 27, адреса електронної пошти: Granit@ukroboronprom.com),

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська судноремонтна суднобудівельна компанія" (код ЄДРПОУ 43400467, 54007, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Троїцька, буд. 107А/1).

Судове рішення складено та підписано судом 21.02.2023.

Суддя В.О.Ржепецький