Рішення

від 14.02.2023 по справі 918/1061/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. м. РівнеСправа № 918/1061/22

Господарський суд Рівненської області у складі судді Романюк Ю.Г., при секретарі судового засідання Рижій А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тачки" (вул. Соборна, 404 К, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 38417018) до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул. Ст. Бандери, 2, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03361678) про стягнення 178 595 грн 26 коп.

у судове засідання з`явилися представники:

- від позивача: Польова Е.М.;

- від відповідача: Пустельник М.В;

ВСТАНОВИВ:

14.12.2022 до Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тачки" (далі - позивач, ТОВ "Тачки") до Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (далі - відповідач РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал") про стягнення 178 595 грн 26 коп. (з яких: 128 256 грн 06 коп. - основний борг, 13 549 грн 46 коп. - пеня, 32 378 грн 24 коп. - інфляційні втрати та 4 411 грн 50 коп. - 3 % річних).

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Тачки" зазначає, що РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" не виконувало зобов`язання за Договором про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів № ТЧП-30/20 від 02.03.2020 в частині повного та своєчасного проведення розрахунків.

Ухвалою від 19.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/1061/22. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначити на 10.01.2023.

09.01.2023 від відповідача надійшов відзив.

Ухвалою від 10.01.2023 відкладено судове засідання з розгляду справи № 918/1061/22 на 24.01.2023. Зобов`язано РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" надати суду у термін до 19.01.2023 докази відправлення відзиву для ТОВ "Тачки" (вул. Соборна, 404 К, м. Рівне, 33024), а саме: опис вкладення в поштовий конверт та накладну.

13.01.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

24.01.2023 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що уповноважений представник РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" перебуває у відпустці, а відтак не має можливості забезпечити свою участь у судове засідання 24.01.2023.

Господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки неявка представника РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" у судове засідання є повторною, а тому не може бути визнана судом поважною, позаяк ані у судове засідання 10.01.2023, ані 24.01.2023 представник відповідача не з`явився.

Ухвалою від 24.01.2023 відкладено судове засідання з розгляду справи № 918/1061/22 на 14.02.2023. Повторно зобов`язано РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" надати суду у термін до 31.01.2023 докази відправлення відзиву для ТОВ "Тачки" (вул. Соборна, 404 К, м. Рівне, 33024), а саме: опис вкладення в поштовий конверт та накладну.

14.02.2023 судом встановлено, що у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог із підстав, викладених у відзиві, просив суд реструктуризувати заборгованість на 12 місяців рівними платежами.

Водночас, судом встановлено, що відповідач не виконав вимоги ухвали від 10.01.2023 та не подав суду ані у термін до 19.01.2023 ані у термін до 31.01.2023 докази відправлення відзиву для ТОВ "Тачки" (вул. Соборна, 404 К, м. Рівне, 33024), а саме: опис вкладення в поштовий конверт та накладну.

Судом встановлено, що в якості доказу для надіслання позивачу відзиві відповідачем надало лише фіскальний чек від 09.01.2023, з якого неможливо встановити трек-номер відправлення для перевірки вручення такого відправлення адресату.

Однак оскільки в матеріалах справи наявна відповідь на відзив, у господарського суду відсутні сумніви для надсилання відзиву на адресу позивача, відтак суд долучає до матеріалів справи відзив та відповідь на відзив та здійснює розгляд справи з урахуванням даних заяв по суті спору.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 ГПК України, при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, судом встановлено наступне.

02.03.2023 між ТОВ "Тачки" (далі - виконавець) та РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" (далі - замовник) було укладено Договір про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів №ТЧП-30/20 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику послуги з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) чи його складових частин (систем), у т. ч. з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем.

Згідно з п. 1.2. Договору замовник бере на себе зобов`язання прийняти й оплатити ці послуги, а також вартість використаних матеріалів (запасних частин) виконавця в розмірі, строки та в порядку, що передбачені умовами Договору.

Положеннями п. 4.7. Договору передбачено, що здавання послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформляється Актом надання послуг в двох екземплярах, підписується замовником та виконавцем. Підписання Акту приймання-передачі наданих послуг є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Відповідно до п. 5.1. Договору замовник сплачує виконавцю грошові кошти згідно пред`явлених рахунків авансовою оплатою у повному обсязі шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця.

Вартість послуг погоджується сторонами щодо кожного виду робіт і вказується в рахунку-фактурі. (п. 5.2. Договору).

Абзацами 1 та 3 п. 6.3. Договору визначено, що замовник зобов`язаний приймати від виконавця результати надання послуг шляхом огляду автомобіля після наданих послуг та підписання акту надання послуг, якщо надані послуги відповідають умовам Договору; своєчасно оплачувати послуги Виконавця в повному обсязі та у строки, передбачені у розділі 5 цього Договору.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії цього Договору закінчується 31.12.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами усіх зобов`язань, що визначені даним Договором. Якщо після закінчення строку дії цього Договору, протягом 1 місяця сторони не виявляють бажання розірвати дану угоду (договору), він вважається пролонгованим на той же строк і на тих же умовах. (п.п. 101., 10.2. Договору).

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору виконавець надав замовнику послуги з технічного обслуговування та ремонту КТЗ із використанням запчастин виконавця, зокрема:

- на суму 4 630,92 грн., що підтверджується рахунком на оплату №109 від 11.03.2020, видатковою накладною №225 від 22.04.2020 та актом надання послуг №226 від 22.04.2020. Послуги були оплачені 12.06.2020, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 3 553,32 грн, що підтверджується рахунком на оплату №163 від 09.04.2020, видатковою наклад пою №227 від 22.04.2020 та актом надання послуг №228 від 22.04.2020. Послуги були оплачені 12.06.2020, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 720,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №265 від 10.06.2020 та актом надання послуг №377 від 30.06.2020. Послуги були оплачені 20.07.2020, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 21 035,82 грн., що підтверджується рахунком на оплату №332 від 15.07.2020, видатковою накладною №541 від 10.09.2020 та актом падання послуг №542 від 10.09.2020. Послуги були оплачені частинами 18.09.2020, 21.09.2020, 22.09.2020, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 45 091,51 грн., що підтверджується рахунком на оплату №367 від 30.07.2020, видатковою накладною №610 від 30.09.2020 та актом падання послуг №611 від 30.09.2020. Послуги були оплачені частинами 20.10.2020, 21.10.2020, 22.10.2020, 23.10.2020, 26.10.2020, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку виконавця;

- на суму 1 440,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №460 від 30.09.2020 та актом надання послуг № 612 від 30.09.2020. Послуги були оплачені 27.10.2020, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 13 069,56 грн., що підтверджується рахунком па оплату № 519 від 09.11.2020, видатковою накладною № 712 від 19.11.2020 та актом надання послуг №713 від 19.11.2020. Послуги були оплачені 01.12.2020, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 28 134,96 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 543 від 19.11.2020, видатковою накладною № 720 від 20.11.2020 та актом падання послуг №721 від 20.11.2020. Послуги були оплачені 29.12.2020, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 8 421,96 грн., що підтверджується рахунком на оплату №570 від 09.12.2020, видатковою накладною № 815 від 29.12.2020 та актом надання послуг №816 від 29.12.2020. Послуги були оплачені 10.02.2021, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 360,00 грн., що підтверджується рахунком па оплату №585 від 15.12.2020 та актом надання послуг № 817 від 29.12.2020. Послуги були оплачені 10.02.2021, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- На суму 10 382,50 грн., що підтверджується рахунком на оплату №36 від 01.02.2021, видатковою накладною № 89 від 23.02.2021 та актом надання послуг №90 від 23.02.2021. Послуги були оплачені 12.04.2021, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 8 828,36 грн., що підтверджується рахунком па оплату № 62 від 17.02.2021, видатковою накладною № 91 від 23.02.2021 та актом надання послуг №92 від 23.02.2021. Послуги були оплачені 26.07.2021, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 868,56 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 89 від 11.03.2021, видатковою накладною № 243 від 11.05.2021 та актом надання послуг №244 від 11.05.2021. Послуги були оплачені 01.06.2021, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 5 300,52 грн., що підтверджується рахунком на оплату №147 від 14.04.2021, видатковою накладною № 245 від 11.05.2021 та актом надання послуг №246 від 11.05.2021. Послуги були оплачені 27.08.2021, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 5 693,16 грн., що підтверджується рахунком на оплату №150 від 15.04.2021, видатковою накладною №247 від 11.05.2021 та актом надання послуг №248 від 11.05.2021. Послуги були оплачені 26.08.2021, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 540,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №183 від 11.05.2021 та актом надання послуг № 249 від 11.05.2021. Послуги були оплачені 01.06.2021, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 2 055,72 грн, що підтверджується рахунком на оплату №193 від 17.05.2021, видатковою накладною №350 від 15.06.2021 та актом надання послуг №351 від 15.06.2021. Послуги були оплачені 01.09.2021, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 7 607,40 грн., що підтверджується рахунком на оплату №327 від 30.07.2021, видатковою накладною №530 від 30.08.2021 та актом надання послуг №531 від 30.08.2021. Послуги були оплачені 14.09.2021, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 6 240,48 грн., що підтверджується рахунком на оплату №348 від 16.08.2021, видатковою накладною № 533 від 30.08.2021 та актом надання послуг №534 від 30.08.2021. Послуги були оплачені 06.09.2021, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 32 628,12 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 373 від 02.09.2021, видатковою накладною № 561 від 08.09.2021 та актом надання послуг №5 62 від 08.09.2021. Послуги не були оплачені, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 5 935,20 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 375 від 02.09.2021, видатковою накладною №563 від 08.09.2021 та актом надання послуг №564 від 08.09.2021. Послуги були оплачені 27.09.2021, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 37 161,30 грн, що підтверджується рахунком на оплату № 379 від 03.09.2021, видатковою накладною № 565 від 08.09.2021 та актом надання послуг №566 від 08.09.2021. Послуги не були оплачені, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 240.00 грн., що підтверджується рахунком па оплату №381 від 07.09.2021 та актом надання послуг № 604 від 20.09.2021. Послуги були оплачені 27.09.2021, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 33 950,94 грн., що підтверджується рахунком на оплату № 382 від 08.09.2021, видатковою накладною № 605 від 20.09.2021 та актом надання послуг № 606 від 20.09.2021. Послуги не були оплачені, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 3 864,66 грн., що підтверджується рахунком на оплату №405 від 17.09.2021, видатковою накладною №638 від 30.09.2021 та актом надання послуг №639 від 30.09.2021. Послуги не були оплачені, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 4 635,36 грн., що підтверджується рахунком па оплату №420 від 24.09.2021, видатковою накладною №640 від 30.09.2021 та актом надання послуг №641 від 30.09.2021. Послуги не були оплачені, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 300,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №452 від 13.10.2021 та актом надання послуг №707 від 29.10.2021 - послуги не були оплачені, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця;

- на суму 15 715,68 грн, що підтверджується рахунком на оплату №117 від 31.03.2022, видатковою накладною №332 від 05.07.2022 та актом надання послуг №333 від 05.07.2022. Послуги не були оплачені, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.10.2022 ТОВ «Тачки» звернулося до РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" з претензією, в якій просило протягом 5 робочих днів з моменту отримання претензії сплатити заборгованість, що виникла за Договором у розмірі 128 256,06 грн. за реквізитами, зазначеними у претензії.

Зазначена претензія була вручена Відповідачеві 27.10.2022, що підтверджується інформацією з сайту АТ «Укрпошта» про відстеження поштового відправлення за трек-номером 3300800342087.

Оскільки відповідачем не оплачено наявну заборгованість, а претензія залишена без реагування, позивач звернувся до господарського суду із даним позовом про стягнення основного боргу у розмірі 128 256,06 грн., а також нарахував на дану заборгованість пеню, інфляційні втрати та 3 % річних.

У відзиві відповідач вказав, що не відмовляється від своїх зобов`язань за Договором в частині сплати основного боргу у розмірі 128 256,06 грн., та зазначає, що дана заборгованість виникла у нього внаслідок низької дисципліни усіх категорій груп споживачів, які зобов`язані оплачувати самому РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" за надані ним послуги, внаслідок існування проблеми рентабельності тарифів, у зв`язку з оголошенням в Україні воєнного стану, а також у зв`язку із тим, що існують численні судові рішення про стягнення з РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" заборгованості з несвоєчасної сплати різного роду податків і зборів, а також нарахованих штрафних санкцій. Окрім того, відповідач у відзиві послався на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 та зазначив, що у нього наявні форс-мажорні обставини, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних. Просив суд зменшити розмір пені, інфляційних втрат та 3 % річних, а також реструктуризувати заборгованість на 12 місяців рівними платежами.

Позивач у відповіді на відзив звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає можливості зменшення розміру нарахованих інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Щодо можливості зменшити розмір пені, позивач просить суд врахувати, що в даному випадку розмір основної заборгованості відповідача за договором становить 128 256,06 грн., а розмір нарахованої пені - 13 549,46 грн., що становить всього лиш 10,56% від розміру заборгованості, отже нарахована пеня не перевищує суми боргу, не є надмірно великою і носить виключно компенсаційний характер. Позивач не вчиняв жодних неправомірних дій, що сприяли правопорушенню, а тому відсутні підстави покликатися на ч. 3 ст. 219 ГК України як на підставу звільнення відповідача від відповідальності за порушення своїх зобов`язань.

Окремо позивач наголошує перед ініціюванням судового спору він неодноразово звертався з усними проханнями щодо сплати боргу, навіть надсилав відповідачеві претензію, в якій просив сплатити розмір заборгованості, проте на яку не отримав жодної відповіді і саме у зв`язку із відсутністю будь-яких підстав вважати, що це питання можна вирішити у позасудовому порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом. На противагу цьому, відповідач, який не оспорює факт наявності заборгованості, не намагався погасити свій борг навіть частково, не сплатив жодного платежу позивачеві після 27.09.2021, разом з цим продовжував обслуговуватися у позивача, що свідчить про недобросовісність його поведінки.

Щодо доводів відзиву про наявність форс-мажорних обставин, позивач зазначає, що після введення на території України воєнного стану відповідач звертався до позивача з метою отримання послуг з ремонту один раз, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями рахунку на оплату №117 від 31.03.2022, видаткової накладної №332 від 05.07.2022 та акту надання послуг №333 від 05.07.2022. Вартість цих послуг - 15 715,68 грн. Решта зобов`язань відповідача перед позивачем виникли ще до 24.02.2022, що виключає можливість відповідача покликатися на ці обставини як на причину невиконання ним своїх зобов`язань за Договором.

Також позивач зазначає, що прохання відповідача про реструктуризацію заборгованості на 12 місяців не ґрунтується на нормах закону, а його задоволення порушуватиме справедливий баланс інтересів сторін у спорі, позбавлятиме позивача можливості користуватися своїми грошовими коштами, сприятиме зростанню завданих позивачеві збитків.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли між суб`єктами господарювання на підставі укладеного правочину, що за своєю природою є договором підряду, та регулюються нормами ЦК України та ГК України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 525 ЦК України та ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 839 ЦК України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ст. 841 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За змістом ч. 1 ст. 846 ЦК України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

В силу ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаних обома сторонами.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотним умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Отже, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів № ТЧП-30/20 від 02.03.2020 у строки та в спосіб встановлений договором.

А саме - позивачем надано послуги з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, що підтверджується актами надання послуг та видатковими накладними від 22.04.2020, 20.07.2020, 10.09.2020, 30.09.2020, 09.11.2020, 20.11.2020, 29.12.2020, 23.02.2021, 11.05.2021, 15.06.2021, 30.08.2021, 02.09.2021, 08.09.2021, 20.09.2021, 30.09.2021, 29.10.2021 та 05.07.2022, які підписані зі сторони замовника та виконавця.

Відповідно до п. 5.1. Договору замовник сплачує виконавцю грошові кошти згідно пред`явлених рахунків авансовою оплатою у повному обсязі шляхом перерахування на банківський рахунок виконавця.

Судом встановлено, що строк виконання зобов`язань замовником за Договором настав, а однак відповідачем не здійснено оплати послуг за рахунками:

- № 373 від 02.09.2021 на суму 32 628 грн 12 коп.;

- № 379 від 03.09.2021 на суму 37 161 грн 30 коп.;

- № 382 від 08.09.2021 на суму 33 950 грн 94 коп.;

- № 405 від 17.09.2021 на суму 3 864 грн 66 коп.;

- № 420 від 24.09.2021 на суму 4 635 грн 36 коп.;

- № 452 від 13.10.2021 на суму 300 грн 00 коп.;

- № 117 від 31.03.2022 на суму 15 715 грн 68 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зауважує, що розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 911/2630/18.

Суд зауважує, що оскільки як вбачається із фільтрованої виписки по рахунку ТОВ "Тачки" за період з 01.03.2020 по 13.12.2022 (том 1, а.с. 19), оплати, які здійснювалися відповідачем були із відображенням призначення платежу, відповідно отримання коштів за надані послуги не зараховується в хронологічному порядку.

Таким чином, станом на 09.09.2021 розмір заборгованості Замовника перед Виконавцем становив 69 789,42 грн. (32 628.12 грн. відповідно до рахунку №373 від 02.09.2021 + 37 161,30 грн. відповідно до рахунку №379 від 03.09.2021).

Станом на 21.09.2021 розмір заборгованості Замовника перед Виконавцем становив 103 740,36 грн. (69 789.42 грн. попередньої заборгованості + 33 950.94 грн. відповідно до рахунку №382 від 08.09.2021).

Станом на 01.10.2021 розмір заборгованості Замовника перед Виконавцем становив 112 240,38 грн. (103 740.36 грн. попередньої заборгованості + 3 864,66 грн. відповідно до рахунку №405 від 17.09.2021 + 4 635.36 грн. відповідно до рахунку №420 від 24.09.2021).

Станом на 30.10.2021 розмір заборгованості Замовника перед Виконавцем становив 112 540,38 грн. (112 240,38 грн. попередньої заборгованості + 300,00 грн. відповідно до рахунку №452 від 13.10.2021 року).

Станом на 06.07.2022 та враховуючи що відповідач більше не здійснював проплат за Договором про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів № ТЧП-30/20 від 02.03.2020 розмір заборгованості Замовника перед Виконавцем становить 128 256,06 грн. (112 540.38 грн. попередньої заборгованості + 15 715.68 грн. відповідно до рахунку №117 від 31.03.2022).

У зв`язку з тим, що відповідачем у справі не проведено повної оплати проведених позивачем робіт, відтак РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" є таким, що прострочило виконання Договору на суму 128 256,06 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання за Договором не виконав, за проведені позивачем роботи своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу у розмірі 128 256,06 грн.

Зважаючи на викладене, а також те, що відповідач не заперечує проти існування у нього заборгованості перед позивачем у розмірі 128 256,06 грн. господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення основного боргу у розмірі 128 256,06 грн.

Крім того, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача 13 549 грн 46 коп. - пені, 32 378 грн 24 коп. - інфляційних втрат та 4 411 грн 50 коп. - 3 % річних.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. 7.6. Договору, що у випадку порушення строку оплати послуг передбачених Договором, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Оскільки сторони, укладаючи Договір, погодили відповідальність за несвоєчасне виконання замовником зобов`язань по оплаті проведених виконавцем робіт у вигляді пені, то вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач нараховує для відповідача пеню у загальному розмірі 13 549 грн 46 коп. згідно з наступним розрахунком:

- на суму боргу 69 789 грн 42 коп. (за період з 09.09.2021 по 08.03.2022) у розмірі 6 231 грн 33 коп.;

- на суму боргу 33 950 грн 94 коп. (за період з 21.09.2021 по 20.03.2022) у розмірі 3 065 грн 82 коп.;

- на суму боргу 8 500 грн 02 коп. (за період з 01,10.2021 по 31.03.2022) у розмірі 779 грн 21 коп.;

- на суму боргу 300 грн 00 коп. (за період з 30.10.2021 по 29.04.2022) у розмірі 28 грн 22 коп.;

- на суму боргу 15 715 грн 68 коп. (за період з 06.07.2022 по 12.12.2022) у розмір 3 444 грн 88 коп.

Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи (том 1, а.с. 102-103) за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, та обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені становить 13 549 грн 46 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат долучені позивачем до матеріалів справи (том 1, а.с. 103-104) за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, та обґрунтований розмір стягнення з відповідача 3% річних становить 4 111 грн 50 коп., а інфляційних втрат - 32 378 грн 24 коп.

Господарський суд, розглянувши вимогу відповідача про зменшення розміру пені, інфляційних втрат та 3 % річних, дійшов висновку про відмову у її задоволені, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов`язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. (зазначене узгоджується із правової позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019 у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019 у справі № 923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18).

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Із матеріалів справи вбачається, що даний випадок не є винятковим, виходячи з інтересів сторін. Судом встановлено, що розмір пені 13 549 грн 46 коп. та 3 % річних - 4 411 грн 50 коп. не є надмірним у порівнянні з сумою заборгованості відповідача по основному боргу. Відповідачем не надано оборотно-сальдові відомості, та/або фінансову звітність за прострочені періоди (2021, 2022 роки), що дозволило б надати оцінку критичному фінансовому стану РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал".

Суд, давши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами відповідача в цілому та вимогою захисту основних прав позивача і можливістю обмеження його права на законне сподівання отримати компенсацію за прострочення відповідачем виконання зобов`язання, вважає, що наведені відповідачем обставини не є такими, що дають підставу для зменшення розміру неустойки та 3 % річних.

Суд звертає увагу на практику Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, де зазначено, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Окрім того, суд звертає увагу, що господарська діяльність - самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, господарська діяльність задля досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідач, погоджуючись саме на такі умови договору та розмір неустойки за невиконання зобов`язань за договором, виходячи із принципу свободи договору, несе ризик застосування наслідків невиконання зобов`язання.

Прострочення виконання зобов`язань відповідачем становить у сукупності (до ухвалення даного рішення 14.02.2023) становить 524 дні на загальну суму128 256 грн 06 коп. (460 днів з яких - період, на який позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних згідно з розрахунком), що є доволі значними коштами.

На переконання суду розмір пені та 3 % річних в порівнянні з розміром простроченого зобов`язання в сукупності на 460 днів відповідає наслідкам порушення зобов`язання.

Оцінивши надані сторонами докази на підтвердження своїх позицій, з огляду на наявність підстав для висновку про те, що порушення відповідачем зобов`язання за Договором мало наслідком збитки для позивача, суд, повно та всебічно перевіривши доводи відповідача щодо зменшення штрафних санкцій, дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру належних до сплати пені та 3 % річних, позаяк зменшення розміру штрафних санкцій до нуля (як просить відповідач) взагалі нівелює саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання та 3 % річних які носять компенсаційних характер за прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, суд зауважує, що передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та % річних, що нараховуються на суму основного боргу, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов язується із застосуванням індексу інфляції орієнтує на компенсаційний. а не штрафний характер відповідних процентів. За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу. який полягає v відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 218 ГК України непереборною силою є надзвичайні і невідворотні обставини, за умов настання яких виконання договірних зобов`язань є неможливим.

У пункті 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, яка повністю звільняє від відповідальності особу, що порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила однак не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

При цьому слід зазначити, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, v той час як норми ст. 625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними. конкретизуючи ми і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.07.2018 у справі № 905/1722/17.

Відтак суд відмовляє у вимозі відповідача про зменшення 3 % річних та пені.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням.

Крім того, суд зауважує, що валюта зобов`язань за поставлені позивачем по Договору товари визначена у гривнях. На момент проведення відповідачем оплати, сума до сплати у гривнях не змінювалась від тієї, що зазначалась на момент укладення додатків та яка була вказана у видаткових накладних на поставку товарів по цих додатках, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Видаткова накладна - це первинний документ, що підтверджує факт постачання товарів (товарно- матеріальних цінностей), як правило, від постачальника до покупця, та в якому визначається вартість поставленого товару. Так, у видаткових накладних на поставку товарів відповідачу вартість товарів визначено у гривнях без визначення еквіваленту в іноземній валюті.

Тобто сторони у видаткових накладних визначили остаточну ціну товарів без прив`язки до курсу іноземних валют, а розмір грошового зобов`язання за дані товари зафіксовано в гривнях.

У зв`язку з цим, позивач був вправі, у відповідності до ст.625 ЦК України, здійснити нарахування інфляційних втрат через порушення покупцем термінів оплати поставлених товарів. А вимога відповідача про зменшення інфляційних втрат не підлягає до задоволення.

Щодо посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання ним своїх зобов`язань за Договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Суд зауважує, що сторони самостійно дійшли згоди про те, що у випадку настання обставин непереборної сили вони зобов`язані повідомити один одного про настання таких обставин, а при настанні форс-мажорних обставин сторони зобов`язані негайно інформувати одна одну та погоджувати спільні дії для зведення до мінімуму можливого збитку сторін.

Як встановлено судом, прострочення виконання зобов`язань відповідачем виникло до введення в Україні воєнного стану, окрім прострочення виконання зобов`язання на суму 15 715,68 грн, що виникло на підставі видаткової накладної №332 від 05.07.2022 та акту надання послуг №333 від 05.07.2022. Послуги не були оплачені, що підтверджується фільтрованою випискою з банківського рахунку Виконавця.

При цьому, як вбачається із доказів, наданих відповідачем в якості підтвердження настання обставин непереборної сили, відповідач не надав суду сертифікат торгово-промислової палати, а послався на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02-7.1 про форс-мажор.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислова палата є недержавною неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати створюються з метою сприяння розвиткові народного господарства та національної економіки, її інтеграції у світову господарську систему, формуванню сучасних промислової, фінансової і торговельної інфраструктур, створенню сприятливих умов для підприємницької діяльності, всебічному розвиткові усіх видів підприємництва, не заборонених законодавством України, науково-технічних і торговельних зв`язків між українськими підприємцями та підприємцями зарубіжних країн.

Приписами ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно з ч. 2 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Листом-роз`ясненням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" та деталізовано в розділі 6 регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) (з наступними змінами).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд доходить таких висновків.

У законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, в ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинен супроводжуватися принаймні і іншими докази на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Крім цього, господарський суд бере до уваги, що відповідач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а поважних причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24.02.2022 воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Таким чином, в силу приписів ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім, такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує відповідач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності відповідач у відзиві на позов посилаючись на введення воєнного стану в Україні стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили неможливість виконання ним Договору від 02.03.2020 вцілому на суму несплаченого зобов`язання (128 256 грн 06 коп.).

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Відтак, саме лише твердження відповідача про те, що він немає можливості виконувати зобов`язання за Договором від 02.03.2020 сталася з причин настання форс-мажорних обставин, та пов`язана з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням воєнного стану є необґрунтованим.

Адже виходячи з наведених норм законодавства, висновків Верховного Суду, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчував би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань за Договором від 02.03.2020.

Слід відзначити, що воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарської діяльності та набувати чи сплачувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами.

Окрім цього, суд зауважує, що матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини стосуються обох сторін Договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально.

Також, суд зазначає, що відповідачем не доведено належними засобами доказування обставину звернення до органів ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) щодо неможливості виконання зобов`язання за Договором від 02.03.2020.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності та відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання, яке полягає у неповній сплаті за надані позивачем послуги з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, порушило інтереси позивача, відтак останній правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 178 595 грн 26 коп. (з яких: 128 256 грн 06 коп. - основний борг, 13 549 грн 46 коп. - пеня, 32 378 грн 24 коп. - інфляційні втрати та 4 411 грн 50 коп. - 3 % річних).

Щодо вимоги відповідача, викладеної у відзиві про реструктуризацію заборгованості на 12 місяців рівними платежами, суд зазначає наступне. Чинний ГПК України не передбачає можливості реструктуризації заборгованості судом під час розгляду справи по суті та прийняття рішення у справі, натомість, суд роз`яснює відповідачу про його право як боржника, в порядку, визначеному ст. 331 ГПК України звернутися до суду з окремою заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення. При цьому за умови дотримання заявником процесуальних вимог закону, заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Водночас підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі при поданні позовної заяви є стягнення з відповідача 178 595 грн 26 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви у 2022 році з майновими вимогами у розмірі 178 595 грн 26 коп. позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 2 678 грн 93 коп.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується платіжною інструкцією № 7130 від 12.12.2022.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 178 595 грн 26 коп., то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 2 678 грн 90 коп., який покладається на відповідача.

Окрім того, позивач просить суд здійснити розподіл судових витрат в частині покладення на відповідача витрат на правову професійну допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Господарський суд, розглянувши вимогу ТОВ "Тачки" про стягнення витрат понесених позивачем по оплаті професійної правничої допомоги, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, прийшов до висновку про її задоволення з огляду на наступне.

За змістом частин 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд зазначає, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує дотримання принципу змагальності, сприяє обізнаності іншої сторони про приблизну суму судових витрат, яка може бути покладена на неї за результатами розгляду справи, надає можливість іншій стороні підготуватися до спростування чи доведення неспівмірності судових витрат, остаточний розмір яких, проте, може визначатись та доводитись в процесі розгляду справи та не відповідати розміру, вказаному у попередньому розрахунку.

Як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс позивач і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, яка складається із витрат на оплату професійної правової (правничої) допомоги у розмірі 8 000 грн 00 коп.

У п. 3 прохальної частини позовної заяви позивач просив суд, серед іншого, стягнути з відповідача 8 000 грн 00 коп. судових витрат на правничу допомогу адвоката.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження обсягу наданих послуг з надання правової допомоги та їх вартості, які позивач поніс у зв`язку з розглядом цієї справи, ТОВ "Тачки" до відповіді на відзив долучено копії:

- договору про надання правової допомоги від 01.12.2022;

- детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Еріки Польової» по справі № 918/1061/22 станом па 13.01.2023;

- акту приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору б/н від 01.12.2022, укладеного між АБ «Еріки Польової» та ТОВ «Тачки» від 28.12.2022;

- платіжної інструкції № 7199 від 06.01.2023;

- акту приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору б/н від 01.12.2022, укладеного між АБ «Еріки Польової» та ТОВ «Тачки» від 12.01.2023;

- платіжної інструкції № 7205 від 12.01.2023.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 01.12.2022 між Адвокатським бюро «Еріки Польової» в особі керуючого бюро адвоката Польової Еріки Миколаївни та клієнтом ТОВ "Тачки" укладено Договір № б/н про надання правової допомоги (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору в порядку та на умовах визначених цим Договором, Клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надавати йому правову допомогу та юридичні послуги, в тому числі консультаційного характеру, в письмовій або усній формі, в обсязі та на умовах, визначених цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити винагороду за надану йому правову допомогу та юридичні послуги, відшкодувати фактичні витрати Бюро, понесені ним у зв`язку з виконанням цього Договору.

Надання правової допомоги полягає: 1) у підготовці позовної заяви про стягнення з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства «Рівнеоблводоканал» заборгованості за договором про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів №ТЧП-30/20; 2) захисті прав і представництві інтересів Клієнта у справі за позовом ТОВ «Тачки» до РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» про стягнення заборгованості, в тому числі шляхом підготовки процесуальних документів, представництва і участі в судових засіданнях у Господарському суді Рівненської області, Північно- західному апеляційному господарському суді а також у підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, органах державної влади і місцевого самоврядування; 3) у наданні письмових та усних консультацій у межах обумовлених з Клієнтом завдань. (п. 1.2. Договору).

Правову допомогу на підставі цього Договору від імені Бюро надає адвокат Польова Еріка Миколаївна (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1941 від 29.01.2021, видане Радою адвокатів Рівненської області). (п. 1.3. Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання сторонами. (п. 3.1. Договору).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту.

У ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Клієнт та адвокатське бюро обумовили між собою та зафіксували у п. 2.1. Договору, що за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт зобов`язується виплатити Бюро гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору в обсязі та на умовах, визначених згідно актів наданих послуг з розрахунку 750 грн. за 1 годину роботи адвоката та 1 000 грн. за 1 судове засідання по справі.

Із детального опису робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським бюро «Еріки Польової» та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України по справі № 918/1061/22 за позовом ТОВ «Тачки» до РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" про стягнення 178 595 грн 26 коп. (станом на 12.01.2023) вбачається, що на виконання Договору про надання правової допомоги від 01.12.2022 Адвокатським бюро «Еріки Польової» в повному обсязі надано правову допомогу, яка полягає у вивченні документів Клієнта, формуванні правової позиції по справі, наданні усних консультацій Клієнту; у підготовці позовної заяви та відповіді на відзив у справі № 918/1061/22.

Адвокатським бюро «Еріки Польової» надано правову (правничу) допомогу клієнту - ТОВ «Тачки», такого змісту:

- вивчення документів Клієнта, підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення з РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" заборгованості за договором про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів ЖГЧП-30/20 - витрачений час 8 год., загальна вартість 6 000 грн 00 коп.;

- підготовка відповіді на відзив у справі № 918/1061/22 за позовом ТОВ «Тачки» до РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" про стягнення 178 595 грн. 26 коп. - витрачений час 2 год. 40 хв., загальна вартість 2 000 грн 00 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, адвокатське бюро та ТОВ "Тачки" 28.12.2022 підписали між собою Акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору б/н від 01.12.2022, укладеного між Адвокатським бюро «Еріки Польової» та ТОВ «Тачки».

З даного Акту вбачається, що позивач прийняв, а адвокатське бюро надало йому професійну правову допомогу наступного змісту: вивчення документів Клієнта, підготовка та подання до суду позовної заяви про стягнення з РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" заборгованості за договором про надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів №ТЧП-30/20. Загальна кількість годин - 8 годин, вартість 1 год роботи 750 грн 00 коп, загальна вартість 6 000 грн 00 коп. (без ПДВ).

Відтак судом встановлено, що сторони дійшли згоди, що загальна вартість наданих адвокатом послуг по Договору станом на 28.12.2022 становить 6000 грн 00 коп., без ПДВ. Сторони зауважень та скарг одна до одної щодо виконання умов Договору не мають.

ТОВ "Тачки" оплатило надану йому адвокатським бюро професійну правову допомогу у розмірі 6 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 7199 від 06.01.2023.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, адвокатське бюро та ТОВ "Тачки" 12.01.2023 підписали між собою Акт приймання-передачі наданої правової допомоги згідно договору б/н від 01.12.2022, укладеного між Адвокатським бюро «Еріки Польової» та ТОВ «Тачки».

З даного Акту вбачається, що позивач прийняв, а адвокатське бюро надало йому професійну правову допомогу наступного змісту: підготовка відповіді на відзив у справі № 918/1061/22 за позовом ТОВ «Тачки» до РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" про стягнення 178 595 грн. 26 коп. - витрачений час 2 год. 40 хв., вартість 1 год. роботи 750 грн 00 коп., загальна вартість 2 000 грн 00 коп. (без ПДВ).

Відтак судом встановлено, що сторони дійшли згоди, що загальна вартість наданих адвокатом послуг по Договору станом на 12.01.2023 становить 2 000 грн 00 коп., без ПДВ. Сторони зауважень та скарг одна до одної щодо виконання умов Договору не мають.

ТОВ "Тачки" оплатило надану йому адвокатським бюро професійну правову допомогу у розмірі 2 000 грн 00 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 7205 від 12.01.2023.

Як встановлено судом, на підтвердження повноважень на представництво інтересів ТОВ "Тачки" в матеріалах справи міститься копія ордеру адвоката Польової Еріки Миколаївни серія ВК № 1062325 від 10.01.2023, який виданий адвокатським бюро "Еріки Польової" на підставі договору про надання правової допомоги № б/н від 01.12.2022 та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Польової Еріки Миколаївни.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи відсутні письмові заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої суми витрат на оплату послуг адвоката у загальному розмірі 8 000 грн 00 коп.

Правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим; «Ла-вентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція щодо розумності та співмірності розміру витрат на правову допомогу також відображена у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи була їх сума обґрунтованою.

У даному випадку суд приймає до уваги, ті обставини, що адвокатське бюро та клієнт (замовник, позивач), керуючись принципом вільного волевиявлення щодо укладення договору про надання правової допомоги, погодили між собою розмір та вартість такої допомоги - вартість 1 год. роботи 750 грн 00 коп., загальна вартість виконаних та оплачених робіт - 8 000 грн 00 коп.

Суд враховує, що клієнт має право погодитись або не погодитися із запропонованими тарифами (вартістю послуг) зважаючи на свої фінансові можливості. У разі ж погодження та підписання відповідного договору - клієнт оплачує вартість послуг адвоката за результатами їх надання та підтвердження.

Проте, інший учасник у справі, на якого просить Клієнт покласти понесені ним витрати на правову допомогу - не зобов`язаний повністю за свій рахунок відшкодовувати усю суму заявлених витрат на правову допомогу. Як вказано вище, при визначенні суми до відшкодування суд має виходити з критерію розумності їх розміру, з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В матеріалах справи відсутні письмові заперечення відповідача про стягнення з нього 8 000 грн витрат на оплату правничої допомоги.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст. 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19, від 09.02.2021 року у справі №922/3628/19.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату адвокатських послуг суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

У судовому засіданні 14.02.2023 представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні означеної вимоги позивача у зв`язку з тим, що розмір витрат є завищеним, неспівмірним із складністю справи, а відповідач знаходиться у скрутному фінансовому стані, що ускладнюється низькою фінансовою дисципліною споживачів послуг РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал".

Суд відхиляє наведені відповідачем аргументи з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Матеріалами справи стверджено, що для ТОВ "Тачки" були надані правові послуги адвокатським бюро "Еріки Польової", також представник позивача був присутній у судовому засіданні 14.02.2023.

Частина 3 ст.126 ГПК визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із наданого до відповіді на відзив детального опису робіт вбачається обсяг наданої професійної правничої допомоги адвоката.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі № 823/2638/18 та від 09.07.2019 року у справі № 923/726/18).

Господарський суд розцінює вимогу ТОВ "Тачки" як таку, що відповідає критеріям розумності, а заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвокатського бюро "Еріки Польової" є таким, що співмірний із складністю справи та виконаною роботою, не є надмірним чи завищеним.

Суд зауважує, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд констатує, що відповідач не надав суду доказів та/або обґрунтувань, у тому числі власних розрахунків, які свідчили б про неспівмірність, та/або нерозумність, та/або нереальність здійсненого заявником розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи. Доводи відповідача в цій частині є безпідставними без надання відповідних доказів на підтвердження неспівмірності витрат із складністю справи.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У п. 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову.

Суд дійшов висновку, що витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката позивача у розмірі 8 000 грн 00 коп. є витратами на професійну правничу допомогу у справі № 918/1061/22 відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, при цьому згідно з ст. ст. 126, 129 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.

Водночас, суд вважає заявлений до відшкодування розмір судових витрат 8 000 грн 00 коп. не є надмірним та завищеним, а навпаки є розумним та обґрунтованим. Витрати є реальними та необхідними.

Суд враховує, що позивач прийняв без заперечень надану йому правову допомогу без зауважень та погодив її розмір - 8 000 грн 00 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач не збільшив суму витрат, яку вказував у позовній заяві як орієнтовну та заявив до стягнення з відповідача судові витрати на професійну (правничу) допомогу адвоката у розмірі 8 000 грн 00 коп.

Вказана сума понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу адвоката відповідача підтверджена належними та допустимими доказами.

Надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема, критеріям розумності, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача на користь 8 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи вказане питання, суд також керується тим, що судовий розсуд - це право суду, яке передбачене та реалізується на підставі чинного законодавства, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 119, 120, 123, 129, 130, 202, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул. Ст. Бандери, 2, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03361678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тачки" (вул. Соборна, 404 К, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 38417018) 178 595 (сто сімдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яносто п`ять) грн 26 коп. ( з яких: 128 256 (сто двадцять вісім тисяч двісті п`ятдесят шість) грн 06 коп. - основний борг, 13 549 (тринадцять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн 46 коп. - пеня, 32 378 (тридцять дві тисячі триста сімдесят вісім) грн 24 коп. - інфляційні втрати та 4 411 (чотири тисячі чотириста одинадцять) грн 50 коп. - 3 % річних).

3. Стягнути з Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (вул. Ст. Бандери, 2, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 03361678) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тачки" (вул. Соборна, 404 К, м. Рівне, 33024, код ЄДРПОУ 38417018) 2 678 (дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн 90 коп. судового збору та 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп. - витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано "20" лютого 2023 року.

Суддя Романюк Ю.Г.