Рішення

від 13.02.2023 по справі 921/645/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13 лютого 2023 року м. ТернопільСправа № 921/645/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Коляска І.І.

розглянув справу

за позовом Дочірнього підприємства "Газпостач" товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільміськгаз", вул. Г. Коллонтая, буд. 2, приміщення А

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль", вул. Бродівська, буд. 44, м. Тернопіль, 46001

про стягнення заборгованості в загальній сумі 101 643, 77 грн

За участі представників:

позивача: не прибув

відповідача: не прибув

В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило.

Суть справи:

Дочірнє підприємство "Газпостач" товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільміськгаз", надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль", надалі - відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 101 643 грн 77 коп., з яких: 78 781 грн 59 коп. - основний борг; 16 681 грн 75 коп - пеня, 1 000 грн 90 коп. - 3 % річних, 5 179 грн 53 коп. - інфляційні нарахування.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору на постачання природного газу № 1811 від 02.01.2020, зокрема в частині оплати вартості отриманого природного газу.

В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору на постачання природного газу № 1811 від 02.01.2020; акт приймання-передачі природного газу за червень 2022 року; вимоги про оплату заборгованості за використаний (спожитий) природний газ за №608 від 13.09.2022 з доказами її надіслання на адресу відповідача, платіжного доручення №@PL189494 від 23.09.2022 на суму 7 000 грн тощо.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 08.12.2022 головуючим суддею для розгляду справи №921/645/22 визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/645/22; постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання у справі № 921/645/22 призначено на 09:10 год. 09.01.2023; запропоновано сторонам у справі надати суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

В судових засіданні 09.01.2023 та 30.01.2023, які відбулись за участі повноважного представника позивача, зважаючи на неявку представника відповідача та повідомлені представником позивача обставини щодо часткової оплати відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу, суд, не переходячи до розгляду спору по суті, відклав розгляд справи на 15:30 год. 30.01.2023 та, відповідно, на 15:15 год. 13.02.2022, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколів судових засідань. Повноважного представника позивача про судові засідання 30.01.2023 та 13.02.2023 повідомлено під розписки (в матеріалах справи); відповідача - відповідними ухвалами суду від 09.01.2023 та від 30.01.2023.

В судове засідання 13.02.2023 повноважний представник позивача не прибув. Разом із тим, 10.02.2023 звернувся до суду з заявою за №56 від 10.02.2023 (вх. №1185), в якій повідомив про часткову оплату відповідачем заявленої до стягнення суми боргу. В підтвердження наведеного долучив копію платіжного доручення №@PL302923 від 20.01.2023 на суму 59 000 грн. Окрім того, позивач звернувся до суду із заявою за №58 від 10.02.2023(вх. №1189 від 10.02.2023), в якій просив суд справу №921/645/22 розглядати без участі його повноважного представника. При цьому зазначив, що викладені у позовній заяві позовні вимоги, з врахуванням заяви за №56 від 10.02.2023, підтримує в повному обсязі.

Відповідач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 13.02.2023 не забезпечив, жодних заяв по суті справи чи з процесуальних питань суду не надав.

Слід зазначити, що усі процесуальні документи у даній справі були направлені судом на адресу місцезнаходження ТзОВ " Вторма-Тернопіль", вказану позивачем у позовній заяві та яка значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (витяг - в матеріалах справи), а саме: вул. Бродівська, буд. 44, м. Тернопіль, 46001, рекомендованими листами за № 4602510509611, № 4602510527016 та №4602510560935 з повідомленням про вручення. Станом на день проведення даного судового засідання відомості про отримання відповідачем ухвали від 09.01.2023 (поштове відправлення за № 4602510527016) у суду відсутні. Поряд із цим, поштове відправлення за № 4602510509611 (ухвала від 13.12.2022) та поштове відправлення за №4602510560935 (ухвала від 30.01.2023) повернуто на адресу суду із довідкою підприємства зв`язку із зазначенням причини повернення: "неправильно зазначена адреса" та дописом "адресат відсутній".

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" за № 755-IV від 15.05.2003, з наступними змінами, (надалі - Закон № 755-IV), Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч. 1 ст. 7 Закону № 755-IV).

П. 10 ч. 2 ст. 9 Закону № 755-IV визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали у порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Ст. 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приписами ст. 248 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Застосовуючи ст. 3 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод" при розгляді даної справи, суд зазначає, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За даних обставин, беручи до уваги закінчення визначених ст. 248 ГПК України строків розгляду спору, зважаючи на те, що явка сторін не визнавалась судом обов`язковою, наявних в матеріалах справи документів достатньо для прийняття обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважних представників сторін, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

02.01.2020 між Дочірнім підприємством "Газпостач" товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільміськгаз", як Постачальником, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль", як Споживачем, з другої сторони, укладено Договір на постачання природного газу № 1811 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 - 1.2 Договору Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і порядку, передбачених Договором, для забезпечення потреб Споживача, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити Постачальнику вартість газу і наданих послуг із замовлення (бронювання) потужності у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором. Споживач підтверджує, що він ознайомлений з тим, що передача газу неможлива без замовлення відповідної потужності на відповідний обсяг, який належить до передачі та підписанням даного Договору надає згоду Постачальнику на замовлення (бронювання) потужності для Споживача. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується виключно для використання промисловими споживачами та іншими суб`єктами господарювання, які є кінцевими споживачами газу. Найменування (номенклатура, асортимент): Код ДК 021-2015 (CPV): 09120000-6- Газове паливо.

Передача газу за Договором здійснюється на межах балансової належності об`єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання Споживача: офіс, вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль.

Відповідно до п. 2.3 - 2.4 Договору обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, що підлягає оплаті Споживачем, визначається за підсумками розрахункового періоду на межі балансової належності об`єктів Споживача за даними ЕІС- коду точки/точок комерційного обліку. За підсумками розрахункового періоду Споживач протягом двох робочих днів погоджує з Оператором ГРМ акт про фактичний обсяг спожитого (протранспортоваго) газу за розрахунковий період, який є підставою для оформлення актів прийняття-передачі газу між відповідними суб`єктами ринку природного газу. За наявності розбіжностей у частині визначення обсягу спожитого (протранспортованого) газу вони підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством. До вирішення цього питання обсяг спожитого (протранспортованого) газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Згідно з п. 3.6 Договору постачання газу підтверджується підписаним Постачальником та Споживачем актом приймання - передачі газу, що оформлюється на підставі акта про фактичний обсяг спожитого (протранспортованого) газу за розрахунковий період, складеного Споживачем та Оператором ГРМ/ГТС відповідно до пункту 2. 4 розділу II Договору.

За підсумками розрахункового періоду Споживач, до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати Постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ/ГТС та Споживачем, відповідного до вимог Кодексу газотранспортної системи та Кодексу газорозподільних систем, який є підставою для оформлення актів приймання-передачі газу між відповідними суб`єктами ринку природного газу.

На підставі отриманих від Споживача даних та/або даних Оператора ГРМ/ГТС Постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає Споживачу два примірки акта приймання-передачі природного газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужності за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником Постачальника. Взаємовідносини між постачальником і Оператором ГТС щодо обміну інформацією про фактичний обсяг споживання природного газу споживачем регулюються Кодексом газотранспортної системи та окремим договором транспортування природного газу, укладеним між Постачальником та Оператором ГТС (п. 3.7 Договору).

Відповідно до п. 3.8 - 3.9 Договору Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі природного газу розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до договору або в судовому порядку.

У випадку ненадходження від Споживача підписаного примірника Акту або письмової вмотивованої відмови від підписання такого Акту в строки, визначені п. 3.8., Акт вважаєтьсяпідписаним Споживачем без зауважень. В будь-якому випадку, положення даного пункту не звільняє Споживача від обов`язку надати Постачальнику підписаний примірник Акту.

До прийняття рішення судом вартість поставленого природного газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Ціну постачання природного газу та порядок розрахунків сторони погодили в р. IV Договору. Зокрема, ціна за 1 000, 00 куб. м природного газу з врахуванням вартості з транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (бронювання потужності) складає 6 459, 16 грн. Податок на додану вартість - 20 %. Всього до сплати з врахуванням вартості транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (бронювання потужності) складає за 1 000, 00 куб. м 7 750, 99 грн, з врахуванням ПДВ 20 %. Ціна на газ може змінюватись відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і є обов`язковою для Сторін за даним Договором з моменту введення зміни ціни в дію (п. 4.1.1 - 4.1.4 Договору)

Згідно з п. 4.3 - 4.4 Договору оплата вартості постачання природного газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужностей здійснюється Споживачем протягом розрахункового періоду (газового місяця), в якому здійснюється поставка газу.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на розрахунковий період, та неотримання рахунку для оплати за використаний природний газ протягом розрахункового періоду, до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

У випадку недоплати вартості використаного природного газу за розрахунковий період Споживач здійснює оплату до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за фактично спожитий природний газ, на підставі акту приймання-передачі природного газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужності, підписаного уповноваженими представниками сторін.

У разі переплати за фактично спожитий газ сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу у п`ятиденний строк з дня отримання такої вимоги.

Оплата вартості природного газу за Договором здійснюється Споживачем в українській національній валюті - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в національній валюті. Датою оплати рахунка (здійснення розрахунку) є дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника.

Сторони погоджуються, що посилання на призначення платежу та розрахунковий період при перерахуванні коштів Споживачем є обов`язковим.

Відповідно до п. 5.1.1 Договору Постачальник має право отримувати від Споживача своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов Договору.

П. 5.4.3 Договору встановлено, що Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 11.1. Договору передбачено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими особами Сторін та засвідчення їх підписів відтиском печатки (за наявності) Сторін, поширює свою дію з 01.01.2020 та укладається на строк до 31.12.2020, а в частині виконання зобов`язань за Договором, у тому числі насамперед, щодо проведення розрахунків - до їх повного виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Зазначений Договір підписано повноважними представниками сторін, підписи скріплено печатками юридичних осіб. Докази визнання його недійсним в судовому порядку в матеріалах справи відсутні. Наявні в матеріалах справи документи свідчать про фактичну пролонгацію вказаного правочину, зокрема, на спірний період.

Позивач стверджує, що на виконання умов укладеного правочину у червні місяці 2022 року він поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 2 396 куб. м на загальну суму 85 781, 59 грн. Однак, у визначений Договором строк відповідач вартість спожитого у червні 2022 року природного газу не оплатив.

13.09.2022 ДП "Газпостач" ТзОВ "Тернопільміськгаз" надіслало на адресу ТОВ "Вторма-Тернопіль" вимогу за №608 від 13.09.2022, у якій просило у семиденний термін з дня її отримання оплатити заборгованість за використаний (спожитий) природний газ в сумі 85 781, 59 грн. Водночас позивач повідомляв, що у випадку неоплати заборгованості у визначений термін він буде змушений звернутись до суду для примусового стягнення суми боргу з нарахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат.

23.09.2022 ТОВ "Вторма-Тернопіль" здійснило часткову (на суму 7 000 грн) оплату заборгованості. Заборгованість в сумі 78 871, 59 грн ( 85 781, 59 грн - 7 000 грн) не оплатило.

Наведені обставини і слугували підставою даного позову.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, згідно із положеннями Господарського кодексу України (далі - ГК України), є предметом регулювання ГК України.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Матеріали справи свідчать про те, що укладений між сторонами у справі правочин за своєю правовою природою є договором поставки, згідно з яким, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Згідно з п. 1, 2 гл. 3 р. IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2018 року № 2494, з наступними змінами (далі - Кодекс ГРМ), визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ приймаються дані комерційного вузла обліку споживача.

Відповідно до п 6 гл. 3 розділу IX Кодексу ГРМ визначені оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єму споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються оператору ГТС у встановленому Кодексу ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

З наявної в матеріалах справи відповіді ПрАТ "Тернопільміськгаз" (Оператора ГРМ) за № 505 від 16.11.2022 на адвокатський запит б/н від 10.11.2022 вбачається, що: споживачем природного газу за ЕІС- кодом комерційного обліку 56ХО0000VDMKV00Q, що знаходиться за адресою: вул. Бродівська, 44, м. Тернопіль, є ТзОВ "Вторма-Тернопіль"; за період з 01.05.2022 по 31.07.2022 обсяг спожитого газу становить 2 396 куб. м, зокрема у червні 2022 року.

Зазначені обсяги передачі природного газу (2 396 куб. м на суму 85 781, 59 грн) відображені і у оформленому позивачем акті передачі-приймання природного газу за червень 2022 року, який був надісланий на адресу відповідача, однак останнім не повернуто, як і не надано мотивованої відмови від його підписання.

Як вже зазначалось вище, умовами укладеного правочину (п. 4.3 Договору) сторони передбачили, що оплата вартості постачання природного газу з урахуванням замовлення (бронювання) потужностей здійснюється Споживачем протягом розрахункового періоду (газового місяця), в якому здійснюється поставка газу. Споживач самостійно розраховує суми платежу, виходячи з ціни газу на розрахунковий період відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на розрахунковий період.

У випадку недоплати вартості використаного природного газу за розрахунковий період Споживач здійснює оплату до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за фактично спожитий природний газ, на підставі акту приймання-передачі природного газу з урахуванням замовлення бронювання) потужності підписаного уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов укладеного правочину та вимог чинного законодавства, зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого у червні 2022 року природного газу виконав неналежним чином. Зокрема, вартість отриманого природного газу оплатив лише частково,- на суму 7 000 грн (платіжне доручення за № @2PL189494 від 23.09.2022 на суму 7 000 грн із призначенням платежу: "за природній газ, договір 1811 від 02.01.2020" - в матеріалах справи).

Таким чином, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість ТзОВ "Вторма-Тернопіль" за поставлений ДП "Газпостач" ТзОВ "Тернопільміськгаз" у червні 2022 року природний газ на підставі Договору на постачання природного газу № 1811 від 02.01.2020 становила 78 781 грн 59 коп., які позивач і просив стягнути в судовому порядку.

Поряд з цим, судом встановлено, що 20.01.2023, згідно з платіжним дорученням за № @2PL302923, відповідач здійснив часткову (на суму 59 000 грн) оплату основної заборгованості за Договором № 1811 від 02.01.2020.

Відтак, станом на день розгляду спору в суді заборгованість ТзОВ "Вторма-Тернопіль" за поставлений ДП "Газпостач" ТзОВ "Тернопільміськгаз" на підставі Договору на постачання природного газу № 1811 від 02.01.2020 у червні 2022 року природний газ становить 19 781 грн 59 коп.

Відповідач в судове засідання 13.02.2023 не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав доказів добровільної та повної оплати вартості отриманого у червні 2022 року природного газу.

За даних обставин, обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення суд визнає вимоги ДП "Газпостач" ТзОВ "Тернопільміськгаз" про стягнення з ТзОВ "Вторма-Тернопіль" 19 781 грн 59 коп. основного боргу.

Провадження у справі в частині стягнення 59 000 грн основного боргу суд закриває на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Окрім того, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги ДП "Газпостач" ТзОВ "Тернопільміськгаз" про стягнення з відповідача 16 681, 75 грн пені, 1 000, 90 грн 3 % річних та 5 179, 53 грн інфляційних нарахувань.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

П. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Ст. 546-551 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Пп. 6.2.2 п. 6.2 Договору сторони передбачили, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених цим Договором, із Споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі наведених вище приписів чинного законодавства та умов Договору, зважаючи на допущене відповідачем порушення взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного розрахунку за поставлений природний газ, позивач, з врахуванням встановленого умовами Договору терміну остаточного розрахунку, здійсненої відповідачем 23.09.2022 часткової оплати та дотриманням встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України строку нарахування, заявив до стягнення пеню в загальній сумі 16 681, 75 грн та 3% річних в сумі 1 000, 90 грн, нараховані за період з 11.07.2022 по 05.12.2022, та інфляційні нарахування в сумі 5 179, 53 грн, нараховані за період з липня по жовтень 2022 року.

Згідно з усталеною судовою практикою, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши методику та правильність розрахунків позивача щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, враховуючи встановлений факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо проведення розрахунку за спожитий у червні 2022 року природний газ на суму 85 781, 59 грн, строк оплати якого закінчився 10.07.2022, його часткову (на суму 7 000 грн) оплату 23.09.2022, перевіривши вказані у розрахунках позивача суми простроченого зобов`язання, період нарахування, судом встановлено, що заявлені до стягнення 16 681 грн 75 коп. пені, 1 000 грн 90 коп. 3% річних та 5 179 грн 53 коп. інфляційних нарахувань є обґрунтованими.

З огляду на наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 16 681 грн 75 коп., 3% річних в сумі 1 000, 90 грн та інфляційних втрат в сумі 5 179, 53 грн суд задовольняє в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 2 481 грн суд покладає на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 12-14, 73-79, 86, 123, 129, 165, 202, 232-233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторма-Тернопіль, вул. Бродівська, буд. 44, м. Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код 31490751, на користь Дочірнього підприємства "Газпостач" Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільміськгаз", вул. Г. Коллонтая, буд. 2, приміщення А, м. Тернопіль, 46008, ідентифікаційний код 39456152 (п/р НОМЕР_1 , МФО 338545, в ТВБВ 10019/03 філії - Тернопільське обласне управління АТ "Ощадбанк") 19 781 грн 59 коп. основного боргу, 16 681 грн 75 коп. пені, 1 000 грн 90 коп. 3% річних, 5 179 грн 53 коп. інфляційних втрат та 2 481 грн в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 59 000 грн основного боргу за відсутністю предмету спору.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Повне судове рішення складено 20.02.2023

Суддя І.М. Гирила