Рішення

від 21.02.2023 по справі 922/2675/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2675/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР", с.Черляни (адреса для листування: 81500, Львівська обл., Городоцький р-н., м.Городок, а/с 22) до Приватного підприємства "СЕРВІС-ТІР", смт Пісочин Харківської обл. (адреса: 62418, Харківська обл., смт.Пісочин, вул.Автомобільна, 8-А) про стягнення 12346,79 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

28.12.2022 року до Господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" до Приватного підприємства "СЕРВІС-ТІР" про стягнення 12346,79 грн заборгованості за договором поставки №553779 від 14.12.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.12.2022 року відкрито провадження у справі №922/2675/22 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі отримана представником відповідача 05.01.2023 року, що підтверджується матеріалами справи (а.с.32).

Однак, відповідач своїм правом не скористався та відзив на позов не надав.

Згідно з ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При цьому, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.12.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КПП Центр" (позивач, постачальник) та Приватним підприємством "Сервіс-Тір" (відповідач, покупець) було укладено договір поставки №553779 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

Предметом даного Договору є поставка запасних частин, аксесуарів до транспортних засобів та розхідних матеріалів (далі - товар), за погодженою кількістю, асортиментом та ціною, згідно виставленого рахунку-фактури постачальника (п.1.2 Договору).

За умовами п.3.3.1 Договору відповідач взяв на себе зобов`язання прийняти товар та вчасно його оплатити.

Товар передається відповідачу партіями на підставі замовлень на кожну партію. Замовлення передається засобами факсимільного зв`язку або електронною поштою. У замовленні відповідача зазначається найменування товару, кількість за кожним видом товару (п.1.3 Договору).

Відповідно до п.1.4 Договору тара (упаковка) входить в вартість товару. Підтвердженням факту узгодження Сторонами найменувань, асортименту, кількості, ціни товару є прийняття відповідачем товару по видатковій накладній, виданій позивачем, а після її підписання сторонами має юридичну силу Специфікації, в розумінні ст.266 Господарського кодексу України. Товар, прийнятий відповідачем по видатковій накладній або узгоджений сторонами в рахунку-фактурі, переданому по факсу чи електронній пошті, не підлягає поверненню по ініціативі відповідача, крім випадків його невідповідності якості, або якщо кількість переданого товару перевищує кількість, заявлену відповідачем.

Товар передається позивачем відповідачу за асортиментом, ціною та якістю відповідно до замовлення останнього. Кількість фактично переданого товару вказується у видатковій накладній, що видається на кожну партію товару. Якість товару повинна відповідати вимогам державним стандартам та нормам, передбаченим для даного виду продукції. Позивач зобов`язався надати відповідачу документи, що підтверджують якість товару, відповідно до чинного законодавства (розділ 2 Договору).

Поставка товару позивачем, за умовами п.4.1 Договору, становить 7 днів з дати підтвердження ним замовлення.

У п.4.3 Договору сторони погодили, що передача товару оформлюється видатковою накладною, в якій зазначається найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна та загальна вартість.

Право власності на товар, а також ризик його випадкової загибелі переходить від позивача до відповідача з моменту передачі йому товару (п.4.4 Договору).

Відповідно до п.5.5 Договору оплата товару здійснюється відповідачем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок позивача. Відповідач зобов`язався здійснити оплату товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов укладеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 12346,79 грн за видатковими накладними: № FТМ 00070636/22 від 23.02.2022 року на суму 4216,66 грн та № FТМ 00070137/22 від 23.02.2022 року на суму 8130,13 грн.

Однак відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконав, за отриманий товар не розрахувався, у зв`язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 12346,79 грн, яка до теперішнього часу не сплачена.

11.08.2022 року позивачем було направлено відповідачу претензію №465, проте відповідач відповіді не надав та заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст.265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.7 ст.193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На виконання умов договору позивач свої зобов`язання по поставці товару виконав у повному обсязі згідно з умовами договору, поставив відповідачу товар за видатковими накладними: №FТМ 00070636/22 від 23.02.2022 року на суму 4216,66грн та №FТМ 00070137/22 від 23.02.2022 року на суму 8130,13 грн, на загальну суму 12346,79 грн.

Однак в матеріалах справи наявні вказані видаткові накладні, підписані лише з боку позивача.

Як стверджує позивач вказані видаткові накладні були ним втрачено, у зв`язку з чим 25.11.2022 року позивач направив відповідачу лист з проханням повторно підписати ці видаткові накладні (а.с.12-16).

Відповідач відповіді на лист не надав, підписані видаткові накладні не повернув. При цьому заперечень щодо отримання товару за вказаними накладними відповідач також не висловив.

Факт господарської операції - поставки товару відповідачу за спірним договором позивач доводить податковими накладними №32516 від 23.02.2022 та №32075 від 23.02.2022, а також квитанціями про реєстрацію податкових накладних №9067585386 та №9067606499 від 07.06.2022, складеними відповідно до вимог Податкового законодавства, які використані відповідачем для отримання податкового кредиту з ПДВ, що свідчить про отримання відповідачем товару та фактичне здійснення господарської операції (а.с.16-20).

При цьому суд зазначає, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, а саме, чи відображались господарські операції зі спірних поставок товару на підставі спірних видаткових накладних у податковому обліку продавця-позивача та покупця-відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2020 року по справі №916/922/19.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши податкові накладні позивача №32516 від 23.02.2022 та №32075 від 23.02.2022, судом встановлено, що вони відповідають спірним видатковим накладним за сторонами правочину, датою поставки, найменуванням та вартістю товару (а.с.16-17).

Зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.18-19) та використані відповідачем для отримання податкового кредиту з ПДВ (а.с.20).

Отже судом з`ясовано, що у податкових зобов`язаннях і реєстрі податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця відображений факт поставки за спірними видатковими накладними, та відповідачем як покупцем формувався податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних.

Відповідачем факт поставки товару за спірними видатковими накладними не спростований, відповді-заперечень на лист позивача надано не було, також не надано до суду відзиву на позов.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, та враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо поставки товару, суд дійшов висновку, що позивач виконав свої зобов`язання за договором та поставив відповідачу товар за видатковими накладними: №FТМ 00070636/22 від 23.02.2022 року на суму 4216,66грн та №FТМ 00070137/22 від 23.02.2022 року на суму 8130,13 грн, на загальну суму 12346,79 грн.

Заперечень щодо отримання товару, доказів повернень товару або претензій щодо кількості та якості товару відповідачем до суду не надано.

Отже відповідач вважається таким, що прийняв відповідний товар, проте оплату за отриманий товар не здійснив. Доказів оплати товару відповідачем до суду також не надано.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість відповідно до видаткових накладних № FТМ 00070636/22 від 23.02.2022 року та № FТМ 00070137/22 від 23.02.2022 року у загальній сумі 12346,79 грн.

Відповідно до п.5.5 Договору оплата товару здійснюється відповідачем на основі даного договору і видаткових накладних до нього шляхом безготівкового перерахунку коштів на рахунок позивача. Відповідач зобов`язався здійснити оплату товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підписаних з боку відповідача видаткових накладних, неможливо застосувати положення п.5.5 Договору щодо оплати товару протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару, оскільки з наданих доказів неможливо встановити точну дату, коли саме відповідач отримав товар.

Згідно з ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

11.08.2022 року позивачем було направлено відповідачу претензію №465 від 09.08.22 про сплату заборгованості в розмірі 12346,79 грн (а.с.21-23).

Отже строк оплати відповідачем за отриманий товар є таким, що настав, у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги згідно з ч.2 ст.530 ЦК України.

Однак відповідач відповіді на претензію не надав та заборгованість не сплатив.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи те, що відповідач зобов`язання щодо оплати поставленого товару не виконав, на час розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати вартості отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 12346,79 грн заборгованості за поставлений товар є правомірними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами, не спростовані відповідачем, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується положеннями ст.129 ГПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на відповідача, з вини якого виник спір.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Позивач просить стягнути з відповідача 2600,00 грн витрат на правничу допомогу.

Як передбачено чч.1,2 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В якості доказів понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано до суду: - договір про надання правової допомоги б/н від 25.11.2022 року;

- акт виконаних робіт про надання правової (професійної правничої) допомоги від 24.01.2023;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія №681 від 29.03.2010 року;

- ордер серія АВ №1039907 від 25.11.2022 року;

- квитанція до прибуткового касового ордеру №137 від 24.01.2023 року.

Судом встановлено, що 25.11.2022 року між позивачем та адвокатом Богдановим Олександром Васильовичем було укладено Договір про надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених Договором.

Правнича допомога, обумовлена Договором, надавалась Богдановим Олександром Васильовичем, який є адвокатом, що підтверджується свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія №681 від 29.03.2010 року, виданого Вінницькою обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, а тому має право надавати правничу допомогу позивачу.

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес,

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо,

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Позивач просить стягнути з відповідача 2600,00 грн витрат на правничу допомогу, на підставі вищезазначених документів.

З матеріалів справи, а саме з акту виконаних робіт про надання правової (професійної правничої) допомоги від 24.01.2023, слідує, що адвокатом надана правнича допомога у вигляді правового аналізу наданих документів, консультації щодо порядку стягнення заборгованості, роз`яснення розміру судового збору - 400,00грн, друк та копіювання документів - 100,00 грн, підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості та формування доказової бази, систематизація, групування доказів, додатків до позовної заяви, здійснення розрахунків штрафних санкцій - 1000,00 грн, організація направлення засобами поштового зв`язку копії позовної зави стороні, складання опису поштового вкладання - 100,00 грн, передоплата (аванс) гонорар успіху відповідно до п.4.3 Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги - 1000,00 грн. При цьому розмір витрат на оплату правничої допомоги в сумі 2600,00 грн визначено за домовленістю сторін в договорі згідно актів виконаних робіт.

За змістом акту приймання-передачі наданих послуг, вбачається, що адвокат надав позивачеві консультацію з вивченням та правовим аналізом документів, склав позовну заяву, що узгоджується із обов`язками, визначеними договором про надання правової допомоги.

Згідно з п.4.3. договору про надання правової допомоги за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату передоплату в сумі 1000,00 грн як гонорар успіху.

Пунктом 4.1. договору про надання правової допомоги встановлено що позивач сплачує за правову допомогу адвокату згідно актів виконаних робіт за домовленістю.

Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, що викладена у додатковій постанові від 21.01.2020 по справі №904/1038/19 за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, позивачем надані до суду належні докази на підтвердження виконання наданих послуг з правничої допомоги на суму 2600,00 грн.

Згідно з ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати (в т.ч. пов`язані з наданням професійної правничої допомоги) покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З урахуванням повного задоволення позовних вимог, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2600,00 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74-80, 86, 123, 126, 129, 238, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "СЕРВІС-ТІР" (адреса: 62418, Харківська обл., смт.Пісочин, вул.Автомобільна, 8-А; код ЄДРПОУ 35407777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КПП ЦЕНТР" (юридична адреса: 81500, Львівська обл., Городоцький р-н., с.Черляни, вул.Польова, буд.97; адреса для листування: 81500, Львівська обл., Городоцький р-н., м.Городок, а/с 22; код ЄДРПОУ 38169102) 12346,79 грн боргу, 2481,00 грн судового збору, 2600,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "21" лютого 2023 р.

СуддяК.В. Аріт