Ухвала

від 15.02.2023 по справі 947/28150/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/237/23

Справа № 947/28150/22 1-кс/947/249/23

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06 січня 2023 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62022150020000507, внесеного до ЄРДР 22.10.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України,

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 06 січня 2023 року було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 та накладено арешт на виявлене та вилучене майно під час обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- особову справу № 182 від 06.01.2022 щодо проходження ОСОБА_8 державної служби загалом на 25 арк.;

- трудову книжку серії НОМЕР_1 щодо трудового стажу на займаних посадах оформлена на ОСОБА_8 , заповнена 12.01.2005 загалом на 32 арк.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що вилучене майно має доказове значення у вказаному кримінальному провадженні та накладання арешту необхідно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвалу суду є незаконна, необґрунтована, невмотивована та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з того, що:

- арештоване майно не відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, оскільки матеріалами кримінального провадження встановлено особу підозрюваного, його місце роботи та відповідної посади;

- слідчим суддею не прийнято до уваги клопотання про відкладення розгляду клопотання про накладення арешту на майно на іншу дату у зв`язку з заздалегідь запланованою відпусткою у іншій області з 06.01.2023 по 09.01.2023, яке направлено на електронну адресу суду о 14:24 годині.

Позиції учасників судового розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат ОСОБА_7 доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Прокурор ОСОБА_6 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити без змін ухвалу слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до ч. 1 ст.404КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до положень ст.41Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

При цьому, ч. 2 вказаної норми встановлює, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1)збереження речових доказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

На підставі аналізу змісту клопотання прокурора про накладення арешту на майно в межах вказаного кримінального провадження, останній визначив метою накладення арешту на виявлене та вилучене майно під час обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , його збереження як речового доказу.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Апеляційний суд звертає увагу, що на момент постановлення оскарженої ухвали, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що виявлені та вилучені речі, мають доказове значення та є достатні підстави вважати, що збереження цих речових доказів необхідно для здійснення належного досудового розслідування кримінального провадження, оскільки виявлені та вилучені речі вилучені безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу, що обраний судом захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим, обумовлений метою проведення досудового розслідування, його межі у часі окреслені строками, які в свою чергу чітко регламентуються нормами ст. 219 КПК України.

Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.

На переконання апеляційного суду, слідчий суддя на момент постановлення оскаржено ухвали обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого та прийшов до вірного висновку про арешт майна.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 , який діє в інтересах власника ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 06 січня 2023 року про арешт майна в рамках кримінального провадження № 62022150020000507, внесеного до ЄРДР 22.10.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3