Ухвала

від 16.02.2023 по справі 522/17644/22

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17644/22

Провадження № 1-кс/522/165/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання потерпілого ОСОБА_4 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у формі арешту майна в рамках кримінального провадження №12022162160000837 від 22.11.2022 року,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 27 грудня 2022 року звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування заходу забезпечення у кримінальному провадженні №12022162160000837 від 22.11.2022 року та просив накласти арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістичний центр Чорноморський» (код за ЄДРПОУ 40296273); накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 5123782000:02:002:3199 площею 10.6971 га, яке перебуває у власності ТОВ «Транспортно- логістичний центр чорноморський», код ЄДРПОУ 40296273, із забороною права відчуження, розпорядження та користування; накласти арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СКАЙ» (код за ЄДРПОУ 40987041); накласти арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Майсен» (код за ЄДРПОУ 40979926).

Клопотання обґрунтовує тим, що в провадженні слідчого відділення відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №2 ГУНП в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022162160000837 від 22.11.2022 року.

Зазначає, що предметом злочинів та безпосереднім об`єктом посягання виступили корпоративні права ТОВ «Фінансова компанія СКАЙ», ТОВ «Майсен», ТОВ «Транспортно- логістичний центр чорноморський» та земельної ділянки, яка перебуває у його власності,.

Протиправне заволодіння корпоративними правами вказаних товариств відбулося шляхом проведення реєстраційних дій в Реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі документів отриманих у шахрайський спосіб та з перевищенням повноважень посадових осіб.

Вважає, що на даний час, існують ризики відчуження корпоративних прав та/або активів, належних ТОВ «Фінансова компанія СКАЙ», ТОВ «Майсен» та ТОВ "Транспортно- логістичний центр Чорноморський", а відтак існують підстави накладення арешту на вказане майно.

Протиправне заволодіння корпоративними правами та відповідно земельною ділянкою відбулося шляхом проведення реєстраційних дій в Реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на підставі Акціонерних договорів, які укладені в результаті шахрайських дій осіб холдингу Kemel Holding SA та його найбільшого акціонера ОСОБА_5 , службових осіб компанії Filstar Limited, TOB "ФК "Скай" - ОСОБА_6 та інших невстановлених осіб.

Таким чином, власність ТОВ «Транспортно-логістичний центр Чорноморський», а також у вигляді всіх активів, які на праві власності належали/належать вказаному суб`єкту підприємницької діяльності - під загрозою незаконного заволодіння. Вважає, що не вжиття заходів забезпечення кримінального провадження може потягнути за собою спричинення збитків в особливо великих розмірах.

У зв`язку з цим, з метою забезпечення заявленого цивільного позову, вважає необхідним застосувати заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту.

У судове засідання ОСОБА_4 не з`явився. У самому клопотанні про накладення арешту просив проводити слухання без його участі.

Слідчий у судове засідання з`явився, надав матеріали кримінального провадження для огляду у судовому засіданні. Вказав, що уточнення до позовної заяви ОСОБА_4 подано до СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області 14 лютого 2023 року та надав відповідну копію позову із відміткою про отримання відділом поліції на підтвердження ним зазначеного.

Дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Встановлено, що у провадженні слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 перебуває кримінальне провадження №12022162160000837 від 22.11.2022 року, відомості про яке внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України

Із додатків до клопотання про накладення арешту, вбачається, що ОСОБА_4 заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 , який подано до СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області 26 грудня 2022 року.

У вказаній позовній заяві зазначені вимоги позову у наступній редакції: накласти арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-логістичний центр Чорноморський» (код за ЄДРПОУ 40296273); накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 5123782000:02:002:3199 площею 10.6971 га, яке перебуває у власності ТОВ «Транспортно- логістичний центр чорноморський», код ЄДРПОУ 40296273, із забороною права відчуження, розпорядження та користування; накласти арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СКАЙ» (код за ЄДРПОУ 40987041); накласти арешт на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Майсен» (код за ЄДРПОУ 40979926).

Постановою слідчого від 26 грудня 2022 року ОСОБА_4 визнано та залучено у якості цивільного позивача у кримінальному провадженні №12022162160000837 від 22.11.2022 року.

В подальшому, 02 лютого 2023 року, ОСОБА_4 подав до Приморського районного суду м. Одеси клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у формі арешту майна в рамках кримінального провадження №12022162160000837 від 22.11.2022 року, яке є аналогічним клопотанню від 27 грудня 2022 року та вже перебуває в провадженні. В свою чергу, до даного клопотання, заявником додано уточнення до позовної заяви, в якій викладена одна вимога - стягнути з відповідача ОСОБА_6 на свою користь збитки у розмірі 2 990 773 331 грн.

Вказані уточнення до позовної заяви подано до СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області 14 лютого 2023 року.

Таким чином, слідчий суддя встановлює, що копія уточненого позову подана до клопотання про накладення арешту раніше ніж заявлена до слідчого у кримінальному провадженні та приєднана до матеріалів кримінального провадження.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України до заходів забезпечення кримінального провадження відноситься арешт майна.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Таким чином, із наявних матеріалів клопотання та того факту, що досудове розслідування здійснюється за ч.2 ст. 190 КК України слідчий суддя встановлює, що клопотання ОСОБА_4 подано з метою забезпечення цивільного позову.

Згідно із п.4 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Положенням ч. 6 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

В свою чергу, із матеріалів клопотання про накладення арешту та матеріалів кримінального провадження, наданих слідчим у судовому засіданні, вбачається, що позов пред`явлено до ОСОБА_6 який призначений Директором ТОВ «ФК «Скай».

Згідно з ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом1частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

За положеннями ч.1 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Згідно абз.2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є, зокрема запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Також, Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права власності. Згідно з цією нормою кожна особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Зазначене положення закріплене уст.41 Конституції України, яка зазначає, що право власності є непорушним, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що обмеження володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року Series A № 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» заява № 48191/99, п.п. 49-62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідність балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A № 52).

Крім того, слідчий суддя виходячи із наявних матеріалів, зазначає, що адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається та їх співмірністю. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Як зазначив Пленум Верховного Суду України в п.п.4,5 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При застосуванні відповідних заходів забезпечення позову слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4 наведеної вище постанови Пленуму, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов`язані із втручанням у внутрішню господарську діяльність юридичних осіб.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення заявленого цивільного позову у кримінальному провадженні, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Так в позові зазначено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інші невстановлені особи шахрайським чином позбавили позивача ОСОБА_4 бенефіціарної власності на активи, які були предметом «акціонерних договорів». Зазначені «акціонерні договори» були укладені відповідними юридичними особами на виконання головного Акціонерного договору від 22.05.2019 року. Але на початку липня 2022 року представник ОСОБА_9 в телефонній розмові попередив, що подальше виконання вказаного Акціонерного договору буде припинено. А його сторони, після вже часткового виконання, не будуть повернуті у попередній стан.

Також, в позові зазначено, що з ТОВ ФК «Скай» були незаконно звільнені підконтрольні йому, згідно умов Акціонерної угоди від 22.05.2019 року, заступники директорів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Таким чином, відповідач ОСОБА_6 та інші невідомі особи незаконно відсторонили ОСОБА_10 та ОСОБА_11 від здійснення участі у керівництві та його контролю над ТОВ ФК «Скай».

Особа, що звернулася з клопотанням, надала до матеріалів справи копію Акціонерної угоди у відношенні (Проекту перевалки зерна в м. Чорноморськ), укладену 22.05.2019 року.

Зі змісту Угоди у вигляді офіційного перекладу вбачається, що її учасниками є іноземні юридичні особи, як безпосередні акціонери та вигодонабувачі з відповідними правами та обов`язками та фізичні особи громадяни України: ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , як поручителі виконання зобов`язання акціонерами Угоди.

Згідно п. 35 даної Акціонерної угоди, будь-які спори, щодо виконання даної угоди, зокрема її виконання, порушень умов або припинення дії та її наслідків, передаються і вирішуються у відповідності з арбітражним регламентом Лондонського міжнародного третейського суду.

З наданих матеріалів, слідчий суддя встановлює відсутність будь-яких доказів документальної відмови будь-якої із сторін-акціонерів від виконання зобов`язань по зазначеній Акціонерній угоді від 22.05.2019 року, а також підтверджень звернення з цього приводу до Лондонського міжнародного третейського суду, як до належного суду згідно умов Угоди.

З матеріалів справи слідує, що припинення повноважень ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , як заступників директорів ТОВ ФК «Скай» було здійснено не на підставі будь-якого рішення визначеного заявником відповідача ОСОБА_6 , а в дійсності на підставі рішення учасника номер один (засновника) ТОВ ФК «Скай», а саме ТОВ «Майсен» (100% розміру внесків).

На підставі викладеного, слідчий суддя встановлює, що наявними у проваджені матеріалами не підтверджені будь-які правовідносини між заявником ОСОБА_14 та визначеним ним, у якості відповідача ОСОБА_6 .

Зокрема, матеріалами не підтверджено, що ОСОБА_6 несе відповідальність за невиконання будь-яким з акціонерів (сторін) умов Арбітражної угоди від 22.05.2019 року та за усунення від участі та контролю у керівництві ТОВ ФК «Скай» та взагалі за завдання будь-якої шкоди ОСОБА_14 .

Виходячи з наведеного, слідчий суддя не встановлює, за наданими матеріалами, наявності спору між заявником (потерпілим) ОСОБА_14 та зазначеним ним відповідачем ОСОБА_6 , що є підставою у відмові в забезпеченні цивільного позову.

Також, виходячи з усталеної практики ВС, слідчий суддя вказує на те, що заявлена безпідставна вимога про арешт майна, яке не належить відповідачу.

В тому числі, слідчий суддя вбачає безпідставність вимоги заявника щодо втручання в господарську діяльність шляхом заборони будь-яким державним реєстраторам, нотаріусам та/або іншим суб`єктам реєстраційних прав, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Департаменту нотаріату Міністерства юстиції України та Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Державному підприємству «Національні інформаційні системи», вчиняти будь-які дії щодо скасування будь-яких записів, реєстраційних дій та/або рішень в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснення державної реєстрації будь-яких реєстраційних дій, в тому числі, але не виключно змін до установчих документів, а також змін відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо змін учасників та керівних органів (керівників) ТОВ «ФК «Скай» та ТОВ "Майсен", які навіть не є сторонами згідно поданого цивільного позову.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на корпоративні права та на земельну ділянку, осіб, які навіть не є відповідачами не підлягає задоволенню, оскільки такий вид забезпечення позову може мати наслідки та перешкоджатиме праву здійснення господарської діяльності.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що заявником не доведено наявності визначених абз. 2 ч.1ст.170 КПК України завдань арешту та ризиків, які б свідчили про необхідність накладення арешту на корпоративні права та земельну ділянку, які є предметом поданого клопотання, співмірності, суд вважає, що клопотання задоволенню не підлягає в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131-132, 170-173, 376 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_4 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у формі арешту майна в рамках кримінального провадження №12022162160000837 від 22.11.2022 року - відмовити.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя: ОСОБА_1