Ухвала

від 20.02.2023 по справі 752/3125/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/3125/23

Провадження № 2/752/3794/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/про відмову у відкритті провадження у справі/

20 лютого 2023 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Машкевич К.В., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києві Качури Людмили Володимирівни про зняття арешту з рухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом у порядку цивільного судочинства, у якому просить суд зняти арешт з автомобіля Ford Cargo д.н.з НОМЕР_1 , 1982 року випуску, який їй належить.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у січні 2023 року вона звернулася до МРЕВ ДАІ м. Києва, для зняття із реєстрації транспортного засобу, який їй належить на праві власності, а саме автомобіля Ford Cargo д.н.з НОМЕР_1 , 1982 року випуску.

У МРЕВ ДАІ м. Києва їй було відмовлено, в зв`язку з тим, що у 2012 році органом державної виконавчої служби - Голосіївським ВДВС РУЮ у м. Києві і зокрема старшим державним виконавцем Голосіївського ВДВС РУЮ у м. Києві Качурою Л.В. було накладено арешт на належний їй вищевказаний транспортний засіб у зв`язку із виконанням судового наказу №2-н-1402/11 від 09 листопада 2011 року виданого Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з неї на користь ТОВ «Житловик - Плюс» грошових коштів у розмірі 10 335, 72 грн.

У січні 2023 року вона отримала відповідь від в.о. начальника відділу Наталії Менчиць на її заяву, з якої вбачається що 28 листопада 2011 року державним виконавцем Голосіївського ВДВС РУЮ у м. Києві було відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання вищезазначеного судового наказу.

Проте у зв`язку з тим, що стягувач уклав з нею договір реструктуризації заборгованості, 06 березня 20212 року постановою державного виконавця Голосіївського ВДВС РУЮ у м. Києві на підставі пункту 4 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» повернуто стягувачу ТОВ «Житловик - Плюс» виконавчий документ.

Разом з тим, у період з 28 листопада по 06 березня 2012 року старшим державним виконавцем Голосіївського ВДВС РУЮ у м. Києві Качурою Л.В. було винесено постанову про накладення арешту на автомобіль Ford Cargo д.н.з НОМЕР_1 , 1982 року випуску.

Зазначає, що станом на час її звернення до ВДВС у провадженні державних виконавців відділу відсутні виконавчі провадження щодо неї, пов`язані із стягненням вказаного боргу, який вона погасила шляхом повного виконання договору про реструктуризацію укладеного зі стягувачем у 2012 році.

На підставі викладеного просила задовольнити позов.

Вважаю наявними підстави для відмови у відкритті провадження у справі, виходячи з наступного.

Зі змісту норм ст. 186 та ст. 187 ЦПК України вбачається, що суддя до відкриття провадження у справі, після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.ст.175 і 177 ЦПК України, чи підсудна справа даному суду, чи немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в цивільній справі, встановлених цим Кодексом та лише за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження відкриває провадження у справі.

Згідно із ч. 1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовних вимог ОСОБА_1 1 вбачається, що остання звернулася до суду з вимогами до Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києві Качури Людмили Володимирівни про зняття обтяження у вигляді арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до районного суду в порядку цивільного судочинства, згідно розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03 червня 2016року у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження. У зв`язку із цим боржник не може пред`являти такий позов, оскільки у судовому процесі він є відповідачем та законом для нього встановлений інший порядок вирішення питання. У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 122 ЦПК (норма в редакції до змін, які набрали чинності 15.12.2017, так як заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства).

Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 (справа № 554/7908/17-ц), в якій зазначено, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Таким чином, оскільки в даному випадку позивач є боржником у виконавчому провадженні, позовна заява останньої про зняття обтяження у вигляді арешту майна не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої п. 1 ч.1 цієї статті, суд роз`яснює позивачу, що вона не позбавлена права з цими вимогами звернутися до відповідного адміністративного суду або до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства, а саме зі скаргою на дії державного виконавця в порядку ст.447-449 розділу VII ЦПК України.

Керуючись ст.ст.19,186 ЦПК України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), старшого державного виконавця Голосіївського районного відділу Державної виконавчої служби м. Києві Качури Людмили Володимирівни про зняття арешту з рухомого майна- відмовити.

Роз`яснити позивачу, що вона має право звернутись до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства зі скаргою на дії державного виконавця в порядку ст.447 розділу VII ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя К.В. Машкевич