Рішення

від 21.02.2023 по справі 420/17897/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/17897/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИП ФЕШИОН» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 08.12.2022 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИП ФЕШИОН» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (відокремленого підрозділу Державної митної служби України) про коригування митної вартості товарів № UА500420/2022/000040/2 від 26 вересня 2022 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500420/2022/000191.

Ухвалою від 12.12.2022 прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИП ФЕШИОН», відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ТОВ «ЧИП ФЕШИОН» не погоджується із рішенням про коригування митної вартості № UA500420/2022/000040/2 від 26.09.2022 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500420/2022/000191 через їх протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ`єктивність та невідповідність фактичним обставинам та нормам діючого законодавства України, що призвело до безпідставної надмірної сплати ТОВ «ЧИП ФЕШИОН» митних платежів у вигляді мита та податку на додану вартість.

27.12.2022 від Одеської митниці за вх. ЕС/6433/22 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500420/2022/004488 від 23.09.2022 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500420/2022/000040/2 від 26.09.2022 та форм митного контролю. Вказує, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах

30.12.2022 до суду від позивача за вх. №40070/22 надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 21.02.2022 заперечення відповідача проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження залишено без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 15.06.2022 між фірмою «NINGBO JIAHAO APPLIANCE CO., LIMITED» (Китай) (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЧИП ФЕШИОН» (покупець) укладено контракт №77-15062022 (а.с.39-42), за умовами якого постачальник зобов`язується доставити покупцю (передати право власності), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари у кількості, асортименті та вартості, узгоджених сторонами у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Контракту. Товарами, що є предметом цього Контракту, є товари народного споживання (п.1.1). Сторони домовились про те, що Товар буде відвантажуватися по Специфікаціям партіями, протягом одного року з моменту підписання Контракту (п.1.2). Документи на відвантаження товару на англійській мові, які повинен надати продавець покупцю: рахунок-фактура (інвойс) оригінал; морський коносамент або залізнична транспортна накладна (оригінал); інші документи за вимогою покупця (п.1.4). Ціна товару включає наступні витрати продавця: на упаковку обладнання, на митні процедури на території Продавця, на оформлення сертифіката походження і експортної декларації на території Продавця, витрати на транспортування, оплату ПРР та інші витрати, передбаченні умовами поставки, зазначених у інвойсах (п.2.3).

Відповідно до додаткової угоди №1 до контракту, пункт 2.2. Договору викладено у наступній редакції: «Розрахунки за цим Контрактом здійснюються банківським переказом на рахунок продавця в доларах США на таких умовах: аванс - 30% від вартості перераховує покупець згідно зі специфікацією, остаточна оплата - 70% здійснюється після завантаження і відправки товару. Також, розрахунок за цим Контрактом може бути на умовах 100% передоплати після завантаження і відправки Товару на підставі інвойсу».

При цьому, відповідно до специфікації №3 від 01.07.2022 (а.с.44) та інвойсу GIB2022000000012 від 16.08.2022 (а.с.36) позивачу поставлено товар вартістю 60785,12 доларів США на умовах 100% передплати після завантаження і відправки товару.

З метою митного оформлення товару позивачем для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці була подана електронна митна декларація № UA500420/2022/004488 від 23.09.2022 (а.с.28-29), у якій було визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною контракту № 77-15062022 від 15.06.2022.

Для підтвердження митної вартості товару декларант надав наступні документи:

- Пакувальний лист (Packing list) від 16.08.2022 (а.с.37);

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №22ТНОТF505-3 від 07.07.2022 (а.с.38);

- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №GIB2022000000012 від 16.08.2022 (а.с.36);

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) від 24.08.2022 (а.с.58);

- Банківський платіжний документ, що стосується товару №23 від 26.07.2022 (а.с.45);

- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг №17 від 20.07.2022 (а.с.53);

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №03/08 від 29.08.2022 (а.с.47), №ARS2022000000033 від 19.08.2022 (а.с.59), №OOLU2702619590 від 11.07.2022 (а.с.51-52);

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) з додатковими угодами №1, 2 та 3

- Лист №03/09 від 23.09.2022 (а.с.31);

- Заявка на надання транспортних послуг №6 від 16.08.2022 (а.с.57);

- Довіреність №11-09 від 26.09.2022;

- Копія митної декларації країни відправлення №310120220517188978 від 07.07.2022 (а.с.62).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Одеською митницею Держмитслужби було видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500420/2022/000191 (а.с.32).

Також відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UА500420/2022/000040/2 від 26.09.2022 (а.с.33-34), у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Так, у вказаному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме;

1) Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо таких складових митної вартості товару та інших витрат, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2) Відповідно до контракту №77-15062022 від 15.06.2022 пункт 2.2 розрахунки за цим контрактом здійснюються банківським переказом: 30% - аванс, остаточна оплата - 70% здійснюється після завантаження і відправки товару, відсутні підтверджуючи документи під митною декларацією. По наданому платіжному дорученню, наданому як підтверджуючи документ по митній вартості товару за номером 17 від 20.07.2022 відсутні дані щодо конкретної зовнішньоекономічної операції. А саме відсутні дані щодо інвойсу, або зовнішньоекономічного договору (контракту) також сума в платіжному дорученні не відповідає сумі інвойсу, що складає 96,3% від загальної суми та не відповідає жодним умовам визначених у документах. Отже, дане платіжне доручення не можливо прив`язати до вищезазначеної зовнішньоекономічної операції;

3) Враховуючи умови поставки FOB UA Ningbo покупцем товару має здійснюватися страхування вантажу, проте дана інформація відсутня;

4) Надана експортна декларація продавця надана як додатковий документ до митного оформлення містить розбіжність, а саме дата митного оформлення експортної МД в країні відправлення становить 07.07.2022, а дата рахунку-фактури за номером GIB2022000000012 16.08.2022, що суперечить нормам зовнішньо-економічних операцій;

5) Відповідно до умов контракту №77-15062022 від 15.06.2022 в специфікації має бути наявна інформація щодо одиниць виміру, технічна інформація взуття, які є невід`ємною частиною документу. Однак за фактом у специфікації відсутні перелічені дані;

6) Відповідно до специфікації умови оплати 100% передплата після завантаження і відправки товару, однак в платіжному дорученні від 20.07.2022 №1 оплата за товар була проведена не в повному обсязі;

7) Відповідно до п.Б. 10 умов поставки FOB покупець зобов`язаний сплатити всі витрати та збори, пов`язані з одержанням документів або еквівалентних їм електронних повідомлень, а також відшкодувати витрати, понесені продавцем у зв`язку з наданням покупцю допомоги. Однак, інформація стосовно сплати вище перелічених витрат митниці не була надана і в документах не відображається;

8) Відповідно до п. 1.4. контракту датою відвантаження вважається дата, яка вказана на залізничній транспортній накладній. Декларантом залізнична транспортна накладна не надавалась;

9) Відповідно до п. 1.4. контракту №77-15062022 від 15.06.2022 документи на підтвердження товару, які повинен надати продавець покупцю: коносамент. Декларантом не було надано митниці коносаменту.

Декларанту запропоновано відповідно до частини 3 статті 53 МКУ митним протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 9 статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, суд зазначає наступне.

Відповідно до контракту №77-15062022 від 15.06.2022, п.5.3 передбачено, що ціна товару включає наступні витрати продавця: на упаковку обладнання, на митні процедури на території Продавця, на оформлення сертифіката походження і експортної декларації на території Продавця, витрати на транспортування, оплату ПРР та інші витрати, передбаченні умовами поставки, зазначених у інвойсах.

Таким чином, умовами контракту передбачено покладення таких витрат як на пакування, пакувальних матеріалів та транспортування саме на продавця.

Також, з матеріалів справи вбачається, що поставка товару здійснювалась на умовах FOB.

Відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (FREE ON BOARD) продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Крім цього, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Отже, з поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак такі витрати не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що по наданому платіжному дорученню, наданому як підтверджуючий документ по митній вартості товару за номером 17 від 20.07.2022 відсутні дані щодо конкретної зовнішньоекономічної операції, а саме відсутні дані щодо інвойсу, або зовнішньоекономічного договору (контракту), та що сума в платіжному дорученні не відповідає сумі інвойсу, що складає 96,3% від загальної суми та не відповідає жодним умовам визначених у документах, суд зазначає, що такий платіжний документ зазначений позивачем у митній декларації № UA500420/2022/004488 від 23.09.2022 за кодом 3005, тобто відповідно до класифікатору документів, сертифікатів, дозволів та додаткової інформації, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 як банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг, а не документ, що підтверджує оплату товару згідно інвойсу №GIB2022000000012 від 16.08.2022.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що враховуючи умови поставки FOB UA Ningbo покупцем товару має здійснюватися страхування вантажу, проте дана інформація відсутня, суд зазначає.

Так, відповідно до умов поставки FOB, усі витрати і ризики з доставки товару до порту призначення, перевантаження і транспортування на склад, а також митного оформлення, лягають на покупця.

За приписами пункту 7 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються також і витрати на страхування цих товарів, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Суд зазначає, що оскільки умови поставки за базисом «FOB» не зобов`язують продавця або покупця здійснити страхування товару, відтак підстав стверджувати, що витрати щодо страхування є складовою митної вартості товару, який поставляється на умовах цього базису поставки, немає.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що надана експортна декларація продавця надана як додатковий документ до митного оформлення містить розбіжність, а саме дата митного оформлення експортної МД в країні відправлення становить 07.07.2022, а дата рахунку-фактури за номером GIB2022000000012 16.08.2022, що суперечить нормам зовнішньоекономічних операцій, суд зазначає що заповнення такої митної декларації знаходиться поза межами компетенції позивача, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.

Крім цього, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що відповідно до умов контракту №77-15062022 від 15.06.2022 в специфікації має бути наявна інформація щодо одиниць виміру, технічна інформація взуття, які є невід`ємною частиною документу, однак за фактом у специфікації відсутні перелічені дані, суд зазначає, що відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено, яким чином даний недолік специфікації спливає на заявлену позивачем митну вартість товару.

Крім цього, як вбачається з наданої позивачем специфікації №3 від 01.07.2022 у ній наявна інформація щодо моделі взуття, цільової аудиторії його покупців (жіноче), сезону (осінь), розмірів та комплектації взуття (без хутра).

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що відповідно до специфікації умови оплати 100% передплата після завантаження і відправки товару, однак в платіжному дорученні від 20.07.2022 №1 оплата за товар була проведена не в повному обсязі, суд зазначає, що позивачем під час митного оформлення та до суду не надавалося платіжне доручення від 20.07.2022 №1.

При цьому, відповідно до платіжної інструкції №23 від 26.07.2022, яку позивач надав на підтвердження оплати товару, поставленого згідно інвойсу №GIB2022000000012 від 16.08.2022, позивачем оплачено 262420,40 доларів США, тоді як згідно інвойсу вартість товару становить 60785,12 доларів США.

Тобто, позивачем передплачено 100% вартості товару згідно інвойсу №GIB2022000000012 від 16.08.2022.

Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що відповідно до п.Б. 10 умов поставки FOB покупець зобов`язаний сплатити всі витрати та збори, пов`язані з одержанням документів або еквівалентних їм електронних повідомлень, а також відшкодувати витрати, понесені продавцем у зв`язку з наданням покупцю допомоги, однак, інформація стосовно сплати вище перелічених витрат митниці не була надана і в документах не відображається, суд звертає увагу на пункти 2.3 та 2.4 контракту №77-15062022 від 15.06.2022, якими передбачено, що ціна товару включає наступні витрати продавця: на упаковку обладнання, на митні процедури на території продавця, на оформлення сертифіката походження і експортної декларації на території продавця, витрати на транспортування, оплату ПРР та інші витрати, передбаченні умовами поставки, зазначених у інвойсах та що всі податки, збори та мито, банківські витрати, пов`язані з укладанням та виконанням цього контракту, що стягуються на території країни покупця і країни походження, оплачуються продавцем, а на території країни покупця або в країні призначення оплачуються покупцем.

Відповідачем до суду не надано доказів понесення продавцем товару витрат та зборів, пов`язаних з одержанням документів або еквівалентних їм електронних повідомлень, а також витрат у зв`язку з наданням покупцю допомоги.

Щодо посилання відповідача на ненадання позивачем залізничної транспортної накладної та коносаменту суд зазначає, що задекларований позивачем товар було введено на територію України морським транспортом, на підтвердження чого відповідачу та до суду було надано копію коносаменту №OOLU2702619590 від 11.07.2022 (а.с.51-52).

Судом також встановлено, що у оскаржуваному рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята для визначення митної вартості оцінюваних товарів, та їх вартості за одиницю товару (визначену однак у кілограмах, а не у парах як у митній декларації позивача) митний орган не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, характеристик таких товарів, умов поставки, комерційних умов тощо всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИП ФЕШИОН» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачено 10316,15 грн. судового збору.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИП ФЕШИОН» судового збору у розмірі 10316,15 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИП ФЕШИОН» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 26.09.2022 №UА500420/2022/000040/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці від 26.09.2022 №UА500420/2022/000191.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЧИП ФЕШИОН» судовий збір у розмірі 10316,15 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «ЧИП ФЕШИОН» (вул. Б. Хмельницького, 1, смт. Тростянець, Тростянецький р-н, Вінницька обл, 24300, код ЄДРПОУ 4519919).

Відповідач - Одеська митниця (вул. Івана та Юрія Лип, буд.21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя О.А. Вовченко