Рішення

від 21.02.2023 по справі 520/4725/22

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 лютого 2023 року № 520/4725/22

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Сахновщинської селищної ради (вул.Поштова, 3, смт.Сахновщина, Сахновщинський район, Харківська область, 64501, код ЄДРПОУ04398301) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Сахновщинської селищної ради, в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 року за № 1936-VIII;

- зобов`язати Сахновщинську селищну раду після закінчення воєнного стану на території України розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 від 06.08.2021 року шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га кадастровий номер 6324885000:01:000:0237 та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

- стягнути з Сахновщинської селищної ради на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані із розглядом справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відмовляючи у затверджені проекту землеустрою відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, а тому наявні підстави для визнання такої відмови протиправною. При цьому, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивач - гр. ОСОБА_1 не мешкає на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, також позивачем не надано жодних даних, що хтось з її родини мешкає на території ради, щоб підтверджувало наміри позивача здійснювати діяльність з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільської продукції та надання послуг з використання майна особистого селянського господарства, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму. Тому цей факт викликає сумніви в дійсності наміру позивачки вести особисте селянське господарство і підштовхує до думки про штучність намірів позивачки на ведення особистого селянського господарства на території Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру Харківській області від 17.05.2021 року за № 2258-СГ громадянці ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населених пунктів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області.

На підставі вищевказаного рішення на замовлення позивача ФОП ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Після розробки вказаного вище проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2.0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, вказану земельну ділянку було зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 6324885000:01:000:0237.

Після отримання витягу з Державного земельного кадастру на вищевказану земельну ділянку позивачем подано до Сахновщинської селищної ради заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 6324885000:01:000:0237 площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області та передачу вказаної земельної ділянки у приватну власність.

Рішенням Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 року за № 1936-VIII позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2.0000 га кадастровий номер 6324885000:01:000:0237 та передачі її у власність. Підставою для відмови відповідачем у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі позивачу її у власність було те, що відповідач станом на 28.01.2022 року не є власником земельної ділянки із кадастровим номером 6324885000:01:000:0237 площею 2.0000 га.

Інших підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 6324885000:01:000:0237 площею 2.0000 га у вищевказаному рішенні відповідач не зазначив.

Вважаючи протиправним рішення Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 року за № 1936-VIII, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України. Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (надалі - ЗК України від 25.10.2001 № 2768-Ш) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради входять до системи місцевого самоврядування.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч.1 ст.46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Частиною 1 ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

На підставі ч.4 ст.47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень, прийнятих на сесії місцевої ради та рішень виконавчого комітету.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26. пунктами 1.29 і зі статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.

Враховуючи зазначене, та норми чинною законодавства, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією.

Відтак, приписами чинного законодавства встановлено, що розгляд заяви заінтересованої особи у вирішенні зазначеного питання повинно прийматися у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади.

Правила одержання громадянами від Держави чи органу місцевого самоврядування безоплатно у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства регламентовані, насамперед, приписами ЗК України та Закону України Про особисте селянське господарство.

Абзацами 6, 7 частини 3 статті 20 Земельного Кодексу України, передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження цього проекту та передання земельної ділянки у власність.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28 квітня 2021 року № 1423-IX набрав чинності 27.05.2021. Підпунктом 51 пункту 4 розділу I наведеного Закону пункт 6 частини 2 статті 186 було викладено в наступній редакції: проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частина 10 статті 186 ЗК України передбачає оскарження відмови органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність в судовому порядку.

Як вбачається зі змісту матеріалів справи підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою відповідач визначив той факт, що він не є власником вказаної земельної ділянки.

Суд зазначає, що Законом України №1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, перехідні положення ЗК України було доповнено пунктом 24 наступного змісту.

З дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки і землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Отже, оскільки станом на 27.05.2021 року - день набрання чинності Законом України №1423-IX від 28.04.2021, право на спірну земельну ділянку не було зареєстроване, повноваження щодо розпорядження такою земельною ділянкою, і, відповідно, на затвердження проекту землеустрою вказаної земельної ділянки автоматично перейшло відповідачу з 27.05.2021.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України та наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України визначені критерії оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень. Отже, відмова уповноваженого органу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення повинна ґрунтуватися на законі та бути обґрунтованою, тобто такою, що прийнята з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття такого виду рішень.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 зазначив, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Отже, фактично відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою, орган місцевого самоврядування не зазначив жодних посилань на норми законодавства, у зв`язку з якими депутати вирішили відмовити позивачу в затвердженні проекту землеустрою.

З огляду на зазначене, враховуючи, що мотивом прийняття спірного рішення зазначена єдина підстава відсутність права власності у відповідача, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 року за № 1936-VIII підлягають задоволенню.

При цьому, доводи відзиву про сумнівність намірів позивача, з огляду на те, що він не є мешканцем Сахновщинської територіальної громади, суд не бере до уваги, оскільки вони не були мотивом прийняття оскаржуваного рішення.

Щодо тверджень представника відповідача, що на момент звернення позивача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки право комунальної власності Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області на вказану ділянку не було зареєстровано в Державному земельному кадастрі, суд зазначає, що вказане не було підставою для прийняття оскаржуваного рішення та не відповідає фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що позивач звернувся з заявою про затвердження проекту землеустрою 06.08.2021 року та до вказаної заяви надав, згідно переліку додатків, витяг з ДЗК.

Відносно позовної вимоги зобов`язати Сахновщинську селищну раду після закінчення воєнного стану на території України розглянути на найближчій сесії заяву ОСОБА_1 від 06.08.2021 шляхом затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га кадастровий номер 6324885000:01:000:0237 та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 № 133/2022 передбачено продовження строку дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб.

Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, тобто до 25 травня 2022 року.

Указом Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, тобто до 23 серпня 2022 року.

Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України від 17 листопада 2022 року № 2738/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", який затверджено Верховною Радою України, передбачено продовжити строк дії воєнного стану в Україні строком на 90 діб - до 19 лютого 2023 року.

Законом України від 24.03.2022 року № 2145-ХІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022 року, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.

Відповідно до підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Відповідно до підпункту 11 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан.

Таким чином, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Одночасно частинами 9,10 статті 118 Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 8 статті 186 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Отже, вказані приписи, з урахуванням внесених змін, в якості легітимних підстав та можливості відмови в затвердженні проекту землеустрою, виготовленого на підставі отриманого відповідного дозволу уповноваженого органу, визначають невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3- рп/2003 визначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Також, ст. 8 Загальної декларації прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Зазначене право на ефективний засіб захисту закріплено також у ст. 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та в ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Частина 1 ст. 2 КАС України вказує на те, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАСУ судовий захист може здійснюватися судом і в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина 4 ст. 245 КАСУ прямо вказує, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Додатково, ч. 2 ст. 9 КАСУ передбачає право суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному випадку відповідач, відмовляючи в затвердженні проекту землеустрою, хибно зазначив про відсутність прав розпоряджатися спірною земельною ділянкою та не здійснював аналіз поданої позивачем на затвердження документації із землеустрою на предмет відповідності її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України, у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, встановивши в ході розгляду справи порушення прав позивача та обираючи належний спосіб захисту таких прав, враховуючи обставини дії воєнного стану та відсутність висновку відповідача щодо відповідності поданої позивачем на затвердження документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Сахновщинську селищну раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 06.08.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га кадастровий номер 6324885000:01:000:0237 та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 після завершення дії воєнного стану в Україні або в місцевості, до якої належить Сахновщинська селищна рада Красноградського району Харківської області, з урахуванням висновків суду.

Відносно позовних вимог в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення шляхом затвердження проекту землеустрою суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 року у справі №484/3745/17.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: "за наявності поважних причин орган вправі надати …", "у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…", "рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…" тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.

Суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України, критеріям, за загальним правилом, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Водночас, зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

Суд зазначає, що перевірку поданого на затвердження проекту землеустрою на предмет його відповідності вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації не може бути здійснено в межах розгляду даної справи.

Таким чином, відсутні підстави для застосування судом приписів ч. 4 ст. 245 КАС України, оскільки для прийняти рішення на користь позивача у вигляді затвердження проекту землеустрою не виконано всі умови, визначені законом, для прийняття такого рішення, відповідно суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, тобто прийняти позитивне рішення.

З огляду на викладене, в цій частині позовних вимог підстави для задоволення позову - відсутні.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.01.2022 року по справі №200/13539/19-а.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Сахновщинської селищної ради (вул.Поштова, 3, смт.Сахновщина, Сахновщинський район, Харківська область, 64501, код ЄДРПОУ04398301) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сахновщинської селищної ради від 28.01.2022 року за № 1936-VIII.

Зобов`язати Сахновщинську селищну раду Красноградського району Харківської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.08.2021 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розташованої за межами населеного пункту на території Новочернещинського старостинського округу Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області, площею 2,0000 га кадастровий номер 6324885000:01:000:0237 та передачі вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , після завершення дії воєнного стану в Україні або в місцевості, до якої належить Сахновщинська селищна рада Красноградського району Харківської області, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сахновщинської селищної ради (код ЄДРПОУ 04398301, вул. Поштова, 3, смт. Сахновщина, Сахновщинський район, Харківська область, 64501) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 992(дев`ятсот дев`яносто дві) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.