Постанова

від 21.02.2023 по справі 200/1122/22

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2023 року справа №200/1122/22

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року (повне судове рішення складено 25 жовтня 2022 року) у справі № 200/1122/22 (суддя в І інстанції Голуб В.А.) за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

19 січня 2022 року до Донецького окружного адміністративного суду засобами поштового зв`язку надійшов позов адвоката Василенко Оксани Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про:

- визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків сплати щомісячної страхової виплати за період з 01.06.2016 по 01.10.2019;

- стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків сплати щомісячної страхової виплати за період з 01.06.2016 по 01.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року його адміністративний позов до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області було задоволено. Серед іншого, було зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати з 01.06.2016 по 01.10.2019 та виплатити заборгованість за весь період. На переконання позивача, при нарахуванні заборгованості відповідач був зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з невиплатою щомісячних страхових виплат з 01.06.2016 по 01.10.2019, оскільки страхові виплати останньому не були нараховані вчасно. З огляду на наведене, позивач просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та не невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної страхової виплати за період з 01.06.2016 по 01.10.2019.

Зобов`язано Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної страхової виплати за період з 01.06.2016 по 01.10.2019.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що основною умовою для виплати громадянину компенсації, є порушення встановлених строків виплати саме нарахованих доходів. Водночас, на думку відповідача, сума перерахованих та сплачених виплат на виконання судового рішення у справі № 200/9670/20-а не підпадає під визначення доходів, передбачених цією нормою, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Крім того, представник управління наголошує, що заборгованість по страховим виплатам на підставі судового рішення останнім сплачена своєчасно та в повному обсязі, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що ухвалою апеляційного суду від 06 лютого 2023 року було замінено первинного відповідача у цій справі - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області правонаступником Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до копій паспорта серії НОМЕР_2 (а.с.6).

Позивач є внутрішньо переміщеною особою із фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 , що відображено у довідці від 24.06.2019 № 1436-5000147736 (а.с.10).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Бахмутському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, виплата щомісячних страхових виплат йому була припинена з 01.06.2016 по 01.10.2019 у зв`язку зі скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23.11.2020 по справі № 200/9670/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, суд задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 страхових виплат за період з 01 червня 2016 року по 01 жовтня 2019 року. Зобов`язав Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам за період з 01 червня 2016 року по 01 жовтня 2019 року. Стягнув з Управління виконавчої дирекції Фонду Соціального страхування України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 840 гривень 80 копійок. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовив.

Вказане судове рішення набрало законної сили 09 березня 2021 року, відповідно до постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2021 року.

Постановою Бахмутського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області № 0502/7600/7600/25 від 30.04.2021 на виконання зазначеного рішення суду призначено ОСОБА_1 доплати страхових виплат за період з 01.06.2016 по 01.10.2019 у розмірі 49 482,02 грн (а.с.33-34).

Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нараховано та виплачено позивачу заборгованість за період з 01.06.2016 по 01.10.2019, що підтверджується копією платіжного доручення № 1808 від 30.04.2021, а також реєстром осіб, яким було виплачено щомісячні страхові виплати (а.с.32).

Проте, при нарахуванні та виплаті заборгованості, відповідачем не було нараховано компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з не виплатою щомісячних страхових виплат, що і слугувало підставою для звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ від 19.10.2000 та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Стаття 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За правилами статті 3 цього закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Тобто, положення зазначених статей Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» встановлюють строк затримки виплати доходу, за якого виникає право на компенсацію, - один і більше календарних місяців, дається визначення поняття "доходи" для цілей цього Закону, а також порядок обчислення суми компенсації.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно з п. 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Отже, основними умовами для виплати суми компенсації є 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі страхових виплат) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Відтак, Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Згідно з пунктом 4 Порядку визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Використане у ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

При цьому варто зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Виходячи з вищенаведеного, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі страхових виплат). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», окремих положень Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19.12.2011 (справа № 6-58цс11), від 11.07.2017 (справа №21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 (справа № 336/4675/17), від 21.06.2018 (№ 523/1124/17), від 03.07.2018 (справа № 521/940/17).

За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що за період з 01.06.2016 по 01.10.2019 позивачу виплачено 49 482,02 гривень, що підтверджується матеріалами справи, не заперечується відповідачем та не є спірною обставиною в даній справі.

Отже, виплату суми заборгованості страхових виплат позивачу здійснено, а відтак наявна виплата основної суми доходу в розумінні статей Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», за наявності якої можлива виплата суми компенсації.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполученого Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).

Крім того, суд наголошує, що позивачу нарахований та виплачений дохід у вигляді страхової виплати у квітні 2021 року, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати щомісячних страхових виплат є обґрунтованими.

Твердження управління щодо необхідності відмови у задоволені позовних вимог з огляду на виплату суми на виконання рішення суду є незмістовним, оскільки самим рішенням встановлені протиправні дії відповідача щодо невиплати позивачу страхових виплат, що доводить порушення права позивача з боку відповідача на своєчасне отримання страхових виплат.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції з урахуванням принципу правової визначеності у спірних відносинах та положень ст. 245 КАС України, дійшов обґрунтованого висновку, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо не нарахування не невиплати ОСОБА_1 компенсації за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати щомісячної страхової виплати за період з 01.06.2016 по 01.10.2019 та зобов`язання відповідача здійснити розрахунок та виплату позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати таких сум.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, місцевий суд дійшов вірного висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі зі зміною способу захисту порушеного права позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року у справі № 200/1122/22 залишити без змін.

Повне судове рішення 21 лютого 2023 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддівІ. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук