Постанова

від 16.02.2023 по справі 160/23669/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2023 року м. Дніпросправа № 160/23669/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Рівної В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Дніпровської міської ради в особі лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2022 року у справі 160/23669/21, за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Дніпровської міської ради в особі лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Дніпровської міської ради про визнання рішення незаконним та його скасування, зобов`язання провести повторне засідання з розгляду питання надання категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А», зобов`язання встановити категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А», зобов`язання визначити час настання інвалідності,-

в с т а н о в и в:

29.11.2021 року ОСОБА_1 , в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 (далі по тексту позивач) звернулась до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Дніпровської міської ради в особі лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Дніпровської міської ради (далі по тексту відповідач), в якому просила суд визнати незаконним рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Дніпровської міської ради, оформлене протоколом від 21.09.2020 року та висновком від 21.09.2020 року №607, а саме, що під час оцінки обмежень життєдіяльності ОСОБА_2 стан дитини не відповідає критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А»; скасувати рішення, оформлене протоколом від 21.09.2020 року та висновком від 21.09.2020 року №607, що під час оцінки обмежень життєдіяльності ОСОБА_2 стан дитини не відповідає критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А»; зобов`язати відповідача провести повторне засідання з розгляду питання надання ОСОБА_2 категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» віком до 18 років; зобов`язати відповідача встановити ОСОБА_2 категорію «Дитина з інвалідністю підгрупи А» віком до 18 років; зобов`язати відповідача визначити часом настання інвалідності підгрупи А у ОСОБА_2 , день надходження до комісії документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917 «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям»; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 особі ОСОБА_1 , її законного представника 50000 грн. в якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2022 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Дніпровської міської ради, викладене у формі висновку від 21.09.2020 року №607, а саме, що під час оцінки обмежень життєдіяльності ОСОБА_2 стан дитини не відповідає критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А»; зобов`язано Комунальне некомерційне підприємство «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Дніпровської міської ради в особі лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Дніпровської міської ради провести повторне засідання з розгляду питання надання ОСОБА_2 категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» віком до 18 років.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне некомерційне підприємство «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Дніпровської міської ради в особі лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Дніпровської міської ради, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Свої вимоги обґрунтувало тим, що судом не надано належної оцінки нормам чинного законодавства, висновки суду не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення. Апелянт вказував, що хибним є твердження суду першої інстанції, що підставою для встановлення дитині категорії «дитина-інвалід підгрупи А» є виключно висока міра втрати здоров`я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування, та що вищезазначені критерії можуть бути оцінені з правової точки зору. Апелянт вказував, що відомості щодо результатів проведення медико-соціальної експертизи і прийнятих рішень вносяться до медичного висновку на дитину з інвалідністю та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою закладу охорони здоров`я. У рішенні ЛКК наявні обґрунтування невідповідності стану ОСОБА_2 критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А», відсутні норми, які встановлюють форму та зміст висновку і протоколу, комісія самостійно вирішила, яким чином вести протокол та рішення. Апелянт вказував, що медико-соціальна експертиза проводиться комісіями з метою встановлення дітям категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров`я, в якому спостерігається дитина, після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад. Апелянт вказував, що на розгляд комісії лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу подає документи: історію розвитку дитини за формою, встановленою МОЗ; виписку з медичної карти стаціонарного хворого або консультативного висновку спеціаліста, виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров`я та дослідних установах, визначених МОЗ, з обґрунтуванням медичних показань визнання дитини особою з інвалідністю; документ, що засвідчує особу батьків дитини або її закон представників. Такі документи були досліджені і комісією під час огляду ОСОБА_2 . Комісія проводить огляд хворої дитини та розглядає документи. Апелянт вказував, що з протоколу засідання-лікарсько-консультативної комісії №607 від 21.09.2020 року, вбачається, що на засіданні комісії були присутні голова та члени комісії, також ОСОБА_2 та її мати ОСОБА_1 , на засіданні були заслухані голова та члени комісії, а також розглянуті медичні документи: історія розвитку дитини (форма 112/о) ОСОБА_2 , виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №2007 (форма 027/о) ОСОБА_2 , корінець медичного висновку про дитину з інвалідністю віком де років (форма 080/о) від 28.04.2020 року №16, індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю №16. Засідання лікарсько-консультативної комісії проводилось, з дотриманням вимог Порядку встановлення дітям інвалідності. Апелянт вказував, що суд першої інстанції у рішенні не приводить доводи та не зазначає, яким саме дослідженням та обстеженням має бути підтверджена міра втрати здоров`я, надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування у дитини, щодо якої заявлено вимоги, порівняно зі здоровою., на підставі чого може бути встановлено іншу підгрупу інвалідності чи не встановлено. Комісією на час прийняття рішення були витребувані та прийняті до уваги висновки вузькопрофільних спеціалістів. Приймаючи рішення на засіданні 21.09.2020 року комісія не мала об`єктивних підстав для проведення аналізу перебігу хвороби у ОСОБА_2 , було проведено огляд самої дитини, та враховано Історію розвитку дитини (форма 112/о), ОСОБА_2 неодноразово оглядалась лікарями і була під постійним медичним наглядом. Апелянт вказує, що відповідно до пункт 6 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, не визначає, що огляд хворої дитини повинен бути проведений виключно у день засідання комісії. 28.04.2020 року у відповідності до пункту 3 розділу II Наказу МОЗ України від 08.11.2001 року №454 «Про затвердження переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей - інвалідів віком до 16 років», лікарсько-консультативною комісією ОСОБА_2 визнано особою з інвалідністю дитинства із загальним захворюванням, цукровий діабет (1 тип), про що оформлено медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років №16 (ф. 080/о) та складено індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю №16. При комплексній оцінці порушення функцій організму ОСОБА_2 , лікарсько-консультативною комісією визначена І ступінь обмеження життєдіяльності, що не відповідає встановленню категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А». Апелянт зазначав, що критерії можуть бути оцінені виключно комісією, якій надано на це відповідні повноваження, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №917, з наданням об`єктивної оцінки як поданим документам, так і ступеня захворювання самої дитини, а не судом. Медико - соціальна експертиза проводиться комісіями з метою встановлення дітям категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров`я, в якому спостерігається дитина, після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко - функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини. Апелянтом вказано, що відповідно до норм медичного права передбачена відповідна послідовність оскарження висновків ЛКК та визначена підсудна предметність розгляду справи, у разі незгоди з рішенням комісії дитина старша 15 років, у тому числі потерпіла від нещасного випадку на виробництві, та/або її батьки чи законні представники мають право протягом місяця після надходження висновку комісії звернутися до центральної комісії Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, центральних обласних, центральних міських у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні комісії) або до комісії, в якій дитині проводилася медико-соціальна експертиза, чи до Міністерства охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, відповідного структурного підрозділу з питань охорони здоров`я обласних. Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Отже, рішення центральної комісії може бути оскаржене до центральної комісії МОЗ. Центральна комісія МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає центральній комісії повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, та/або розглядає всі наявні документи. Оскарження рішень та дій лікарських комісії під час огляду хворих та під час встановлення групи інвалідності у судовому порядку, не передбачене.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково, виходив з того, що установлення у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років здійснюється лікарсько-консультативними комісіями дитячих обласних, багатопрофільних міських лікарень, спеціалізованих лікарень, диспансерів, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, після стаціонарного або амбулаторного обстеження. Комісії визначають наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; категорію «дитина-інвалід» або «дитина-інвалід підгрупи А», причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві; потребу дитини-інваліда у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань; потребу дитини-інваліда у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини-інваліда до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування. Комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А». Щодо відмови в установленні категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» повинне бути відповідне обґрунтуванням. Комісія під час проведення медико-соціальної експертизи використовує класифікацію, яка визначає основні види порушень функцій організму дитини, зумовлених захворюваннями, травмами (їх наслідками) та/або вродженими вадами, і ступінь їх вираження. Категорії «дитина-інвалід» або «дитина-інвалід підгрупи А» встановлюються дитині залежно від міри втрати здоров`я та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді. Підставою для встановлення дитині категорії «дитина-інвалід підгрупи А» є виключно висока міра втрати здоров`я та надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування. Також при відмові в установленні категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» складається індивідуальна програма реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці. Суд першої інстанції вказував, що особам віком до 18 років комісіями встановлюється категорія «дитина з інвалідністю», а особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров`я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія «дитина з інвалідністю підгрупи А». Медико-соціальна експертиза проводиться комісіями з повним медичним обстеженням, проведенням необхідних досліджень, оцінюванням соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійсненням лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини. Рішення відповідача про відмову у наданні статусу «дитина з інвалідністю підгрупи А» є протиправним та таким, підлягає скасуванню, оскільки прийнято з порушенням процедури його прийняття. Суд першої інстанції вказував, що при вирішенні спору, судом не встановлюється правильність або хибність діагнозу дитини позивача, не вирішується питання підстав для наявності або відсутності встановлення інвалідності дитині, а надається оцінка рішенню ЛКК з точки зору чи була дотримана процедура при прийнятті рішення. Комісією на час прийняття рішення не були витребувані та не прийняті до уваги висновки вузькопрофільних спеціалістів, зокрема, не надана оцінка психолога, не було проведено додаткових обстежень. Наведені в оспорюваному рішенні не містять жодних пояснень щодо того, яких саме підстав для встановлення категорії немає, які саме дані можуть (мають) бути зібрані та надані, та які саме підстави потребують підтвердження. Відсутні також будь-які посилання щодо того, якими саме дослідженнями та обстеженнями має бути підтверджена міра втрати здоров`я, надзвичайна (повна) залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду та фактична нездатність до самообслуговування у дитини, щодо якої заявлено вимоги, порівняно зі здоровою. Суд першої інстанції вказував, що рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Дніпровської міської ради, викладене у формі висновку від 21.09.2020 року № 607 щодо невідповідності стану ОСОБА_2 критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» є протиправним, у зв`язку з чим наявна необхідність провести повторне засідання з розгляду питання щодо надання ОСОБА_2 статусу «Дитина з інвалідністю підгрупи А». Суд першої інстанції прийшов до висновку, що не може перебрати на себе повноваження ЛЛК та встановлювати будь-які діагнози, і замість лікарської комісії висновки на підставі лікарської документації. Повноваження відносяться виключно до компетенції лікарської комісії, яка досліджує документи та приймає відповідні рішення.

Відповідно до матеріалів справи, встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_1 є матір`ю неповнолітньої ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до виписок з медичної картки стаціонарного хворого, № 3926а від 13.11.2020 року, № 1567а від 19.05.2021 року, ОСОБА_2 встановлено діагноз цукровий діабет 1 типу, середньої важкості, вперше виявлений, стадія декомпенсація.

Відповідно до висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років №16 від 28.04.2020 року ОСОБА_2 визнана дитиною з інвалідністю терміном до 07.12.2033 року.

Встановлено, що 11.08.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Дніпровської міської ради із заявою щодо призначення засідання ЛКК для перегляду оглядової справи ОСОБА_2 , яка хворіє на цукровий діабет І типу та видачі висновку про дитину інваліда підгрупи А.

Наказом Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради від 07.02.2020 року №74 «Про роботу ЛКК в КНП «Дніпровський Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» ДМР, призначено лікарсько-консультативну комісію по КНП «Дніпровський Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» ДМР. Наказом Департаменту охорони здоров`я населення Дніпровської міської ради від 07.02.2020 року №202 затверджено склад лікарсько-консультативної комісії.

Проведено засідання лікарсько-консультативної комісії та протоколом засідання лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Дніпровської міської ради №7 від 21.09.2020 року вирішено, що під час комплексної оцінки обмежень життєдіяльності ОСОБА_2 лікарською консультативною комісією визначено І ступінь обмеження життєдіяльності, що не відповідає встановленню категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А». Складено висновок №607 від 21.09.2020 року про невідповідність ОСОБА_2 критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А».

Відповідно протоколу № 7 від 21.09.2020 року засідання лікарсько-консультативної комісії відбулось у складі: голова комісії ОСОБА_3 в.о. заступника медичного директора з ЕТН, члени комісії ОСОБА_4 в.о.медичного директора, ОСОБА_5 в.о. завідувача амбулаторії ЗПСМ №2, ОСОБА_6 лікар ЗПСЛ АЗПСМ №2, лікуючий лікар. У протоколі не вказано, які медичні документи (виписка з історії хвороби, рекомендації лікуючого лікаря, амбулаторна картка) оглянуті комісією.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність. Медико-соціальною експертизою є встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Згідно ч.1, ч. 10 ст. 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (у редакції, дійсній на час виникнення спірних правовідносин) медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів. Огляд повнолітніх осіб з порушеннями стану здоров`я, осіб з інвалідністю (за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу), дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами. Лікарсько-консультативні комісії лікувально-профілактичних закладів: визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем; складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми; надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю; забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю.

Відповідно до пунктів 1, 3, 7, 16 Порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.12.2001 року №482, показаннями для встановлення інвалідності у дітей є патологічні стани, які виникають при вроджених, спадкових, здобутих захворюваннях та після травм. Установлення у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років здійснюється лікарсько-консультативними комісіями дитячих обласних, багатопрофільних міських лікарень, спеціалізованих лікарень, диспансерів, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Української дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ», Українського центру медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи, клінік науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров`я України та Академії медичних наук України після стаціонарного або амбулаторного обстеження. При обстеженні в указаних закладах наявність у дитини медичних показань для визнання її інвалідом віком до 18 років обґрунтовується лікуючим лікарем у первинній медичній документації: медичній карті стаціонарного хворого (ф.003/о) або історії розвитку дитини (ф.112/о) за підписами лікуючого лікаря, завідувача відділення (поліклініки) та заступника головного лікаря з медичної частини із зазначеним згідно з Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) діагнозом та кодом. Визнання дитини віком до 18 років інвалідом та оформлення медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років (ф.080/о «Медичний висновок про дитину з інвалідністю до 18 років» додається) здійснюється лікарсько-консультативною комісією дитячого лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання дитини після особистого огляду її та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого (ф.027/о) або консультативного висновку спеціаліста (ф.028/о), виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини в дитячій обласній, багатопрофільній міській лікарнях, спеціалізованих лікарнях, диспансерах, де діти перебувають на диспансерному обліку та спеціалізованому лікуванні, Українській дитячій спеціалізованій лікарні «ОХМАТДИТ», Українському центрі медичної реабілітації дітей з органічним ураженням нервової системи або клініках науково-дослідних установ Міністерства охорони здоров`я, Академії медичних наук України та оформлених у зазначеному порядку. Відповідальність за стан всієї роботи щодо видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років покладається на керівника дитячого лікувально-профілактичного закладу.

Отже, передбачено, що огляд лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів дітей з порушеннями стану здоров`я та дітей з інвалідністю проводиться після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності даних, що підтверджують стійкий розлад функцій організму у зв`язку з фізичними, психічними, інтелектуальними та сенсорними порушеннями, зумовленими захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами. Невідомо та комісією у протоколі не зафіксовано, що огляд ОСОБА_2 проведено з дотримання ст. 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», тобто після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів. Протокол ЛКК в КНП «Дніпровський Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» ДМР не зафіксовано як саме проводився огляд ОСОБА_2 та які медичні документи досліджені.

З протоколу ЛКК в КНП «Дніпровський Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» ДМР не встановлено, яким чином комісія прийшла до висновку про невідповідність ОСОБА_2 критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А». При огляді та визначені результату огляді щодо ОСОБА_2 не було досліджено первинну медичну документації: медичній карті стаціонарного хворого (ф.003/о) або історії розвитку дитини (ф.112/о) за підписами лікуючого лікаря, завідувача відділення (поліклініки) та заступника головного лікаря з медичної частини із зазначеним згідно з Міжнародною класифікацією хвороб (МКХ-10) діагнозом та кодом.

Твердження відповідача про відсутність обов`язку розгляду медичної документації при засіданні комісії та відсутність обов`язку проводити огляд дитини при засіданні комісії є хибними, Порядку видачі медичного висновку про дитину з інвалідністю віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.12.2001 року №482, встановлює алгоритм дії лікарсько-консультативної комісії при огляд дитини та при наданні свого висновку. Висновок повинен бути обґрунтованим після проведення всебічного дослідження медичної документації щодо дитини так і після самого огляду дитини.

Порушення правил при визначенні категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» або відмови у встановленні категорії при огляді ОСОБА_2 робить протиправним рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Дніпровської міської ради, викладене у формі висновку від 21.09.2020 року №607.

Відповідно до п. 7, п. 9, п. 12 Положення про лікарсько-консультативну комісію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №917, комісії: визначають: наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; категорію «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А», причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві ; потребу дитини з інвалідністю у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань; потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини з інвалідністю до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування; аналізують: рівень дитячої інвалідності за категоріями «дитина з інвалідністю», «дитина з інвалідністю підгрупи А». Рішення комісії приймається більшістю голосів. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним. Відомості щодо результатів проведення медико-соціальної експертизи і прийнятих рішень вносяться до медичного висновку на дитину з інвалідністю та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою закладу охорони здоров`я. У разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх окрема думка викладається в письмовій формі та додається до акта огляду комісії. Зазначений акт подається у триденний строк центральній комісії, що приймає відповідне рішення. Комісія в день проведення медико-соціальної експертизи готує за формою, затвердженою МОЗ, медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» (щодо відмови в установленні категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» з відповідним обґрунтуванням) та складає індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи, їх обсяги, строки проведення та виконавці.

Суд зазначає, що у відповідності до Положення про лікарсько-консультативну комісію, під час засідання комісії, повинен бути наявний акт огляду комісії.

Передбачено, що комісія в день проведення медико-соціальної експертизи, засідання лікарсько-консультативної комісії готує медичний висновок про дитину з інвалідністю віком до 18 років щодо встановлення категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» або висновок щодо відмови в установленні категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А». Висновок повинен бути обґрунтованим, такі вимоги встановлює Положення про лікарсько-консультативну комісію.

У висновку № 607 лікарсько-консультативною комісією вказано, що «під час комплексної оцінки обмежень життєдіяльності», проте не з пояснень комісії не з протоколу комісії не встановлено які саме заходи мається на увазі під формулюванням «комплексна оцінка обмежень життєдіяльності», що як саме комплексно оцінено стан здоров`я та рівень інвалідності ОСОБА_7 .

Подібні вимоги до проведення огляду та встановлення категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» визначаються Порядком встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №917.

Згідно пунктів 3, 4, 5, 6 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №917, особам віком до 18 років комісіями встановлюється категорія «дитина з інвалідністю», а особам віком до 18 років, які мають виключно високу міру втрати здоров`я та надзвичайну залежність від постійного стороннього догляду, допомоги або диспансерного нагляду інших осіб і які фактично не здатні до самообслуговування, - категорія «дитина з інвалідністю підгрупи А». Медико-соціальна експертиза проводиться комісіями з метою встановлення дітям категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А» за направленням лікаря, який надає первинну медичну допомогу, закладу охорони здоров`я, в якому спостерігається дитина, після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб дитини, визначення клініко-функціонального діагнозу, здійснення лікувальних і реабілітаційних заходів та отримання їх результатів за наявності документів, що підтверджують стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюваннями, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що призводять до обмеження життєдіяльності дитини. На розгляд комісії лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, подає такі документи: історію розвитку дитини за формою, встановленою МОЗ; виписку з медичної карти стаціонарного хворого або консультаційного висновку спеціаліста, виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження та лікування дитини в закладах охорони здоров`я та науково-дослідних установах, визначених МОЗ, з обґрунтуванням медичних показань для визнання дитини особою з інвалідністю із зазначенням згідно з Міжнародною статистичною класифікацією хвороб та споріднених проблем здоров`я 10-го перегляду діагнозу та коду; план медичної реабілітації; документ, що засвідчує особу батьків дитини або її законних представників. Лікар, який надає дитині первинну медичну допомогу, готує та подає на розгляд комісії документи для встановлення дитині категорії «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А». При цьому зазначений лікар повинен бути присутнім під час проведення засідання комісії для інформування про стан дитини. Комісія проводить огляд хворої дитини та розглядає документи, зазначені у пункті 4 цього Порядку, протягом семи робочих днів з дня їх надходження.

Через аналіз вищеприведених норм, суд констатує, що лікарсько-консультативна комісія при засіданні та при прийнятті рішення не провела огляд та дослідження медичної документації ОСОБА_2 . Доказів зворотного відповідач не надає, у протоколі засідання та висновку № 607 не вказано які саме медичні документи щодо ОСОБА_2 розгляну комісією.

При вирішенні спору, судом не встановлюється правильність або хибність діагнозу дитини позивача, не вирішується питання підстав для наявності або відсутності встановлення інвалідності дитині, а надається оцінка рішенню комісії, дотриманню процедури при прийнятті рішення.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.09.2022 року призначено судову медичну експертизу, на вирішення експерта поставлено питання: Чи відповідав стан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року № 917 «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям», станом на момент прийняття висновку ЛКК № 607 від 21.09.2020 року?

Справа повернулась до суду без виконаної медичної експертизи у зв`язку з тим, що до компетенції медичної експертизи не може бути віднесено поставлене питання. Про підстави неможливості проведення медичної експертизи повідомила Державна спеціалізована установа «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України». Встановлення груп інвалідності, причини і час їх виникнення, провадяться у всіх випадках МСЕК.

Згідно п. 19 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №917, дитині, якій встановлена інвалідність, залежно від міри втрати здоров`я та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або диспансерному нагляді встановлюється категорія «дитина з інвалідністю» або «дитина з інвалідністю підгрупи А».

Не встановлено як лікарсько-консультативною комісією перед наданням висновку № 607 про невідповідність критеріям категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» оцінено міру втрати здоров`я та обсяг потреби в постійному сторонньому догляді ОСОБА_2 .

Згідно пунктів 11, 12 Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року №917, рішення центральної комісії може бути оскаржене до центральної комісії МОЗ. Центральна комісія МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає центральній комісії повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, та/або розглядає всі наявні документи, які у триденний строк після надходження відповідного запиту надсилаються центральній комісії, а також вживає в межах повноважень інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. У разі потреби центральні комісії та центральна комісія МОЗ можуть направляти дітей для проведення додаткового медико-соціального експертного обстеження до закладів охорони здоров`я, науково-дослідних установ, визначених МОЗ. Рішення комісії може бути оскаржене до суду.

Позивач як законний представник дитини ОСОБА_2 вибрала форму захисту своїх прав та прав дитини у формі звернення до суду.

Судом встановлено, що рішення лікарсько-консультативної комісії при Комунальному некомерційному підприємстві «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Дніпровської міської ради, викладеного у формі висновку від 21.09.2020 року № 607, та у ньому відсутні обґрунтування невідповідності стану ОСОБА_2 критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А» та з яких саме підстав комісія дійшла до такого висновку. Комісією на час прийняття рішення не були витребувані та не прийняті до уваги висновки вузькопрофільних спеціалістів, зокрема, не надана оцінка психолога, не було проведено додаткових обстежень. Відсутні акт огляду дитини та пояснень щодо того, яких саме підстав для встановлення категорії немає, які саме дані можуть бути зібрані та надані, та які саме підстави потребують підтвердження.

У сукупності встановлених обставин, доцільно провести повторне засідання з розгляду питання щодо надання ОСОБА_2 статусу «Дитина з інвалідністю підгрупи А».

У постанові від 23.06.2020 року у справі №520/9156/18 Верховний Суд вказував, що дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: «за наявності поважних причин орган вправі надати …», «у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…», «рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам…» тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису. Суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. У такому випадку суд дійсно не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. У кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Згідно п. 4 ч. 2, ч. 4 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: зокрема, 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) тощо.

Суд першої інстанції при прийнятті рішення вірно врахував, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, без його практичного застосування.

У судовому засіданні 16.02.2023 року Комунальним некомерційним підприємством «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Дніпровської міської ради заявлено клопотання про проведення медичної експертизи речових доказів, а саме, історії розвитку дитини (форма 112/о) ОСОБА_2 , виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, індивідуальної програми реабілітації дитини тощо. Проведення експертизи просить доручити Державній спеціалізованій установі «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України».

Суд відмовляє у задоволенні клопотання та зазначає, що нормами КАС України не передбачено проведення медичної експертизи речових доказів. Питання експертизи, які просить вирішити заявник, не відносяться предмету спору, не сприятимуть вирішенню спору.

Суд зазначає, що ухвалою від 22.09.2022 року було призначено судову медичну експертизу, на вирішення експерта було поставлено питання: Чи відповідав стан ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , критеріям для встановлення категорії «дитина з інвалідністю підгрупи А», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 року № 917 «Деякі питання встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям», станом на момент прийняття висновку ЛКК № 607 від 21.09.2020 року. Медичну експертизу у справі не проведено та Державна спеціалізована установа «Головне бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров`я України» відмовила у проведенні медичної експертизи у справі з підстав того, що встановлення груп інвалідності, причини і час їх виникнення, провадяться у всіх випадках МСЕК.

Згідно ч. 1, ч. 6 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Не передбачено повернення судових витрат здійснених суб`єктом владних повноважень, крім пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Дніпровської міської ради в особі лікарсько-консультативної комісії Комунального некомерційного підприємства «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 5» Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2022 року у справі 160/23669/21 залишити без змін.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, відповідно до ст., ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддяО.М. Лукманова

суддяЛ.А. Божко

суддяЮ. В. Дурасова