Постанова

від 20.02.2023 по справі 380/15323/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/15323/22 пров. № А/857/1502/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року (судді Желік О.М., ухвалену у письмовому провадженні в м. Львів) у справі №380/15323/22 за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Львів), Відділу примусового виконання рішень - Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Львівської міської ради, Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради третя особа Львівське територіальне управління Національного антикорупційного бюро України про визнання бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27.10.2022 звернулася в суд з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Львів), Відділу примусового виконання рішень - Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області, Львівської міської ради, Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради третя особа Львівське територіальне управління Національного антикорупційного бюро Україниі в якому просить поновити термін на оскарження відповіді від 13.10.2022 №13721/03.1-11/35113, отриману 26.10.2022 року в зв`язку з її хворобою та смертю матері, визнання бездіяльність посадових осіб Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради, Львівської міської ради, керівництва Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Львів), Відділу примусового виконання рішень - Управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області, винести ухвалу суду про зобов`язання здійснити перевірку правильності нарахування її середньомісячної заробітної плати Незалежним Інститутом Судових Експертиз (НІСЕ) за адресою вулиця Маршала Тимошенка, 21, Київ, 02000, тел: 044 581 3077 по всіх судових справах, які розглядалися в Національних судах України по справах №2а-1041/08, №813/719/16, №813/5929/15 з індексацією, компенсацією, коригуванням, за ранг, категорію держслужбовця, стаж роботи, а також із даної зарплатні податки в пенсійний фонд України за період з 26.05.2005 по 24.09.2019 або по день винесення судом даного судового рішення, стягнути з відповідачів оплату за здійснення аудиторської економічно-фінансової перевірки Незалежним Інститутом Судових Експертиз (НІСЕ) за адресою вулиця Маршала Тимошенка, 21, Київ, 02000, тел: 044 581 3077, стягнути з відповідачів по справі сумарно за моральну та матеріальну шкоду щодо ненадання належної відповіді на її інформаційний запит та за тривале невиконання рішень національних судів, рішення ЄСПЛ, підробку документів, зменшення нарахування її середньомісячної заробітної плати, приниження її честі та гідності що призвело до її інвалідності та хвороби в сумі 100000 (сто тисяч) грн., стягнути в дохід держави з відповідачів по справі згідно ст. 1, 3, 4, п.2 ст. 5, 12, ч.2 ст.13, п.6 ч.1 ст. 14, 20, 23, 24 Закону України «Про доступ до публічної інформації» за надання неправдивої інформації, залучати в якості третьої особи Львівське територіальне управління Національного антикорупційного бюро України для здійснення перевірки посадових осіб, слідчих ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, які тривалий час не визнають її потерпілою та не проводять належного досудового розслідування в кримінальному провадженні № 62020140000000434 від 23.04.2020 року за заявою ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172, ч.1 ст.175, ч.1 ст.190, ч.1 ст.212-1, ч.1 ст.364, ч.1 ст.366, ч.2 ст.382 ККУ, та керівництва Винниківської міської ради, Виконкому Винниківської міської ради, Львівської міської ради, які підробили документи, а саме особову справу, «Дублікат» трудової книжки від 08.02.2011 року, 19.07.2019 року, зменшили її середньомісячну заробітну плату, нарахували її без врахування надбавок за ранг, категорію, стаж роботи, без індексації, компенсації боргу, без сплати податків до пенсійного фонду України за період з 26.04.2005 року по даний час, або по день винесення останнього рішення суду, та перевірити Західне міжрегіональне управління Міністерства Юстиції (м. Львів) щодо виконання рішень по справах №2а-1041/08, №813/719/16, №813/5929/15 та рішень ЄСПЛ від 17.07.2014 року «Яворовенко та інші проти України» та несплату коштів за 12 років невикористаних відпусток.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року повернуто позовну заяву.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Відповідачі та третя особа своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27.12.2022 у справі №380/15323/22 та ухвалою суду від 07.02.2023 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, яка ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 залишена без руху та надано позивачці час на усунення недоліків, шляхом приведення позовних вимог у відповідність із нормами пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, а саме, чітко зазначити кожен факт бездіяльності яку вона оскаржує та конкретизувати, які дії слід вчинити кожному з зазначених у вступній частині позову відповідачів з метою відновлення прав, які позивачка вважає порушеними.

На виконання вимог ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 про залишення позовної заяви без руху позивачкою подано заяву (вх.77275 від 08.12.2022), однак невідповідність позовної заяви нормі пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України не усунена, інших клопотань щодо усунення недоліків позовної заяви на адресу Львівського окружного адміністративного суду не надходило.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання копії ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху.

На виконання вимог ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 про залишення позовної заяви без руху позивачкою подано заяву (вх.79542 від 24.12.2022).

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 не виконані, а саме позивачкою не вжито заходів на виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Частина 1 статті 5 КАС України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Згідно частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема: у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші порушення прав чи свобод.

Відповідно до частини 1 статті 47 КАС України крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За змістом статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Положеннями статті 75 КАС України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з вимогами пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Відповідно до пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, зокрема, у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод інтересів позивача.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішення суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень, тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів з боку Відповідача.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Апеляційний суд вважає, що рішення прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.

При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Пунктом 1 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Стаття 171 КАС України передбачає, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 180 КАС України у підготовчому засіданні суд: у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

Як встановлено апеляційним судом відповідно до матеріалів справи позивачка звернулася з позовною заявою, яка ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 залишена без руху із посиланням на пункт 4 частини 5 статті 160 КАС України.

На виконання вимог ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 про залишення позовної заяви без руху позивачкою подано заяву (вх.77275 від 08.12.2022).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 09.12.2022 продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання копії ухвали про продовження строку залишення позовної заяви без руху і позивачкою подано заяву (вх.79542 від 24.12.2022).

Аналізуючи наведене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано право позивачки на підставі частини 1 статті 47, пункту 3 частини 2 статті 180 КАС України збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання, та у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви, однак такі дії позивач вправі вчинити тільки після відкриття провадження у справі, а суд першої інстанції повернув позовну заяву на підставі пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України, що є передчасним, адже у позовній заяві позивачка заявила вимоги до відповідачів суб`єктів владних повноважень, дії/бездіяльність яких вона просить розглянути у своєму позові, також на виконання ухвал Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 31.10.2022 та про продовження процесуального строку від 09.12.2022 ОСОБА_1 направляла заяви на усунення викладених недоліків, які не враховані судом першої інстанції.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини вказує, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 08.04.2010 справа «Меньшакова проти України» (Заява №377/02) пункт 52 «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою Суду, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (див., наприклад, рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ЕСПЛ 2002-ІІ)».

У справі «Мушта проти України» (Заява № 8863/06) від 18.11.2010 в пункті 32 Європейський суд з прав людини нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Отже, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви і обмежив право позивачки в аспекті доступу до суду, що стало перешкодою для захисту її прав в суді щодо яких вона звернулася до суду, а тому оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційну скаргу слід задовольнити.

Згідно із частиною 3 статті 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 328 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2022 року у справі №380/15323/22 скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль