Постанова

від 08.02.2023 по справі 380/17295/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/17295/21 пров. № А/857/11104/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді:Гуляка В.В.

суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання: Приступи Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області,

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року (суддя Гулик А.Г., час ухвалення 14:37 год., місце ухвалення м.Львів, дата складання повного тексту 29.06.2022),

в адміністративній справі №380/17295/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЬТ КАПІТАЛ» до Головного управління ДПС у Львівській області,

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

У жовтні 2021 року позивач ТОВ «ВЕЛЬТ КАПІТАЛ» звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.09.2021 №21036/13-01-07-01, яким платнику донараховано податок на прибуток на суму 2064263,75 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 1651411,00 грн та штрафними санкціями в сумі 412852,75 грн..

Відповідач позовних вимог не визнав, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у Львівській області від 24.09.2021 №21036/13-01-07-01. Стягнуто з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 22700,00 грн..

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт (відповідач) покликається на те, що на виконання умов договорів ТзОВ „Вельт Капітал, укладених з ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас» виписано видаткові накладні на реалізацію ТМЦ. Проте, до матеріалів справи не надано товарно-супровідних документів, які б свідчили про транспортування товару, в зв`язку з чим не можливо встановити факт передачі товарів покупцю. При проведенні аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН) встановлено маніпулювання податковою звітністю з податку на додану вартість за періоди декларування ПДВ, охоплені перевіркою. Також встановлено, що товар придбаний в перевіреному періоді не продавався. Враховуючи реальний час здійснення операцій місцезнаходження відповідного майна та наявність (відсутність) у даних контрагентів трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети даних операцій, господарські операції з придбання та реалізації товарів містять ознаки нереальності їх здійснення та проведені з метою штучного формування витрат. Отже перевіркою не підтверджується факт реалізації позивачем вказаним вище контрагентам товарів. На переконання скаржника, позивачем не включено до Звіту про фінансові результати Форма №2 в рядок 2240 «Інші доходи» отримані від вищезазначених підприємств кошти (активи) на загальну суму 9174508,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2018 року на суму 6418161,00 грн., 1кв. 2019 року на суму 2141697,00 грн., за 4 квартал 2019 року на суму 614650,00 грн. Враховуючи встановлене, ТзОВ „Вельт Капітал занижено фінансовий результат до оподаткування на загальну 9174508,00 грн. Додатково зазначає скаржник, що судом не взято до уваги долучені відповідачем до матеріалів справи копії податкової звітності та податкової інформації щодо ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас», аналіз бази даних ЄРПН, що підтверджує невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 20.06.2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, у якому висловив незгоду з її доводами. Зазначає, що скаржником в апеляційній скарзі не наводяться аргументи, які б слугували підставою для задоволення апеляційної скарги. Всі твердження відповідача були предметом дослідження та відповідно окружний адміністративний суд прийняв рішення з врахуванням всіх обставин справи та керуючись Податковим кодексом України, що регулює порядок оподаткування. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції по даній справі без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Судом встановлено такі фактичні обставини справи.

Позивач ТзОВ ВЕЛЬТ КАПІТАЛ зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності 09.02.2016 №13951020000001553, перебуває на обліку в контролюючих органах з 10.02.2016 (а.с. 68-69 т.1).

Позивач отримав ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками від 27.12.2018 №79-Л (а.с. 73-74 т.1).

Посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ ВЕЛЬТ КАПІТАЛ щодо дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2018 по 30.06.2021, валютного за період з 01.10.2018 по 30.06.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2018 по 30.06.2021, за результатами якої складено акт від 06.09.2021 №17277/13-01-07-01/40266233 (далі Акт перевірки) (а.с. 21-67 т.1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі ПК України), пункту 3 розділу ІІІ П(С)БО 1 Загальні вимоги до фінансової звітності, пунктів 7, 5 П(С)БО Дохід, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №860/4153, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1651411грн;

- підпункту 164.1.2 пункту 164.1, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за ІІІ квартал 2020 року в сумі 4950 грн;

- підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, статті 171, пунктів 176.1, 176.2 статті 176, підпунктів 1.5, 1.6 пункту 161 підрозділу 101 ПК України, в результаті чого донараховано військовий збір у сумі 412,50 грн;

- пункту 51.1 статті 51, пункту 176.2 б статті 176 ПК України, яке полягає в не відображенні грошової виплати громадянину ОСОБА_1 за ІІІ квартал 2020 року.

На підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 24.09.2021 №21036/13-01-07-01, яким збільшив суму грошового зобов`язання позивача з податку на прибуток у розмірі 2064263,75 грн, в тому числі 1651411,00 грн за основним зобов`язанням та 412852,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 17-18 т.1).

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що податковий орган протиправно збільшив позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 2064263,75 грн з огляду на те, що господарські операції позивача з ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас» є реальними, а також такими, що спричинили зміни в структурі активів та зобов`язань підприємства і відбувалися в межах господарської діяльності. Крім того, спірні господарські операції позивача повністю підтверджені первинними документами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.2 ст.44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Отже, ведення бухгалтерського обліку власної господарської діяльності є складовою податкового обов`язку платника податків, пов`язаного з обчисленням податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються спеціальним Законом України від 16.07.1999 №996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі -Закон України №996-IV у редакції чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до положень вказаного Закону №996-IV - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996-XIV).

Відповідно до абзацу 5 статті 1 та частина 1 статті 9 Закону України №996-XIV, обліку підлягають господарські операцій, тобто дії або події, які викликають зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому, згідно з абзацом 11 статті 1, частини 1 статті 9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про такі операції та підтверджують факти їх здійснення.

Суд звертає увагу на те, що основним принципом, якому має відповідати ведення бухгалтерського обліку, є превалювання сутності над формою, що означає - облік операцій має здійснюватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац 8 статті 4 Закону №996-XIV).

Закон № 996-XIV також визначає порядок складення первинних документів, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік та їх обов`язкові реквізити.

Формування грошових вимірників у бухгалтерському обліку як джерел фінансового та податкового обліків, має здійснюватися платником податку на підставі оформлених у встановленому порядку документів, які підтверджують здійснення господарських операцій за їх сутністю. В іншому разі не можна вважати, що платник податків виконав податковий обов`язок належним чином.

Для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом №996-XIV. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу (підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України).

Відповідно до підпункту 131.1.1 пункту 131.1 статті 131 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з підпункту 139.1.1 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону №996-XIV).

Частиною 1 статті 6 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від24.05.95 №88 (далі Положення №88), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Згідно з пунктом 2.1 Положення №88, первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Надаючи правову оцінку щодо фінансово-господарських відносин позивача з ТзОВ Мастіг (код ЄДРПОУ 20815282) судом встановлено наступне.

ТзОВ Мастіг отримало ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками від 04.04.2018 №19-Л.

Між позивачем та ТзОВ Мастіг укладено договір купівлі-продажу 01-11-18 від 01.11.2018, згідно з умовами якого продавець (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (ТзОВ Мастіг) будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його (а.с. 92 т.1).

На підтвердження господарських відносин з ТзОВ Мастіг позивач надав суду копії: видаткових накладних від 24.12.2018 №№665-667, від 28.12.2018 №№698-704, 746-753, оборотно-сальдової відомості по рахунку 361, картку рахунку 361 з поденним відображенням в бухгалтерському обліку операцій, картку рахунку 281 з поденним відображенням операцій із зазначенням номеру накладної та номенклатури товару в кількісному виразі.

Позивач сформував для ТзОВ Мастіг податкові накладні №№1, 2, 3 від 24.12.2018, №45-51, 77-84 від 28.12.2018.

Щодо фінансово-господарських відносин позивача з ПП Арагас (код ЄДРПОУ 36026601) суд зазначає наступне.

ПП Арагас отримало дозвіл №0278.18.46 на виконання зведення, монтажу і демонтажу будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин від 21.05.2018.

Між позивачем та ПП Арагас укладено договір купівлі-продажу №10 від 26.02.2019, згідно з умовами якого продавець (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (ПП Арагас) на складі продавця або на об`єктах продавця товар згідно з накладними, а саме: суміші бетонні, пісок, цегла, залізобетонні кільця, плити днищ, плити покриття, металопрокат та інші будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його (а.с. 90 т.1).

На підтвердження реальності господарських відносин з ПП Арагас позивач надав суду копії видаткових накладних від 13.07.2019 №222, №221, від 08.07.2019 №158, від 11.07.2019 №174, від 12.07.2019 №182, від 05.07.2019 №149, від 06.07.2019 №150, від 01.07.2019 №122, від 02.07.2019 №130, відь09.07.2019 №163, від 01.07.2019 №125, від 04.07.2019 №142, від 02.07.2019 №133, від 11.07.2019 №180, від 03.07.2019 №137, від 01.07.2019 №123, від 09.07.2019 №166, від 03.07.2019 №135, від 11.07.2019 №179, від 06.07.2019 №152, від 06.07.2019 №152, від 05.07.2019 №145, від 10.07.2019 №173, від 11.07.2019 №175, від 09.07.2019 №167, від 01.07.2019 №126, від 08.07.2019 №155, від 06.07.2019 №151, від 04.07.2019 №144, від 11.07.2019 №177, від 12.07.2019 №183, від 09.07.2019 №165, від 01.07.2019 №124, від 02.07.2019 №134, від 12.07.2019 №184, від 05.07.2019 №148, від 01.07.2019 №127, від 12.07.2019 №185, від 12.07.2019 №181, від 06.07.2019 №153, від 01.07.2019 №128, від 08.07.2019 №159, від 10.07.2019 №172, від 10.07.2019 №172, від 05.07.2019 №146, від 10.07.2019 №170, від 04.07.2019 №140, від 02.07.2019 №129, від 04.07.2019 №141, від 08.07.2019 №156, від 13.07.2019 №191, від 10.07.2019 №171, від 05.07.2019 №147, від 13.07.2019 №188, від 03.07.2019 №213, від 11.07.2019 №176, від 08.07.2019 №207, від 10.07.2019 №169, від 06.07.2019 №204, від 06.07.2019 №154, від 04.07.2019 №197, від 09.07.2019 №164, від 09.07.2019 №161, від 11.07.2019 №178, від 12.07.2019 №186, від 08.07.2019 №160, від 13.07.2019 №189, від 03.07.2019 №196, від 09.07.2019 №218, від 10.07.2019 №219, від 03.07.2019 №138, від 08.07.2019 №157, від 10.07.2019 №168, від 13.07.2019 №187, від 06.07.2019 №205, від 03.07.2019 №139, від 04.07.2019 №200, від 08.07.2019 №217, від 05.07.2019 №202, від 06.07.2019 №216, від 13.07.2019 №190, від 02.07.2019 №193, від 05.07.2019 №203, від 13.07.2019 №210, від 13.07.2019 №192, від 05.07.2019 №215, від 03.07.2019 №194, від 04.07.2019 №198, від 06.07.2019 №206, від 04.07.2019 №199, від 03.07.2019 №136, від 02.07.2019 №132, від 03.07.2019 №195, від 12.07.2019 №209, від 02.07.2019 №212, від 05.07.2019 №201, від 04.907.2019 №214, 04.07.2019 №143, від 02.07.2019 №131, від 12.07.2019 №208, від 11.07.2019 №220, від 01.07.2019 №211, від 09.07.2019 №162, від 01.07.2019 №225, від 01.07.2019 №223, від 01.07.2019 №224, оборотно-сальдової відомості по рахунку 361, картку рахунку 361 з поденним відображенням в бухгалтерському обліку операцій, картку рахунку 281 з по денним відображенням операцій із зазначенням номеру накладної та номенклатури товару в кількісному виразі.

Позивач сформував для ПП Арагас податкові накладні №8 від 13.07.2019, №9 від 12.07.2019, №4 від 08.07.2019, №1 від 11.07.2019, №2 від 12.07.2019, №5 від 05.07.2019, №1 від 06.07.2019, №1 від 01.07.2019, №3 від 02.07.2019, №3 від 09.07.2019, 34 від 01.07.2019, №6 від 04.07.2019, №1 від 02.07.2019, №7 від 11.07.2019, №5 від 03.07.2019, №2 від 01.07.2019, №6 від 09.07.2019, №1 від 03.07.2019, №6 від 11.07.2019, №3 від 06.07.2019, №1 від 05.07.2019, №6 від 10.07.2019, №2 від 11.07.2019, №7 від 09.07.2019, №5 від 01.07.2019, №1 від 08.07.2019, №2 від 06.07.2019, №8 від 04.07.2019, №3 від 12.07.2019,№4 від 11.07.2019, №5 від 09.07.2019, №3 від 01.07.2019, №6 від 02.07.2019, №4 від 12.07.2019, №4 від 05.07.2019, №6 від 01.07.2019, №5 від 12.07.2019, №1 від 12.07.2019, №4 від 06.07.2019, №7 від 01.07.2019, №5 від 08.07.2019, №5 від 10.07.2019, №2 від 05.07.2019, №3 від 10.07.2019, №4 від 04.07.2019, №2 від 02.07.2019, №5 від 04.07.2019, №2 від 08.07.2019, №5 від 13.0887.2019, №4 від 10.07.2019, №3 від 05.07.2019, №2 від 13.07.2019, №9 від03.07.2019, №7 від 08.07.2019, №3 від 11.07.2019, №6 від 06.07.2019, №2 від 10.07.2019, №5 від 06.07.2019, №9 від 04.07.2019, №4 від 09.07.2019, №1 від 09.07.2019, №6 від 12.07.2019, №5 від 11.07.2019, №8 від 03.07.2019, №6 від 08.07.2019, №3 від 13.07.2019, №7 від 10.07.2019, №8 від 09.07.2019, №4 від 03.07.2019, №7 від 06.07.2019, №3 від 08.07.2019, №1 від 13.07.2019, №5 від 03.07.2019, №12 від 04.07.2019, №8 від 08.07.2019, №7 від 05.07.2019, №9 від 06.07.2019, №7 від 02.07.2019, №8 від 05.07.2019, №4 від 13.07.2019, №7 від 13.07.2019, №6 від 13.07.2019, №9 від 05.07.2019, №6 від 03.07.2019, №10 від 04.07.2019, №8 від 06.07.2019, №11 від 104.07.2019, №2 від 03.07.2019, №5 від 02.07.2019, №8 від 12.07.2019, №8 від 02.07.2019, №13 від 04.07.2019, №6 від 05.07.2019, №7 від 04.07.2019, №4 від 02.07.2019, №8 від 11.07.2019, №7 від 12.07.2019, №8 від 01.07.2019, №2 від 09.07.2019, №11 від 01.07.2019, №9 від 01.07.2019, №10 від 01.07.2019.

Надаючи правову оцінку фінансово-господарських відносин позивача з ТзОВ Талігр (код ЄДРПОУ 41883753) судом встановлено наступне.

ТзОВ Талігр отримало ліцензію на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками від 04.05.2018 №25-Л.

Між позивачем та ТзОВ Талігр укладено договір купівлі-продажу №24/10 від 24.10.2018, згідно з умовами якого продавець (позивач) зобов`язується передати у власність покупця (ТзОВ Талігр) будівельні матеріали, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його (а.с. 94 т.1).

На підтвердження реальності господарських відносин з ТзОВ Талігр позивач надав суду копії видаткових накладних від 28.12.2018 №№686-697, 705-729, оборотно-сальдової відомості по рахунку 361, картку рахунку 361 з поденним відображенням в бухгалтерському обліку операцій, картку рахунку 281 з по денним відображенням операцій із зазначенням номеру накладної та номенклатури товару в кількісному виразі.

Позивач сформував для ТзОВ Талігр податкові накладні №№33-76 від 28.12.2018.

Досліджені судом документи містять найменування учасників господарських операцій, обсяг реалізованого товару, наданих послуг, підписи сторін та відбитки печаток сторін, а отже дають змогу визначити, скільки товару/характер послуг реалізовано, за якою ціною, між якими контрагентами.

Також встановлено, що позивач орендує нежитлове приміщення площею 1960,0 м.кв. в смт.Куликів Львівської області, що підтверджується договорами №06/01-19 від 06.01.2019, №06/01 від 06.01.2017, актами приймання передачі приміщення в оренду від 06.01.2017, 06.01.2019.

Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44 ПК України, пункту 2.4 Положення № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак вони підтверджують реальність вчинених підприємством господарських операцій.

Водночас в ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.77 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд приходить до переконання, що усі спірні господарські операції позивача з його конрагентами ТзОВ Мастіг, ТзОВ Талігр, ПП Арагас є реальними, а також такими, що спричинили зміни в структурі активів та зобов`язань підприємства і відбувалися в межах господарської діяльності, повністю підтверджені первинними документами, про що також зазначено в самому ж акті перевірки від 06.09.2021р. №17377/13-01-07-01/40266233.

При проведенні перевірки контролюючому органу ТзОВ «Вельт Капітал» надано усі, належним чином оформлені, документи, які підтверджують факт здійснення фінансово- господарських відносин, вид, обсяг, якість операцій та розрахунків, що здійснювалися та підтверджують реальність та повноту відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням в деклараціях з податку на прибуток та з податку на додану вартість результатів господарських операцій ТзОВ «Вельт Капітал», зокрема, з ПП «Арагас» (36026601), з ТзОВ «Талігр» (41883753), з ТзОВ «Мастіг» (20815282). Податковому органу надано усі підтверджуючі документи щодо реалізації ТМЦ та реєстрації податкових накладних у термін, що визначений п.201.10 ст.201 ПК України по вищезазначених контрагентах, які зареєстровані податковим органом у встановлені законом терміни.

По усіх фінансового-господарських операціях, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, ТзОВ «Вельт Капітал» здійснило реалізацію товарів контрагентам (покупцям): ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас».

Висновки податкового органу ґрунтуються виключно на наявній податковій інформації, що міститься в інформаційних базах даних ДПС України щодо контрагентів, відповідно до якої, враховуючи реальний час здійснення операцій з контрагентами (покупцями), місцезнаходження відповідного майна контрагентів (покупців) та наявність (відсутність) у даних суб`єктів господарської діяльності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутність ділової мети господарських операцій з придбання та реалізації товарів містять ознаки нереальності їх здійснення та проведені з метою штучного формування витрат для покупців позивача.

Колегія суддів вважає, що відповідачем зроблено помилкові висновки про встановлення факту нереальності операцій з реалізації товарів контрагентам (покупцям) - ПП «Арагас», ТзОВ «Талігр», ТзОВ «Мастіг» у зв`язку з відсутністю у вказаних суб`єктів господарювання технічних, економічних та трудових ресурсів для отримання товарів в таких обсягах, а отримані кошти, перерахування яких останніми не пов`язано з постачанням товарів, кваліфікуються як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності позивача та не враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Доводи апелянта (відповідача) про те, що у ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр» та ПП «Арагас» не було відповідного технічного забезпечення і реальної можливості придбавати ТМЦ з метою подальшої реалізації, є безпідставними, оскільки в супереч вимогам ст.83 ПК України не довів відсутність у контрагентів основних і транспортних засобів на інших підставах, зокрема не надав ніяких доказів, які б підтверджували той факт, що контрагенти не здійснювали розрахунків з третіми особами за оренду основних та транспортних засобів. Крім того, умови договорів на реалізацію ТМЦ передбачають перехід права власності ТМЦ у власність покупця в момент передачі товару на складі позивача (Львівська область, смт. Куликів, вул.Шевченка, буд.80Б) або на об`єктах, де позивач виконує роботи.

Суд звертає увагу, що позивачем на підтвердження фактів фінансово - господарських операцій з контрагентами (покупцями) ТзОВ «Вельт Капітал» надано податковому органу до перевірки договори, видаткові накладні, акти наданих послуг, податкові накладні (зареєстровані належним чином в ЄРПН), платіжні доручення, сертифікати на ТМЦ, які містять усі необхідні реквізити, оборотно-сальдові відомості, у яких відображено списання реалізованих товарів та включених до складу доходу і зобов`язань по ІІДВ.

Окрім цього, під час податкової перевірки ТзОВ «Вельт Капітал» надано документи, які підтверджують факти попереднього придбання товарів, які в подальшому були реалізовані зазначеним контрагентам (покупцям), про що було зазначено в акті перевірки, а саме факт придбання товарів податковим органом під сумнів не поставлено навіть по ланцюгах проходження ТМЦ.

По кожному з вищеперерахованих покупців встановлено факт оплати ними за придбаний товар, факт існування товару підтверджений, перевіркою не встановлено неправомірності формування витрат по мірі отримання доходів за поставлений товар.

Податкові накладні, які складені на підтвердження здійснення реалізації товарів, зареєстровані в ЄРПН. По фактах поставках товарів ТзОВ «Вельт Капітал» отримано оплату за товари, що підтверджує наявність змін в структурі активів та пасивів підприємства.

Висновки відповідача, які наведені в апеляційній скарзі, не є підтверджені належними та достатніми доказами, оскільки містять у собі лише припущення і наявну у відповідача податкову інформацію про контрагентів (покупців) ТзОВ «Вельт Капітал» та витяг з бази даних Єдиного реєстру податкових накладних зазначених покупців. Факт реалізації ТМЦ ТзОВ «Вельт Капітал» під сумнів не поставлено, проте, у апеляційній скарзі та акті перевірки від 06.09.2021р. №17377/13-01-07-01/40266233 зазначено про порушення бухгалтерського та податкового обліку та невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару у самих контрагентів покупців, а не у позивача.

Суд зауважує, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами.

Будь-яка податкова інформація що наявна у інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами у тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом у розумінні процесуального закону.

У Акті перевірки вказано, що у ТзОВ Мастіг ТзОВ Талігр, ПП Арагас встановлено: реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, відповідно до податкових накладних, попередньо зареєстрованих в ЄРПН; відсутність можливості виконання операцій з постачання товарів та послуг наявним трудовим ресурсом; відсутність будь-якої інформації про зберігання товарів; відсутність інформації про власні або орендовані фонди, які необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Контролюючий орган встановив неможливість здійснення господарської операції з вищезазначеним товаром у зв`язку із відсутністю факту (джерела) його законного введення в обіг та/або реального задекларованого виробництва, а також з огляду на недостатню кількість працюючих та недостатню кількість основних фондів у контрагентів позивача.

Проте, контролюючий орган не навів жодних доказів, обґрунтованих об`єктивною інформацією, яка спростовувала б факти господарської діяльності позивача та його контрагентів.

Акт перевірки не містить посилань на відсутність у позивача документів бухгалтерського та податкового обліку. Жодних доказів про самостійне дослідження контролюючим органом обставин укладання Договорів позивача з указаними контрагентами, обізнаності суб`єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених позивачем грошових коштів Акт перевірки також не містить.

До того ж, як встановлено судом, відповідач не проводив перевірок контрагентів позивача, а обмежився дослідженням Єдиного реєстру податкових накладних та даними інформаційних баз ДПС, на підставі аналізу яких дійшов висновку про маніпулювання ТзОВ Мастіг, ТзОВ Талігр, ПП Арагас податковою звітністю з податку на додану вартість, а саме невідповідність придбаного та реалізованого товару.

Єдиний реєстр податкових накладних містить інформацію виключно про операції з платниками ПДВ, а також ті операції, за якими зареєстровано податкові накладні, тобто якщо якась операція здійснювалась контрагентами з підприємствами, які не є платниками ПДВ, то таких операцій указаний реєстр не відображає. Також у ЄРПН не відображаються операції по яких не зареєстровані податкові накладні. Тобто, ЄРПН не є універсальною базою даних про усі господарські операції, які здійснював контрагент, а з відомостей, які містяться у цьому реєстрі неможливо у повній мірі встановити наявність або відсутність факту придбання контрагентами товарів або послуг, необхідних для здійснення оскаржуваних господарських операцій.

Податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, а також податкова інформація, надана іншими контролюючими органами, не є належним доказом в розумінні процесуального закону, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів (позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 26.06.2018 у справі №826/3006/14, від 06.02.2018 у справі №821/589/17, від 29.03.2019 у справі №808/3412/16, від 16.04.2020 у справі № 805/5017/15-а).

На переконання колегії суддів, позивачем під час судового розгляду даної справи надана достатня кількість документів на підтвердження реальності здійснення спірних господарських операцій.

Зокрема, суд мав можливість пересвідчитись у тому, що реалізація позивачем товарів є необхідною умовою здійснення ним його господарської діяльності та спрямована на одержання доходу, тобто досягнення ділової мети за спірними господарськими операціями.

Заходи, які включали в себе використання офіційних джерел інформації, що характеризують діяльність ТзОВ «Мастіг», ТзОВ «Талігр», ПП «Арагас», які були вжиті позивачем з метою підтвердження їх добросовісності, в тому числі витребування від контрагента установчих та облікових документів, свідчать про обачність і обережність при виборі контрагента.

Щодо доводів апелянта про відсутність у контрагентів позивача необхідної, для ведення господарської діяльності, кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, складських приміщень, то такі не можуть свідчити про безтоварність Договорів купівлі-продажу. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджувалась можливість залучення покупцями позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладання цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок ТМЦ. Добросовісний платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків через те, що контрагент надав йому послуги/поставив товар, використовуючи при цьому неоформлених працівників. Крім того, контролюючим органом не здійснювалась перевірка чи придбаний контрагентами позивача товар потребував значних обсягів відповідних ресурсів, як і не перевірили наявність/відсутність у цих контрагентів об`єктивної можливості вчинити відповідні господарські операції.

При цьому суд зазначає, що відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів автоматично не унеможливлює реальне виконання ними господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Апеляційний суд також звертає увагу на ту обставину, що законодавством не пред`являються вимоги до суб`єктів підприємницької діяльності стосовно кількості працівників у штаті підприємства, наявність тих чи інших основних фондів, зокрема, складських приміщень, транспортних засобів тощо для здійснення господарської операції. Проте, податковий орган має довести, що відсутність таких ресурсів унеможливила в кожному конкретному випадку реальне виконання правочину.

Надаючи оцінку посиланням відповідача на відсутність у контрагентів позивача трудових та виробничих ресурсів, необхідних для здійснення задокументованих господарських операцій, суд зазначає, що доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до їх констатації в Акті перевірки.

Крім того, статтею 61 Конституції України установлений принцип індивідуальної відповідальності.

Жодною нормою чинного законодавства не визначена пряма залежність між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Нереальність господарських операцій щодо придбання платником товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо нього, адже закон іншого не передбачає.

При дотриманні контрагентом законодавчо установлених вимог щодо оформлення відповідних документів, підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах відсутні, якщо не установлені обставини що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що наведена у постановах від 04.06.2020 у справі №340/422/19, від 30.06.2020р у справі №440/426/19.

Зокрема, у постанові від 05.03.2020 (справа №826/9368/15) Верховний Суд зазначив наступне: "платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій".

Це можливе тільки у тому випадку, коли податковий орган надав у сукупності достатню кількість доказів, що підтверджують "безтоварність операцій" між платником податків та контрагентом. Відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: "неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Суд також зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що під час перевірки контролюючий орган встановив обставини, які б свідчили про умисел позивача на укладення договору з контрагентами без наміру створити наслідки, які передбачені договором.

У вказаній справі суд першої інстанції надав належну оцінку, що позивач при укладанні Договорів купівлі-продажу з контрагентами - ТзОВ Мастіг, ТзОВ Талігр, ПП Арагас керувався належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання умов Договорів, отримання прибутку товариством та право на отримання певних преференцій.

Суд встановив, що усі видаткові накладні, долучені позивачем до матеріалів справи, підписані представниками ТзОВ Мастіг, ТзОВ Талігр, ПП Арагас та засвідчені печатками вказаних підприємств. У той же сам не зазначення на окремих з них прізвища та ініціалів підписанта не може бути підставою для визнанням таких неналежним доказом реальності господарських операцій.

Судом відхиляються доводи апелянта про непредставлення позивачем до перевірки доказів транспортування товару до контрагентів, оскільки, як встановлено судом, придбаний товар контрагенти позивача вивозили власним транспортом.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні де, у відповідності до п.11.1, 11.3, 11.5 розділу 11 Основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках. У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Верховний Суд у постановах від 15.05.2019 у справі №804/12339/13-а та від 30.08.2019 у справі №804/17176/14 зазначав, що відсутність товарно-транспортних накладних або їх окремі недоліки не є обставиною, яка б давала беззаперечні підстави стверджувати, про відсутність у платника податків права на формування своїх даних податкового обліку, зокрема податкового кредиту/валових витрат оскільки, зазначені документи є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами перевезень, а не за договорами поставки.

Отже, відносно таких покликань скаржника суд зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. З урахуванням наведеного слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт реалізації/придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій.

Суд враховує, що під час перевірки позивача контролюючим органом не досліджувались первинні документи які підтверджують реальність (факт) учинення господарських операцій між товариством та його контрагентами, що є визначальною умовою для встановлення податкових зобов`язань, добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування своїх даних податкового обліку.

Встановленим підтверджується, що відповідачем не доведено, що кошти, які отримані в межах укладених договорів, мають ознаки активу, який слід враховувати у складі інших доходів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 5 «Дохід».

На підставі встановлених у справі фактичних обставин справи та наведеного правового регулювання, з урахуванням наведених правових позицій Верховного Суду під час розгляду справи з подібними правовідносинами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ Мастіг, ТзОВ Талігр, ПП Арагас не знайшли свого підтвердження в ході розгляду вказаної справи.

З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції про підтверджений рух активів у процесі здійснення господарських операцій, який є свідченням про спричинення господарськими операціями реальних змін майнового стану платника податків (позивача). А відповідно свідчить про реальність (фактичність) операцій та засвідчення їх відповідними документами первинного та податкового обліків.

Таким чином, оскаржене податкове повідомлення-рішення від 24.09.2021 №21036/13-01-07-01 визнається судом як протиправне, а тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу фактичних обставин справи та відповідних правових норм приходить до переконання що на обґрунтування прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем не наведено обставин, які б вказували на порушення позивачем податкового законодавства у спірних правовідносинах. Висновки та доводи відповідача не ґрунтуються на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у спірних правовідносинах.

Також колегія суддів зазначає, що право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з`ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року в адміністративній справі №380/17295/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЬТ КАПІТАЛ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Гуляк судді Н. В. Ільчишин Р. Й. Коваль Повний текст постанови суду складено 20.02.2023 року