Рішення

від 08.02.2023 по справі 278/3404/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/3404/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2023 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну зправу за позовною заявою ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Житомирській області, Державного агентства автомобільних доріг України, третя особа, яка не заявляє самостіних вимог щодо предмета спору, - ДП "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про визнання частково недійсною технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з вище вказаною зо повною заявою, у якій просить визнати недійсною технічну документацію із землеустрою, розроблену ДП «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут із землеустрою», щодо поділу земельної ділянки площею 20,5535 га, з кадастровим номером 1822085600:03:001:0044, що перебуває у постійному користуванні Служби автомобільних доріг України, в частині неправильного визначення координат поворотних точок меж із земельною ділянкою площею 0,1825 га, що знаходиться у власності ОСОБА_1 та розміщена по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що до неї перейшло право власності на земельну ділянку площею 0,1825 га (ділянка № НОМЕР_1 ), на якій розміщений житловий будинок з будівлями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому ОСОБА_1 звернулась до Служби автомобільних доріг у Житомирській області із заявою щодо підписання та погодження акту визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання площею 0,1825 га по АДРЕСА_1 , однак отримала відмову з підстав часткового розміщення даної земельної ділянки в межах смуги відведення автомобільної дороги загального користування державного значення М-21 Виступовичі-Житосмир-Могилів-Подільський на підставі технічної документації, розробленої ДП «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»; заборони такого погодження Державним агентством автомобільних доріг України.

Зазначене стало підставою для звернення до суду.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача Державного агентства автомобільних доріг України просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки землі на яких розміщені автомобільні дороги загального користування та комплекси інфраструктурних об`єктів для їх обслуговування за жодних обставин не можуть передаватись у користування або відчуження на користь фізичних осіб чи юридичних осіб приватного права (а.с. 64-72).

Представник відповідача Служби автомобільних доріг у Житомирській області у відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки спірна земельна ділянка, належить на праві постійного користування останнім, як правонаступнику Управлінню автошляхів № 12, з 1981 року (а.с. 106-113).

Представником ДП «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут» подано письмові пояснення (а.с. 136-141) у яких просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились; про розгляд справи сповіщались належним чином. У попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримували та просили задовольнити.

Представником ДП «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут» подано клопотання про розгляд справи без їх участі; у задоволенні позовних вимог просить відмовити (а.с. 176-177).

Представники відповідачів у судовому засіданні позовні вимоги не визнали; просили відмовити у їх задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Житомирським філіалом «Укрземпроект» 10.07.1981 року складено матеріали по видачі управлінню автомобільних шляхів № 12 республіканського об`єднання «Укрмагістраль» державного акту на право користування землею, розміщеного в межах землекористувань господарств Житомирського району (а.с. 116, 119-121)

Виконавчим комітетом Житомирської районної Ради народних депутатів на підставі рішення від 10.07.1981 року у 1981 році видано Управлінню автомобільних шляхів № 12 республіканського об`єднання «Укрмагістраль» державний акт на право користування землею серії Б № 022317 площею 478,7 га (а.с. 114-115).

06.07.1996 року розпорядженням Житомирської районної Ради народних депутатів Житомирської області на підставі розпорядження райдержадміністрації від 28.06.1996 року № 153 було надано Управлінню автомобільних шляхів № 12 у постійне користування 66,4 га землі, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-ЖТ №00768 від 06.07.1996 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 129 (а.с. 117-118).

27.10.2001 року ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності серії IV-ЖТ № 014870 на земельну ділянку площею 0,5387 га, що розташована на території с. Оліївка Оліївської сільської ради; землю передано для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, ведення особистого підсобного господарства (а.с. 12).

Рішенням Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області двадцять п`ятої сесії четвертого скликання від 08.12.2005 року затверджено матеріали по інвентаризації земельних ділянок, зайнятих під автодорогами та смугами відводу до них в межах с. Оліївка загальною площею 46,6630 га, в тому числі: лісів -15,5038 га, з них лісосмуг5,8771 га, чагарників9,6267 га, під дорогами29,5799 га, з них місцевими і проїздами6,4573 га та інших 1,5793 га; погоджено матеріали по інвентаризації земельних ділянок зайнятих під автодорогами та смугами відводу до них на території сільської ради за межами населених пунктів для посвідчення права постійного користування цими ділянками Службі автомобільних доріг в Житомирській області загальною площею 19,7636 га, відізвавши при цьому державний акт на право постійного користування землею, який був виданий управлінню автомобільних доріг № 12 (а.с. 125).

04.08.2006 року головою Житомирської районної державної адміністрації видано розпорядження № 599 (а.с. 174), яким затверджено технічну документацію по інвентаризації земельних ділянок та складенню державних актів на право постійного користування землею Службі автомобільних доріг в Житомирській області на території Житомирського району; передано Службі автомобільних доріг в Житомирській області в постійне користування земельні ділянки загальною площею 376,2952 га на території сільських та селищної рад згідно додатку № 1.

28.04.2007 року Службі автомобільних доріг в Житомирській області був виданий Державний акт серії ЯЯ № 074141 на право постійного користування земельною ділянкою площею 29,0348 га, що розташована на території Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, цільове призначення: для автомобільного транспорту, з кадастровим номером 1822080300:03:001:0044 (а.с. 122).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25.10.2018 року, зареєстрованого в реєстрі за № 7526 (а.с. 8) ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , після померлої ОСОБА_2 .

Як вбачається з копії державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_2 27.04.2001 року, останній на праві власності належала земельна ділянка для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства площею 0,5387 га, що розташована на території с. Оліївка Оліївської сільської ради Житомирського району (а.с. 12).

Маючи на меті визначити та погодити зовнішні межі даної земельної ділянки в натурі, отримати відповідні межові знаки, позивач звернулась до землевпорядної організації ТОВ «Геометр» та отримала відповідні акти (а.с. 15, 16).

Листом № 05-22/1759 від 27.08.2020 року Служба автомобільних доріг у Житомирській області на звернення ОСОБА_1 відмовила у погодженні зовнішніх меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , яка частково розміщена в межах смуги відведення автомобільної дороги (а.с. 13).

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Положеннямистатті 41 Конституції Українивстановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 19 Конституції Українизазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до вимог ч. 3ст. 152 ЗК Українипередбачено такі способи захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки: - визнання прав; - відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; - визнання угоди недійсною; - визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; - відшкодування заподіяних збитків; - застосування інших, передбачених законом, способів.

Технічна документація, про скасування якої заявлено позовну вимогу, є текстовими та графічними матеріалами, які самостійного правового значення не мають, була затверджена рішенням органу місцевого самоврядування, і саме таке рішення є підставою видачі державного акту про право власності на земельну ділянку.

Позивач просив визнати недійсними та скасувати технічну документацію із землеустрою, розроблену ДП «Житомирський науково-дослідний та проектний інститут із землеустрою», щодо поділу земельної ділянки площею 20,5535 га, з кадастровим номером 1822085600:03:001:0044, що перебуває у постійному користуванні Служби автомобільних доріг України, в частині неправильного визначення координат поворотних точок меж із земельною ділянкою площею 0,1825 га, що знаходиться у власності ОСОБА_1 та розміщена по АДРЕСА_1 , не заявляючи вимогу про скасування відповідного рішення сільської ради.

Відповідно до ст. ст.10,11,59,60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК України).

Отже, суд не може за своєю ініціативою перевіряти правомірність та скасовувати рішення органу місцевого самоврядування, якщо стороною не було заявлено таку позовну вимогу.

На переконання суду, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання недійсною технічної документації на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні Служби автомобільних доріг України не охоплюється юрисдикцією суду і не може бути самостійним предметом судового розгляду, оскільки зазначені обставини, що призвели до ймовірного порушення прав позивачки, можуть слугувати лише доказами на обґрунтування та підставою для підтвердження її правової позиції при пред`явленні позову у спосіб, передбачений ч. 3ст. 152 ЗК України, а відтак не є належним способом захисту права.

Аналогічні висновки щодо неможливості визнання в судовому порядку незаконною технічної документації на земельну ділянку, як самостійної позовної вимоги, зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2019 у справі № 128/3751/14-а (провадження № 11-1454апп18), які суди, відповідно до вимог ЦПК України, враховують при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З огляду на це вимога ОСОБА_1 про визнання недійсною технічної документації на земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні Служби автомобільних доріг України, задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 3 ст.12, частин 1,6ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд доходить висновку, що позивачка не довела належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами свої вимоги, оскільки такі не можуть бути самостійним предметом судового розгляду і є неналежним способом захисту права.

Керуючись ст. ст.76-81,258,259,263-265,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Житомирській області, Державного агентства автомобільних доріг України, третя особа, яка не заявляє самостіних вимог щодо предмета спору, - ДП "Житомирський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про визнання частково недійсною технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20.02.2023 року.

Суддя О. М. Дубовік