Рішення

від 21.02.2023 по справі 495/3923/22

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/3923/22

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

21 лютого 2023 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі головуючого одноособово - судді Шевчук Ю.В.,

за участю секретаря - Бучка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Шабівської територіальної громади про визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 17.06.2022 року до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Шабівської територіальної громади про визначення місця проживання дитини.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з відповідачем ОСОБА_2 вони перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з 2017 року по травень 2021 рік. Від спільного проживання сторони мають неповнолітню дитину - доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Починаючи з березня 2021 року стосунки з відповідачем ОСОБА_2 погіршувались та відповідач почала частіше залишати дитину з батьком, з травня 2021 року відповідач мешкає у м. Одеса.

Враховуючи вищезазначене, задля забезпечення інтересів неповнолітньої дитини сторін, позивач звертається до суду з позовом та просить визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, однак надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутністю, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, однак надала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, не заперечувала щодо встановлення місця проживання доньки з її батьком ОСОБА_1 .

В судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Шабівської територіальної громади не з`явився, однак надав до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_1 перебував з відповідачем ОСОБА_2 у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з 2017 року по травень 2021 рік. Від спільного проживання мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданого 03.05.2019 року Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №231.

З травня 2021 року відповідач ОСОБА_2 мешкає у м. Одеса. Даний факт, що ОСОБА_2 майже не приїжджає до доньки та не цікавиться її життям, підтверджується письмовими поясненнями сусідів позивача, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до довідки Шабівської сільської ради від 24.10.2022 року №06.1-09/06-01.8674 неповнолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає біля батька ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки-характеристики Шабівської сільської ради від 01.11.2022 року №10-01/3349 позивач ОСОБА_1 характеризується позитивно. Скарг відносно нього до Шабівської сільської ради не надходило. Офіційно не працевлаштований, але має постійний дохід. Працює по найму.

Неповнолітня дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відвідує ЗДО (ясла-садок) «Червона квіточка» комунальної форми власності Шабівської сільської ради с. Салгани (довідка від 07.10.2022 року №22) до дитячого садка дитину постійно приводить та забирає батько або бабуся, за дитячий садок батько сплачує своєчасно. Згідно характеристики дівчинка завжди охайна, врівноважена, вихована, добре розмовляє. Батько завжди відвідує батьківські збори.

Відповідно до акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 від 28.10.2022 року житловий будинок облаштований всім необхідним, створені належні умови для розвитку та виховання дитини.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно рішення виконавчого комітету Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району №125/2022 від 24.11.2022 року про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виходячи з інтересів дитини, доцільно визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 біля батька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

До правовідносин, які виникли між сторонами, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

У відповідності із вимогами ст.153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно ч. 1-2 ст. 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно вимог ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до положень ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

А відповідно до ч. 3 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

При вирішенні спору щодо місця проживання дітей, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік дітей, майновий стан батьків, що мають істотне значення, але насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Статтею 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.12.1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Верховний суд у своїй Постанові від 26.07.2021 року по справі № 202/7256/19 дуже слушно зазначив, що в більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Таким чином, ураховуючи вказаний вище висновок Великої Палати Верховного Суду,вимоги статті 51 Конституції України, статей 3, 9, 18 Конвенції про права дитини, статті 7 СК України, а також положення прецедентної практики Європейського суду з прав людини, при вирішенні справи, зокрема, про визначення місця проживання дитини встановлення обставин, які, на думку суду, забезпечують найкращі інтереси дитини та зазначення указаних обставин у відповідному рішенні є обов`язком суду.

Найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом при розгляді справ про визначення місця проживання дитини.

Позивачем ОСОБА_1 створені безпечні умови формування дитини, як особистості, забезпечено в сімейному оточенні дитини врівноважений психологічний стан, мати забезпечує розвиток дитини у безпечному, спокійному середовищі.

З урахуванням наведеного, суд погоджується та підтримує висновок органу опіки та піклування щодо доцільності визначення місця проживання дитини з батьком - ОСОБА_1 .

Керуючись ст.2,4-5, 12-13, 43,82,83,89, 259,263-265,268,273,274,279,354 ЦПК України, ст. 160 -161 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Орган опіки та піклування Шабівської територіальної громади про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення суду складено 21.02.2023 року.

Суддя: