Постанова від 26.01.2023 по справі 133/1360/22

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/1360/22

26.01.2023

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі головуючої судді Пєтухової Н.О.,

за участю секретаря судових засідань Драмарецького Є.В.,

розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив скасувати, як незаконну постанову інспектора реагування патрульної поліції ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Вовка Р.В., серії БАБ №152557 від 28.06.2022, якою на нього було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 та ч. 3 ст. 122 КУпАП, а справу закрити.

Обгрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 вказав, що за змістом оскаржуваної постанови, він 28.08.2021 в 11 год. 05 хв., в м. Козятині по вул. Довженка керував автомобілем «Volkswagen Transporter», д.н.з НОМЕР_1 , та не виконав вимоги знаку 2.2. «Проїзд без зупинки заборонено», а також в нього був відсутній обов`язковий технічний контроль на вказаний автомобіль, за що передбачена адміністративна відповідальність передбачена ч.1 ст. 122 та ч. 3 ст. 121 КУпАП. Цією ж постановою на нього накладено штраф в розмірі 340 грн. З вказаною постановою він не погоджується, та зазначає, що він дійсно 28.06.2022 в м. Козятині по вул.Довженка керував автомобілем «Volkswagen Transporter», д.н.з НОМЕР_1 , під`їзжаючи до перехрестя вул. Довженка з вул. Куликівського, безпосередньо на перехресті він помітив дорожній знак «STOP», та зупинився перед вказаним знаком на 5-10 секунд; впевнившись, що перехрестя вільне від інших транспортних засобів і перевагу в русі він нікому надавати не має, він рушив з місця та проїхав дане перехрестя. Через декілька хвилин після проїзду перехрестя його зупинили працівники поліції, та звинуватили його у порушенні правил дорожнього руху невиконанні вимоги знаку «проїзд без зупинки заборонено», та перевірили його водійські документи. На його заперечення щодо порушення ПДР, працівник поліції сказав, що якщо він заперечує, то йому знайдуть інше порушення. Вважає, що посилання працівника поліції на порушення ним вимог дорожнього знаку 2.2 ПДР України «Проїзд без зупинки заборонено» не відповідає дійсності, оскільки він зупинився перед вказаним знаком, та впевнившись в безпечності руху, продовжив рух. На його неодноразові вимоги надати докази порушення ним правил дорожнього руху поліцейський не реагував. Вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП незаконною, за відсутності факту порушення вимог 2.2 ПДР України.

Щодо порушення ним вимог ч.3 ст. 121 КУпАП, зазначив, що вказаний автомобіль він використовує для власних потреб, що не має на меті отримання прибутку, а отже не підпадає під обов`язковий технічний контроль, визначений переліком у Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою КМУ від 18 лютого 1997 року № 176. Крім того, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль «Volkswagen Transporter», д.н.з НОМЕР_1 , відноситься до транспортних засобів категорії М1, тобто до легкових транспортних засобів. Також відповідно до вказаного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль має повну масу 2390 кг, тобто його вантажопідйомність не перевищує 3500 кг, тобто є таким автомобілем, який не підлягає обов`язковому технічному контролю в силу ст. 35 ЗУ «Про дорожній рух». Отже, вважає, що постанова у справі винесена незаконно, з порушенням положень КУпАП, при відсутності події та складу правопорушення, при відсутності доказів вчинення правопорушення. Вважає, що його незаконно притягнуто до відповідальності за правопорушення, яких він не вчиняв.

Ухвалою суду від 13.07.2022 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.08.2022, у встановлений законом строк від представника відповідача, Головного управління Національної поліції у Вінницькій області І.Бешлея, надійшов відзив на позов, в якому він просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, мотивуючи тим, що дії поліцейського при складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, є законними, оскільки поліцейський діяв в межах діючого законодавства та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395. Постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст.ст. 258,283 КУпАП. Стягнення, передбачене ч.1 ст. 122 та ч. 3 ст. 121 КУпАП, накладено поліцейським у межах наданих йому повноважень і лише під час виконання службових обов`язків та були здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України, та зафіксовані у постанові про накладення адміністративного стягнення. Зазначив, що доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення. Візуальне спостереження за дотриманням ПДР працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, в силу ст. 254 КУпАП, акт фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП. Таким чином, обставини вчинення правопорушення стверджуються складеною постановою у справі про адміністративне правопорушення, а також особа, яку притягнуто до відповідальності.

До відзиву також надано DVD диск.

16.08.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначив, що на підтвердження вчинення ним правопорушення поліцейським надано відеозапис, однак зі змісту оглянутого відеофайлу не вбачається, що ним було вчинено правопорушення, зазначене в оскаржуваній постанові. Окрім того вважає, що вказаний відеозапис не може вважатись належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Після зупинки його транспортного засобу поліцейський вказав, що перед перехрестям стоїть знак «Стоп», який означає, що проїзд без зупинки заборонений, однак він, зрозумівши, що мова йде за перехрестя вулиць Довженка та провулку Довженка став пояснювати, що через несправність автомобіля не зміг зупинитись. Лише після того як вдома прочитав копію оскаржуваної постанови, то зрозумів, що мова йде за перехрестя вулиць Довженка та Куликівського. Зазначив, що на вказаному перехресті він виконав вимоги знаку 2.2.Правил дорожнього руху «Проїзд без зупинки заборонено», при цьому поліцейський знаходився на відстані більше як 300 метрів від вказаного перехрестя і міг не побачити його зупинки. Більше того вважає, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Посилання представника відповідача на те, що оскаржувана постанова є доказом вчинення ним правопорушень не відповідає дійсності, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення. Постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Зазначена представником відповідача у відзиві обставина, що він використовує автомобіль для отримання прибутку та у відповідності до ст.35 Закону України «Про дорожній рух» є таким, що підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю не відповідає дійсності та докази цьому відсутні. Доводи про те, що оскільки він використовую даний автомобіль для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку, то обов`язку проходити обов`язковий технічний контроль не має, як і інші його посилання на відсутність обов`язку проходити такий контроль, представником відповідача не спростовані. Інші докази вчинення ним правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП, представник відповідача не навів, оскільки вони відсутні.

Таким чином вважає, що заперечення відповідача викладені у відзиві на його позовну заяву не заслуговують на увагу та не можуть бути взяті до уваги судом при ухваленні рішення.

Позивач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак його представник адвокат Дем`янюк В.Б. просив справу слухати у відсутність позивача та за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити

Представник відповідача - Бешлей І.В. в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений.

Суд, дослідивши письмові докази приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що згідно з постановою серії БАБ №152557 від 28.06.2022 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за за ч. 1 ст. 122 та ч.3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн..

У постанові серії БАБ №152557 від 28.06.2022 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зазначено, що ОСОБА_1 , 28.06.2022 об 11 год. 05 хв. в м. Козятин по вул. Довженка, ОСОБА_1 , керуючи т/з «Volkswagen Transporter», д.н.з НОМЕР_1 , не дотримався вимог дорожнього знаку 2.2 «Проїзд без зупинки заборонено» та проїхав без зупинки, також відсутній ОТК на автомобіль, яким керував, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 та ч.3 ст. 121 КУпАП. У графі "До постанови додаються" жодних відомостей не зазначено.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно із ч. 2ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Статтею 245 КУпАПвстановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАПзакріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності з п. 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст.ст.73,74 КАС України, належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст.75,76 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 2 ст.61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Необхідність індивідуалізації адміністративної відповідальності передбачена також ч. 2 ст. 33 КУпАП, якою визначено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. У Кодексі конкретизовано й інші конституційні принципи, зокрема принцип рівності громадян перед законом (ст. 248).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Одна тільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог, суд виходить із того, що за приписами ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведеним конституційним положенням кореспондує ч.1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію».

Відповідно до ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух»,учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно із п. 8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію»,поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Приписами п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» та ст. 222 КУпАП передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично -дорожній мережі та розглядає справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивачеві ставиться у вину невиконання вимог дорожнього знаку 2.2 та відсутність обов`язкового технічного контролю на автомобіль, яким керував позивач.

Згідно із п. 8.1 ПДР визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до дорожнього знаку 2.2 "Проїзд без зупинки заборонено" - забороняється проїзд без зупинки перед розміткою1.12(стоп-лінія), а у разі, коли вона відсутня, перед знаком. Необхідно дати дорогу транспортним засобам, що рухаються дорогою, яка перетинається, а за наявності таблички7.8- транспортним засобам, що рухаються головною дорогою, а також праворуч рівнозначною дорогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, забороняється перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Як вбачається із дослідженого в судовому засіданні відеозапису, доданого до відзиву, останній не може вважатися належним доказом, оскільки оскаржувана позивачем постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить відповідного посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Такий висновок узгоджується з відповідною позицією, що викладена у постанові Верховного Суду у справі №524/1284/17.

Крім того, із наданого відеозапису, на думку суду, не можливо достеменно та поза розумним сумнівом дійти висновку, що водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Transporter», д.н.з НОМЕР_1 , підїзжаючи до перехрестя вул. Довженка з вул. Куликівського, не виконав вимоги знаку «проїзд без зупинки заборонено», оскільки відеозапис не містить моменту фіксації правопорушення, а відео починається з моменту, як водій був зупинений працівниками поліції та давав пояснення.

Що стосується, правопорушення в частині керування транспортним засобом за відсутності обов`язкового технічного контролю, слід зазначити наступне.

Адміністративна відповідальність за ч. 3 ст. 121 КУпАП настає за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов.

Відповідно до ч.ч.2-4 ст.35 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.93 №3353- XII, обов`язковому технічному контролю не підлягають: легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років, технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світло пропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання даної норми Кабінетом Міністрів України винесено Постанову від 30.01.2012 № 137, якою затверджений Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів.

Відповідно до п.1 даного Порядку № 137, вказаний Порядок визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Згідно положень п. 3 Порядку № 137, періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

В свою чергу у п.п.15 п.2 Порядку № 137 визначено: транспортний засіб, що використовується з метою отримання прибутку - транспортний засіб, що експлуатується юридичнимиособами, фізичними особами - підприємцями під час провадження господарської діяльності з метою отримання прибутку, фізичними особами під час виконання цивільно-правових угод з метою отримання прибутку.

За визначеннями, наведеними у Законі України «Про автомобільний транспорт» від 15.04.2001 № 2344-ІІІ (в редакції на момент виникнення спірних відносин):

автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів;

автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

У п.3 Положенні про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 08.05.93 № 340 передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на певні категорії, серед яких категорії:

В1 - квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , автомобіль «Volkswagen Transporter», д.н.з НОМЕР_1 , відноситься до транспортних засобів категорії М1, що відповідно до постанови КМУ від 22.10.2010 №1166 «Про єдині вимоги до конструкції та технічного стану колісних транспортних засобів, що експлуатуються», зокрема класифікації колісних транспортних засобів, є легковим автомобілем.

Крім того, відповідно до вказаного свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, автомобіль має повну масу 2390 кг, що підпадає під категорію транспортного засобу легковий, а у разі невикористання його з метою отримання прибутку, обов`язковому технічному контролю не підлягає.

Оскільки доказів того, що автомобіль використовується для комерційних цілей, приносить прибуток, позивач займається підприємницькою діяльністю немає, то відповідно до правил дорожньогоруху проходження технічного огляду не передбачено для даного автомобіля, оскільки даний автомобіль має вантажопідйомність до 3,5 тонн, позивач не займається підприємницькою діяльністю.

Таким чином, представник відповідача не надав суду достатніх доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч.3 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ст. 90 КАС України,суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

З огляду на викладене, оцінивши надані докази, суд вважає, що з боку ОСОБА_1 порушень, передбачених ч. 1 ст. 122 та ч.3 ст. 121 КУпАП, не вбачається, оскільки будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених в постанові, відповідачем не надано, а тому в діях позивача відсутній склад окреслених адміністративних правопорушень.

За змістом п.3 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За такого правового регулювання та обставин справи суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Частиною 1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, за наслідками розгляду справи необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 496 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 20, 77, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову серії БАБ №152557 від 28.06.2022, складену інспектором реагування патрульної поліції ВП №2 Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області Вовком Р.В., про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 та ч. 3 ст. 121 КУпАП, а справу закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 496 грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду набирає законної сили після розгляду справи Сьомим апеляційним адміністративним судом.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА

Дата документу 26.01.2023