ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" лютого 2023 р. Справа№ 910/3032/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Пашкіної С.А.
за участю секретаря судового засідання: Прокопенко О.В.
учасники справи:
за участю представників:
позивача - не з`явились
відповідача - не з`явились
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн пауер"
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 (дата складання та підписання повного тексту рішення: 24.10.2022)
у справі №910/3032/22 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кращий"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн пауер"
про стягнення 1 595 810,47 грн
УСТАНОВИВ:
ТОВ "Кращий" звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн пауер" про стягнення 1 595 810,47 грн заборгованості за договором постачання № 78 від 22.07.2021.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/3032/22 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн пауер" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кращий" борг у розмірі 1 429 313,18 грн, 3% річних у розмірі 13 690,93 грн, інфляційні у розмірі 54 842,27 грн, пеню у розмірі 85 843,46 грн, судовий збір у розмірі 23755,35 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 52 250,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що відповідач порушив свої зобов`язання за договорами, не здійснив оплату товару у повному обсязі, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 429 313,18 грн, факт існування якої належним чином доведений та відповідачем не спростований.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн пауер" подало апеляційну скаргу, у якій просило суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/3032/22 у частині задоволених позовних вимог. Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апелянта місцевим господарським судом необґрунтовано було задоволено позовні вимоги. Апелянт стверджує, що ТОВ "Грейн пауер" проаналізувавши наявну негативну інформацію щодо ТОВ «Кращий», скористалось правом на зупинення доплати ТОВ «Кращий» 15% вартості поставленого за договором товару.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив суд рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з огляду на її необґрунтованість.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою №910/3032/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн пауер", розгляд справи призначено на 18.01.2023.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 розгляд справи відкладено до 15.02.2023.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом установлено, що 22.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кращий" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейн Пауер" (покупець) укладено договір поставки № 78, за умовам якого постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити товар, згідно умов договору.
Згідно із умовами укладеної угоди, товаром за даним договором є пшениця 2,3,4 класу врожаю 2021 року. Постачальник здійснює поставку товару на умовах EXW Франко-елеватор (згідно "Інкотермс" 2020 року), за винятком застережень, прямо передбачених цим договором. Місце поставки визначається у Додаткових угодах до даного договору (пункти 1.2, 1.3 договору).
Відповідно до пунктів 2.1, 3.1 договору, кількість товару визначається у додаткових угодах до даного договору. Ціна за одиницю товару вказується у додаткових угодах до даного договору.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору, постачальник повинен здійснити поставку товару у строки, вказані в додаткових угодах до даного договору. Датою поставки вважається дата переоформлення товару по складських документах на елеваторі (ХПП) і підписання сторонами видатково-прибуткової накладної на партію товару.
За приписами пунктів 5.1, 5.2 договору, товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем: по кількості - відповідно до ваги, зазначеної в складській квитанції, у випадку несертифікованого зернового складу - актом прийму-передачі; за якістю - відповідно до документів, що підтверджують якість товару.
При передачі товару постачальник зобов`язаний надати покупцю належним чином завірені копії (з подальшим наданням у тижневий строк оригіналів) наступних документів: рахунок-фактуру на передану партію товару у формі електронного документа відповідно до вимог розділу 11 цього Договору; накладну на товар у формі електронного документа відповідно до вимогам розділу 11 цього Договору. Видаткові накладні підписуються з використанням сторонами електронного цифрового підпису (ЕЦП) протягом 1 (одного) робочого дня з дня отримання покупцем від постачальника такої видаткової накладної; надіслану через M.E.DocIS податкову накладну для її узгодження з покупцем перед реєстрацією, а також таку податкову накладну, зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних, після її погодження з покупцем; складську квитанцію та картку аналізу зерна, видану на ім`я покупця з обов`язковим зазначенням якісних характеристик товару (акт прийому-передачі); копія карантинного сертифікату (на вимогу покупця); копія ветеринарного свідоцтва (форма 2) на вимогу покупця); документи, передбачені пунктом 12.3 Договору.
Згідно з п. 6.1 договору, порядок оплати визначається сторонами у додаткових угодах до даного договору.
Договір набуває чинності з моменту його належного підписання сторонами і до повного виконання сторонами взаємних зобов`язань (п. 12.4 договору).
14.09.2021 сторонами підписано додаткову угоду № 4 до договору, якою, зокрема, установлено, що загальна кількість товару складає 200 т, +/- 5%; ціна товару, що поставляється за цією додатковою угодою, сплачується з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі згідно з діючим законодавством України; загальна вартість товару за цією додатковою угодою складає суму вартості всіх поставок; покупець здійснює оплату 85% вартості поставленої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника у строк два банківських дні з моменту отримання документів, передбачених у розділі 5 договору; залишок у розмірі 15% вартості поставленої партії товару оплачується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України.
На виконання додаткової угоди № 4 позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 1 609908,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 14 від 15.09.2021, актом приймання-передавання зерна № 89 від 15.09.2021, податковою накладною № 1 від 15.09.2021, рішенням про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН від 16.12.2021.
Відповідач в свою чергу оплатив частину вартості товару на суму 1 368 421,80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 909165161 від 16.09.2021.
05.11.2021 сторонами підписано додаткову угоду № 8 до договору, якою, зокрема, установлено, що загальна кількість товару складає 500 т, +/- 5%; ціна товару, що поставляється за цією додатковою угодою, сплачується з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі згідно з діючим законодавством України; загальна вартість товару за цією додатковою угодою складає суму вартості всіх поставок; покупець здійснює оплату 85% вартості поставленої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника у строк два банківських дні з моменту отримання документів, передбачених у розділі 5 договору; залишок у розмірі 15% вартості поставленої партії товару оплачується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України, але не раніше отримання завірених паперових копій документів, визначених в розділі 12 договору.
На виконання додаткової угоди № 8 позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 4325160,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 20 від 05.11.2021, актом приймання-передавання зерна № 128 від 05.11.2021, податковою накладною № 2 від 05.11.2021, квитанцією № 1 про реєстрацію податкової накладної 10.11.2021.
Відповідач в свою чергу оплатив частину вартості товару на суму 3 676 386,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 911086869 від 08.11.2021.
08.11.2021 сторонами підписано додаткову угоду № 9 до договору, якою, зокрема, установлено, що загальна кількість товару складає 430 т, +/- 5%; ціна товару, що поставляється за цією додатковою угодою, сплачується з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі згідно з діючим законодавством України; загальна вартість товару за цією додатковою угодою складає суму вартості всіх поставок; покупець здійснює оплату 85% вартості поставленої партії товару на розрахунковий рахунок постачальника у строк два банківських дні з моменту отримання документів, передбачених у розділі 5 договору; залишок у розмірі 15% вартості поставленої партії товару оплачується покупцем протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України, але не раніше отримання завірених паперових копій документів, визначених в розділі 12 договору.
На виконання додаткової угоди № 9 позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 2 772 416,65 грн, що підтверджується видатковою накладною № 22 від 09.11.2021, актом приймання-передавання зерна № 129 від 09.11.2021, податковою накладною № 5 від 09.11.2021, квитанцією № 1 про реєстрацію податкової накладної 11.11.2021. Відповідач оплатив частину вартості товару на суму 2 356 554,15 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 911116977 від 11.11.2021.
На виконання додаткової угоди № 9 позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 821269,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 23 від 09.11.2021, актом приймання-передавання зерна № 130 від 09.11.2021, податковою накладною № 6 від 09.11.2021, квитанцією № 1 про реєстрацію податкової накладної 11.11.2021. Відповідач оплатив частину вартості товару на суму 698 079,42 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 911116978 від 11.11.2021.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач частково виконав свої зобов`язання з оплати поставленого товару за вказаними видатковими накладними, оскільки сплачено 85% вартості поставленого товару за договором у розмірі 8 099 441,37 грн. Позивач стверджує, що оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар у повному обсязі, а саме, не погасив 15% вартості товару відповідно до п. 7 додаткових угод. Заборгованість відповідача становить 1429313,18 грн. Також позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 96157,90 грн, 3% річних в розмірі 15 497,12 грн та інфляційні у розмірі 54 842,27 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не установлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як установлено судом, спір у даній справі виник щодо несплати апелянтом грошових коштів у розмірі 1 429 313,18 грн, що становить 15% від вартості отриманого товару, з якої:
- 241486,20 грн за додатковою угодою № 4 відповідач повинен сплатити протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України,
- 648774,00 грн за додатковою угодою № 8 відповідач повинен сплатити протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України, але не раніше отримання завірених паперових копій документів, визначених в розділі 12 договору;
- 539052,98 грн за додатковою угодою № 9 відповідач повинен сплатити протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної з урахуванням всіх вимог чинного законодавства України, але не раніше отримання завірених паперових копій документів, визначених в розділі 12 договору.
Колегія суддів зазначає, що згідно із п. 5.4 договору, не зважаючи на отримання покупцем від постачальника товару та документів, визначених Договором, для здійснення оплати (доплати) вартості товару, покупець має право зупинити таку оплату (доплату) у випадку наявності ризику неотримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість по операціях із постачальником по цьому Договору до дати підтвердження податковим органом отримання покупцем відшкодування податку на додану вартість із сум, що підлягають оплаті. Аналогічне положення сторони передбачили в. 8 додаткових угод № 2, № 8, № 9 до договору.
З 2015 року в Україні весь процес адміністрування ПДВ: від реєстрації платником ПДВ до сплати та формування Реєстру заяв на відшкодування ПДВ здійснюється повністю он-лайн. У системі електронного адміністрування ПДВ (СЕА ПДВ) міститься вся інформація про об`єкти оподаткування, податкові зобов`язання в розрізі суб`єктів господарювання за КВЕДами і товарними групами (УКТЗЕД). Складовою СЕА ПДВ є електронна система управління ризиками при адмініструванні ПДВ, котра автоматично зупиняє реєстрацію ризикових податкових накладних.
Платник податку - постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 Податкового кодексу України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:
- суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;
- суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
- суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України установлено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
У податковому обліку з податку на додану вартість операції з придбання товарів (послуг) та суми податкового кредиту за такими операціями повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Податковий кредит має бути обов`язково підтверджений податковою накладною. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та/або його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності.
Колегія суддів відзначає, що реєстрація податкових накладних ТОВ "Кращий" і є фактом підтвердження податковим органом отримання ТОВ "Грейн Пауер" відшкодування податку на додану вартість із сум, що підлягають оплаті. Реєстрація податкових накладних ТОВ "Кращий" виключає ризики неотримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ "Грейн Пауер" по операціях з ТОВ "Кращий", оскільки такі ризики досліджуються та виявляються податковим органом саме на стадії перевірки податкових накладних під час їх реєстрації із застосуванням електронної системи управління ризиками при адмініструванні ПДВ.
Реєстрація всіх податкових накладних підтверджує те, що податковий орган погодився з тим, що ризиковість господарських операцій з ТОВ "Кращий" відсутня, а тому й відсутні підстави для недоотримання ТОВ "Грейн Пауер" бюджетного відшкодування ПДВ.
Таким чином у апелянта були відсутні правові підстави для призупинення оплати товару в частині 15% його вартості.
Щодо тверджень апелянта з приводу невиконання обов`язку позивача, установленого у додаткових угодах № 8, 9, з надання завірених паперових копій документів, визначених в розділі 12 договору, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно із п. 5.2 договору документи надаються в момент передачі товару або до початку поставки (п. 12.3.1 договору). Обов`язок з оплати 85% вартості поставленої партії товару пов`язаний з моментом отримання документів. Дії відповідача щодо оплати 85% вартості поставленої партії товару свідчать про виконання позивачем обов`язку надання документів.
Як зазначає позивач, документи були надані представнику відповідача нарочно, що не спростовано відповідачем. Більше того, суд звертає увагу, що протягом періоду взаємовідносин сторін за договором жодних претензій про ненадання усього обсягу документів відповідачем позивачу не пред`являлось.
Отже, з огляду на умови додаткових угод № 4, 8, 9 до договору, залишок у розмірі 15% вартості поставленого товару відповідач мав оплатити протягом трьох банківських днів з моменту реєстрації продавцем податкової накладної, а саме:
- 241486,20 грн за видатковою накладною № 14 від 15.09.2021 - до 21.12.2021 (податкова накладна № 1 зареєстрована 16.12.2021, а не 16.09.2021 як зазначає позивач);
- 648774,00 грн за видатковою накладною № 20 від 05.11.2021 - до 15.11.2021 (податкова накладна № 4 зареєстрована 10.11.2021);
- 415862,50 грн за видатковою накладною № 22 від 09.11.2021 - до 16.11.2021 (податкова накладна № 5 зареєстрована 11.11.2021);
- 123190,48 грн за видатковою накладною № 23 від 16.11.2021 - до 16.11.2021 (податкова накладна № 6 зареєстрована 11.11.2021).
Оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження сплати відповідачем заборгованості у розмірі 1429313,18 грн матеріали справи не містять, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15 497,12 грн та інфляційні у загальному розмірі 54 842,27 грн за період прострочення з 22.09.2021 по 18.03.2022.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013).
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, з урахуванням визначеного судом правильного початку періоду прострочення за поставкою 15.09.2021 (з 22.12.2021, а не з 22.09.2021), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 13 690,00 грн та інфляційні у розмірі 54 842,27 грн.
Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 96157,90 грн за загальний період прострочення з 22.09.2021 по 18.03.2022.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не установлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Зазначена правова позиція щодо розміру обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України є сталою та, зокрема, викладена в постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №910/10224/14, від 23.05.2018 у справі №910/15492/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.
Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі нездійснення покупцем платежу відповідно до умов Договору та специфікації, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості поставленого, але неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, з урахуванням визначеного судом правильного початку періоду прострочення за поставкою 15.09.2021 (з 22.12.2021, а не з 22.09.2021), колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 85 843,46 грн.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн пауер", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/3032/22, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2022 у справі №910/3032/22 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Оскільки під час ухвалення постанови 15.02.2023 були відсутні учасники справи, тому датою ухвалення цього судового рішення є дата його повного складення, зокрема 22.02.2023.
Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грейн пауер" на рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2022 у справі №910/3032/22 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 28.09.2022 у справі №910/3032/22 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Грейн пауер".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді С.І. Буравльов
С.А. Пашкіна
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 22.02.2023 |
Оприлюднено | 23.02.2023 |
Номер документу | 109127619 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Андрієнко В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні