Рішення

від 20.02.2023 по справі 910/12586/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.02.2023Справа № 910/12586/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕК-АВТО"

про стягнення заборгованості, розірвання договору фінансового лізингу та повернення об`єкту фінансового лізингу

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники:

від позивача - Шагін О.В.,

від відповідача - не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (далі - позивач, ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕК-АВТО" (далі - відповідач, ТОВ "ТРЕК-АВТО"), з вимогами про стягнення заборгованості, розірвання договору фінансового лізингу та повернення об`єкту фінансового лізингу.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу №12293-SME-FL від 21.12.2021 в частині своєчасної оплати лізингових платежів за період з 26.02.2022 по 04.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2022 прийнято позовну заяву ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12586/22, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 16.01.2023 о 10:20 год.

19.12.2022 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

03.01.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовче засідання, призначене на 16.01.2023, з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання не з`явився.

У підготовчому засіданні 16.01.2023 суд долучив до матеріалів справи відзив на позовну заяву та відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні, призначеному на 16.01.2023 суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.02.2023 о 10:00 год.

У судове засідання, призначене на 20.02.2023, з`явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України та те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2022 явка учасників справи у судове засідання визнана не обов`язковою, розгляд справи у судовому засіданні 20.02.2023 здійснювався за відсутності відповідача (його представника).

З інформації, наявної у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідач змінив місцезнаходження, яке визначено за адресою: Україна, 69014, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Краснова Миколи, будинок 18.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ГПК України справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа відноситься до виключної підсудності іншого суду.

Враховуючи наведене, суд визначає місцезнаходження юридичної особи відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та продовжує розгляд справи.

У судовому засіданні 20.02.2023 здійснювався розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

В судовому засіданні 20.02.2023 судом заслухане вступне слово позивача.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

У судовому засіданні 20.02.2023 судом здійснювалось з`ясування обставин справи та дослідження доказів.

Після завершення з`ясування обставин справи та дослідження доказів суд перейшов до судових дебатів, в яких представник позивача виступив з промовою (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 20.02.2023 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши учасників справи, з`ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд

УСТАНОВИВ:

21.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (далі - позивач, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕК-АВТО" (далі - відповідач, лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 12293-SME-FL (далі - Договір фінансового лізингу № 12293-SME-FL або Договір).

Договір складається із Загальних умов до договору фінансового лізингу (далі - "Загальні умови"), які є невід`ємною та публічною частиною письмового договору фінансового лізингу, в розумінні статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року №2664-111, а також Індивідуальної частини Договору фінансового лізингу № 12293-SME-FL (далі - Індивідуальна частина), яка є договором приєднання у розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, шляхом підписання лізингоодержувачем індивідуальної частини Договору, лізингоодержувач приєднується до публічної частини Договору - Загальних умов.

Загальні Умови знаходяться в загальному доступі та розміщенні на Офіційному сайті лізингодавця за адресою:

https://otpleasing.com.ua/agro-auto-fabrica/ та https://otpleasing.com.ua/passenger-саг/.

Відповідно до п. 2.2, 2.3 Загальних умов, вони застосовуються з врахуванням умов Індивідуальної частини Договору, що укладений між лізингодавцем та лізингоодержувачем. Якщо положення індивідуальної частини Договору суперечать положенням Загальних умов, для врегулювання відносин між лізингодавцем та лізингоодержувачем застосовуються положення Індивідуальної частини Договору.

Згідно з п. 4.1 Загальних умов лізингодавець зобов`язується передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, майно (далі - Об`єкт лізингу), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти Об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі, та інші платежі згідно з умовами Договору.

Строк користування лізингоодержувачем Об`єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу та зазначається в індивідуальній частині Договору. Строк лізингу починається з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі Об`єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше 1 (одного) року від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі Об`єкта лізингу (п. 4.2 Загальних умов).

Опис (найменування, марка, модель, рік випуску), технічні характеристики Об`єкта лізингу, Графік сплати лізингових платежів, Умови страхування та інші умови, щодо Об`єкта лізингу, що передається Лізингоодержувачу в лізинг, визначається Сторонами в індивідуальній частині Договору (п. 4.4 Загальних умов).

За умовами п. 5.1 Загальних умов, приймання лізингоодержувачем Об`єкта лізингу в лізинг оформляється шляхом складання Акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан Об`єкта лізингу і відповідність Об`єкта лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем, умовам і специфікаціям та умовам Договору.

Пунктом 5.3 Загальних умов передбачено, що з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Об`єкта лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням Об`єктом лізингу.

Протягом всього терміну дії Договору Об`єкт лізингу є власністю лізингодавця. З дати підписання Акту приймання-передачі (якщо інше не буде погоджено між лізингоодержувачем, лізингодавцем та продавцем письмово), лізингоодержувач має право користуватись Об`єктом лізингу у своїй господарській діяльності та зобов`язаний використовувати Об`єкт лізингу за його призначенням та згідно з умовами Договору (п. 6.1 Загальних умов).

Пунктом 8.1 Загальних умов передбачено, що лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, а також вартість послуг за організацію фінансування, відповідно до цих Загальних умов та Графіку. Всі платежі за Договором виконуються у розмірі та у дату платежу, а також у спосіб та на умовах, вказаних для відповідного платежу у цих Загальних умовах, Індивідуальній частині Договору, відповідному Графіку, рахунках виставлених лізингодавцем та інших документах лізингу, в залежності від випадку, та з урахування змін, що можуть відбуватись відповідно до положень документів лізингу. Сплачений лізингоодержувачем перший лізинговий платіж та вартість послуг за організацію фінансування не підлягають поверненню йому за будь-яких умов.

За умовами п. 8.2 Загальних умов лізингоодержувач зобов`язаний виконати на користь лізингодавця наступні лізингові платежі щодо Об`єкта лізингу: перший лізинговий платіж, який складається із: авансового лізингового платежу, в розмірі визначеному у відповідному Графіку, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості Об`єкта лізингу та має бути сплачений не пізніше дати платежу, вказаної у відповідному Графіку (п. 8.2.1); другий і всі наступні періодичні лізингові платежі складаються із: а) відшкодування вартості Об`єкта лізингу; б) винагороди лізингодавця (п. 8.2.3).

Пунктом 8.11 Загальних умов встановлено, що в разі недостатності суми сплаченої лізингоодержувачем (або третьою стороною за лізингоодержувача) для сплати загальної суми заборгованості, належної до сплати лізингоодержувачем за Договором, сплачена сума буде зараховуватись в наступному порядку: (1) погашення неустойки (пені, штрафів); (2) сплата прострочених платежів за Договором; (2) погашення прострочених лізингових платежів (починаючи з суми найдавнішої несплати); (3) сплата поточних лізингових платежів. Лізингодавець має право змінювати порядок погашення заборгованості, якщо останній вважає це за необхідне.

У п. 4 розділу 1 Індивідуальної частини Договору фінансового лізингу № 12293-SME-FL сторони визначили, що об`єктом лізингу є Дисковий лущильник Opall-Agri Pegas 8М, новий, 1 (одна) одиниця, серійний № К2018361.

Пунктом 11 розділу І Індивідуальної частини передбачено: лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, а також вартість послуг за організацію фінансування, відповідно до Загальних умов та Графіку, наведеному у розділі 3 Індивідуальної частини Договору (п. 11.1). Всі такі платежі виконуються в розмірі та у дату платежу, а також у спосіб та на умовах, вказаних для відповідного платежу у Загальних Умовах, Графіку, рахунках виставлених лізингодавцем та інших документах лізингу, в залежності від випадку, та з урахування змін, що можуть відбуватись відповідно до положень документів лізингу. Сплачений лізингоодержувачем перший лізинговий платіж та вартість послуг за організацію фінансування не підлягають поверненню, якщо інше не передбачено цим Договором або не буде погоджено сторонами (п. 11.2).

У Розділі 3 Індивідуальної частини, міститься Графік сплати лізингових платежів, з зазначенням дати платежу, суми щомісячного лізингового платежу, що підлягає сплаті, суми відшкодування вартості Об`єкту лізингу та винагороди, які є складовими лізингового платежу.

За умовами п. 9.1. Загальних Умов, кожна з наступних подій вважається істотним порушенням умов Договору лізингоодержувачем (далі - подія невиконання зобов`язання), зокрема, лізингоодержувач не сплатив або неповністю сплатив лізинговий платіж або будь-який інший платіж за Договором в дату платежу (п. 9.1.1).

Пунктом 9.2 Загальних Умов встановлено, що в будь-який час після настання події невиконання зобов`язань, лізингодавець за своїм рішенням, та без жодної шкоди для будь-яких інших прав лізингодавця за Договором, може: розірвати або відмовитись від Договору в односторонньому порядку з настанням наслідків, передбачених пунктом 9.3. Загальних умов, шляхом направлення повідомлення про відмову. Лізингоодержувач вважається повідомленим про відмову від Договору та його розірвання, якщо минуло шість робочих днів з дня, наступного за днем надсилання лізингодавцем відповідного повідомлення про відмову на поштову адресу вказану лізингоодержувачем в Індивідуальній частині Договору або в повідомленні про зміну адреси, та/або адресу електронної пошти лізингоодержувача, зазначену в Індивідуальній частині Договору. При цьому, всі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають (п. 9.2.4).

Пунктом 9.2 Загальних Умов також встановлено, що у разі настання події невиконання зобов`язань, передбаченої підпунктом 9.1.1 Загальних умов, лізингодавець має право реалізувати своє право відмови від Договору, передбачене підпунктом 9.2.4 Загальних умов, лише якщо невиконання (неналежне виконання) триває більше 60 (шістдесяти ) днів. В цьому ж випадку, лізингодавець має право вимагати повернення Об`єкта лізингу від Лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Стягнення за виконавчим написом нотаріуса провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 10.1 Загальних умов сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання своїх зобов`язань за Договором, якщо вказані затримки виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором. По закінченні дії обставин непереборної сили Сторони зобов`язані виконати свої зобов`язання за Договором в повному обсязі,

Пунктом 10.2 Загальних умов передбачено, що сторони зобов`язані письмово, не пізніше 10 (десяти) днів з моменту настання обставин непереборної сили, повідомити одна одну про настання таких обставин, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього Договору. Підтвердженням настання обставин непереборної сили є офіційне підтвердження таких обставин Торгово-промисловою палатою України або іншим компетентним органом.

Згідно з п. 10.3 Загальних умов, якщо обставини, вказані в пункті 10.1 Загальних Умов, продовжують діяти впродовж 60 днів з часу їх виникнення, то лізингодавець може прийняти рішення про розірвання Договору, а лізингоодержувач зобов`язаний повернути Об`єкт лізингу лізингодавцю протягом 10 (десяти) робочих днів з дати повідомлення лізингоодержувача. При цьому, лізингоодержувач сплачує лізингодавцю всі платежі, належні до сплати за Договором на дату повернення Об`єкта лізингу, та усі раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають.

Позивач зазначив, що належним чином виконав свої зобов`язання за Договором, зокрема передав відповідачу на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування Об`єкт лізингу (Дисковий лущильник Opall-Agri Pegas 8М, новий, 1 (одна) одиниця, серійний № К2018361), що підтверджується Актом приймання-передачі від 23.12.2021 до Договору фінансового лізингу № 12293-SME-FL від 21.12.2021, який підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за Договором в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів, внаслідок чого, за розрахунками позивача, за відповідачем за період з 26.02.2022 року по 04.11.2022 року обліковується заборгованість у розмірі 294 704,11 грн.

Позивач зазначив, що оскільки відповідач більш ніж 60 днів не виконує передбачених Договором зобов`язань по сплаті лізингових платежів, заборгованість за якими складає 294 704,11 грн, що є істотним порушенням умов Договору та призвело до того, що позивач позбавився того, на що розраховував при укладанні договору, то даний Договір підлягає розірванню за рішенням суду.

За доводами позивача, у разі розірвання Договору зобов`язання сторін припиняються, та як наслідок, у відповідача відсутні правові підстави для подальшого користування Об`єктом лізингу, в зв`язку з чим відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства Об`єкт лізингу підлягає поверненню позивачу, як власнику Об`єкту лізингу.

За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до суду з такими вимогами:

- стягнути з ТОВ "ТРЕК-АВТО" на користь ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" заборгованість по сплаті лізингових платежів за Договором фінансового лізингу №12293-SME-FL від 21.12.2021 у сумі 294 704,11 грн;

- розірвати Договір фінансового лізингу №12293-SME-FL від 21.12.2021, укладений між ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" та ТОВ "ТРЕК-АВТО";

- зобов`язати ТОВ "ТРЕК-АВТО" повернути ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" Дисковий лущильник Opall-Agri Pegas 8М, 2020 року виготовлення, серійний №К2018361.

Відповідач позов визнав частково в частині стягнення заборгованості з оплати лізингових платежів. В іншій частині проти позову заперечував з огляду на виникнення форс-мажорних обставин, а саме військової агресії російської федерації проти України та введення воєнного стану в Україні, які вплинули на платоспроможність відповідача та виконання ним зобов`язань за Договором. До відзиву на позовну заяву відповідачем додано копії електронних листів на підтвердження намірів відповідача мирним шляхом домовитись щодо реструктуризації заборгованості, які проігноровано позивачем. Відповідач заперечує доводи позивача про наявність умов для застосування ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України для дострокового розірвання Договору у зв`язку з істотним порушенням умов цього договору, оскільки такі, на думку відповідача, не настали. Так, відповідач вважає, що невиплата поточних лізингових платежів понад 60 днів об`єктивно пов`язана із неможливістю використовувати об`єкти лізингу в повному обсязі у зв`язку з військовою агресією рф і є нічим іншим як труднощами у виконанні Договору. Крім того, позивачем не доведено, що прострочення виконання оплати лізингових платежів є шкодою для ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ".

Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (ч. 4 ст. 191 ГПК України).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з статтею 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно приписів статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, який є належною підставою для виникнення у його контрагентів кореспондуючих прав і обов`язків.

Відповідно до частин 1, 7 статті 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне володіння та користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з частинами 1, 2 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 ЦК України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Загальні правові та організаційні засади фінансового лізингу в Україні визначає Закон України від 04.02.2021 № 1201-IX "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон України "Про фінансовий лізинг").

Статтею 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу повинен відповідати вимогам статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та цього Закону.

Статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу (ч. 1). До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором (ч. 2). З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу (ч. 3).

Пунктом 3 частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Відповідно до частини 6 статті 17 Закону України "Про фінансовий лізинг" договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Наведені приписи ГК України кореспондується з нормами статей 525, 526 ЦК України.

Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов Договору відповідач не здійснив повної та своєчасної сплати лізингових платежів, відповідно до Загальних умов та Графіку, наведеному у розділі 3 Індивідуальної частини Договору (п. 8.1 Загальних умов, п. 11.1, 11.2 Індивідуальної частини), за період з 26.02.2022 року по 04.11.2022 року.

На підтвердження заявленої суми заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з 26.02.2022 по 04.11.2022 у розмірі 294 704,11 грн позивач надав довідку № 031-01-3/379 від 08.11.2022 Відділення "Святошинське" АТ "ОТП Банк" у м. Києві.

Беручи до уваги вищенаведене, а також враховуючи, що сума заборгованості відповідача з оплати лізингових платежів за Договором у розмірі 294 704,11 грн підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення такої заборгованості, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" до ТОВ "ТРЕК-АВТО" про стягнення 294 704,11 грн заборгованість по сплаті лізингових платежів, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню повністю.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).

Разом з тим, законодавець передбачив випадки, коли розгляд питання про розірвання договору передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Так, згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою.

Згідно з умовами пункту 9.1. Загальних умов Договору сторони узгодили, що, кожна з визначених цим пунктом подій (далі - подія невиконання зобов`язання) вважається істотним порушенням умов Договору.

Зокрема, підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 Загальних умов подією невиконання зобов`язання, яка вважається істотним порушенням умов Договору, сторони визначили не сплату або неповну сплату лізингоодержувачем лізингового платежу або будь-якого іншого платіжу за Договором в дату платежу.

Факт несплати відповідачем лізингових платежів за спірний період підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у спірному випадку обставин, визначених умовами Договору як істотне порушення його умов, а відтак, наявність підстав для розірвання Договору за рішенням суду на вимогу позивача в порядку ч. 2 ст. 651 ЦК України, у зв`язку з істотним порушення Договору відповідачем.

Враховуючи наведене, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача про те, що позивач мав обгрунтувати характер та розмір збитків, завданих йому внаслідок порушення умов Договору. В спірному випадку сторони Договору встановили, які саме події вважаються істотним порушенням Договору, при цьому незалежно від завданої такою подією, яка є істотним порушенням умов Договору, шкоди другій стороні.

Стосовно посилань відповідача на неможливість виконання зобов`язання за Договором у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України та введенням воєнного стану в Україні, суд зазначає наступне.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 ЦК України).

Тобто, згідно чинного законодавства, можливе звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Тобто, обставина стає форс-мажорною для сторін правовідносин щодо тих чи інших зобов`язань виключно у разі доведення неможливості виконання конкретних зобов`язань. Отже, такі обставини, як оголошена чи неоголошена війна, військові дії, введення воєнного стану самі по собі не є абсолютними форс-мажорними обставинами.

Натомість відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислова палата України (ТПП України) від 28.02.2022 за № 2024/02.0-7.1 суд відхиляє, оскільки, лист ТПП України від 28.02.2022 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Більш того, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання (у даному випадку - за Договором фінансового лізингу № 12293-SME-FL від 21.12.2021).

Крім того, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач повідомляв позивача про неможливість виконання взятих на себе зобов`язань в порядку п. 10.2 Загальних умов Договору.

Судом враховано, що згідно з пунктом 10.3 Загальних умов Договору сторони узгодили, що якщо обставини, вказані в пункті 10.1 Загальних Умов (зокрема, війна), продовжують діяти впродовж 60 днів з часу їх виникнення, то лізингодавець може прийняти рішення про розірвання Договору, а лізингоодержувач зобов`язаний повернути Об`єкт лізингу лізингодавцю протягом 10 (десяти) робочих днів з дати повідомлення лізингоодержувача.

Твердження відповідача про те, що несплата лізингових платежів понад 60 днів є нічим іншим як труднощами у виконанні Договору та пропонування відповідачем різних варіантів розстрочення виконання зобов`язань, що ігнорується позивачем, суд оцінює критично. Суд звертає увагу, що у листі № 08-02/2022 від 02.08.2022, наданому відповідачем у відповідь на лист позивача щодо погашення заборгованості за договорами фінансового лізингу, відповідач зобов`язувався "з наступного місяця поновити щомісячну оплату нарахувань за лізинговими договорами" (тобто починаючи з вересня 2022 року), а у листі № 10-28/2022 від 28.10.2022 відповідач повідомив позивача, що "ТОВ "ТРЕК-АВТО" розраховує на грошові надходження протягом листопада-грудня 2022 року". Проте, відповідач не сплатив жодних платежів починаючи з 26.02.2022, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, відповідачем суду не надані.

Беручи до уваги встановлені судом обставини справи, вищенаведені умови укладеного між сторонами Договору та приписи частин 6 статті 17, пункту 7 частини 2 статті 21 Закону України "Про фінансовий лізинг", суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ "ОТП ЛІЗИНГ" до ТОВ "ТРЕК-АВТО" про розірвання Договір фінансового лізингу №12293-SME-FL від 21.12.2021 та зобов`язання відповідача повернути позивачу Дисковий лущильник Opall-Agri Pegas 8М, 2020 року виготовлення, серійний №К2018361, у зв`язку з чим позов у цих частинах підлягає задоволенню.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позову повністю, судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 31 931,22 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 165, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕК-АВТО" (Україна, 69014, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Краснова Миколи, будинок 18; ідентифікаційний код 37395334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; ідентифікаційний код 35912126) 294 704,11 грн (двісті дев`яносто чотири тисячі сімсот чотири гривні 11 коп.) заборгованості, 31 931,22 грн (тридцять одну тисячу дев`ятсот тридцять одну гривню 22 коп.) судового збору.

3. Розірвати Договір фінансового лізингу №12293-SME-FL від 21.12.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; ідентифікаційний код 35912126) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРЕК-АВТО" (Україна, 69014, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Краснова Миколи, будинок 18; ідентифікаційний код 37395334).

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕК-АВТО" (Україна, 69014, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул.Краснова Миколи, будинок 18; ідентифікаційний код 37395334) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (Україна, 01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43; ідентифікаційний код 35912126) Дисковий лущильник Opall-Agri Pegas 8М, 2020 року виготовлення, серійний №К2018361.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 22.02.2023

Суддя Оксана ГУМЕГА