Рішення

від 22.02.2023 по справі 910/14408/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2023Справа № 910/14408/22

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1) доТовариства з обмеженою відповіда льністю "Грона Плюс" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 3, корпус 2, офіс 9) простягнення 47 792 грн 26 коп.Представники сторін:не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

22.12.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" з вимогами до Товариства з обмеженою відповіда льністю "Грона Плюс" про стягнення 47 729 грн 26 коп. заборгованості за договором про надання послуг з фасування продукції переробки від 31.014.2020 № 447/НПФ/2020 та за договором надання послуг від 31.01.2020 № 448, в тому числі: 40 247 грн 70 коп. основної заборгованості, 4 001 грн 81 коп. пені, 2 218 грн 84 коп. штрафу, 254 грн 72 коп. 3 % річних та 1 006 грн 19 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеними сторонами договору про надання послуг з фасування продукції переробки від 31.014.2020 № 447/НПФ/2020 та договору надання послуг від 31.01.2020 № 448 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 40 247 грн 70 коп. Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов`язань позивачем нараховано 4 001 грн 81 коп. пені, 2 218 грн 84 коп. штрафу, 254 грн 72 коп. 3 % річних та 1 006 грн 19 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2022 відкрито провадження у справі № 910/14408/22, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Станом на 22.02.2023 відповідачем вимог ухвали суду від 23.12.2022, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 05.01.23, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105493291188.

З огляду на вищевикладене, Товариства з обмеженою відповіда льністю "Грона Плюс" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва.

ВСТАНОВИВ:

31.01.2020 між Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (позивач у справі, виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповіда льністю "Грона Плюс" (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір про надання послуг з фасування продукції переробки № 447 НПФ/2020, за умовами якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з фасування продукції переробки (надалі - послуги), в обсязі, на умовах та в строки, що визначені договором, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх вартість.

Умовами пунктів 2.3.1 та 2.3.2 договору визначено, що прийняти від виконавця результати надання послуг шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам договору, та оплатити надані послуги в розмірах і строки, передбачені договором.

Згідно з пунктом 3.1 договору сума договору не є фіксованою і складається з вартості усіх наданих послуг, протягом строку дії договору, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг.

У відповідності до пункту 3.3 договору за надання послуг замовник здійснює оплату виконавцю після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих, послуг, протягом п`яти банківських днів після отримання виставленого виконавцем рахунку.

Пунктом 3.6 договору сторонами погоджено, що передача наданих послуг виконавцем та приймання їх результатів замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом 5 (п`яти) робочих днів після фактичного надання послуг.

У разі, якщо протягом строку, який вказаний у пункті 3.6. замовник не поверне підписаний акт приймання-передачі наданих послуг і не надасть обґрунтовану письмову відмову від його підписання, акт приймання-передачі наданих послуг вважається підписаним, а послуги прийнятими замовником без зауважень (пункт 3.7 договору).

Згідно з пунктом 9.1 договору договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 30 червня 2020 року.

Крім того, 31.01.2020 Акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповіда льністю "Грона Плюс" (замовник за договором) укладено договір надання послуг № 448, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати по завданню замовника послуги по завантаженню автомашин, вагонів, контейнерів власною продукцією АТ "ДПЗКУ" та філії АТ "ДПЗКУ" "Богданівецький КХП", за адресою: 31345, Хмельницька область, Хмельницький район, селище Богданівці, вул. Привокзальна, 1, а замовник зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх вартість на умовах цього договору.

Умовами пунктів 2.1-2.3 договору сторони погодили, що вартість послуг за договором визначається сторонами по факту їх надання згідно тарифів встановлених виконавцем, визначених у додатку № 1 до договору, що є невід`ємною частиною даного договору. За результатами кожного календарного місяця вартість наданих послуг фіксується в актах наданих послуг. Акт про надані послуги підписується сторонами до 5-го числа місяця, наступного за календарним місяцем, в якому фактично надавалися послуги.

Відповідно до пункту 3.1 договору розрахунки за надані послуги проводяться на підставі отриманого акту наданих послуг виконавця, шляхом оплати замовником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати його виставлення виконавцем.

Згідно з пунктом 11.1. договором цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 30 червня 2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Дослідивши зміст укладених договорів, суд дійшов до висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, позивачем на виконання умов договору про надання послуг з фасування продукції переробки від 31.014.2020 № 447/НПФ/2020 були надані послуги на загальну суму 31 697 грн 70 коп., що підтверджується виставленими позивачем видатковою накладною № 24 від 29.02.2020 та актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 62 від 29.02.2020, а також рахунком на оплату № 55 від 29.02.2020.

Також, на виконання умов договору надання послуг від 31.01.2020 № 448 позивачем були надані послуги на загальну суму 8 550 грн 00 коп., що підтверджується виставленим позивачем актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 63 від 29.02.2020

Судом встановлено, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не підписані відповідачем, проте відповідачем не надано вмотивованої письмової відмови від їх підписання, у зв`язку з чим надані послуги вважаються такими, що прийняті в повному обсязі.

Крім того, у відповідності до умов договору надання послуг від 31.01.2020 № 448 оплата послуг не ставиться в залежність від підписання/не підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг).

Судом встановлено, що замовник в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг ринку та оплати спожитої електроенергії, у зв`язку з чим в останнього виникла заборгованість перед виконавцем за виконані роботи у розмірі 40 247 грн 70 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати наданих послуг у розмірі 40 247 грн 70 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача претензії щодо сплати суми заборгованості, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описів кладення у цінні листи, списків згрупованих відправлень та фіскальних чеків. Проте, вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов`язку з оплати вартості послуг за договором про надання послуг з фасування продукції переробки від 31.014.2020 № 447/НПФ/2020 та договором надання послуг від 31.01.2020 № 448, та факту наявності заборгованості за отримані послуги у розмірі 40 247 грн 70 коп., вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 001 грн 81 коп. пені, 2 218 грн 84 коп. штрафу, 254 грн 72 коп. 3 % річних та 1 006 грн 19 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення 27.09.2022 по 12.12.2022.

Суд зазначає, що у разі прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, підлягають стягненню річні відсотки відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Пунктом 4.3 договору про надання послуг з фасування продукції переробки від 31.014.2020 № 447/НПФ/2020 сторонами погоджено, що у разі порушення строків розрахунків, відповідно до п. 3.3 договору, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф в розмірі 7 (семи) відсотків від вказаної суми.

Пунктом 5.2 договору надання послуг від 31.01.2020 № 448 сторонами погоджено, що у разі несвоєчасної оплати рахунку за проведені роботи замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла на період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми.

Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України та застосування відповідальності відповідно до умов договорів.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в частині штрафу, пені, процентів річних та інфляційних втрат суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення пені, інфляційних втрат та процентів річних судом встановлено, що розмір пені, інфляційних втрат та процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 001 грн 81 коп. пені, 2 218 грн 84 коп. штрафу, 254 грн 72 коп. 3 % річних та 1 006 грн 19 коп. інфляційних втрат, нарахованих за загальний період прострочення 27.09.2022 по 12.12.2022, визнаються судом обґрунтованими.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповіда льністю "Грона Плюс" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 3, корпус 2, офіс 9, ідентифікаційний код 42374562) на користь Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 1, ідентифікаційний код 37243279) 40 247 (сорок тисяч двісті сорок сім) грн 70 коп. заборгованості, 4 001 (чотири тисячі одна) грн 81 коп. пені, 2 218 (дві тисячі двісті вісімнадцять) грн 84 коп. штрафу, 254 (двісті п`ятдесят чотири) грн 72 коп. 3 % річних, 1 006 (одна тисяча шість) грн 19 коп. інфляційних втрат та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька