Рішення

від 21.02.2023 по справі 922/1954/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1954/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянова О.О.

при секретарі судового засідання Катречко Д.С.

розглянувши матеріали справи та заяви (вх. № 3942 від 16.02.2023 року) позивача про ухвалення додаткового судового рішення

за позовом Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав", 01021, м. Київ, вул. Шовковича, буд. 10, оф. 28 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутрадіотехніка - телекомпанія Орбіта - ТВ", 64102, Харківська обл., м. Первомайський, Мікрорайон 1/2, буд. 58 прозобов`язання виконання договоруза участю представників сторін:

позивача: не зявився;

відповідача: Величко А.О.

ВСТАНОВИВ:

Громадська спілка "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" звернулась до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутрадіотехніка - телекомпанія Орбіта - ТВ" про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутрадіотехніка - телекомпанія Орбіта - ТВ" виконати вимоги пункту 3.1. договору № 12-03/10/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення від 24.06.2021 року, укладеного з Громадською спілкою "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав", в частині наступного:

- надати Громадській спілці "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" інформацію щодо найменувань програм організацій мовлення, які ретранслюються Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутрадіотехніка- телекомпанія Орбіта - ТВ", та інформацію про кількість абонентів станом на 24.06.2021 року;

- надати Громадській спілці "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" інформацію щодо найменувань програм організацій мовлення, які ретранслюються Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутрадіотехніка- телекомпанія Орбіта - ТВ", та інформацію про кількість абонентів за третій квартал 2021 року, четвертий квартал 2021 року, перший квартал 2022 року, другий квартал 2022 року, третій квартал 2022 року, якщо у звітному кварталі відбулися зміни;

- сплатити за надання дозволу за другий квартал 2021 року, третій квартал 2021 року, четвертий квартал 2021 року, перший квартал 2022 року, другий квартал 2022 року, третій квартал 2022 року на поточний рахунок Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" суму винагороди (відрахування), розрахованої у відповідності до договору.

Рішенням Господарського суд Харківської області від 15.02.2023 року позов задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутрадіотехніка - телекомпанія Орбіта - ТВ" виконати вимоги пункту 3.1. договору № 12-03/10/20 про надання дозволу на кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення від 24.06.2021 року, укладеного з Громадською спілкою "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав", в частині наступного:

- надати Громадській спілці "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" інформацію щодо найменувань програм організацій мовлення, які ретранслюються Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутрадіотехніка- телекомпанія Орбіта - ТВ", та інформацію про кількість абонентів станом на 24.06.2021 року;

- надати Громадській спілці "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" інформацію щодо найменувань програм організацій мовлення, які ретранслюються Товариством з обмеженою відповідальністю "Побутрадіотехніка- телекомпанія Орбіта - ТВ", та інформацію про кількість абонентів за третій квартал 2021 року, четвертий квартал 2021 року, перший квартал 2022 року, другий квартал 2022 року, третій квартал 2022 року, якщо у звітному кварталі відбулися зміни.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутрадіотехніка - телекомпанія Орбіта - ТВ" на користь Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" 2 481,00 грн. судового збору.

16.02.2023 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 3942 від 16.02.2023 року) позивача про ухвалення додаткового судового рішення, у якій позивач, просить суд, прийняти заяву про ухвалення додаткового судового рішення до розгляду. Ухвалити додаткове рішення у справі, яким здійснити розподіл судових витрат за результатами розгляду справи, та стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснювати без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 17.02.2023 року прийнято до розгляду заяву (вх. № 3942 від 16.02.2023 рок) позивача про ухвалення додаткового судового рішення та призначено її до розгляду у судовому засіданні на "21" лютого 2023 р. о(б) 10:15 год. Запропоновано учасникам справи надати письмові пояснення (заперечення) щодо заяви (вх. № 3942 від 16.02.2023 рок) позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

20.02.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 4070/23) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, у якому відповідач, просить суд, зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які відлягають розподілу між сторонами до 5000,00 грн., та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами від 20.02.2023 року розглядати за участю представника відповідача.

20.02.2023 року від відповідача через канцелярію суду надійшли заперечення (вх. № 4071/23) щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, у якій відповідач просить суд, зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які відлягають розподілу між сторонами до 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 21.02.2023 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.

Уповноважений представник позивача, у призначене судове засідання щодо розгляду заяви (вх. № 3942 від 16.02.2023 року) про ухвалення додаткового судового рішення, не з`явився. При цьому, у наданій до суду заяві, а саме у пункті 3 прохальної частини, просив суд, розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснювати без участі представника.

Суд дослідивши матеріали справи, та заяви (вх. № 3942 від 16.02.2023 року) про ухвалення додаткового судового рішення, дійшов до висновку про задоволення клопотання позивача викладеного у пункті 3 прохальної частини заяви про здійснення розгляду заяви без участі представника позивача.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача надав усні заперечення та просив суд задовольнити клопотання, та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши заяву (вх. № 3942 від 16.02.2023 року) позивача про ухвалення додаткового судового рішення, суд виходить з наступного.

В обґрунтування наданої до суду заяви, позивач зазначає, що під час подання позовної заяви, позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн., які останній очікує понести у зв`язку із розглядом справи, та приєднав до матеріалів справи документи, які це підтверджують. У зв`язку і чим, позивач звернувся із відповідним клопотанням до суду.

Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно вимог частин 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Разом із тим, в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 7 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Як вбачається із матеріалів справи № 922/1954/22 року, позивачем у позовній заяві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складається, із судового збору у розмірі 2 481,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Суд має оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання вищевказаних вимог 16.02.2023 року через канцелярію суду надано заяву (вх. № 3942) про ухвалення додаткового судового рішення, у якій позивач, просить суд стягнути із відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 20 000,00 грн., разом із доказами у підтвердження заявленої до стягнення суми, а саме: актом прийому передачі наданих послуг від 15.02.2023 року на суму 20000,00 грн.

Крім того, позивачем разом із позовною заявою, було надано до суду копії:

-договору № 01/02/2020 про надання професійної правничої допомоги від 28.02.2020 року укладеного між Адвокатським об`єднанням «Гур`єв та партнери» та Громадською спілкою «Коаліція аудіовізуальних і музичних прав»;

- додаткової угоди до договору № 01/02/2020 про надання професійної правничої допомоги від 28.02.2020 року про продовження строку дії договору;

- додаткової угоди № 141 від 29.09.2022 року до договору № 01/02/2020 про надання професійної правничої допомоги від 28.02.2020 року щодо визначення суми гонорару;

-свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ № 2064 від 18.01.2017 року;

-довіреності від 29.09.2022 року.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображення в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Судом, здійснено перевірку розрахунків позивача зазначених у акті прийому передачі наданих послуг від 15.02.2023 року та встановлено, що як вбачається із наданих документів, адвокатом були надані наступні послуги, а саме: у період з 29.09.2022 року по 15.02.2023 року Адвокатським об`єднанням «Гур`єв та партнери» були надані наступні види правничої допомоги у рамках господарського судочинства щодо виконання договору № 12-03/10/20 про надання дозволу кабельну ретрансляцію об`єктів авторського права і суміжних прав, крім прав організацій мовлення на програми організацій мовлення віл 24.06.2021 року із Товариством з обмеженою відповідальністю «Побутрадіотехніка - телекомпанія Орбіта - ТВ" (ЄДРПОУ 22618019), справа 922/1954/22:

-надання усних/письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики (4 години) 4000,00 грн.;

-складання, оформлення і надсилання відповіді на відзив, інших заяв з процесуальних питань, включаючи роботу помічника адвоката (5 годин) 5000,00 грн.;

-представництво інтересів клієнта у місцевому господарському суді (з судових засідання) 6000,00 грн.

Загальна сума винагороди (гонорару) за надані послуги складає 20000,00 грн.

Крім того, як вбачається із пункту 3 додаткової угоди № 141 від 29.09.2022 року до договору № 01/02/2020 про надання професійної правничої допомоги від 28.02.2020 року сторони визначили, що загальна сума гонорару (винагороди) складає 20000,00 грн. та сплачується клієнтом протягом 15 робочих днів з дати ухвалення місцевим господарським судом судового рішення, яким закінчується провадження.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Крім того, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/18402/19 у постанові від 28.12.2020 року, зазначив, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи.

Заперечуючи проти наданої до суду заяви (вх. № 3942 від 16.02.2023 року) позивача про ухвалення додаткового судового рішення, відповідач у запереченнях вх. № 4071 від 20.02.2023 року, зазначає, що розмір заявлених витрат є завищеним, справа не є складною, є типовою та поширеною для позивача, такою, що не потребує значних правових навичок для її ведення. Більшість обсягу позовної заяви займає цитування норм права та установленої практики, пошук якої не потребує унікальних фахових навичок чи надмірних витрат часу та зусиль. За відомостями веб ресурсів «Судова влада України», який є відкритим та загальнодоступним, наявні аналогічні позови зі сторони позивача, що свідчить про використання позивачем типового бланку позову. У зв`язку зі чим, відповідач вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню на 75 %, тобто до 5000,00 грн.

Предметом спору у даній справі є зобов`язання відповідача виконати пункт договору, який укладено на підставі рішення суду, тому підготовка не вимагає значного обсягу юридичної та технічної роботи, нормативно правове регулювання спірних правовідносин у даному питання не змінювалось, справа не є складною, підготовка її до розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль; позовна заява охоплює невиконання відповідачем зобов`язань за пунктом договору, що не потребує значного часу для підготовки. Також відповідач зазначає, що позовна заява складена на 6 аркушах, значного часу та обсягу юридичної та технічної роботи не займає, оскільки позивач використовує типовий шаблон даної позовної заяви, оскільки в із відомостей з Єдиного реєстру вбачається щодо наявності сотні справ за участю позивача. Збирання доказів у справі також не потребує багато часу, при цьому до позовної заяви позивачем додано лише роздруківки судових рішень у справі № 922/3649/20, та копії документів які підтверджують правосуб`єктність учасників справи та повноваження представників. Відповідь позивача від 19.12.2022 року складено на 3 аркушах, що в свою чергу, також не вимагає великої кількості часу на його складання.

Щодо участі представників у судових засіданнях, відповідач зазначає, що представник позивача приймав участь у 3 судових засіданнях, а саме: 07.12.2022 року, 08.02.2023 року та 15.02.2023 року. Розгляд справи у цих судових засіданнях відбувався швидко, кожне судове засідання приблизно займає 10-20 хвилин. У зв`язку із чим, за твердженнями відповідача, є справедливою та співмірною компенсація витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Суд дослідивши матеріали справи, та розглянувши клопотання відповідача (вх. № 4070 від 20.02.2023 року) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та клопотанні відповідача (вх. № 4071 від 20.02.2023 року) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката викладене у наданих до суду запереченнях, зазначає наступне.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі № 910/906/18.

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тому, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

З аналізу судової практики Верховного Суду (постанови КГС ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18) вбачається, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображенні в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 10.1. договору № 01/02/2020 про надання професійної правничої допомоги від 28.02.2020 року сторони визначили, що розмір гонорару (винагороди) за надання професійної правничої допомоги та порядок його сплати визначається сторонами у порядку, що передбачений пунктом 2.4. договору.

Остаточний розмір гонорару (винагороди) за надання професійної правничої допомоги та / або порядок його сплати визначається сторонами шляхом підписання акту (пункт 10.2. договору).

Крім того, як вбачається із пункту 3 додаткової угоди № 141 від 29.09.2022 року до договору № 01/02/2020 про надання професійної правничої допомоги від 28.02.2020 року сторони визначили, що загальна сума гонорару (винагороди) складає 20000,00 грн. та сплачується клієнтом протягом 15 робочих днів з дати ухвалення місцевим господарським судом судового рішення, яким закінчується провадження.

З наданого до матеріалів заяви акту прийому передачі наданих послуг від 15.02.2023 року адвокатом надані наступні послуги: надання усних/письмових юридичних консультацій, вивчення судової практики (4 години) 4000,00 грн.; складання, оформлення і надсилання відповіді на відзив, інших заяв з процесуальних питань, включаючи роботу помічника адвоката (5 годин) 5000,00 грн.; представництво інтересів клієнта у місцевому господарському суді (з судових засідання) 6000,00 грн. Загальна сума винагороди (гонорару) за надані послуги складає 20000,00 грн.

При цьому, Верховний суд у постанові від 01.10.2018 року у справі №569/17904/17 зазначив, що у підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

У постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги і на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, що сплачена чи підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається із аналізу судової практики Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18), якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд також дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

Також, як вбачається із аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17).

У поcтанові від 12.05.2020 року Великою Палатою Верховного Суду у справі№904/4507/18 зазначено, що: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повиненоцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вонифактично понесені, так і оцінюватиїх необхідність.».

У постанові від 12.01.2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 908/2702/21Зазначив, що здійснивши правовий аналіз норм статей126,129 ГПК України, суд дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1)має право зменшити розмірвитрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертійстатті 126 ГПК України(а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лишеза клопотанням іншої сторони; 2)з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятоюстатті 129 ГПК України(а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертоюстатті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертоїстатті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятоюстатті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про часткове задоволення клопотання відповідача (вх. № 4070 від 20.02.2023 року) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та клопотанні відповідача (вх. № 4071 від 20.02.2023 року) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката викладене у наданих до суду запереченнях, та виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, враховуючи що справа не є складною, позов має немайнові вимоги, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, враховуючи позицію позивача та відповідача у справі, часткове визнання відповідачем позовних вимог, суд, зменшує розмір витрат відповідача на правову допомогу, які підлягають стягненню з позивача, до 16000, 00 грн.

У зв`язку із чим, заява (вх. № 3942 від 16.02.2023 року) позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволення, а саме у розмірі 16 000, 00 грн.

В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн. відмовити.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 237, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Клопотання позивача викладене у пункті 3 прохальної частини заяви (вх. № 3942 від 16.02.2023 року) позивача про ухвалення додаткового судового рішення про здійснення розгляду заяви без участі представника - задовольнити.

Задовольнити частково клопотання відповідача (вх. № 4070 від 20.02.2023 року) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та клопотанні відповідача (вх. № 4071 від 20.02.2023 року) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката викладене у наданих до суду запереченнях.

Заяву (вх. № 3942 від 16.02.2023 року) позивача про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутрадіотехніка - телекомпанія Орбіта - ТВ" (64102, Харківська обл., м. Первомайський, Мікрорайон 1/2, буд. 58, ЄДРПОУ 22618019) на користь Громадської спілки "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (01021, м. Київ, вул. Шовковича, буд. 10, оф. 28, ЄДРПОУ43080257) судові витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням (додатковим) законної сили.

В частині стягнення 4 000,00 грн. - відмовити.

Рішення (додаткове) господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення (додаткове) господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.

Реквізити сторін:

позивач: Громадська спілка "Коаліція аудіовізуальних і музичних прав" (01021, м. Київ, вул. Шовковича, буд. 10, оф. 28, ЄДРПОУ 43080257);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Побутрадіотехніка - телекомпанія Орбіта - ТВ" (64102, Харківська обл., м. Первомайський, Мікрорайон 1/2, буд. 58, ЄДРПОУ 22618019).

Повний текст рішення (додаткового) складено 22.02.2023 року

Суддя О.О. Ємельянова