Постанова

від 22.02.2023 по справі 476/408/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.02.23

22-ц/812/122/23

Справа № 476/408/20 Головуючий у 1-й інстанції Вуїв О. В.

Провадження №22ц/812/122/23 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22 лютого 2023 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючої-судді: Ямкової О. О.,

суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,

із секретарем: Андрієнко Л. Д.,

за участю: позивачки - ОСОБА_1 та її представниці - ОСОБА_2 ,

представниці відповідача - Марку О. В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області, ухваленого під головуванням судді Вуїв О. В. 7 листопада 2022 року об 18 год. 30 хв. у приміщенні суду в місті Вознесенськ Миколаївської області, із складенням 10 листопада 2022 року його повного тексту по справі,

за позовом

ОСОБА_1 до Фермерського господарства (ФГ) «Основа-2006»,

Центру надання адміністративних послуг у Єланецькій селищній раді

(далі - ЦНАП у Єланецькій селраді)

про встановлення строку договору та визнання його таким, що закінчився, витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації прав, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ФГ «Основа-2006» та державного реєстратора Шапошнікова В. Б., в якому просила встановити строк дії договору оренди земельної ділянки таким, що закінчився 15 лютого 2017 року, витребувати із чужого незаконного володіння належну їй земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права оренди фермерського господарства з платного використання її ділянки.

Позивачка зазначала, що їй на праві власності належить земельна ділянка, площею 7,24га з кадастровим номером 4823055000:04:000:0014, що розташована на території Єланецької селищної ради Єланецького району Миколаївської області.

1 грудня 2011 року між нею та ФГ «Основа-2006» укладено договір оренди цієї земельної ділянки строком на 5 років з передачею її орендарю у користування та з оплатою ним оренди в розмірі 3% від грошової оцінки землі. Договір зареєстровано у Відділі Держкомзему у Єланецькому районі Миколаївської області 15 лютого 2012 року.

За спливом строку договору оренди, навесні 2017 року позивачка звернулася до орендаря з вимогою про повернення належної їй земельної ділянки, але їй було відмовлено з посиланням на укладення договору оренди на інший строк - 15 років з подальшим укладенням між ними додаткової угоди також строком на 15 років, внаслідок чого фермерським господарством зареєстровано право оренди до 2042 року.

Посилаючись на укладення договору оренди на інший строк, а саме 5 років, позивачка звернулася до суду з попереднім позовом, у задоволенні якого їй було відмовлено на підставі рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 26 листопада 2019 року, мотивувальна частина якого змінена за постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року.

Постановою апеляційного суду встановлено, що договір оренди сторонами укладено на 5 років, але при його реєстрації перший аркуш договору замінений, внаслідок чого строк договору визначений невірно, як 15 років.

За цих обставин та посилаючись на сплив 15 лютого 2017 року строку договору оренди і укладення додаткової угоди, після закінчення строку основного договору, позивачка просила визначити строк договору оренди таким, що закінчився та витребувати належну їй земельну ділянку із чужого незаконного володіння ФГ «Основа-2006», яке володіє землею без належної правової підстави, а також скасувати реєстрацію права оренди відповідача.

У відзиві на позовну заяву ФГ «Основа-2006» вважало поданий позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Посилалося на ті обставини, що і договір, і додаткова угода до договору укладені між сторонами на строки по 15 років кожна. Їх укладання між сторонами за рішеннями судів не визнавалося недійсним. Обов`язки за договором та додатковою угодою орендарем виконувалися та виконуються належним чином, і таке виконання приймається позивачкою без зауважень. Додаткова угода укладена та підписана сторонами під час дії договору оренди, але зареєстрована пізніше у травні 2017 року, до звернення позивачки із позовом до суду.

У відповіді на відзив представниця позивачки зазначала про необґрунтованість позиції відповідача, посилаючись на встановлений судами факт строку дії основного договору оренди у 5 років. Тому укладення додаткової угоди за спливом місячного строку, після закінчення строку основного договору, не є підставою для продовження орендних відносин між сторонами, внаслідок чого земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача незаконно.

На відповідь на відзив, надіслану представницею позивачки, відповідачем надані заперечення аналогічного змісту раніше поданому ним відзиву.

Ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області від 7 вересня 2020 року заява позивачки про відвід головуючого судді у справі задоволена. Справа передана на розгляду до Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 грудня 2020 року відповідача державного реєстратора Шапошнікова В. Б. замінено на належного відповідача - Центр надання адміністративних послуг Єланецької районного державної адміністрації Миколаївської області.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 грудня 2020 року відповідача Центр надання адміністративних послуг Єланецької районного державної адміністрації Миколаївської області замінено на належного Центр надання адміністративних послуг у Єланецької селищної ради.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 грудня 2021 року до голови фермерського господарства застосовані заходи процесуального примусу.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 листопада 2022 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

При ухваленні рішення суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладена додаткова угода, строк дії якої не закінчився, внаслідок чого немає підстав для витребування ділянки та скасування реєстрації права оренди.

Не погодившись з таким рішенням позивачка подала апеляційну скаргу, у якій посилалася на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також внаслідок неповного встановлення обставин по справі. Просила про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

У скарзі зазначала про те, що не бажала продовжувати дію договору оренди, внаслідок чого не письмово, а усно звернулася до відповідача з вимогою про повернення землі, та у наступному звернулася до суду з позовною заявою у червні 2017 року. Тому укладена між сторонами додаткова угода, після спливу дії основного договору не має юридичної сили для законності використання орендарем належної їй земельної ділянки.

Посилався на відповідну судову практику за викладеними доводами.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача доводи скарги вважав необґрунтованими, а рішення суду таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» визначається, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За положеннями статей 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Частиною 4 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 3 статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, проте саме Законом України «Про оренду землі» врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Так, статтею 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 зазначеного Закону).

Орендодавець у місячний термін, за відсутності заперечень, укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону).

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина 8 статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 9 статті 33 вказаного Закону).

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена нею у постанові від 22 вересня 2020 року при розгляді справи №313/350/16-ц, визначено, що статтею ЗЗ Закону України «Про оренду землі» регламентується алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі. Зокрема, у разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надішле орендареві листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, …а орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Близький за змістом висновок викладено також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц та від 21 листопада 2018 року у справі № 530/212/17, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, предметом позову в якій було визнання поновленим договору оренди землі в запропонованій редакції на підставі частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, зокрема, з огляду на те, що позивач дотримався процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, надавши проект додаткової угоди за п`ятдесят днів до закінчення строку дії договору, належним чином виконавши свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір його поновити. Крім цього, позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору.

Також згідно з висновком Судової палати з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 920/739/17, частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» урегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування земельною ділянкою орендарем після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на пролонгацію договору).

Отже, при вирішенні справи судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 7, 24 га, з кадастровим номером 4823055000:04:000:0014, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та розташованої на території Єланецької селищної ради Єланецького району Миколаївської області, за межами населеного пункту (т.1 а.с.9).

1 грудня 2011 року ОСОБА_1 та ФГ «Основа-2006» уклали договір оренди належної позивачу на праві власності земельної ділянки, який 15 лютого 2012 року зареєстровано у відділі Держкомзему у Єланецькому районі Миколаївської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис за № 482305504000104 (т.1 а.с.10-12).

Відповідно до умов договору оренди землі, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, площею 7, 24 га, з кадастровим номером 4823055000:04:000:0014, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Єланецької селищної ради Миколаївської області, з внесенням орендарем орендної плати у розмірі 4 000 грн до 30 грудня поточного року (т.1 а.с.10-12).

1 січня 2012 року до договору оренди сторонами укладено та підписано акт прийому-передачі земельної ділянки з передачею її в оренду строком на 15 років (т.1 а.с.13).

Також встановлено, що сторони уклали додаткову угоду до цього договору без зазначення дати, реєстраційний запис про яку 16 травня 2017 року занесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.14-16).

Цією додатковою угодою внесено зміни до спірного договору оренди: продовжено строк дії договору на 15 років та змінено розмір орендної плати на 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (т.1 а.с.14-16).

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, яка залишена без змін постановою КЦС ВС від 18 серпня 2021 року, встановлено, що договір оренди укладено сторонами на 5 років, оскільки саме 16 травня 2017 року, тобто після спливу 5-річного строку дії договору, між сторонами зареєстровано додаткову угоду про продовження строку його дії на 15 років (т.2 а.с.149-165).

У цій же справі за позовом ОСОБА_1 , поданим у червні 2017 року, судами також встановлено, що протягом усього строку оренди належної позивачці земельної ділянки відповідач на виконання умов договору оренди землі від 1 грудня 2011 року та додаткової угоди до нього сплачував їй орендну плату, зокрема, у 2018 році розмір орендної плати склав приблизно 22 000 грн, з розрахунку 3 000 грн за 1 га. Ці обставини визнано під час судового розгляду і позивачкою, та є такими, що відповідають умовам додаткової угоди до договору оренди (т.2 а.с.149-165).

До звернення до суду з першим позовом у червні 2017 року позивачкою не пред`являлося відповідачу будь-яких претензій щодо строку оренди належної їй земельної ділянки та розміру орендної плати, належної до сплати, не висловлено нею заперечень щодо його можливої пролонгації на новий строк, та підписано додаткову угоду до договору оренди.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 28 листопада 2017 року, строк дії договору оренди землі від 1 грудня 2011 року зазначено до 15 лютого 2042 року, з правом пролонгації. Тобто при реєстрації права оренди відповідача враховано строки дії договору оренди, як 15 років, замість 5 років, та за додатковою угодою 15 років. В той час коли відповідачу належало зареєструвати своє право оренди, з урахуванням строку дії договору оренди в 5 років та додаткової угоди в 15 років, загальним строком до 15 лютого 2032 року.

У постанові КЦС ВС від 18 серпня 2021 року, яка ухвалена за наслідками перегляду справи з оспорювання ОСОБА_1 дійсності договору оренди та додаткової угоди до нього вказується, що за встановлених обставин суди мають досліджувати питання, які умови договору замінені без згоди протилежної сторони та чи порушено такими діями права позивача відповідачем та яке саме право порушене. Тому належним способом захисту порушених прав позивачки є встановлення строку дії договору у межах строку, який насправді погоджений сторонами та щодо якого сторони дійшли згоди під час підписання договору оренди землі.

Між тим, посилаючись виключно на встановлений судами факт за наслідками розгляду її позову про заміну умов основного договору оренди щодо строку дії договору до моменту його державної реєстрації, за відсутності волевиявлення орендодавця, та не оспорюючи підписану та зареєстровану додаткову угоду на право оренди на новий строк, позивачка ОСОБА_1 звернулася із даним позовом до суду в червні 2020 року, та просила встановити строк дії договору оренди без врахування умов укладеної сторонами додаткової угоди, так я вважала його таким, що закінчився 15 лютого 2017 року.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною 3 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій форм, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина 1 статті 653 ЦК України) в такій самій формі, у який вчинено й договір (стаття 654 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»).

За статтею 19 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (стаття 33 Закону).

Отже, підписав додаткову угоду без застережень з боку орендодавця згідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі», сторони продовжили строк дії основного договору оренди на 15 років у спосіб та у формі, які визначено цим Законом.

Статтею 33 зазначеного Закону вимагається від сторін у місячний строк укласти додаткову угоду до договору оренди, а саме оформити свою домовленість письмово та її підписати. Застережень щодо її реєстрації саме в цій строк положення цієї норми ні містять.

Додаткова угода до договору оренди від 1 грудня 2011 року укладена сторонами та підписана без зазначення дати. За твердженням відповідача під час дії основного договору оренди. Іншого жодної із сторін у справі не доведено.

Тому на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про досягнення сторонами домовленостей з поновлення договору оренди у визначений Законом спосіб.

Посилання позивачки на реєстрацію додаткової угоди 16 травня 2017 року за спливом місячного строку на укладення додаткової угоди, як підстави для закінчення права оренди та витребування земельної ділянки, не відповідають загальному алгоритму дій, її як орендодавця, та відповідача, як орендаря, які визначені статтею 33 Закону України «Про оренду землі», а саме: користування земельною ділянкою орендарем до закінчення строку договору оренди та після його спливу, відсутність заперечень з боку орендодавця на продовження договору оренди, які ні підтверджені позивачкою у судових засіданнях, підписання сторонами додаткової угоди до договору оренди без дати, але за твердженням відповідача, ще до спливу строку самого договору оренди. В цьому разі реєстрація досягнутих погоджень сторін щодо продовження строку оренди при фактичному користуванні земельною ділянкою орендодавця орендарем зі сплатою орендної плати та її отриманням у строгої відповідності умовам додаткової угоди до договору, не порушує загальні принципи договору, визначені статтями 626, 627 ЦК України, та спростовує припинення орендних правовідносин між сторонами самим фактом спливу строку основного договору оренди за наявності підписаної додаткової угоди.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином підписання сторонами додаткової угоди до договору оренди - це письмове підтвердження сторонами згоди щодо продовження орендних правовідносин, а державна реєстрація додаткової угоди у відповідному реєстрі - це офіційне підтвердження державою зміни речових прав сторін на предмет оренди.

Крім того ОСОБА_1 погодилася з дійсністю договору оренди землі та додаткової угоди до нього, про що визначено у змісті постанови Миколаївського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, та не оскаржила це судове рішення в касаційному порядку, внаслідок чого слід вважати, що позивачка не оспорювала висновки судів, що відображення у договорі нових умов про строк дії договору, які не погоджувала орендодавець (строк 15 років, замість 5 років), не свідчить про недійсність самого договору оренди або додаткової угоди до нього, проте може стати підставою для встановлення у договорі та додаткової угоди до нього дійсного строку його дії, щодо якого обидві сторони дійшли згоди.

На підставі наведених обставин, колегія суддів доходить висновку, що ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції помилково вважав щодо відсутності підстав для встановлення загального строку дії поновленого договору оренди, з огляду на іншу вимогу позивачки про встановлення факту закінчення такого строку 15 лютого 2017 року, а тому не звернув увагу на підтвердження обставин порушення права позивачки самим фактом реєстрації строку дії договору та додаткової угоди до нього, які призвели до неправильного вирахування загального строку його дії до 15 лютого 2042 року, замість 15 лютого 2032 року.

Законодавство визначає певний перелік можливих способів захисту порушеного права, у тому числі у спосіб, визначений договором (стаття 16 Цивільного кодексу). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновлює порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином вимога про встановлення загального строку дії договору оренди з урахуванням його поновлення за додатковою угодою до договору, та з огляду на наявність спірних питань при реєстрації як договору оренди, так і додаткової угоди, призвели до порушення права позивачки, внаслідок чого її право може бути поновленим шляхом встановлення строку дії договору до 15 лютого 2032 року.

Тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з підстав, передбачених пунктами 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення вимог про встановлення строку дії договору частково з мотивів наведених колегією суддів вище.

В іншій частині така вимога позивачки про те, що строк дії договору слід вважати таким, що закінчився 15 лютого 2017 року є необґрунтованою, і тому судом першої інстанції в цій частині позову вірно відмовлено у його задоволені.

Оскільки вимога про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння та скасування державної реєстрації права оренди відповідача є похідними від вимоги про строк дії договору оренди, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином досліджених ним доказах вірно встановив обставини справи та застосував до них норми матеріального права, і тому обґрунтовано відмовив у цій частині позовних вимог за їх безпідставністю.

За таких обставин, підстав для скасування чи зміни рішення суду в цій частині немає.

У відповідності до положень статті 141 ЦПК України за наслідками перегляду справи в апеляційній інстанції, слід перерозподілити судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанціях, а саме стягнути з відповідача на користь позивачки сплачений нею судовий збір в частині задоволених вимог на суму 1 051 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 листопада 2022 року в частині відмови у встановленні строку дії договору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення строку дії договору оренди задовольнити частково.

Встановити строк дії договору оренди земельної ділянки, площею 7,24га, з кадастровим номером 4823055000:04:000:0014, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Єланецької селищної ради Миколаївської області, укладений 1 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ФГ «Основа-2006» та зареєстрований у відділі Держкомзему у Єланецькому районі Миколаївської області з вчиненням у Державному реєстрі земель запису за № 482305504000104, строком оренди на п`ять років, який продовжено за додатковою угодою б/д, укладеною між ОСОБА_1 та ФГ «Основа-2006», строком оренди на п`ятнадцять років з її реєстрацією у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 16 травня 2017 року за реєстраційним записом № 204 85430 - до 15 лютого 2032 року.

Стягнути з ФГ «Основа-2006» на користь ОСОБА_1 судові витрати за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій в розмірі 1 051 грн.

В іншій частині рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 листопада 2022 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду, у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуюча О. О. Ямкова

Судді С. Ю. Колосовський

О. В. Локтіонова