Ухвала

від 22.02.2023 по справі 522/3179/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/3179/23

Провадження № 1-кс/522/1075/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2023 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі клопотання слідчого СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , яке погоджено з прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12022163510000809 від 31 грудня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 190 КК України про накладення арешту на майно.

В С Т А Н О В И В:

Слідчий СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 за погодженням прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси із клопотанням про накладення арешту на майно у рамках кримінального провадження №12022163510000809 від 31 грудня 2022 року, яке обґрунтовано таким.

Слідчим відділенням відділу поліції №5 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні №12022163510000809 відомості про яке 31.12.2022 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190 КК України, розпочаті за заявою ОСОБА_4 , відносно невстановлених осіб, які шахрайським способом, шляхом обману, заволоділи грошовими коштами.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що 31.12.2022 до чергової частини ВП №5 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від представника (за ордером) ОСОБА_4 ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 , в якій просить вжити заходів до невстановленої особи, яка, шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами, що завдало значної шкоди останньому.

В ході досудового розслідування було встановлено, що в лютому 2021 року ОСОБА_4 разом з дружиною прийняли рішення придбати квартиру для проживання власної сім`ї. З цього приводу звернулися до АН «Атланта». АН підібрало відповідні варіанти, однак зробили свій вибір що квартири АДРЕСА_2 .

В подальшому стало відомо, що власниками квартири по частці були ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі свідоцтв про право на спадщину від 01.10.2018 року. Проте, всі організаційні питання щодо продажу квартири вирішувала ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є матір`ю ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

11.03.2021 року у нотаріуса ОСОБА_11 був посвідчений договір купівлі продажу вказаної квартири. Відповідно до умов договору ОСОБА_4 сплатив продавцям 2063453 гривні. Після укладення договору сім`я ОСОБА_4 почала проживати у квартирі.

В цей же день ОСОБА_12 за кошти, які він отримав від ОСОБА_4 , придбав квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 371388451101. Однак, в жовтні 2021 року до Приморського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_13 із позовом до ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 із позовом про визнання свідоцтв про право на спадщину, договору купівлі-продажу недійсними та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 01.11.2021 року відкрито провадження у справі №522/19719/21.

Дізнавшись про вказану справу та розуміючи, що квартиру АДРЕСА_2 можуть відібрати ОСОБА_4 звернувся із позовом до ОСОБА_12 , ОСОБА_7 про стягнення збитків у розмірі 2063453 гривень.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2022 року відкрито провадження у справі №522/2889/22.

В червні 2022 року представник ОСОБА_12 , ОСОБА_7 звернулася із клопотанням у справу за позовом ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі до вирішення справи №522/19719/21.

Таким чином, станом на червень 2022 року ОСОБА_12 , ОСОБА_7 знали про те, що до них пред`явлена позовна вимога про стягнення 2063453 гривні.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.12.2022 року у справі №522/19719/21 позовні вимоги задоволено частково, витребувано у ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_2 . Вказане рішення надало право ОСОБА_4 на стягнення збитків із відповідачів.

Суть вказаного рішення полягає в тому, що ОСОБА_12 , ОСОБА_7 отримали квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування на підставі свідоцтв про право на спадщину від 01.10.2018 року після смерті їх батька ОСОБА_14 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Однак, ОСОБА_14 , можливо, набув право власності на вказану квартиру на підставі заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2010 року, яке 24.12.2020 року було скасовано за заявою ОСОБА_15 .

Під час судових засіданнях у справі №522/19719/21 адвокат ОСОБА_15 повідомляв, що ОСОБА_13 дозволяв проживати у квартирі ОСОБА_12 , ОСОБА_7 та їх матері ОСОБА_8 .

Однак, в 2021 році попросив їх звільнити квартиру, на що вказана квартира була продана ОСОБА_4 .

На наступний день після ухвалення вказаного рішення, 10.12.2022 року, ОСОБА_12 , розуміючи, що він зобов`язаний повернути ОСОБА_4 грошову суму у розмірі 1031726,50 та збитки, дарує квартиру на ім`я ОСОБА_16 на підставі договору дарування від 10.12.2022 року, р.№3135.

ОСОБА_16 є матір`ю ОСОБА_8 , і відповідно бабою ОСОБА_9 .

Отже, ОСОБА_17 за рахунок незаконно отриманих коштів придбав квартиру АДРЕСА_3 . Після того, як стало зрозуміло про необхідність відшкодування грошових коштів вказана квартира буле відчужена на користь ОСОБА_16 .

В подальшому на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 66222563 від 27.01.2023, реєстратор ОСОБА_18 , Сергіївська селищна рада Білгород Дністровського район Одеської області на підставі акту приймання-передачі р. 196, 197 виданий 25.01.2023, видавник ОСОБА_16 /ТОВ «КНБ-ГРУП» (посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_19 ) власником є ТОВ «КНБ-ГРУП», код ЄДРПОУ 45040499.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №322922887 від 15.02.2023 об`єкта нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 66222563 від 27.01.2023, реєстратор ОСОБА_18 , Сергіївська селищна рада Білгород Дністровського район Одеської області на підставі акту приймання-передачі р. 196, 197 виданий 25.01.2023, видавник ОСОБА_16 /ТОВ «КНБ-ГРУП» (посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_19 ), власником частки 1/1 є ТОВ «КНБ-ГРУП», код ЄДРПОУ 45040499.

Таким чином, сторона обвинувачення стверджує, що вищезазначена квартира є предметом кримінального правопорушення, а у разі незастосування арешту майна може призвести до зникнення, втрати або пошкодження даного майна та настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженні. У зв`язку з чим вбачається необхідність арештувати квартиру АДРЕСА_3 .

До судового засідання слідчий чи прокурор не з`явились.

Виклик власників майна не здійснювався на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.

Вивчивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

У ч. 10 ст. 170 КПК України зазначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як і у клопотанні, так і під час судового розгляду такого клопотання сторона обвинувачення повинна чітко зазначити мету і підстави застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Так, відповідно до ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, 1.) збереження речових доказів, 2.) спеціальної конфіскації, 3.) конфіскації як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та 4.) відшкодування шкоди, завданої в наслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Для доведення факту, що вказаний у клопотанні транспортний засіб є речовим доказом у даному провадженні слідчий, прокурор зобов`язані навести критерії передбачені ст. 98 КПК України і довести обґрунтованість таких посилань, а також навести мінімально необхідні докази про те, що справді було вчинено злочин.

Загальні твердження про те, що вказана квартира може бути доказом не є достатньою підставою для обмеження прав осіб у такий обтяжливий спосіб. Як і загальні твердження про те, що цей злочин було вчинено.

Окремо варто зазначити, що згідно із вимогами КПК не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Другою обов`язковою умовою для накладення арешту є наявність відповідних ризиків, що свідчать про можливість такої суттєвої втрати речових доказів, що унеможливить здійснення кримінального провадження у належний і ефективний спосіб.

На підтвердження таких висновків сторона обвинувачення зобов`язана навести відповідні докази і обґрунтування. Самого лиш твердження, що існують ризики втрати не достатньо.

Більше того, слідчий суддя врахував, що кримінальне провадження знаходиться на початковому етапі, будь-яких вагомих доказів, які б вказували на те, що справді було вчинене кримінальне провадження відповідного ступнею тяжкості, слідчим та прокурором не надано. В той же час, під час вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя не уповноважений надавати оцінку тим обставинам, які підлягають встановленню уже за результатом проведеного слідства судом згідно із вимогами ст. 368 КПК України, адже це є завданням наступних етапів. На стадії досудового розслідування слідчий суддя може перевірити відповідність клопотання встановленій формі, встановити наявність розумних підозр вважати, що майно і справді було предметом незаконних дій та здійснити судовий контроль за дотримання прав і свобод учасників під час досудового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Відповідно до ст.13Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправне позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).

Таким чином з урахуванням вище викладених обставин та практики Європейського суду з прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя дійшов до висновку про необхідність залишення клопотання про арешт без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-175, 372, КПК України, слідчий суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання слідчого СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , яке погоджено з прокурором Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12022163510000809 від 31 грудня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, про накладення арешту на майно - залишити без задоволення.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів.

Суддя ОСОБА_20

22.02.2023