Рішення

від 21.02.2023 по справі 400/5397/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2023 р. № 400/5397/22 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 260 КАС України адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:1 .Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України, АДРЕСА_2 , 2. Військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,

про:визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі: Позивач) звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі Командування ВМС ЗСУ, або Відповідач 1), та Військової частини НОМЕР_1 (далі В/ч НОМЕР_1 , або Відповідач 2), згідно якого просить: 1) визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2022 року №338 «Про результати службового розслідування» щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 як незаконний; 2)визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2022 року № 249 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 » щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 як незаконний; 3) визнати протиправним та скасувати пункт 25 параграфу 4 наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 11.10.2022 року №340 (по особовому складу) щодо переміщення на нижчу посаду в дисциплінарному порядку майора ОСОБА_1 як незаконний; 4) Зобов`язати Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України позитивно вирішити питання та надати розпорядження щодо оформлення подання до призначення майора ОСОБА_1 на вакантну посаду старшого офіцера відділу забезпечення інженерних військ управління забезпечення озброєнням, військовою технікою та матеріально-технічними засобами сил підтримки центрального управління забезпечення озброєнням, військовою технікою та майном спеціальних військ озброєння ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідності до клопотання від 20.08.2022 року; 5)Стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) грн.; 6) стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 3969,6 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що службового розслідування проводилося на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.09.2022 року №323 Про призначення службового розслідування. Оскаржувані накази командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2022 року №338, наказ командування ВМС ЗСУ від 07.10.2022 року № 249, пункт 25 параграфу 4 наказу командувача ВМС ЗСУ (по особовому складу) від 11.10.2022 року №340, було прийнято з порушенням приписів та положень: статті 3, абзацу 2 статті 19, статті 57, 59, 63 Конституції України, статей 18, 19, 35, абзацу 3 статті 37, 241, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 84-86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 145-150 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 2008 року, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 20.11.2017 №608, та інших.

Командування ВМС ЗСУ подало відзив на позов, згідно якого позовні вимоги є необґрунтованими, стягнення на Позивача було накладено правомірно в межах наданих законом повноважень, внаслідок порушеного командиром в/ч НОМЕР_1 питання притягнення до дисциплінарної відповідальності. При застосуванні виду дисциплінарного стягнення діюче законодавство наділяє суб`єкта владних повноважень дискрецією щодо обрання конкретного виду стягнення з огляду на факт порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Факт порушення зафіксовано у наказі командира в/ч НОМЕР_1 від 02.10.2022 №338.

Відповідач 2 подав відзив на позов згідно якого позовні вимоги Позивача задоволенню не підлягають, оскільки є незаконними, необґрунтованими та безпідставними. Позивач систематично самоусувався від виконання своїх функціональних обов`язків, та притягався до дисциплінарної відповідальності командиром військової частини НОМЕР_1 . Неодноразово свідомо відмовлявся від виконання поставлених завдань за посадою та зухвало вів себе, відмовився складати і підписувати формуляри мінних полів та був за це притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Командиром військової частини НОМЕР_1 було прийнято рішення що його дисциплінарна влада є недостатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 , тому у відповідності до пункту «д» статті 48 та статей 56, 92 Закону України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» тимчасово виконуючому обов`язки начальнику відділення особового складу та стройового капітану 2 рангу ОСОБА_2 було доручено надати клопотання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , владою Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, а саме пониження в посаді, до адміністративного управління Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України. На підставі наказу Командування військово-морських сил збройних сил України від 07.10.2022 року №249, начальника інженерної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 було притягнено до дисциплінарної відповідальності, а саме «пониження у посаді», та на підставі правомірного та обґрунтованого наказу Командування військово-морських сил збройних сил України від 11.10.2022 року №340 Позивача було призначено на нижчу посаду.

07 грудня 2022 р., ухвалою суду заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено, поновлено пропущений строк, відкрито провадження в адміністративній справі.

На підставі норм ч.3 ст.194 КАС України суд розглянув справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Суд дослідив матеріали справи, дійшов висновку про достатність необхідних у справі доказів для вирішення справи по суті, дослідив наявні в справі докази надав їм оцінку та встановив наступне.

25.10.2010 Наказом Командувача ІНФОРМАЦІЯ_3 №172 старший лейтенант ОСОБА_1 призначений на посаду начальника інженерної служби військової частини НОМЕР_1 , де позивач проходив військову службу в період з 25.10.2010 року по 11.11.2022 року.

06.08.2022 року Позивача Наказом №277 командира в/ч НОМЕР_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення с.4 Закону України «Про Дисциплінарний статут», ст.ст.11,16,82,83,85 Закону України «Про статут внутрішньої служби ЗСУ», а саме за відмову складати та підписувати формуляри мінних полів.

22.08.2022 року за №370/1/2/2903 від Командування Сил логістики ЗСУ на адресу командира в/ч НОМЕР_1 надійшов лист щодо погодження кандидатури майора ОСОБА_1 , на ваканту посаду з проханням позитивно вирішити питання та надати розпорядження щодо оформлення подання до призначення офіцера на зазначену посаду.

Зазначений лист не був розглянутий командиром в/ч НОМЕР_1 , натомість потрапив до ІНФОРМАЦІЯ_1 і 25.08.2022 року ОСОБА_3 , накладено резолюцію щодо підготовки пропозицій щодо призначення в ВМС на нижчу посаду, що є проявом упередженого ставлення та не відповідає вимогам ст.2 КАС України щодо прийняття рішення.

20.09.2022 року начальником ООВ капітаном 3 рангу ОСОБА_4 подано на ім`я командира в/ч НОМЕР_1 рапорт, згідно якого викладено обставини щодо обставин прийому-передачі облікових документів від начальника інженерної служби в/ч НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 , а саме виявлено недоліки при оформленні актів списання бар`єрних рубежів «Єгоза» №142, 153, 156, 159, 162, 165, 182, 185, 188, 196, 199, 202, 216, 221, 224, 227, 230 від 26-29 листопада 2019 року , у яких невірно вказано суми списання військового майна, що у свою чергу призвело до не відповідності списання суми з бухгалтерського обліку в/ч та висловлено думку щодо призначення службового розслідування.

Командиром в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_5 накладено на даному рапорті резолюцію заступнику з МПЗ щодо проведення службового розслідування.

22.09.2022 року Наказом Командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_6 №323 призначене службове розслідування в строк до 22.10.2022 року, відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року № 608, та на підставі рапорту начальника ООВ капітана З рангу ОСОБА_7 від 20.09.2022 року за вх.№2331, з метою встановлення причин та умов, щодо не відповідності списання суми з бухгалтерського обліку військової частини НОМЕР_1 під час списання військового майна при оформленні актів списання бар`єрних рубежів « ІНФОРМАЦІЯ_4 », начальником інженерної служби військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 , що призвело до нестачі суми у 394 тисячі 834 гривні 23 копійки, а також встановлення ступеня вини чи невинуватості посадових осіб військової частини НОМЕР_1 . Призначено комісію для проведення службового розслідування у складі: голови комісії: капітана 2 рангу ОСОБА_8 , членів комісії: капітана 2 рангу ОСОБА_9 , капітана 2 рангу ОСОБА_10 , майстера-старшини ОСОБА_11 .

Вищевказаною комісією в ході проведення службового розслідування встановлено, що позивач не здійснив належної підготовки актів зміни якісного стану інженерного майна, (неправильно підготував акти, не вказав вірні ціни та не поставив свій підпис на актах) бар`єрних рубежів «ЄГОЗА», що в свою чергу призвело до заниження суми цього майна в розмірі 394834 гривень 23 копійки (триста дев`яносто чотири тисячі вісімсот тридцять чотири гривні двадцять три копійки). Що призвело до порушення наказу Міністра оборони України від 16.07.1997 року №300 «Про затвердження Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України» де вказано, а саме обов`язком начальника інженерної служби частини є: готувати необхідні матеріали, акти на списання (переведення у нижчі категорії якісного стану) засобів інженерного озброєння, інженерного майна та інших матеріальних засобів, робити висновки (перевіряти клопотання) та оформляти інспекторські свідоцтва та статті 83 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних сил України», а саме обов`язок начальника інженерної служби: знати вимоги статутів, наказів, порадників та інструкцій щодо організації керівництва службою, додержуватися їх у службовій діяльності та з урахуванням дії правового режиму військового Стану.

Також згідно акту службового розслідування комісією враховано, що з початку повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації від 24.02.2022 року начальник інженерної служби військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 систематично самоусувався від виконання своїх функціональних обов`язків, та притягався до дисциплінарної відповідальності командиром військової частини НОМЕР_1 . Неодноразово свідомо відмовлявся від виконання поставлених завдань за посадою та зухвало вів себе. Зокрема 06.08.2022 року, в умовах дії правового режиму військового стану, з початку повномасштабної агресії російської федерації проти України при виконанні завдань з метою забезпечення оборони держави-оборони міста Очаків Миколаївської області відмовився складати і підписувати формуляри мінних полів та був за це притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Враховано характеристику від 01.10.2022 року згідно якої ОСОБА_1 загалом характеризується негативно, непідготовлений офіцер, при виконанні завдань іноді допускає помилки, не спроможний поставити підлеглим завдання та організувати його виконання. Поставлені завдання виконує із запізненням, за що мав дисциплінарні стягнення, а саме за те, що відмовився складати та підписувати формуляри мінних полів. Має слабку штабну культуру та слабкі здібності для оформлення службових документів, конфліктний офіцер, авторитетом не користується, займаній посаді не відповідає, доцільно переведення на нижчу посаду.

За наслідками розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_12 було прийнято рішення що його дисциплінарна влада є недостатньою для притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 , тому у відповідності до пункту «д» статті 48 та статей 56, 92 Закону України «Про дисциплінарний статут Збройних Сил України» тимчасово виконуючому обов`язки начальнику відділення особового складу та стройового капітану 2 рангу ОСОБА_13 було доручено надати клопотання щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника інженерної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 , владою Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, а саме пониження в посаді, до адміністративного управління Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

07.10.2022 року на підставі наказу №249 Командування військово-морських сил збройних сил України, начальника інженерної служби військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_1 було притягнено до дисциплінарної відповідальності, а саме «пониження у посаді»

11.10.2022 року на підставі параграф 4 наказу командувача ВМС ЗСУ (по особовому складу) № НОМЕР_2 майора ОСОБА_1 переведено до нового місця служби на нижчу посаду в порядку виконання накладеного дисциплінарного стягнення, підстава наказ командування ВМС ЗСУ від 07.10.2022 року № 249.

З зазначеними наказами Позивач не погодився та оскаржив їх до суду.

Спірні правовідносини врегульовано наступними нормами діючого законодавства України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 12 Закону України від 6 грудня 1991 року N 1934-XII «Про Збройні Сили України» (далі Закон N 1934-XII) підготовка Збройних Сил України до виконання покладених на них Конституцією України завдань, організація та забезпечення їх виконання, підтримання на належному рівні бойової і мобілізаційної готовності та боєздатності, виховна робота, збереження життя і здоров`я особового складу, забезпечення законності та військової дисципліни у Збройних Силах України здійснюються органами військового управління, командирами і начальниками всіх рівнів відповідно до вимог Конституції України та законів України, інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оборони.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII).

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначається Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі Дисциплінарний статут).

Пунктами 1, 2 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно п. п. 83, 84, 86 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Пунктом 68 Дисциплінарного статуту на старших офіцерів можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) попередження про неповну службову відповідність; д) пониження в посаді; е) пониження військового звання на один ступінь; є) звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; ж) позбавлення військового звання.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року N 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).

Відповідно до пункту 11 Статуту внутрішньої військової служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, серед іншого, покладає на військовослужбовців обов`язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.

Приписами пункту 16 Статуту внутрішньої військової служби Збройних Сил України передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до пункту 26 Статуту внутрішньої військової служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Пунктом 58 Статуту внутрішньої військової служби Збройних Сил України передбачено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою, серед іншого, за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Основи організації та ведення військового (корабельного) господарства, права та обов`язки посадових осіб військової частини (корабля) та з`єднання, пов`язані з веденням військового (корабельного) господарства визначено Положенням про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженим наказом Міністра оборони України №300 від 16 липня 1997 року (далі Положення №300).

Пунктом 3.1.3 Положення №300 передбачено, що командир військової частини (з`єднання) несе особисту відповідальність за: організацію матеріального, медичного, ветеринарного, технічного, аеродромно-технічного, торговельно-побутового, квартирно-експлуатаційного та фінансового забезпечення; за забезпечення частини (з`єднання) матеріальними засобами і коштами та організацію їх перевезення, законність та доцільність їх витрачання; за підтримання у справному стані та правильне використання озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, пального, спеціальних споруд та інших матеріальних засобів; об`єктів навчально-матеріальної бази, казармено-житлового фонду, комунальних споруд та земельних ділянок; за проведення необхідних заходів щодо охорони навколишнього середовища в місцях дислокації та дій військ, а також за організацію протипожежної охорони та безпечну експлуатацію об`єктів держтехнагляду частини (з`єднання) і створення на кожному робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів.

При виявленні втрат, нестач, навмисного пошкодження військового майна, його розкрадання, інших корисливих зловживань він має право вживати у встановленому законом порядку заходів щодо відшкодування завданих державі збитків, а у випадках скоєння злочинів - порушувати кримінальну справу та проводити дізнання.

Згідно з пунктом 3.1.9 Положення №300 від 16 липня 1997 року, встановлено, що усі посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, серед іншого, повинні: організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі); здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням; організовувати проведення (у встановлені терміни) перевірок та документальних ревізій господарської діяльності, а також інвентаризацію матеріальних засобів у підпорядкованих службах (службі); вести узагальнений облік втрачених матеріальних засобів за підпорядковані служби (підрозділи) в натуральних або вартісних показниках.

Механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або допустили правопорушення під час проходження ними зборів визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року N 608 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за N 1503/31371; далі Порядок N 608).

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з пояснень Позивача та підтверджується письмовими доказами у справі позивач звернувся до керівництва ВМС ЗСУ з письмовою згодою від Командувача сил логістики ЗСУ від 20.08.2022 року №370/1/2/2903, щодо переведення позивача на вищу посаду до Командування сил логістики ЗСУ. Натомість Командувачем ВМС ЗСУ на вищевказаній письмовій згоді від 20.08.2022 року №370/1/2/2903було накладено резолюцію 25.08.2022 року «підготувати пропозиції щодо призначення в ВМС на нижчу посаду».

Як вже зазначалось, згідно рапорту ОСОБА_7 від 20.09.2022, було виявлено факт, що в листопаді 2019 року позивачем в актах списання не вірно вказано суми списання військового майна, що в подальшому призвело до невірного списання суми з бухгалтерського обліку військової частини.

До матеріалів справи додано рапорти ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , які встановлюють невідповідність зазначених у актах списання військового майна- бар`єрних рубежів «Єгоза» №142, 153, 156, 159, 162, 165, 182, 185, 188, 196, 199, 202, 216, 221, 224, 227, 230 від 26-29 листопада 2019 року, а саме невірно вказано суми, що у свою чергу призвело до не відповідності списання суми з бухгалтерського обліку та нестачі суми у 394 тисячі 834 гривні 23 копійки,

З матеріалів розслідування вбачається, що в листопаді 2019 року акти на зміну якісного стану інженерного майна складено комісією в складі: голова ОСОБА_15 , члени комісії ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , в акті розслідування зафіксовано, що саме комісія яка складала акти зміни якісного стану інженерного майна відповідає за достовірність відомостей зазначених у вказаних актах і саме вказана комісія несе відповідальність за допущені вказання невірних сум вартості майна.

Відібрані в ході службового розслідування пояснення зафіксовані в рапортах ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_15 , які ідентичні, не відрізняються за змістом.

Також необхідно зазначити, що на кожному з актів окрім комісії ставила свій підпис бухгалтер ОСОБА_22 , яка безпосередньо займалася обліком інженерного майна і відповідала за достовірність вказаних бухгалтерських даних, а начальник фінансової служби ОСОБА_19 також входив до складу комісії.

Кожен з зазначених актів затверджував командир в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_12 .

Відповідно до пункту 87 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Як вбачається з актів списання військового майна- бар`єрних рубежів « ІНФОРМАЦІЯ_4 » №142, 153, 156, 159, 162, 165, 182, 185, 188, 196, 199, 202, 216, 221, 224, 227, 230 від 26-29 листопада 2019 року, усі вони підписані в 2019 році, і затверджувались командиром в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_12 .

Суд зауважує, що в даних актах зміни якісного стану є дві графи: ціна за одиницю військового майна пункт таблиці 7, та залишкова вартість пункт 16, кожен з членів комісії, відповідальна особа за зберігання та утримання майна, головний бухгалтер в/ч та командир підписували дані акти та фактично погоджувались з фактичними даними викладеними в них, в жодної з осіб не виникло запитань чи зауважень щодо ціни та залишкової вартості військового майна. Головний бухгалтер та командир відповівальні за облік військового майна і є обізнаними (накладні на військове майна- бар`єрних рубежів « ІНФОРМАЦІЯ_4 »), щодо вартості майна, що свідчить про відсутність підстав для погодження, проведення по бухгалтерському обліку та затвердження актів списання військового майна з очевидно суперечливими даними.

Крім того, суд зауважує, що за висновками службового розслідування фактично встановлено вину кількох осіб, а не тільки Позивача, який не підписував жодного з актів списання, і на момент затвердження у командира в/ч НОМЕР_1 не виникло питань з цього приводу. Натомість пунктами 2-7 наказу від 02.10.2022 року №338 «Про результати службового розслідування» усім членам комісії, які складали та підписували акти зміни якісного стану інженерного майна в 2019 році, нагадано про обов`язки військової служби, що само по собі не є дисциплінарним стягненням.

Також необхідно зазначити, що у відповідності до Постанови КМ України від 03.05.2000 року № 748 «Про затвердження Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах», щороку у військовій частині проводиться інвентаризація військового майна і відповідними створеними інвентаризаційними комісіями перевіряється усе майно військової частини і облікові дані, тому як мінімум у 2020 році та у 2021 році вказаними інвентаризаційними комісіями, зазначені порушення повинні були бути виявлені і прийняті міри по їх усуненню.

Також відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 30.06.2021 року №253 «Про здійснення прийому-передачі обліку (бухгалтерського обліку) майна номенклатури інженерної служби» було здійснено прийом-передачу обліку (бухгалтерського обліку) номенклатури інженерної служби з обліково-операційного відділення військової частини до інженерної служби військової частини. Однак і при цій операції не було виявлено порушень в 2021 році.

В ході розслідування було встановлено що до військової частини НОМЕР_1 за нарядами військової частини НОМЕР_3 бар`єрні рубіжі " ІНФОРМАЦІЯ_4 " вартість яких була прописана в накладний надійшли за: накладною №322 від 06.07.2018 року з військової частини НОМЕР_4 до військової частини НОМЕР_1 надійшли бар`єрні рубіжі "Єгоза" в кількості 200 бобін за ціною (за одиницю) 4189,91; накладною №13 від 19.03.2018 року з військової частини НОМЕР_5 до військової частини НОМЕР_1 надійшли бар`єрні рубіжі "Єгоза" в кількості 100 бобін за ціною (за одиницю) 3250,80; накладною №1916 від .12.2015 року з військової частини НОМЕР_4 до військової частини НОМЕР_1 надійшли бар`єрні рубіжі "Єгоза" в кількості 10 бобін за ціною (за одиницю) 1710,00.

У 2019 році начальниками зберігання відділу зберігання військової частини НОМЕР_1 були подані до операційно облікового відділення заявки на отримання бар`єрних рубіжів " ІНФОРМАЦІЯ_4 " з метою обладнання охоронних периметрів згідно вимог керівних документів.

Тобто вказані засоби були використані і підлягали списанню відповідними матеріально відповідальними особами а не позивачем чого у той час належним чином оформлено не було.

Таким чином, суд встановив порушення строків регламентованих нормами п. 87 Дисциплінарного статуту.

Згідно п. 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

В матеріалах справи міститься дві характеристики на Позивача, одна станом на 16.02.2022 року за підписом командира військової частини НОМЕР_1 , згідно якої ОСОБА_1 , характеризується позитивно виконує поставлені завдання завжди оперативно, своєчасно та у повному обсязі, застосовує інноваційний стиль виконання своїх обов`язків і завдань…складає документи (плани) відповідно до встановленого переліку та у відповідності до запланованих заходів…Знає та вміло застосовує на практиці статути ЗСУ. Кваліфікований методист, ефективно навчає особовий склад…займаній посаді відповідає.

А згідно характеристики, що була затверджена від 01.10.2022 року ОСОБА_1 загалом характеризується негативно, непідготовлений офіцер, при виконанні завдань іноді допускає помилки, не спроможний поставити підлеглим завдання та організувати його виконання. Поставлені завдання виконує із запізненням, за що мав дисциплінарні стягнення, а саме за те, що відмовився складати та підписувати формуляри мінних полів. Має слабку штабну культуру та слабкі здібності для оформлення службових документів, конфліктний офіцер, авторитетом не користується, займаній посаді не відповідає, доцільно переведення на нижчу посаду, тобто абсолютно протилежна, яка і була врахована комісією при службовому розслідуванні.

Згідно ч. 1 ст. 106 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі заохочення та дисциплінарні стягнення, передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).

Також суд зазначає, що відповідно до наданої до матеріалів справи службової картки майора ОСОБА_1 , він мав кілька подяк, остання в 2018 році, та діючу 1 догану 06.08.2022 року за відмову підписання формулярів мінних полів, що не узгоджується з негативною характеристикою даної особи та висновком в акті службового розслідування про те, що мовою оригіналу: «майор ОСОБА_23 систематично самоусувався від виконання своїх функціональних обов`язків, та притягався до дисциплінарної відповідальності командиром військової частини НОМЕР_1 . Неодноразово свідомо відмовлявся від виконання поставлених завдань за посадою та зухвало вів себе…»

Відповідно до п. 1 розділу IV Порядку № 608 військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: знати підстави проведення службового розслідування; бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування; відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення; порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації; висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять; ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником); оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

З аналізу вимог Дисциплінарного статуту слідує, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває в площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Водночас реалізація таких повноважень здійснюється суб`єктом накладення дисциплінарного стягнення з певними обмеженнями. Так, положеннями статті 86 Дисциплінарного статуту передбачено, що вид дисциплінарного стягнення суб`єктом його накладення обирається з обов`язковим урахуванням характеру та обставин учинення правопорушення, його наслідків, попередньої поведінки військовослужбовця.

Позивача не ознайомлено з його правами не зафіксовано в розслідуванні його усні пояснення, які він мав надавати, однак посадовими особами в/ч було складено акти відмови.

За результатом вищевказаного розслідування командиром військової частини було видано наказ від 02.10.2022 року №338 «Про результати службового розслідування» пунктом 1 наказової частини якого визначено направити клопотання Командувачу ВМС ЗСУ, щодо притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності владою вищого начальника, після чого було складено таке клопотання, негативну характеристику на позивача копії його службової картки та направлено Командувачу ВМС ЗСУ.

Таким чином, з викладеного чітко слідує, що під час службового розслідування та подальшого вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності членами комісії та командиром в/ч НОМЕР_1 було невірно оцінено зібрані в ході розслідування пояснення та докази та зроблено хибні висновки про системність та тяжкість дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , і необхідність направити клопотання Командувачу ВМС ЗСУ, щодо притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності владою вищого начальника, не звернуто увагу на положення норм п. 86, 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ.

Щодо вимоги про зобов`язання Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України позитивно вирішити питання та надати розпорядження щодо оформлення подання до призначення майора ОСОБА_1 на вакантну посаду старшого офіцера відділу забезпечення інженерних військ управління забезпечення озброєнням, військовою технікою та матеріально-технічними засобами сил підтримки центрального управління забезпечення озброєнням, військовою технікою та майном спеціальних військ озброєння ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідності до клопотання від 20.08.2022 року, суд зазначає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки дане питання лежить в площині дискреційних повноважень Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України і навіть за умови не погодження подібного питання судове оскарження такого рішення керівництва не має судової перспективи.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Зазначене підтверджується практикою Верховного Суду у справі № 1840/2970/18, а саме дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Щодо решти доводів сторін суд зазначає, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303-А, п. 29).

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява N 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

Таким чином, спірні акти посадових осіб, суб`єктів владних повноважень, а саме наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2022 року №338 «Про результати службового розслідування» щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2022 року № 249 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 », пункт 25 параграфу 4 наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 11.10.2022 року №340 (по особовому складу) щодо переміщення на нижчу посаду в дисциплінарному порядку майора ОСОБА_1 не відповідають вимогам обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньості (неупередженості); дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційності, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Стосовно стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд вивчив матеріали справи та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ст. 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу не надано жодних доказів, адвокатом надано лише копію ордера ВК1058350 та копію свідоцтва на право заняття адвокатською діяльністю, тому в стягненні витрат на правову допомогу в розмірі 26000 грн., належить відмовити.

Водночас в силу положень ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову, за подачу адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою встановлено ставку 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 року, тобто 992, 40 грн., Позивачем сплачено за 4 вимоги 3969,60 грн., тому стягнення з рахунків відповідача 1 - Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України на користь Позивача підлягає 992,40*2=1984,80 грн., а стягненню з рахунків Відповідача 2-Військової частини НОМЕР_1 на користь Позивача підлягає 992,40 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 і.п.н. НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) та Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) задовольнити частково.

2. Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2022 року №338 «Про результати службового розслідування» щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 визнати протиправними та скасувати.

3. Наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.10.2022 року № 249 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності майора ОСОБА_1 » визнати протиправним та скасувати.

4. Пункт 25 параграфу 4 наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 11.10.2022 року №340 (по особовому складу) щодо переміщення на нижчу посаду в дисциплінарному порядку майора ОСОБА_1 визнати протиправними та скасувати.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 і.п.н. НОМЕР_6 ) судові витрати в розмірі 1984,80 грн.

6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ЄДРПОУ НОМЕР_8 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 і.п.н. НОМЕР_6 ) судові витрати в розмірі 992,40 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.М. Мельник