Рішення

від 17.02.2023 по справі 440/10667/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2023 року м. ПолтаваСправа №440/10667/22

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні справу за позовом Приватного підприємства "Енергосвіт-Монтаж" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги:

визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 24.10.2022 №190587.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Енергосвіт-Монтаж" (далі також позивач, ПП "Енергосвіт-Монтаж") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Аргументи учасників справи

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що вважав протиправним застосування до нього штрафу оскаржуваною постановою. Штраф був застосований за перевищення габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу. Позивач стверджував, що при перевезенні вантажу не було перевищено встановлені законодавством габаритно-вагові норми, адже вантаж шроту соєвого склав 24 740 кг, а всього маса автомобіля з напівпричіпом та вантажем склала 39 920 кг при нормі 40 т, а тому відсутні підстави для застосування до ПП "Енергосвіт-Монтаж" адміністративно-господарського штрафу. Позивач зазначив, що автомобілем здійснювалося перевезення шроту соєвого, який є сипучим вантажем, який міг переміщуватись по причепу під час транспортування, тому використана відповідачем методика не може розповсюджуватись на спірні відносини. Крім того, у жодному документі щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу немає посилання на зазначене обладнання. Неможливо перевірити дотримання органом контролю законності використання ваговимірювальної техніки та правильність результатів зважування, проведеного на ній під час рейдової перевірки вантажного автомобіля. Також позивач вказував на відсутність в довідці №0079009 від 21.09.2022 даних та підпису оператора вагового комплексу, що ставить під сумнів правомірність зроблених у постанові висновків про вчинення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.

18.01.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вважав оскаржувану постанову обґрунтованою та законною, оскільки осадовою особою виявлено порушення ПП "Енергосвіт-Монтаж" пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме перевезення подільного вантажу (згідно ТТН б/н від 20.09.2022 шрот соєвий гранульований) з навантаженням на одиночну ведучу вісь тягача 12,42 т. при максимально допустимій 11,5 т.; перевищення склало 8%. Відповідальність за це порушення передбачена абзацом 14 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Стверджував, що відсутність в довідці №0079009 від 21.09.2022 даних та підпису оператора вагового комплексу жодним чином не впливає на дійсність даного документу. На думку відповідача, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0079009 від 21.09.2022, підписана посадовою особою Уктрансбезпеки - видана уповноваженим суб`єктом та в межах наданих повноважень, а, відтак, є належним доказом порушення законодавства про автомобільний транспорт.

При цьому здійснення габаритно-вагового контролю відбулося з використанням технічно справного зважувального обладнання, щодо якого проведено періодичну повірку (метрологічну атестацію), що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №203 від 05.03.2021.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Обставини справи, встановлені судом

21.09.2022 ПП "Енергосвіт-Монтаж" як перевізником за домовленістю з ТОВ "Глобинський переробний завод" транспортним засобом - спеціалізований вантажний сідловий тягач марки MAN TGX 18.440 д/н НОМЕР_1 та спеціалізований напівпричіп-самоскид-Е BODEX KIS3WA д/н НОМЕР_2 , що належать на праві власності ПП "Енергосвіт-Монтаж", здійснювалося перевезення вантажу (шроту соєвого гранульованого насипом) до ТОВ "Ясенсвіт", що підтверджується товарно-транспортною накладною від 20.09.2022 /а.с. 58, зворотній бік/.

21.09.2022 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №000368 від 15.09.2022 /а.с. 54, зворотній бік/ та щотижневого графіка №2132/30/27-22 від 15.09.2022 /а.с. 56/ представниками Державної служби України з безпеки на транспорті в рамках проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) на а/д Р-03 км 4+100 здійснено габаритно-ваговий контроль вказаного транспортного засобу.

За результатами габаритно-вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0079009 від 21.09.2021, у якій зафіксовано навантаження на кожну вісь, а саме: навантаження на першу склало 6,64 тонн, на другу - 12,42 тонн, на третю - 6,82 тонн, на четверту - 7,04 тонн, на п`яту - 7,2 тонн; повна маса транспортного засобу склала 39,94 тонн /а.с. 14/.

За результатами габаритно-вагового контрою встановлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, про що складено відповідний Акт проведення перевірки №346035 від 21.09.2022 /а.с. 13/.

За змістом Акту проведення перевірки №346035 від 21.09.2022 посадовою особою відповідача виявлено порушення ПП "Енергосвіт-Монтаж" пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, а саме перевезення подільного вантажу (згідно ТТН б/н від 20.09.2022 шрот соєвий гранульований) з навантаженням на одиночну ведучу вісь тягача 12, 42 т при максимально допустимій 11,5 т.; перевищення склало 8%, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" - перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також складно акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0060310, у якому зафіксовано осьові навантаження, що становлять: 12,42 тонн при допустимих 11 тонн /а.с. 12/.

За результатами розгляду справи винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №190587 від 24.10.2022, якою накладено на ПП "Енергосвіт-Монтаж" адміністративно-господарський штраф у розмірі 8 500,00 грн за порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" /а.с. 55/.

Позивач не погодилася з винесеною постановою та оскаржив її до суду.

Норми права, які підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 (надалі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення №103).

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" від 8 листопада 2006 №1567 (надалі також - Порядок №1576) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Згідно з пунктами 13 та 14 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до вимог частин першої та четвертої статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-ХІІ передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, виданий компетентними уповноваженими органами, який дає право на рух автомобільними дорогами України, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За порушення законодавства про автомобільний транспорт до перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ).

Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху (пункт 3 Правил №30). Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Отже участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, зокрема, навантаження на осі транспортного засобу, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Згідно з пунктом 3 вказаних Правил, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР України. Відповідно до пункту 4 цих же Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів над визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення дозволу та внесення плати за проїзд.

Стаття 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачає, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно пунктів 3, 4, 6 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку.

Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Приписами пунктів 15-18, 20 Порядку №879 регламентовано, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських.

Згідно статті 60 зазначеного Закону України Про автомобільний транспорт за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 % до 10 % включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Висновки щодо правозастосування

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України, суд перевіряє відповідність спірних актів індивідуальної дії критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень.

Позивач у позовній заяві стверджує, що:

1) автомобілем здійснювалося перевезення шроту соєвого, який є сипучим вантажем, який міг переміщуватись по причепу під час транспортування, тому використана відповідачем методика не може розповсюджуватись на спірні відносини;

2) у жодному документі щодо здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу немає посилання на зазначене обладнання, відповідно, неможливо перевірити дотримання органом контролю законності використання ваговимірювальної техніки та правильність результатів зважування, проведеного на ній, під час рейдової перевірки вантажного автомобіля;

3) в довідці №0079009 від 21.09.2022 відсутні дані та підпис оператора вагового комплексу, що ставить під сумнів правомірність зроблених у постанові висновків про вчинення позивачем порушення законодавства про автомобільний транспорт.

4) відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів щодо рідких та сипучих вантажів;

5) висновки про неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з сипучим вантажем викладені в постановах Верховного Суду у справі №816/2329/13-а від 12.04.2018, у справі № 826/442/13-а від 16.01.2018 та у справі №821/597/17 від 12.06.2018.

Правомірність порядку та підстав проведення рейдової перевірки позивачем не оспорюється.

Надалі суд наводить свої міркування щодо зазначених груп аргументів окремо.

Суд вважає необґрунтованими посилання представника позивача, що ним здійснювалось перевезення подільного вантажу, а тому під час руху по дорозі можливе переміщення вантажу по всім осям транспортного засобу, з огляду на те, що перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження транспортного засобу, в даному випадку, на одиничну вісь транспортного засобу більше 11,5 т та на строєну вісь не більше 22 т.

Крім того, навіть у випадку доведення можливості переміщення вантажу, ця обставина не спростовує встановленого під час зважування перевищення допустимого осьового навантаження. Наведеними вище нормативними актами не передбачається можливості звільнення перевізника від відповідальності за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у випадку переміщення вантажу у вантажному відсіку автомобіля.

Так, згідно чинного законодавства та жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з Правил дорожнього руху України щодо правильності розміщення та кріплення вантажу при перевезенні подільних (в тому разі сипучих) вантажів.

Відповідно до пункту 8.15 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Слід також зазначити про те, що пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.

При цьому, суд зазначає, що законодавцем чітко передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного (сипучого), який під час транспортування здатний зсуватися (перемішуватися).

Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси до 40 т, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним тощо.

Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.

Стосовно доводів позивача про те, що акт проведення перевірки від 21.09.2021 та інші документи не містять відомостей про будь-які характеристики зважувального обладнання, яке було використане відповідачем, суд зазначає, що акт проведення перевірки №646035 від 21.09.2021, акт перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0060310 від 21.09.2022 та довідка №0079009 від 21.09.2022 складені за затвердженою формою, про що зазначено вище і не містять графи, яка б визначала марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання тощо.

Суд звертає увагу позивача, що такі документи, складаються за затвердженою формою, і не містять графи, яка б визначала марку, модель та заводський номер вимірювально-зважувального обладнання тощо, що свідчить про відсутність у інспектора Укртрансбезпеки обов`язку вносити відповідні дані до довідки та акту, зокрема.

Аналогічний правовий висновок, висловлено Верховним Судом в постанові від 03.07.2019 по справі № 819/1381/16.

При цьому, водій під час проведення зважування транспортного засобу не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.

Разом з цим доказів звернення водія до інспектора Укртрансбезпеки, який проводив зважування транспортного засобу, з проханням надати для ознайомлення вищезазначені документи та відповідно відмови останніх у видачі таких документів до суду не надано.

Судом встановлено, що здійснення габаритно-вагового контролю відбулося з використанням зважувального обладнання, щодо якого проведено періодичну повірку (метрологічну атестацію) 05.03.2021, що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №203 від 05.03.2021, дійсним до 05.03.2022 /а.с. 59, зворотній бік/.

При цьому, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 №412 "Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану" позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану та протягом місяця після його припинення чи скасування, чинні на період воєнного і надзвичайного стану та протягом трьох місяців після його припинення чи скасування на всій території України або в окремих її місцевостях.

З огляду на зазначене, наявні у представника позивача сумніви щодо проведення зважування на повіреному належним чином засобі вимірювальної техніки спростовані матеріалами справи з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2022 №412 "Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного стану".

Щодо доводів про відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів щодо рідких та сипучих вантажів, що на думку представника позивача, є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування, слід вказати на таке.

Дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин відсутня затверджена Мінекономрозвитком методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі щодо рідких та сипучих вантажів, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

У розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку №879, у редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 р. №385" Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. №30 і від 27 червня 2007 р. №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до п.п. 2 п. 2 Порядку № 879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 р. № 671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Крім того, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.07.2019 по справі №819/1381/16: відсутність такої методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

При цьому, в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт відсутні будь-які зауваження щодо процедури проведення габаритно-вагового контролю.

Посилання представника позивача на висновки, викладені в постановах Верховного Суду у справі №816/2329/13-а від 12.04.2018, у справі № 826/442/13-а від 16.01.2018 та у справі №821/597/17 від 12.06.2018, суд відхиляє, оскільки предмет спору у цих справах не є ідентичним, а матеріально-правові вимоги позивача до відповідача не є тотожними, адже останні ухвалювалися за результатами податкових спорів.

Стосовно доводів позивача про те, що довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0060310 від 21.09.2021 не містить відомостей про оператора вагового комплексу та його підпису, суд зазначає таке.

Форма довідки про здійснення габаритно-вагового контролю затверджена спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, у якій передбачено її складання та підписання посадовою особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль та оператором вагового комплексу.

Відповідно до підпункту 16,17 Порядку №1567 рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Під час проведення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю. Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю (пункт 16 Порядку №1567).

Також, за змістом підпунктів 4,5 пункту 4 "Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування", затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.

Тобто, з приписів Порядку №879 та Порядку №1007/1207 вбачається, що саме довідка про здійснення габаритно-вагового контролю є підтверджуючим документом щодо результатів здійснення габаритно-вагового контролю.

Форма довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю визначена вищевказаним Порядком №1007/1207 та повинна містити: дату вагового контролю, найменування місце розташування пункту габаритно-вагового контролю, дані водія транспортного засобу, марку, модель реєстраційні номера автомобіля, причепу, тип транспортного засобу, результати вагового контролю, в тому числі навантаження на осі. Вказана довідка підписується посадової особою Укртрансінспекції, що проводила габаритно-ваговий контроль, оператором вагового комплексу, а також скріплюється печаткою.

В обставинах цієї справи за результатом здійснення габаритно-вагового контролю службовою особою відповідача складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0079009 від 21.09.2022.

Вказаний документ складені ст. інспектором Гриньовим Д.В.

Проте у примірнику довідки позивача відсутній підпис, прізвище та ініціали оператора вагового комплексу, де проводилося зважування транспортного засобу, довідка не скріплена печаткою вагового комплексу /а.с. 14/.

Відповідачем надана суду копія довідки №0079009 від 21.09.2022 за підписом ст. інспектором Гриньова Д.В. та ст. інспектора Левицького А.О. /а.с. 57/, однак зазначена копія довідки не спростовує відсутність підпису, прізвища та ініціалів оператора вагового комплексу на примірнику довідки позивача, який наданий суду в оригіналі та видавався безпосередньо після проведення контролю.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що оскільки в межах рейдової перевірки відносно транспортного засобу позивача було здійснено габаритно-ваговий контроль, то такий контроль мав бути проведений або двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки зі залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю, а не одноособово ОСОБА_1 .

Форма довідки містить графу "підпис" "прізвище, ініціали" оператора вагового комплексу, а тому така графа довідки має бути заповнена.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що ст. інспектор Гриньов Д.В. чи ст. інспектор Левицький А.О. чи якась інша особа під час здійснення габаритно-вагового контролю виконували функції оператора вагового комплексу.

Суд зазначає, що оператор вагового комплексу, маючи відповідну кваліфікацію, є тією особою, яка безпосередньо здійснює зважування транспортного засобу і засвідчує результати зважування власним підписом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що проведення габаритно-вагового контролю та складання довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0079009 від 21.09.2022 (яка є ключовим доказом виявленого порушення у даній справі) відбулося з порушенням Порядку №1567 та вимог, передбачених наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207, яким затверджено форму та зміст відповідної довідки.

Згідно з частиною першою статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

В силу наведених норм, довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю №0079009 від 21.09.2022 є недопустимим доказом у даній справі.

Водночас, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).

Отже, відповідачем не надано до суду достатніх доказів, які підтверджують наявність з боку позивача порушень, на підставі яких прийнято постанову №190587 від 24.10.2022 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8500 грн, у зв`язку із чим оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив судовий збур у розмірі 2600,00 грн.

Водночас, за подання до адміністративного суду юридичною особою позову майнового характеру сплачується судовий збір 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Державної служби України з безпеки на транспорті.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

А тому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу та його представнику про право на повернення помилково сплаченого судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного підприємства "Енергосвіт-Монтаж" (вул. Мічуріна, 58/2, м. Глобине, Кременчуцький район, Полтавська область, 39000, код ЄДРПОУ 41328211) до Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, м. Київ 135, 03135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті від 24.10.2022 №190587.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Приватного підприємства "Енергосвіт-Монтаж" витрати зі сплати судового збору у сумі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня нуль копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков