Постанова

від 26.01.2023 по справі 160/13505/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2023 року м. Дніпросправа № 160/13505/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 року (головуючий суддя Златін С.В.)

в адміністративній справі №160/13505/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОКАТ" до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОКАТ", звернувся 01.09.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.02.2022 року №17877/6/04-36-18-08-16 про невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року ТОВ «Дніпропрокат»;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти та зареєструвати податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року (реєстраційний номер 9036454160) ТОВ «Дніпропрокат» (код ЄДРПОУ 43585893) датою її фактичного отримання - 21.02.2022 року.

Також просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказано на безпідставне та необґрунтоване не прийняття податкових декларацій підприємства, оскільки останні подані з належним заповненням всіх необхідних реквізитів та вчасно.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.02.2022 року №17877/6/04-36-18-08-16 «Про надання інформації» про невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року.

Зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області прийняти та зареєструвати податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року (реєстраційний номер 9036454160) ТОВ «Дніпропрокат» (код ЄДРПОУ 43585893) датою її фактичного отримання - 21.02.2022 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь ТОВ «Дніпропрокат» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 4 962грн.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що відповідач під час складання листа від 21.02.2022 року № 17877/6/04-36-18-08-16 «Про надання інформації» діяв не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, і тим самим порушив пункт1 частини 3 статті 2 КАС України, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені), зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд першої інстанції дійшов висновку, що співмірною сумою із складністю справи є 2000 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Вказує, що позивачем були подані декларації з порушенням вимог законодавства щодо порядку подання декларації, а саме не вірно зазначено місцезнаходження платника податків. Щодо витрат на правничу допомогу, то зазначає, що до суду не надано детального опису виконаних робіт.

В частині відмови у задоволенні стягненні витрат на правничу допомогу рішення суду першої інстанції позивачем не оскаржується.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також позивач просить стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000 грн.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, Товариство з обмеженою відповідальністю Дніпропрокат (код ЄДРПОУ 43585893) є юридичною особою, зареєстрованою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 06.04.2020 року, номер запису 12241020000094064, взято на облік контролюючим органом ГУ ДПС у Дніпропетровській області (Соборне управління, Соборна ДПІ (Соборний р-н м.Дніпра) 06.04.2020 року та є платником податку на додану вартість.

Місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Дніпропрокат (код ЄДРПОУ 43585893) визначена адреса: 49000 Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 37, що підтверджується інформацією з ЄДРПОУ, яка міститься у матеріалах справи.

На виконання вимог чинного законодавства України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропрокат» 21.02.2022 року направлено на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року засобами електронного зв`язку.

Контролюючим органом отримано вищевказану податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року згідно квитанції №2 від 21.02.2022 року.

21.02.2021 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області направлено на адресу позивача лист Про надання інформації № 17877/6/04-36-18-08-16, в якому зазначено, що надана 21.02.2022 року податкова декларація з податку на додану вартість підприємства за січень 2022 року №9036454160 заповнена з порушенням вимог пунктів 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а саме: поле «податкова адреса» не відповідає відомостям, що містяться у ЄДРПОУ. Податкова декларація з податку на додану вартість підприємства за січень 2022 року № 9036454160 від 21.02.2022 року не вважається податковою звітністю.

Позивач вважає протиправним рішення відповідача про невизнання податкової декларації за січень 2022 року податкової звітністю.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Податкового кодексу України.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відповідач вважає, що надана позивачем 21.02.2022 року податкова декларація з податку на додану вартість підприємства за січень 2022 року №9036454160 заповнена з порушенням вимог пунктів 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а саме: поле «податкова адреса» не відповідає відомостям, що містяться у ЄДРПОУ.

При цьому позивач вважає, що вимоги пунктів 48.3 статті 48 Податкового кодексу України ним не порушені.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці 7 цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48, а також недотримання вимог абзаців 1 - 3 пункту 49.4 статті 49 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв`язку, - протягом 5-ти робочих днів з дня її отримання (п.49.11 та 49.11.1 ПКУ).

Так, у відповідності з пунктом 48.7 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Однак, основне призначення звітності - надати користувачам достовірну інформацію щодо майнового та фінансового стану, результатів господарської та фінансової діяльності за звітний період.

Згідно з пунктом 48.2 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпропрокат» засобами електронного зв`язку направлені на адресу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2022 року.

Відповідач зазначає, що підставами для невизнання податковою звітністю податкової декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропрокат» за січень 2022 року є заповнення їх з порушенням вимог пунктів 48.3 статті 48 Податкового кодексу України, а саме зазначення неповних даних місцезнаходження позивача: в графі 05 Податкова адреса податкових декларацій позивачем зазначено: Україна, 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 37, що не відповідає відомостям, які містяться у ЄДРПОУ стосовно позивача.

Відповідно до п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованою адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропрокат» є: 49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 37.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що при співставленні інформації про зареєстровану адресу місцезнаходження позивача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначеної адреси місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропрокат» в поданій податковій декларації з ПДВ за січень 2022 року, - не встановлено помилок, описок або неповноти зазначення в частині податкової адреси позивача.

Оскільки судом не встановлено порушення позивачем п. 48.3 ст. 48 ПК України під час заповнення та подання податкових декларацій з ПДВ за січень 2022 року, то наявні підстави для визнання протиправним рішення відповідача від 21.02.2022 року №17877/6/04-36-18-08-16 про невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року.

Згідно п.49.11 ПК України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Щодо відмови у прийнятті податкових декларацій колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Податковим кодексом України передбачені спеціальні наслідки подання платником податків податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 Податкового кодексу України. У такому разі на підставі пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов`язаний надати платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що лист відповідача від 21.02.2022 року №17877/6/04-36-18-08-16 «Про надання інформації» не містить формулювання про відмову у прийнятті податкової декларації платника податків, натомість у цьому листі зазначається, що податкова звітність складена з порушенням норм Податкового кодексу України, а тому не визнається податковою звітністю.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не прийняв саме повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, а надіслав позивачу лист про невизнання його декларації податковою звітністю, чим порушив пункт 49.11 статті 49 Податкового кодексу України.

Чинним законодавством України податковий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто надання їй статусу "не визнана як податкова декларація", оскільки у відповідності до статей 48 та 49 Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.

Таким чином, відповідач під час складання листа від 21.02.2022 року №17877/6/04-36-18-08-16 «Про надання інформації» діяв не у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, і тим самим порушив пункт 1 частини 3 статті 2 КАС України, якою передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень повинні бути прийняті (вчинені), зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, не доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 4000 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем укладено з адвокатом Ковальчуком Д.Ю. договір про надання правничої допомоги від 26.08.2022.

Відповідно до п. 1.1. означеного Договору, адвокат зобов`язується надавати Клієнту правничу допомогу з питань захисту прав та законних інтересів Клієнта щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.02.2022 року №17877/6/04-36-18-08-16 «Про надання інформації» про невизнання податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2022 року, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити правничу допомогу на умовах, передбачених даним Договором.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. означеного Договору, вартість правничої допомоги адвоката, що визначена пунктом 1.1. даного Договору становить 4000грн., виходячи з вартості 1 години - 1000грн.

На підтвердження здійснення судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правової допомоги Товариству "Дніпропрокат" матеріали справи містять:

акт приймання наданої правничої допомоги від 01.09.2022 року,

платіжне доручення від 29.08.2022 року № 819 на суму 4000 грн.;

ордер адвоката, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Так, згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність №5076-VI від 05.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, видами адвокатської діяльності є, зокрема,

- надання правової інформації,

- консультацій і роз`яснень з правових питань,

- правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати:

- консультації,

- роз`яснення,

- складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг,

- здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо.

Отже, до правової допомоги належать:

- консультації, роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

В силу статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що саме суд встановлює розмір судових витрат, які сторона сплатила, або має сплатити на підставі доказів.

Таким чином, для встановлення судом розміру витрат, що понесла сторона у справі слід надати відповідні докази.

Так, відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Слід зазначити, що в силу ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат враховується:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В силу ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, і складність справи, і витрачений час на надання правничої допомоги і ціна позову та ін. мають значення для суду для визначення розміру витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційної вважає, що розмір 4000 грн. є значно перевищеним оскільки, перевіривши відповідні документи щодо витрат на правничу допомогу та проаналізувавши зміст і обсяг наведених послуг, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що дана справа є справою незначної складності, та в суді першої інстанції розглянута в спрощеному позовному провадженні, справедливий розмір витрат на правничу допомогу відповідає 2000 грн., як вказав і суд першої інстанції.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства України, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Надаючи оцінку доказам, щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 6000 грн., колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу по суті спору міститься на 3,5 аркушах надрукованого тексту.

Оцінюючи зміст вказаного відзиву на апеляційну скаргу, незначну складність справи, співмірність витрат, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що розрахунок розміру винагороди в сумі 6000 грн. та кількість витраченого часу 1 години, не відповідають співмірності та значно завищені.

Так, на час розгляду справи обставини справи, правові підстави позову не змінювалися, текстова редакція такого відзиву по суті спору містить заперечення позивача щодо тверджень відповідачів проте складання зазначеного відзиву не можна оцінити в сумі 6000грн.

Аналіз вказаних обставин дає підстави для висновку, що зазначена вище послуга правової допомоги в розмірі 6000грн. не підлягає врахуванню для компенсації у повному обсязі, тому колегія суддів апеляційної інстанції визначає співмірний розмір, який підлягає відшкодуванню позивачу за вказану послугу - 500 грн.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.11.2022 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОКАТ" (код ЄДРПОУ 43585893) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 500 грн. (п`ятсот гривень).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 26.01.2023 та в силу ст. 328 КАС України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова