Постанова

від 16.02.2023 по справі 320/12442/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/12442/21 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Тетерівське лісове господарство» до Головного управління ДПС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Державне підприємство «Тетерівське лісове господарство» (надалі за текстом - «ДП «Тетерівське лісове господарство») звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати скасувати:

- податкове повідомлення-рішення № 216700703 від 20.09.2021 року про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 433 065 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 216710703 від 20.09.2021 року про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету на 1 657 354 грн.

На обгрунтування своїх вимог позивач вказував на необгрунтованість висновків контролюючого органу про те, що ФОП ОСОБА_1 не міг здійснювати господарські операції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник звертає увагу на те, що перевіркою встановлено неможливість провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує про законність та обгрунтованість судового рішення з огляду на наявність необхідних первинних документів.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 15.07.2021 р. по 27.08.2021 р. посадовцями Головного управління ДПС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ДП «Тетерівське лісове господарство».

Результати перевірки оформлено актом № 14424/10-36-07-03-07/00992071 від 01.09.2021 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 134 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України»), ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», п. 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями внаслідок чого: занижено податок на прибуток на 417 285 грн.; занижено частину чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету, на 1 592 657 грн.

Такий висновок контролюючого органу вмотивовано наступним.

Згідно банківським випискам ДП «Тетерівське лісове господарство» здійснило перерахування коштів у загальному розмірі 2 318 248 грн. 72 коп. на користь ФОП ОСОБА_1 за договором від 02.10.2019 р. про надання послуг з перевезення.

Водночас, перевіркою встановлено, що ці господарські операції є нереальними у зв`язку з відсутністю у ФОП ОСОБА_1 фізичних та технічних умов (працюючих, основних засобів).

Тому, на думку відповідача, операції з отримання робіт (послуг) необхідно було відобразити в бухгалтерському обліку у складі інших доходів, як з джерела невідомого походження.

Із наведеного відповідач дійшов висновку про заниження фінансового результату до оподаткування та, відповідно, про заниження частини чистого прибутку, що підлягає сплаті до бюджету.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення № 216700703 від 20.09.2021 року про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати податку на прибуток на 433 065 грн., у тому числі 417 285 грн. за основним платежем та 15 780 грн. за штрафними санкціями;

- податкове повідомлення-рішення № 216710703 від 20.09.2021 року про збільшення суми грошового зобов`язання із сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету на 1 657 354 грн., у тому числі 1 592 657 грн. за основним платежем та 64 697 грн. за штрафними санкціями.

Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29 листопада 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена (тут та надалі норми у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об`єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

За приписами пункту 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження реальності укладеної угоди позивачем було надано копії: договору перевезення вантажу № 3/П від 02.10.2019 р.; товарно-транспортних накладних; відомостей взаємних розрахунків; платіжних доручень; реєстрів товарно-транспортних накладних, а також документів про використання послуг з перевезення у власній господарській діяльності (договорів купівлі-продажу лісопродукції, договорів поставки, специфікацій, реєстрів реалізації лісопродукції), які свідчать, що зобов`язання між позивачем та його контрагентом виконувалось у повному обсязі.

Таким чином, у ДП «Тетерівське лісове господарство» наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат по операціям з ФОП ОСОБА_1 .

Твердження відповідача про те, що ФОП ОСОБА_1 не міг фактично здійснити господарські операції обгрунтовано не взято судом до уваги, оскільки такі висновки зроблено без проведення перевірки контрагента позивача, а виключно на даних, що містяться в інформаційний базах ДПС.

У цьому контексті судова колегія бере до уваги, що в матеріалах справи міститься договір про оренду транспортних засобів № 0210/19 від 02.10.2019 р. відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 отримав від ФОП ОСОБА_2 у тимчасове платне користування вантажні автомобілі та причіпи до них.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування валових витрат та податкового кредиту.

Водночас, у цій справі відповідачем не доведено, а судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування покупцем витрат.

З огляду на викладене слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення № 216700703 від 20.09.2021 року.

Частиною 1 ст. 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21 вересня 2006 року № 185-V установлено, що державні унітарні підприємства (крім державних некомерційних підприємств, державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, державного підприємства «Український державний центр радіочастот», державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 138 від 23 лютого 2011 р., частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державних некомерційних підприємств, державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, за результатами фінансово-господарської діяльності починаючи з 1 січня 2019 р. у розмірі 90 відсотків, з 1 січня 2020 р. - у розмірі 80 відсотків.

Оскільки збільшуючи суму грошового зобов`язання із сплати частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до державного бюджету, контролюючий орган виходив із висновку про заниження позивачем фінансового результату до оподаткування за результатами господарських операцій з ФОН ОСОБА_1 , то і у цій частині суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування судового рішення з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на постанову суду може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено в повному обсязі 21 лютого 2023 р.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя В.П.Мельничук

суддя О.М.Оксененко