Постанова

від 22.02.2023 по справі 620/5811/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/5811/22 Суддя першої інстанції: Скалозуб Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Степанюка А.Г.,

суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карбонленд» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Карбонленд» (далі - Позивач, ТОВ «Карбонленд») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.12.2021 №9492/25010700 та №9493/25010700.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.10.2022 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується як фактичне придбання Позивачем та використання ним у власній господарській діяльності обладнання, так і його походження, а відтак можливе недотримання податкової дисципліни контрагентами ТОВ «Карбонленд» не може мати негативних наслідків для платника податків. Також суд зауважив, що під час перевірки контролюючий орган не надав належної оцінки умовам договорів щодо постачання електроенергії Позивачу, не врахував, що ним здійснювалася попередня оплата планової, а не фактичної спожитої електроенергії, а відтак прийшов до помилкових висновків, що остання використовувалася не в господарській діяльності підприємства.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що судом не було враховано та не надано належної оцінки доводам контролюючого органу про те, що наданими у ході перевірки документами та відомостями з аналітичних баз неможливо підтвердити походження придбаного ТОВ «Карбонленд» обладнання, що свідчить про безпідставність формування підприємством даних податкового обліку за наслідками відносин останнього з ТОВ «Спецтрансзапчасть» і ТОВ «Спецтехсервіс». Наголошує, що судом було залишено поза увагою ненадання Позивачем на запит Відповідача документи, що підтверджують введення в експлуатацію придбаного обладнання. Підкреслює, що належними доказами не підтверджено необхідність конкретної кількості електроенергії, яку потребує підприємство для роботи, що вказує на використання її поза межами господарської діяльності та відповідно необхідність нарахування податкових зобов`язань із сплати податку на додану вартість.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 14.02.2023.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Карбонленд» просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в апеляційній скарзі відсутні аргументи, як б спростовували позицію суду першої інстанції. Підкреслює, що наявними у матеріалах справи документами підтверджується походження придбаного Позивачем обладнання, факт наявності у підприємства якого було встановлено у ході перевірки. Наголошує, що Відповідачем не було враховано особливостей розрахунків Позивача за електроенергію, а відтак помилково ототожнено обсяги передплати з обсягом фактично спожитої електричної енергії.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2023 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

Щодо заявленого клопотання ГУ ДПС у Чернігівській області про розгляд апеляційної скарги за участі Апелянта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч. 2 ст. 311 КАС України якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи обставини цієї справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, судова колегія не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні, а відтак приходить до висновку про необхідність розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження та, відповідно, відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції встановив, що у листопаді 2021 року працівниками ГУ ДПС у Чернігівській області на підставі пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України, наказу від 18.10.2021 №1789-п (а.с. 15) та направлень від 20.10.2021 №3382 (а.с. 179) та від 20.10.2021 №3383 (а.с. 180) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Карбонленд» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за серпень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

У ході перевірки встановлено порушення Позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого в Міністерстві фінансів України 29.01.2016 за №159/28289, оскільки завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховуються до складу податкового наступного звітного періоду на суму 31 153 грн, за серпень 2021 року;

- п. 44.1 ст. 44, п .185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, пунктів 4, 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого в Міністерстві фінансів України 29.01.2016 за №159/28289, внаслідок чого платником завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування) в сумі 193 885 грн, за серпень 2021 року.

Висновки перевірки зафіксовані в акті від 18.11.2021 №8010/07/43848574 (а.с. 30-47), на які Позивачем були подані заперечення, до яких товариством були додані: контракт від 27.03.2013, укладений між естонською компанією «Оnіаr» та ТОВ «Кранова компанія «Спецтехсервіс» на придбання обладнання Оnіаr 7500 - кран-маніпулятор гідравлічний навантажувальний (а.с. 66-79); міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 14.09.2020 №637312 (а.с. 80); митну декларацію UA209120/2020/022482 (а.с. 81-83); інвойс від 14.09.2020 (а.с. 84); видаткову накладну № 2 від 18.03.2021, складену між ТОВ «Кранова компанія «Спецтехсервіс» та ТОВ «Спецтехсервіс» (а.с. 85), а також контракт №1 від 20.01.2020, укладений між словенською компанією «Uniforest d.o.o.» та ТОВ «Спецтрансзапчасть» на придбання процесора TITAN 40/20 (а.с. 86-91), митну декларацію UA807170/2021/03158 (а.с. 93-94); міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 10.05.2021 № I-0854 (а.с. 92).

За результатами розгляду поданих заперечень і додаткових документів до них висновки акту перевірки були залишені без змін, про що ТОВ «Карбонленд» було повідомлено листом ГУ ДПС у Чернігівській області від 17.12.2021 №3129/Ж12/25-01-07-03 (а.с. 50-56).

На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 21.12.2021 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- форми «В1» №9492/25010700, яким Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за серпень 2021 року на суму 193 885 грн та застосовано до нього штрафні санкції у розмірі 48 471,25 грн (а.с. 9-11);

- форми «В4» №9493/25010700, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2021 року на 31 153 грн (а.с. 12-14).

За наслідками адміністративного оскарження рішенням ДПС України від 30.05.2022 №4962/6/99-00-06-01-02-06 (а.с. 57-64) спірні індивідуальні акти залишено без змін.

Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд першої інстанції встановив, що між ТОВ «Спецтрансзапчасть» (Продавець) і ТОВ «Карбонленд» (Покупець) укладено договір №0704/Р1 від 07.04.2021 щодо придбання процесора TITAN 40/20 (а.с. 95-97), на підтвердження виконання зобов`язань за яким Позивачем надано копії: видаткових накладних (а.с. 98, 105), товарно-транспортної накладної (а.с. 99), платіжних доручень (а.с. 101-104, 107), рахунку на оплату (а.с. 106).

Крім того, матеріали справи свідчать, що між ТОВ «Карбонленд» (Замовник) і ТОВ «Спецтехсервіс» (Виконавець) укладено договір поставки та монтажу №1602/2 від 16.02.2021 щодо придбання крану-маніпулятора гідравлічного навантажувального Оniar 7500 (а.с. 108-112), на підтвердження виконання зобов`язань за яким Позивачем надано копії: видаткової накладної (а.с. 113), платіжних доручень (а.с. 114-115, 117), рахунку на оплату (а.с. 116), акту виконаних робіт (послуг) (а.с. 118).

Судом першої інстанції поміж іншим встановлено, що між ТОВ «Карбонленд» (Споживач) і АТ «Чернігівобленерго» (Оператор системи) договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 02.02.2021 №239120031121 (а.с. 119-142). Також між Позивачем (Споживач) і ТОВ «Енера Чернігів» (Постачальник) 04.03.2021 укладено договір №200311ВЦ про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 143-150). Крім того, між ТОВ «Енера» (Постачальник) і ТОВ «Карбонленд» (Споживач) укладено договір від 12.08.2021 №1000505 про постачання електричної енергії споживачу (а.с. 151-157).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 14, 20, 44, 75, 78, 86, 185, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також практики Верховного Суду і Європейського суду з прав людини, прийшов до висновку про протиправність спірних індивідуальних актів, оскільки матеріалами справи підтверджується правомірність формування даних податкового обліку підприємством.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно пп. «а» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. З метою застосування терміна «постачання товарів» електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Приписами пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Наведені правові норми свідчать, що для отримання платником податку права на бюджетне відшкодування необхідними та достатніми умовами є фактична сплата податку на додану вартість отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, відображення рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов`язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, у відповідній податковій декларації, подання документів, визначених у пунктах 200.7 та 200.8 статті 200 Податкового кодексу України та підтвердження відповідних сум відшкодування за результатами перевірки.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений та підтверджений належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного Закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, згідно п. 2.4 затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наявних у матеріалах справи документів суд першої інстанції правильно встановив, що ті, які подавалися ТОВ «Карбонленд» до суду та контролюючому органу при проведенні перевірки, містять всі обов`язкові для первинних документів реквізити та відповідають законодавчо визначеним вимогам. Поряд з цим, Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не було доведено юридичної дефектності чи невідповідності первинних документів вимогам чинного законодавства. До того ж, як обґрунтовано підкреслено судом першої інстанції, будь-яких зауважень щодо оформлення цих документів у податкового органу у ході перевірки не виникло, а висновок останнього про безтоварність господарських операцій базується лише на ймовірному порушенні податкової дисципліни контрагентами Позивача - ТОВ «Спецтрансзапчать» і ТОВ «Спецтехсервіс».

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що згідно відомостей Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «Спецтрансзапчасть» не встановлено придбання обладнання із зазначеними характеристиками (процесор для виробництва дров TITAN 40/20CD-E) у контрагентів як на митній території України, так і за її межами, однак встановлено факт придбання цим підприємством протягом 2020-2021 років комплектуючих запчастин до спеціального обладнання, інших запчастин, тощо, а відтак у ході перевірки неможливо підтвердити походження товару, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Придбання ТОВ «Спецтрансзапчасть» у нерезидента процесорів для виробництва дров TITAN 40/20CD-E, на переконання судової колегії, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями контракту від 20.01.2020 №1 (а.с. 86-91) та, зокрема, митної декларації №UA807170/2021/031587 від 24.05.2021 (а.с. 93-94). При цьому твердження контролюючого органу про те, що указана митна декларація не містить печаток митного органу, а відтак не може вважатися належним доказом митного очищення товару, судова колегія вважає безпідставним, оскільки в силу Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651, печатка проставляється у випадку подання декларації у паперовому вигляді. Разом з тим, як свідчить зміст наявної у матеріалах справи митної декларації (а.с. 93-94), остання подана митному органу шляхом електронного декларування.

З приводу аргументів апеляційної скарги про те, що у ході перевірки неможливо підтвердити походження обладнання - крану-маніпулятора гідравлічного навантажувального Oniar 7500, який ТОВ «Карбонленд» придбано у ТОВ «Спецтехсервіс» разом із послугами монтажу цього транспортного засобу, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «Спецтехсервіс» придбало указаний вище кран-маніпулятор у ТОВ «Кранова компанія «Спецтехсервіс» (видаткова накладна від 18.03.2021 №2; а.с. 85), яке у свою чергу придбало його у нерезидента - ТОВ «Оніар», що, на переконання судової колегії, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями контракту від 27.03.2013 №201303271 (а.с. 66-79) та, зокрема, митної декларації №UA209120/2020/022484 від 21.09.2020 (а.с. 81-83). При цьому твердження контролюючого органу про те, що указана митна декларація не містить печаток митного органу, а відтак не може вважатися належним доказом митного очищення товару, судова колегія вважає безпідставним, оскільки як вже було зазначено вище, печатка проставляється у випадку подання декларації у паперовому вигляді. Разом з тим, як свідчить зміст наявної у матеріалах справи митної декларації (а.с. 81-83), остання подана митному органу шляхом електронного декларування.

Посилання Апелянта на те, що всупереч запитів контролюючого органу ТОВ «Карбонленд» було надано лише інструкцію з обслуговування захвату, однак не надано будь-яких документів щодо налагодження обладнання та його запуску, акта комісії про готовність устаткування до роботи, а також акти й інші документи, що підтверджують про безпечність такого обладнання, пояснення щодо його роботи тощо, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, як правильно наголошено Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, факт наявності у складі основних засобів ТОВ «Карбонленд» як крану-маніпулятора гідравлічного навантажувального Oniar 7500, так і процесору для виробництва дров TITAN 40/20CD-E ГУ ДПС у Чернігівській області встановлено у ході перевірки (а.с. 33, стор. 4 акту перевірки), а будь-яких обґрунтованих пояснень на підтвердження того, що запитувані податковим органом документи мають вплив на обставини реальності придбання згаданого обладнання у відповідних суб`єктів господарювання, Відповідачем не надано.

З приводу аргументів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було враховано можливе порушення податкової дисципліни контрагентами контрагентів Позивача або контрагентами останнього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 та, зокрема, від 14.12.2021 у справі № 280/3376/19 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності Позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії підприємства та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується рух активів (товару) по ланцюгу від постачальників до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю Позивача.

Наведені висновки повністю узгоджуються з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 22.01.2009 у справі «Булвес проти Болгарії», яке наголошує на принципі персональної відповідальності платника та неможливості втручання у право власності особи, яка, попри можливе порушення своїм контрагентом податкового законодавства, є належним отримувачем поставлених товарів чи послуг.

Подібну позицію займав і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 у справі № 21-1376во06, де зазначив, що «у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано Відповідачем, на момент виписування податкових накладних Позивачу його контрагенти були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб`єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність у контролюючого органу правових підстав для зменшення платнику податку суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на розрахункових рахунок платника у банку за серпень 2021 року на суму 193 885 грн із застосуванням щодо нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення, факт вчинення якого Відповідачем не доведено, а також зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість на 22 386 грн.

Надаючи оцінку позиції суду першої інстанції про необґрунтованість висновків контролюючого органу про завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на загальну суму 31 153 грн, судова колегія з урахуванням доводів апеляційної скарги та мотивів відзиву на неї, вважає за необхідне зазначити таке.

Як було встановлено раніше, між ТОВ «Карбонленд» (Споживач) і АТ «Чернігівобленерго» (Оператор системи) було укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 02.02.2021 №239120031121, між Позивачем (Споживач) і ТОВ «Енера Чернігів» (Постачальник) 04.03.2021 було укладено договір №200311ВЦ про постачання електричної енергії споживачу, між ТОВ «Енера» (Постачальник) і ТОВ «Карбонленд» (Споживач) укладено договір від 12.08.2021 №1000505 про постачання електричної енергії споживачу.

Так, умовами договору з АТ «Чернігівобленерго» передбачено, що Споживач оплачує послуги з розподілу безпосередньо Оператору системи, здійснює на поточний рахунок Оператора системи повну оплату вартості послуг з розподілу електричної енергії, заявленого на наступний розрахунковий період за формою попередньої оплати. Попередня оплата здійснюється до 25 числа включно місяця, що передує розрахунковому, у розмірі повної вартості послуги з розподілу очікуваного обсягу споживання електричної енергії на підставі отриманого у Оператора системи рахунка, в якому зазначається кінцева дата його плати (п. 7 додатку №4 до договору від 02.02.2021 №239120031121). Тобто, необхідність здійснення розрахунків за правилами попередньої плати безпосередньо закріплена в указаному договорі.

У свою чергу, аналіз змісту положень укладених з ТОВ «Енера Чернігів» і ТОВ «Енера» договорів свідчить, що спосіб оплати за спожиту електричну енергію (попередня оплата чи по факту плановий платіж) визначається у комерційній пропозиції, яка є додатком №2 до договору. Разом з тим, як правильно зазначив контролюючий орган, будь-яких належних і допустимих доказів погодження з ТОВ «Енера Чернігів» і ТОВ «Енера» такого способу оплати за спожиту електроенергію як попередня оплата ТОВ «Карбонленд» ні до перевірки, до суду не надано.

Водночас, посилання Апелянта на ненадання Позивачем до перевірки документів, які б підтверджували кількість кВт годин використаної електроенергії, необхідної для роботи виробничого обладнання, актів про розрахунок споживання електроенергії, або актів чи інших документів, які б свідчили про пробне випробування такого обладнання із зазначенням витраченої електроенергії, як на підставу стверджувати про те, що використання та оплата послуг з отримання активної електроенергії здійснювалися поза межами господарської діяльності підприємства, колегія суддів вважає помилковим. Будь-яких розрахунків, які б могли вказувати на очевидну невідповідність фактичного обсягу використаної електроенергії реальному обсягу, який необхідно було використати у ході господарської діяльності підприємства, Відповідачем не надано, відповідні спеціалісти для цього не залучалися. Крім того, збільшуючи податкові зобов`язання з податку на додану вартість за березень в сумі 2 945,71 грн, липень 2021 року в сумі 1 527,36 грн та за серпень 2021 року в сумі 4 294,01 грн, тобто на всю суму податку на додану вартість, сплаченого в рахунок постачання активної електроенергії та послуг з розподілу електричної енергії, ГУ ДПС у Чернігівській області фактично заперечує будь-яке використання ТОВ «Карбонленд» електричної енергії в указаних періодах. Викладене, з урахуванням того, що під час перевірки було встановлено здійснення підприємством господарської діяльності, йде у розріз з позицією контролюючого органу про те, що весь обсяг спожитої електричної енергії підприємства за згадані вище місяці є таким, що перебуває поза межами господарської діяльності.

З урахуванням наведеного, оскільки належними і допустимими доказами ГУ ДПС у Чернігівській області не підтверджено факт використання ТОВ «Карбонленд» повного обсягу спожитої у зазначених періодах електричної енергії поза межами господарської діяльності підприємства, то колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість позиції контролюючого органу щодо заниження Позивачем податкового зобов`язання з податку на додану вартість за березень в сумі 2 945,71 грн, липень 2021 року в сумі 1 527,36 грн та за серпень 2021 року в сумі 4 294,01 грн.

Судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Степанюк

Судді Н.П. Бужак

М.І. Кобаль

Повний текст постанови складено та підписано 22 лютого 2023 року.