Постанова

від 22.02.2023 по справі 820/6185/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 820/6185/15

адміністративне провадження № К/9901/39355/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 (суддя - Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя - Кононенко З.О., судді - Калитка О.М. Бондар В.О.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства Українська залізниця» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» Публічного акціонерного товариства Українська залізниця» (далі у тексті - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), у якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015 №0000284900, № 0000294900.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, пов`язаним із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Мастер Клін", ТОВ "Центр Гальмівного устаткування", ТОВ "Новабуд-Інвест", ТОВ "Домоград", ТОВ "ПБК "Техно-Інжиніринг", ТОВ "Актуальні технології груп", ТОВ "Топаз-Україна", ТОВ "Аледор-Торг", ТОВ "Інрекс", ТОВ "Компанія "Інтер-Опт", ТОВ "Альянс-Нафтогаз", ТОВ "Український цент Енергоремонт", ТОВ "Лоска", ТОВ "Грандбудукраїна", ТОВ "Промислові Інновації України", ТОВ фірма "Вікта ЛТД", ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком", ТОВ "Укрремелектромаш", ТОВ "ГЦВ КМ", з ФОП ОСОБА_1 , ТОВ "Елтранс Україна", та ДНВП "Фон" Північно-Східного наукового центру НАН Україна, ТОВ "Дніпрогідропередача", ТОВ "Краматорськтранссервіс", ТОВ НДІП "Ельдорадо", ТОВ "Памак", ТОВ "ТК "Профіт-трейд", ТОВ "Київтехцентр", ТОВ "ТД" Александр", що підтверджується належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, а висновки податкового органу про нереальність господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами є необґрунтованими, відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2015 позов задоволено в повному обсязі, скасовані податкові повідомлення-рішення Інспекції від 11.06.2015 №0000284900, №0000294900.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з наведеними контрагентами з підстав реальності вчинення позивачем господарських операцій та підтвердження таких операцій належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2016 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідтвердження належними первинними документами реальності господарських операцій між позивачем та вказаними вище контрагентами.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.07.2016, касаційну скаргу позивача задоволено частково, скасовано судові рішення попередніх інстанцій, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено належних та допустимих доказів, з метою з`ясування обставин, якими позивач обґрунтовує реальність здійснення ним господарських операцій, зокрема, факти придбання та подальшого використання товару, обставини, що підтверджують досягнення конкретної мети господарської діяльності тощо. Також, залишено поза увагою необхідність встановлення у подібних випадках юридично значимих фактів, з метою підтвердження зміни активів, зобов`язань чи власного капіталу платника податку, з урахуванням власне причинно-наслідкового зв`язку таких фактів. Крім того, судами з посиланням на відповідні первинні документи, не з`ясовано наявності або відсутності між позивачем та його контрагентами у межах спірних правовідносин взаємно узгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

За наслідками нового розгляду справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, позов задоволено, скасовано податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015 №0000284900, №0000294900.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з вказаними вище контрагентами, оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню.

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 198.1, 198.3 статті 198, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 152.1 статті 152, підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи), просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав: наявності недоліків у товарно-транспортних накладних, актах виконаних робіт; відсутності належних первинних документів, а саме: акту готовності об`єкта до експлуатації, документів в підтвердження якості використаних матеріалів; відсутності основних фондів, устаткування, складських приміщень, необхідної кількості трудових ресурсів у суб`єктів господарювання, з якими контрагенти позивача мали господарські взаємовідносини та наявності негативної інформації відносно таких суб`єктів господарювання.

У доводах касаційної скарги відповідач не вказує, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, а фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.12.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.02.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 22.02.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Інспекцією проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками за липень, вересень, листопад, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 29.05.2015 №150/28-09-49-15/01072609 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення положень: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 152.1 статті 152 ПК України, в наслідок чого позивачем занижено податок на прибуток у розмірі 1 643 340, 00 грн, у тому числі за 2014 рік на 1 643 340, 00 грн; пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, підпунктів «е», «и» пункту 201.1, пункту 201.2 статті 201, пункту 44.1 статті 44 ПК України, в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у розмірі 4 235 657, 00 грн (із урахуванням частки використання товарів/послуг в оподатковуваних операціях 85,52 % у 2014 році), в тому числі за травень 2014 року на 88 566, 00 грн, червень 2014 року - на 1 285, 00 грн, липень 2014 року - на 279 365, 00 грн, листопад 2014 року - 630 646, 00 грн, грудень 2014 року на 3 235 795, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.06.2015 № 0000284900, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 6 353 485, 50 грн, з яких за основним платежем у сумі 4 235 657, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2 117 828, 50 грн, а також № 0000294900, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2 465 010, 00 грн, з яких за основним платежем у розмірі 1 643 340, 00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціям (штрафами) у розмірі 821 670, 00 грн.

Висновки про порушення норм Податкового кодексу України ґрунтувались на тому, що Товариством включено до складу витрат та податкового кредиту суми за господарськими операціями з придбання товарів (послуг, робіт) у зазначених вище контрагентів, які на думку контролюючого органу не носять реального характеру.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За змістом підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач (покупець) мав господарські відносини з постачальниками: ТОВ «Центр Гальмівного устаткування» за договорами поставки від 22.05.2014 №П/РПЧ-114009, від 31.10.2014 №ВЧ-4-7/14, від 20.10.2014 №П/НРП-01/1414/РПЧ-4, від 14.07.2014 №НХГ/05, від 27.06.2014 № П/НХ-141516/НЮ; ТОВ "Новабуд-Інвест" за договором поставки від 22.10.2014 № П/НХ-141370/НЮ; ТОВ "Актуальні технології груп" за договором поставки від 18.08.2014 № П/НХ-141001; ТОВ "Промислові Інновації України" за договором від 04.11.2011 №04/11, ТОВ НДІП "Ельдорадо" за договорами від 28.07.2014 №П/РПЧ-114014, від 17.11.2014 № П/РПЧ-114031, від 24.11.2014 № П/РПЧ-114033, від 25.11.2014 № П/РПЧ-114034, від 26.11.2014 № П/РПЧ-114035, від 12.02.2014 № РПЧ2-14/8, від 28.02.2014 № 022802-ВЧД-6, від 25.11.2014 № П/НРП0-1/1420/РПЧ-4, № П/НРП-01/1421/РПЧ-4, ТОВ "ТК "Профіт-трейд" за договорами від 13.11.2014 № ТЧ5/38, № ТЧ5/39, від 27.11.2014 № ТЧ5/45, від 15.12.2014 №15122014/ТЧ-12/01, № 15122014/ТЧ-12/02, № 15122014/ТЧ-12/03, від 20.11.2014 № 20/11-1, № 20/11-2, № 20/11-3, від 04.12.2014 № РПЧ2-14/54, № РПЧ-14/55 та № РПЧ2-15/56, від 27.11.2014 № П/НРП-01/1422/РПЧ4, ТОВ "Київтехцентр" за договором від 23.12.2014 № 32, ТОВ "ТД" Александр" за договором від 08.12.2014 № П/НХ-141653/НЮ, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за відповідними договорами поставки.

Предметом зазначених договорів є поставка і передача у зумовлені строки у власність покупцю певної продукції, зокрема, запчастин, фарби-акрилової водно-дисперсійної для зовнішніх робіт, компенсаторів поліпастних (для натяжіння контрактного проводу) КП-3-30 Н1, тощо.

Позивач (замовник) мав господарські взаємовідносини за договорами підряду з підрядниками: ТОВ "Домоград" за договором від 31.01.2014 №П/НА-1455/НЮ; ТОВ "ПБК "Техно-Інжиніринг" за договором від 27.12.2013 № 120-2/7 П/Л-132056/НЮ; ТОВ "Топаз-Україна" за договорами від 28.10.2014 №П/П141399/НЮ, від 04.09.2013 № П/П131464/НЮ; ТОВ "Компанія "Інтер-Опт" за договором підряду від 05.11.2014 №П/В-1435/ВЧДЗ; ТОВ "Лубнигазбуд" за договорами підряду від 30.12.2013 №П/Т13079/ТЧ-3, № П/Т13080/ТЧ-3, ТОВ "Альянс-Нафтогаз" за договором підряду від 20.10.2014 № ТЧ5/24, ТОВ "ГЦВ КМ" за договором підряду від 27.10.2014 № П/ІІІ-141444/НЮ.

Предметом вказаних договорів є: розроблення проектно-кошторисної документації по об`єкту "Об`єкти реконструкції та технічного переоснащення будівлі вокзалу Харків-Пасажирський" по Привокзальному майдану 1 у м. Харкові; виконання на свій ризик із свого матеріалу, своїми силами та засобами реконструкцію приміщень служб, підрозділів та інженерних мереж відповідно до проектно-кошторисної документації, робіт на об`єкті "Подовження підпірної стінки на 74 км ПК 8 дільниці Мерефа-Красноград" відповідно до проектно-кошторисної документації, робіт на об`єкті "Капітальний ремонт автодорожнього моста на 14 км дільниці Люботин-Мерефа" відповідно до проектно-кошторисної документації; капітальний ремонт підкранової колії козлового крана в/п 5т, реєстраційний № 32884 ДЕТЦ ПЗ Вагонного Депо Основа ПЗ відповідно до дефектного акту; капітальний ремонт адміністративного будинку, будівлі з технічного обслуговування первинних засобів пожежегасіння, будівлі цеху КЖ-20, очисних споруд, ємностей РВС-2000 та заміна віконних блоків з ремонтом укосів ВП "Локомотивне депо" згідно з кошторисною; ремонт покрівлі цеху БПР, м`якої покрівлі цеху по ремонту вантажних тепловозів, м`якої покрівлі будівлі ПТО-2, будинку відпочинку локомотивних бригад, м`якої покрівлі водопідготовки будівлі ПТО-2, м`якої покрівлі будгрупи, м`якої покрівлі дільниці ДЕЦ, м`якої покрівлі дільниці ремонту та м`якої покрівлі допоміжних цехів ремонту ВП "Локомотивне депо Основа" згідно з кошторисною документацією, надання послуг з ремонту металевих частин гіркових комплексів переданих.

Також, позивач (замовник) мав господарські взаємовідносини з виконавцями робіт (послуг): ТОВ "Аледор-Торг" за договором від 12.08.2014 №1208; ТОВ "Мастер Клін" за договором від 24.03.2014 № П/ДН-4-14316; ТОВ "Інрекс" за договорами від 12.08.2014 № 4/-3-79/12, від 30.12.2013 №П/Т13081/ТЧ, ТОВ "Український цент Енергоремонт" за договором від 15.09.2014 № 15092014/ТЧ, ТОВ "Лоска" за договором від 18.09.2014 № П/Л-141155/НЮ, ТОВ "Грандбудукраїна" за договором від 24.12.2014 № П/П-141795/НЮ, ТОВ фірма "Вікта ЛТД" за договорами від 05.01.2012 № П/РПЧ-11204, від 21.01.2013 № 33, від 19.09.2012 № П/НРП-01/1241/РПЧ-4, від 18.04.2012 № П/БМЕС-12589/НЮ, від 10.02.2014 № П/НА-131318/НЮ, №П/НА-14104/НЮ, ТОВ "СК ДМ" за договором від 04.11.2014 № 4-11, ТОВ "ВФ "Інвекс Телеком" за договорами від 28.03.2014 № 7/3В, № 9/3В, ТОВ "Укрремелектромаш" за договором від 27.10.2014 № П/Т-141381/НЮ, ТОВ "Елтранс Україна" за договором від 06.11.2014 № РПЧ-14/60, ДНВП "Фон" Північно-Східного наукового центру НАН Україна за договорами від 26.08.2014 № П/РПЧ-114013, від 28.11.2014 № П/РПЧ-114038, від 31.03.2014 №П/ІІІ-14327/НЮ, ТОВ "Дніпрогідропередача" за договором № П/П-14575/НЮ, ТОВ "Краматорськтранссервіс" за договорами від 05.11.2014 № П/В-1436/ВЧД3, № П/В-1437/ВЧД3, № ПВ-1438/ВЧД3, № 11/ВСДРП, № П/ВЧД-11-37, ТОВ "Памак" за відповідними договорами.

Предметом цих договорів є надання виконавцю в розробку ділянку смуги відведу просіки для проведення вирубки чагарника від ЛЕП 10кв АБ на дільниці ст. Ромадан - ст. Вербки; надання послуг з комплексного прибирання внутрішніх приміщень та прилеглої території вокзалу ст. Полтава-Київська ПЗ, надання в розробку ділянку смуги відводу просіки для проведення вирубки чагарника під ЛЕП 10кв АБ на дільниці ст. Ромадан - ст. Лубни; повне прибирання всіх порубочних залишків з дотриманням правил охорони праці для працівників лісового господарства та лісової промисловості, санітарних правил в лісах, правил пожежної безпеки в лісах України, правил охорони електричних мереж; капітальний ремонт будівлі котельної депо, цеху нестандартного обладнання, пісочної системи будівлі ПТО-2, насосної ТНТС із заміною насосного обладнання, будівлі "Плауен" та оглядової канави "Плауен" ВП "Локомотивне депо Основа" згідно кошторисною документацією; капітальний ремонт колесо-фрезерного верстата КЖ20Б; надання замовнику послуги з капітального ремонту вузлів, агрегатів та лінійного обладнання тягового рухомого складу; виконання на свій ризик власними засобами та силами із свого матеріалу будівництво виробничої каналізації та очисних споруд Харківської вагонної дільниці № 1 ПЗ, відповідно до проектно-кошторисної документації; виконання перевлаштування з.б моста на з.б. водопропускну трубу на 125 км ПК8 непарної колії діл. Харків-Куп`янськ відповідно до проектно-кошторисної документації; виконання котла твердопаливного АОТ-50 в кількості 2 одиниці; надання послуг по технічному обслуговуванню, супроводженню та ремонту систем пожежної сигналізації, відповідно до кошторису, технічного завдання та календарного плану, постачання системи пожежної сигналізації та сповіщення про пожежу по об`єкту: "Улаштування в існуючій будівлі приміських кас автоматизованої системи контролю доступу пасажирів до приміських поїздів на вокзалі Полтава-Південна та благоустрій території" за адресою: м. Полтава, пл. Слави, 1; проведення капітального ремонту вузлів, агрегатів та лінійного обладнання тягового рухомого складу; надання послуг з ремонту лінійного обладнання електропоїздів та дизель-поїздів, переданих замовником; надання послуг з капітального ремонту гідропередачі УГП-230, надання послуг по авторському інформаційно-технологічному супроводу автоматизованих систем з обліку податків і формування файлів передачі до ДПІ.

На підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надано до суду податкові, видаткові накладні, акти прийому передачі виконаних робіт, акти здачі приймання будівельних робіт (КБ2), довідки про вартість виконаних робіт (КБ3), локальні смети, відомості ресурсів, сертифікати якості на товар, товарно-транспортні накладні, документи складського обліку та внутрішнього переміщення товару (вимоги, лімітно-забірні картки), довіреності на отримання матеріальних цінностей, журнал виданих довіреностей, банківські виписки.

Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

За висновком судово-економічної експертизи від 02.12.2016 №10888 висновки акту перевірки в частині донарахування податку на прибуток за 2014 рік в сумі 1643340,00 грн та в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 4235657,00 грн не підтверджуються наданими документами.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача про нереальність господарських операцій позивача із зазначеним контрагентом з підстав неналежного відображення таких операцій у податковому обліку контрагентом позивача та суб`єктами господарювання, з якими контрагенти позивача мали господарські відносини, оскільки, як зазначалось раніше, платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо них.

Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні на підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, зокрема, сертифікатів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей, виконання підрядниками підрядних робіт, отримання позивачем відповідних послуг, руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару (робіт, послуг) у господарській діяльності та неправомірність формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про непідтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.

Верховний Суд не приймає доводи скаржника про відсутність трудових ресурсів, необхідних основних засобів у суб`єктів господарювання, з якими контрагенти позивача мали господарські відносини, оскільки наведені доводи податкового органу досліджено судами попередніх інстанцій та надано відповідну оцінку.

Верховний Суд не може прийняти посилання скаржника на відсутність дозвільної документації на проведення ремонту ТОВ "Домоград", оскільки судами досліджено зазначені доводи відповідача та встановлено, що будівля Управління Південної залізниці, як пам`ятка архітектури та містобудування згідно листа Департаменту містобудування та архітектури обласної державної адміністрації від 14.07.2015 № 01-04/1409-2/1356 має місцеве значення та не відноситься до пам`ятки національного значення.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеним вище контрагентом. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.

Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк