Постанова

від 22.02.2023 по справі 160/14683/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 160/14683/21

адміністративне провадження № К/990/293/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Олефіренко Н.А., Білак С.В., Шальєвої В.А. у справі №160/14683/21 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ЄВРОДОР» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Євродор" було задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.05.2022 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області було залишено без руху, оскільки до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору. Надано десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду документу про сплату судового збору у розмірі та порядку, передбаченому чинним законодавством.

23 червня 2022 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до суду із клопотання про відстрочення сплати судового збору до закінчення розгляду справи.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та повернуто апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області заявнику.

07 жовтня 2022 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повторно подало апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року, до якої додало платіжне доручення №2918 від 28 вересня 2022 року. Одночасно заявник ставить питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, посилаючись, зокрема, що первинна апеляційна скаргу була подана ним своєчасно.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без руху у зв`язку з пропуском строку встановленого ст. 295 КАС України. Запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Надано апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме десять днів з дня отримання копії даної ухвали. Недоліки можуть бути усунуті шляхом надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних причин його пропуску.

На виконання вимог ухвали суду, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій підставою для поновлення строку зазначено те, що копію оскарженого рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 скаржник отримав лише 12.10.2022.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року в адміністративній справі №160/14683/21.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд керувався пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд указав, що подане скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтована підставами, які, на думку колегії суддів, є неповажними.

Відповідачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача та направити справу для продовження розгляду. В обґрунтування своїх вимог посилається на порушення судом норм процесуального права. Указує, що судом безпідставно не враховано поважність обставин пропуску строку на апеляційне оскарження. Крім того наголошує на тому, що копію оскаржуваного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2021 року у цій справі отримав лише 12.10.2022.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною першою статті 293 КАС України передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною третьою статті 298 КАС України було визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України).

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

Стаття 44 КАС України передбачала обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Також, слід зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. Fгапсе Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Європейською Конвенцією про захист прав людини і основних свобод.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у відкритті апеляційного провадження посилався на неповажність причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою вдруге, оскільки скаржником не було виконано вимоги ухвали апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2022 року та не було усунено недоліки апеляційної скарги, а саме: не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причини пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Проте, з матеріалів справи убачається, що в судовому засіданні 04 листопада 2021 року було оголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Повне ж рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року було врученого відповідачу лише 12 жовтня 2022 року, що підтверджується розпискою про вручення.

Водночас, повернення апеляційної скарги не позбавляло права скаржника відповідно до вимог статті 169 КАС України на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом.

За таких обставин суд касаційної інстанції вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду.

Вдруге апеляційна скарга подана відповідачем у максимально короткий строк з моменту повернення попередньо поданої апеляційної скарги, до якої було додано оригінал платіжного доручення про повну сплату судового збору, що є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Таким чином, Суд звертає увагу на те, що і при первинному зверненні з апеляційною скаргою і вдруге, в діях відповідача убачається сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього до прав і обов`язків, встановлених законом або судом та вчинено усі можливі та залежні від нього дії для вчасного подання апеляційної скарги.

Отже висновок суду апеляційної інстанції про неповажність причин пропуску строку звернення скаржника з апеляційною скаргою вдруге 07 жовтня 2022 року (до якої ним додана квитанція про сплату судового збору), ураховуючи дату отримання ним оскарженого рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року - 12 жовтня 2022 року, є передчасним, що свідчить про відсутність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Одночасно, Верховний Суд зазначає, що оформлення апеляційної скарги у відповідності до вимог КАС України (форма та зміст), дотримання строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника, що підтверджується сукупністю послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, реалізувати своє права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі після постановлення Третім апеляційним адміністративним судом ухвали від 27 жовтня 2022 року у найкоротші строки, є підставою для поновлення пропущеного строку та відкриття апеляційного провадження.

За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення в порядку, встановленому законом.

Тобто, скаржник має право на повторне звернення з апеляційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги і таке звернення відбувається без зволікання.

На думку колегії суддів, сам факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також характер процесуальної поведінки скаржника щодо виконання своїх обов`язків.

Скаржник у цьому випадку вживав заходи та залежні від нього дії щодо сплати судового збору, усунув недоліки вперше поданої апеляційної скарги, а після сплати судового збору без зволікань звернувся з апеляційною скаргою повторно, тому колегія суддів не погоджується з доводами суду апеляційної інстанції про те, що підстави для поновлення строку апеляційного оскарження відсутні.

Отже, колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про неповажність причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

З огляду на наведене, касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2022 року у справі №160/14683/21 скасувати, а справу направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко